Постанова

від 19.07.2018 по справі 907/584/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 907/584/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

при секретарі судового засідання - Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 (Головуючий суддя - Кордюк Г.Т., судді: Гриців В.М., Давид Л.Л.) та на рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.10.2017 (суддя Пригара Л.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІ-ПІВДЕНЬ"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНО Меблі ЛТД"

про визнання неправомірними дій та стягнення коштів

за участю:

позивача: Калинюк Ю.Ю. (ордер від 03.01.18)

відповідача-1: Семеняка С.В. (довіреність від 23.06.18),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІ-ПІВДЕНЬ'' (далі - позивач), звернувшись в суд з позовом, просило визнати неправомірними дії Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - відповідач-1, Банк) щодо повернення суми депозиту за договором про вклад "Класичний" № 020/Д5-2-КБ/203 до Генерального депозитного договору від 10.03.2017 на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНО Меблі ЛТД"; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНО Меблі ЛТД" (далі - відповідач-2) 2 000 доларів США, що еквівалентно 51 769 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покладені посилання позивача на відсутність у відповідача-1 підстав для повернення суми депозиту за договором про вклад "Класичний" від 10.03.2017 № 020/Д5-2-КБ/203 до Генерального депозитного договору від 10.03.2017 № 02/Д5-2-КБ/202 на поточний рахунок відповідача-2, оскільки 14.04.2017 між останнім та позивачем було укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) за вказаними вище угодами, з огляду на положення якого, правомірним було перерахування суми депозиту на поточний рахунок Нового кредитора - позивача. Враховуючи повернення Банком суми депозиту на поточний рахунок первісного кредитора (відповідача-2) позивач наголошував на перебуванні таких коштів у розпорядженні відповідача-2 без достатньої правової підставі, що в силу вимог статті 1212 Цивільного кодексу України є підставою для стягнення суми 2 000 доларів США з відповідача-2 на корись позивача.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.10.17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2018, позов задоволено повністю з підстав доведеності позовних вимог.

У касаційній скарзі відповідач-1 просить вказані судові акти скасувати в частині задоволення позову про визнання неправомірними дій банку щодо повернення суми депозиту за договором про вклад "Класичний" №020/Д5-2-КБ/203 до Генерального депозитного договору від 10.03.17 на поточний рахунок відповідача-2 та прийняти нове рішення в цій частині, яким в позові до Банку відмовити. Свої вимоги відповідач-1 мотивує невірними висновками судів щодо правовідносин, котрі склались між сторонами даного спору та їх невідповідності нормам матеріального права, а саме статей 514, 515, 1066, 1068, 1071 Цивільного кодексу України як і невідповідності їх правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 06.04.2016 у справі №3-174гс16.

Окрім того Банк вказує на недотримання позивачем та відповідачем-2 вимог щодо нотаріального посвідчення договору цесії, який за своєю суттю є договором дарування валютних цінностей, у зв'язку з чим він є нікчемним в силу закону.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а судові рішення в оскаржуваній частині, як законні та такі, що відповідають обставинам справи, залишити без змін. При цьому позивач посилається на правову позицію Верховного Суду України у постановах від 18.09.2013 у справі №6-65цс13, від 09.04.2014 у справі №6-12цс14.

Від відповідача-1 надійшла заява про зміну судом його найменування із додатками із зазначенням про те, що відповідача-1 перейменовано у Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль".

Дослідивши вказані обставини суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню оскільки на час перегляду судових рішень у справі у касаційній інстанції назву відповідача-1 було змінено, отже у касаційній інстанції його назву належить змінити.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Як встановлено судами, 10.03.2017 між Банком та відповідачем-2, як Депонентом укладено Генеральний депозитний договір № 02/Д5-2-КБ/202 (Генеральний депозитний договір), за умовами якого Депонент з врахуванням Договору про вклад розміщує в Банку один або декілька вкладів, а Банк зобов'язується повернути вклади та сплачувати Депоненту проценти.

Згідно умов пункту 2.2. Генерального депозитного договору сума та валюта вкладу, процентна ставка, дата початку вкладу, дата закінчення вкладу, можливість продовження строку вкладу, збільшення вкладу, повернення вкладу до дати закінчення вкладу та інші умови розміщення і обслуговування вкладу визначаються сторонами шляхом укладення окремих договорів про вклад.

Кількість укладених у рамках Генерального депозитного договору договорів про вклад не обмежується. Облік кожного вкладу, здійснюється на депозитному рахунку, зазначеному в договорі про вклад (п. 2.3. Генерального депозитного договору).

Умови розміщення та повернення вкладу, порядок нарахування та сплати процентів за вкладом сторонами погоджені пунктом 3 Генерального депозитного договору, яким передбачено, що в дату початку вкладу Депонент зобов'язується зарахувати грошові кошти в сумі вкладу на депозитний рахунок шляхом безготівкового переказу з поточного рахунку. Повернення вкладу та сплата процентів здійснюється банком шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок. Депонент доручає Банку самостійно здійснити такий переказ. У випадку письмового звернення Депонента Банк може переказати зазначені кошти на будь - який інший поточний Рахунок Депонента. Банк закриває Депозитний рахунок на наступний робочий день після повернення вкладу Депоненту. У випадку неможливості повернення вкладу Банком на поточний рахунок з підстав, що не залежать від Банку, Банк не здійснює нарахування та сплату процентів у розмірі процентної ставки починаючи з дати, наступної за датою закінчення вкладу. При цьому Банк нараховує проценти на суму грошових коштів на депозитному рахунку в розмірі процентної ставки за залишками на поточних рахунках, що визначена тарифами Банку для корпоративних клієнтів станом на дату нарахування, починаючи з дати, наступної за датою закінчення вкладу, по дату, яка передує даті підписання нового договору про вклад або даті повернення грошових коштів згідно письмового звернення Депонента із зазначенням платіжних реквізитів для повернення грошових коштів.

Повне або часткове повернення вкладу на вимогу Депонента до настання дати закінчення вкладу здійснюється, якщо таку можливість передбачено договором про вклад, за умови письмового повідомлення Банку за 3 (три) робочі дні до дати дострокового повернення вкладу та укладення сторонами додаткової угоди до договору про вклад. Депонент має право вимагати повернення вкладу до настання дати закінчення вкладу тільки у випадку, якщо майнові права на грошові кошти на депозитному рахунку не передані в забезпечення виконання будь - яких зобов'язань Депонента перед Банком (п. 4.4. Договору).

В рамках вказаного Генерального депозитного договору 10.03.2017 між Банком та Депонентом укладено Договір про вклад "Класичний" № 020/Д5-2-КБ/203, за умовами якого Депонент розміщує у Банку вклад у розмірі 10 000,60 дол. США із процентною ставкою 0,10% річних строком на 92 дні з 10.03.2017 до 10.06.2017, із сплатою процентів в дату закінчення вкладу, можливістю продовження строку вкладу чи повернення вкладу у повному обсязі на вимогу Депонента до дати закінчення вкладу, а також без можливості збільшення суми вкладу чи часткового повернення вкладу на вимогу Депонента до дати закінчення вкладу. Договором визначено депозитний та поточний рахунок Депонента у АТ "Райффайзен Банк Аваль", а саме, депозитний рахунок № 2610828718, поточний рахунок № 26005385171.

Поряд з цим, 14.07.2017 між відповідачем-2 (Депонентом, первісним кредитором) та позивачем (Новим кредитором) укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) за Генеральним депозитним договором № 02/Д5-2-КБ/202 та Договором про вклад "Класичний" № 020/Д5-2-КБ/203 до Генерального депозитного договору від 10.03.2017 (далі - Договір про відступлення права вимоги, Договір цесії).

Відповідно до умов пункту 1.1. Договору цесії, первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених статтею 109 Цивільного кодексу України, розподільчим балансом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНО Меблі ЛТД" від 19.12.2015, відступив Новому кредитору, а Новий кредитор набув у повному обсязі право вимоги до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" щодо повернення грошових коштів у розмірі 10 000,60 доларів США із вкладного (депозитного) рахунку № 2610828718 (суми депозиту) у Публічному акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль" за Генеральним депозитним договором № 02/Д5-2-КБ/202 та Договором про вклад "Класичний" № 020/Д5-2-КБ/203 до Генерального депозитного договору від 10.03.2017. Права вимоги, які передані Первісним кредитором Новому кредитору, включають право на одержання Новим кредитором грошових коштів у валюті (суми Депозиту) за Договорами депозиту, в тому числі, право на перерахунок суми депозиту боржником (Банком) на поточний рахунок Нового кредитора.

Згідно з пунктом 1.2 Договору цесії право вимоги первісного кредитора переходить до Нового кредитора в обсязі, визначеному п. 1.1. договору, з моменту складення та підписання сторонами акту приймання - передавання права вимоги за договором.

На виконання умов вказаного договору про відступлення права вимоги його сторонами складено акт приймання - передавання права вимоги за Договором про відступлення права вимоги (цесії) від 14.04.2017 та акт приймання - передавання документів за Договором про відступлення права вимоги (цесії) від цієї ж дати.

Пунктом 2.4 договору цесії передбачено, що первісний кредитор зобов'язаний письмово повідомити боржника про зміну кредитора.

Відповідно до пункту 2.4. цього ж правочину відповідач-2 (Первісний кредитор) листом № 271 від 21.04.2017 повідомив боржника (Банк) про здійснену на підставі Договору про відступлення права вимоги заміну кредитора за Генеральним депозитним договором та Договором про вклад "Класичний" № 020/Д5-2-КБ/203 із набуттям Новим кредитором прав вимоги на повернення грошових коштів (суми депозиту) у валюті, в тому числі на перерахування таких грошових коштів на поточний рахунок Нового кредитора, та просив Банк взяти наведену інформацію до відома, а згаданий Договір цесії взяти на облік та зареєструвати.

Листом №2 від 21.04.2017 Новий кредитор (позивач) також звернувся до Банку з аналогічними вимогами.

У відповідь на звернення контрагентів Договору цесії Банк листом № Д5-В122/9-158 від 18.05.2017 інформував про неможливість переоформлення депозиту на підставі Договору про відступлення права вимоги від 14.04.2017, оскільки відступлення права вимоги на кошти в іноземній валюті є однією із форм проведення розрахунків в іноземній валюті, що потребують наявності індивідуальної ліцензії НБУ; операція з відступлення права вимоги на безоплатній умові з метою приховування договору дарування також розглядається як розрахунки за договором дарування та потребує наявності індивідуальної ліцензії НБУ. Звернув увагу на необхідність нотаріального засвідчення справжності підписів на передавальному акті та розподільчому балансі юридичної особи.

В подальшому відповідач-2 (Первісний кредитор) повідомив Банк, надіславши повідомленнями - вимогами № 314 від 19.05.2017 та № 315 від 19.05.2017 про дострокове припинення Договору про вклад з 26.05.2017 року із направленням Банку двох оригінальних примірників відповідної Додаткової угоди до Договору про вклад, та необхідність повного повернення суми вкладу у розмірі 10 000,60 доларів США.

Зазначеними листами відповідач-2 вимагав повернути на його адресу підписаний примірник Додаткової угоди до Договору вкладу та повернути суму депозитного вкладу на поточний рахунок Нового кредитора з огляду на положення Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 14.04.2017.

При цьому, Новий кредитор листами № 1 та № 2 від 18.05.2017 також звернувся до Банку з вимогами про повернення вкладу у розмірі 10 000,60 доларів США на його поточний рахунок, враховуючи укладення Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 14.04.2017 та дострокове припинення Договору про вклад з 26.05.2017.

Листом № Д5-В122/9-167 від 26.05.2017 Банк відмовив у зміні кредитора за Договором шляхом укладення запропонованої додаткової угоди, достроковому поверненні вкладу на рахунок іншої юридичної особи. Інформував Депонента про можливість дострокового повернення вкладу тільки після укладення відповідної додаткової угоди.

Після закінчення терміну вкладу, Банк згідно платіжного доручення від 10.06.2017 депозитні кошти разом із нарахованими відсотками перераховано на поточний рахунок Первісного кредитора.

Вказані обставини у сукупності стали підставою для заявлення даного позову.

Приймаючи оспорювані судові акти, суди свої висновки в частині, що оскаржується у касаційному порядку, тобто у позовних вимогах до Банку, мотивували тим, що чинним законодавством України не передбачено заборони на укладення договору відступлення права вимоги за вкладним (депозитним) договором, умови укладених Генерального депозитного договору та Договору про вклад "Класичний" передбачають право дострокового повернення вкладу за вимогою Депонента із зарахуванням таких депозитних коштів на поточний рахунок Нового кредитора, при цьому постанова НБУ від 13.12.2016 № 410, на яку покликається Банк, не містить заборон на здійснення Банком дострокового повернення вкладу в іноземній валюті на вимогу вкладника.

Судами також спростовано посилання Банку на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України у справі № 3-174гс16 від 06.04.2016, з посиланням на те, що наведена постанова містить висновок про те, що банківським законодавством не передбачено можливості зміни власника рахунку, проте, ні позивач, ні відповідач-2 не просили Банк здійснити заміну сторони депозитного договору чи здійснити заміну власника рахунку, а з вимогою про дострокове повернення вкладу та перерахування коштів звертався саме власник депозитного рахунку відповідач-2.

Однак визнати такі висновки судів обґрунтованими не можна з огляду на таке.

Судами встановлено, що за договором цесії сторони погодили, що з моменту складення та підписання сторонами акту приймання - передавання права вимоги первісний кредитор відступив Новому кредитору, а Новий кредитор набув у повному обсязі право вимоги до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" щодо повернення грошових коштів у розмірі 10 000,60 доларів США із вкладного (депозитного) рахунку № 2610828718 (суми депозиту) у Публічному акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль" за Генеральним депозитним договором № 02/Д5-2-КБ/202 та Договором про вклад "Класичний" № 020/Д5-2-КБ/203 до Генерального депозитного договору від 10.03.2017. Права вимоги, які передані Первісним кредитором Новому кредитору, включають право на одержання Новим кредитором грошових коштів у валюті (суми Депозиту) за Договорами депозиту, в тому числі, право на перерахунок суми депозиту боржником (Банком) на поточний рахунок Нового кредитора.

Разом з тим з повідомленнями - вимогами № 314 та № 315 про дострокове припинення Договору про вклад з 26.05.2017 звернувся до Банку саме Первісний кредитор (відповідач-2) і лише 19.05.2017 та вимагав повернути на його адресу підписаний примірник Додаткової угоди до Договору вкладу та повернути суму депозитного вкладу на поточний рахунок Нового кредитора з огляду на положення Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 14.04.2017.

Слід зазначити, що стаття 1063 Цивільного кодексу України унормовує, що фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами. До набуття особою, на користь якої зроблений банківський вклад, прав вкладника ці права належать особі, яка зробила вклад. Визначення імені фізичної особи (стаття 28 цього Кодексу) або найменування юридичної особи (стаття 90 цього Кодексу), на користь якої зроблений вклад, є істотною умовою договору банківського вкладу (ч.1).

За умовами Генерального депозитного договору повне або часткове повернення вкладу на вимогу Депонента до настання дати закінчення вкладу здійснюється, якщо таку можливість передбачено договором про вклад, за умови письмового повідомлення Банку за 3 (три) робочі дні до дати дострокового повернення вкладу та укладення сторонами додаткової угоди до договору про вклад (абз. 1 п. 4.4. Договору).

Як встановлено судами додаткова угода до договору про вклад про дострокове повернення вкладу або про зміну особи, на користь якої укладено договір банківського вкладу, між відповідачами укладена не була.

Отже на момент укладання договору цесії вимога про дострокове повернення вкладу заявлена Депонентом не була, а тому не була дійсною вимогою в розумінні статті 514 Цивільного кодексу України, бо не існувала.

Поряд з цим, за приписами частин 1, 3 статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч.1) До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (ч.2).

Глава 72 названого Кодексу унормовує правовідносини, що виникають з договору банківського рахунку.

У постанові від 06.04.2016 зі справи № 3-174гс16 Верховний Суд України визначився, що виходячи із приписів статей 1066, 1068 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

У цій постанові Верховний Суд України також визначився із тим, що за договором банківського рахунка грошове зобов'язання банку перед клієнтом (власником рахунка) в межах коштів, розміщених на рахунку, може виникнути лише після направлення розпорядження клієнта на відповідну грошову суму, а не іншого підприємства.

Оскільки, як зазначалось вище, положення Глави 72 Цивільного кодексу України застосовуються до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад в силу положень частини 2 статті 1058 цього ж Кодексу, висновки судів про те, що правова позиція Верховного Суду України у постанові від 06.04.2016 у справі №3-174гс16 до даних правовідносин не застосовуються, визнаються колегією суддів помилковими, і суд касаційної інстанції не вбачає підстав для відступу від наведених вище правових висновків Верховного Суду України.

Позаяк Касаційний господарський суд не вбачає підстав відступати від наведеної вище правової позиції, висновки попередніх інстанцій про неправомірність дій Банку визнаються помилковими через те, що укладання договору цесії не призводить до виникнення грошового зобов'язання Банку перед позивачем на суму депозиту за договором про вклад "Класичний" від 10.03.2017 № 020/Д5-2-КБ/203 до Генерального депозитного договору від 10.03.2017 № 02/Д5-2-КБ/202, укладеного між Банком і відповідачем-2.

Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України у постановах від 18.09.2013 у справі №6-65цс13, від 09.04.2014 у справі №6-12цс14 відхиляється колегією суддів через те, що вказані судові справи стосувались спадкового права, а саме правовідносин спадкування прав та обов'язків фізичної особи, яка померла, її правонаступниками, а відтак є відмінними від правовідносин у даній справі.

З огляду на викладене, в частині позовних вимог до відповідача-1 слід відмовити.

Відтак доводи касаційної скарги щодо незаконності судових рішень у оскарженій частині знайшли своє підтвердження, а аргументи відзиву спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі за позовними вимогами про визнання неправомірними дій Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" щодо повернення суми депозиту за договором про вклад "Класичний" № 020/Д5-2-КБ/203 до Генерального депозитного договору від 10.03.2017 на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНО Меблі ЛТД" належить покласти на позивача.

Керуючись статтями 301, 308, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.10.2017 у справі №907/584/17 в частині задоволення позову про визнання неправомірними дії Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову в частині визнання неправомірними дії Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", відмовити.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІ-ПІВДЕНЬ" (м. Мукачево, вул. Свалявська, 76, код ЄДРПОУ 40210484) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) 1 760 (тисячу сімсот шістдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за додання апеляційної скарги та 3 200,00 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за додання касаційної скарги.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов