Постанова

від 25.01.2018 по справі 922/3136/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2018 р. Справа № 922/3136/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю від 27.12.2016р. № 08-11/4551/2-16,

від відповідача - ОСОБА_2 - на підставі свідоцтва від 14.06.2004р. № 1192, угоди про надання правової допомоги від 22.11.2017р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 М" (вх.№3724 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2017 року у справі №922/3136/17, прийнятого суддею Кухар Н.М. об 11:45 год., м. Харків, повний текст рішення складено 20.10.2017р.,

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 М", м. Харків,

про стягнення 188450,51 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "ОСОБА_1 М" про повернення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельних ділянок комунальної власності по вул.Алчевських, 50-А у м. Харкові в розмірі 188450,51 грн.

Правовою підставою заявлених вимог позивач визначає статті 1212 - 1214 Цивільного кодексу України та вказує, що сума 188450,51 грн. складає розмір несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період з 01.08.2016р. по 30.09.2017р. Позивач також вказує, що був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду відповідачеві, чим позивачу завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.10.2017р. у справі №922/3136/17 (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 М" (61002, м.Харків, вул.Алчевських, 50-А; код ЄДРПОУ: 40674037) на користь Харківської міської ради (61003, м.Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ: 04059243, р/р 31419611700002, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200) - безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 188450,51 грн.; витрати з оплати судового збору в розмірі 2826,76 грн.

В обґрунтування прийнятого у справі рішення суд зазначає, що відповідач не є ні власником, ні постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України). З часу виникнення права власності на нерухоме майно та використання літнього майданчику у TOB "ОСОБА_1 М" виник обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди на земельну ділянку, на якій розміщено вказаний об'єкт нерухомого майна. Оскільки відповідачем не було виконано зазначеного обов'язку, останній без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі. Розмір безпідставно збережених коштів відповідача визначено як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, та становить 188450,51 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 М" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2017р. у справі № 922/3136/17 повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити; судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що у Харківській міській раді відсутні повноваження, що визначені Земельним кодексом України, Законом України "Про оцінку земель", іншими правовими актами, що у своє чергу вказує на безпідставність та незаконність здійсненого позивачем розрахунку суми стягнення за позовною вимогою та стягненої суми відповідно до оскаржуваного рішення суду. Згідно з ст. 13 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про нормативну грошову оцінку земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці є відомостями, які включаються до Державного земельного кадастру, однак, позивачем не наданий суду витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки виконаний державним кадастровим реєстратором Держгеокадастру або його територіального органу, що вказує на безпідставність та необґрунтованість розрахунку грошової оцінки земельної ділянки, зробленої позивачем.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Жодним законом, підзаконним актом, правовим актом Харківської міської ради не визначений порядок здійснення таких розрахунків, не визначені критерії та особливості розрахунків, жодним актом не визначено, які саме коефіцієнти повинні застосовуватись під час здійснення розрахунку, а які не повинні. В даному випадку, розрахунки повивачем були здійснені не уповноваженою на те особою та за відсутності норми закону, іншого нормативно-правового акту міськради, який би регламентував би порядок та підстави здійснення такого розрахунку.

В основу оскаржуваного рішення суду не покладено ні рішення Харківської міської ради, ні виконавчого комітету Харківської міської ради, ні наказу іншого виконавчого органу ради, виданого згідно повноважень щодо затвердження, визнання чи визначення розміру майнової шкоди завданої неодержанням грошових від відповідача.

Відповідач також вказує, що Харківською міською радою не надані докази, що сума стягнення за його позовною заявою у період з 01.08.2016р. по 30.09.2017р. відображалася на відповідних балансових рахунках Харківської міської ради як кошти, належні саме Харківській міській раді або міському бюджету, які при цьому були безпідставно збережені відповідачем з порушенням інтересів позивача. Харківською міською радою до справи не додано відомості про земельну ділянку з державного земельного кадастру у формі витягу з метою підтвердження, що саме до земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова, а не земель державної власності або приватної власності відноситься земельна ділянка, про яку йде мова у позові.

У відзиві на апеляційну скаргу Харківська міська рада просить апеляційну скаргу ТОВ "ОСОБА_1 М" залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2017р. у справі № 922/3136/17 залишити без змін.

В обґрунтування своєї позиції у справі зазначає, що, оскільки технічна документація на спірну земельну ділянку не розроблена, а між сторонами склались позадоговірні, кондиційні правовідносини та розрахунки Харківської міської ради зроблені для використання в якості цивільного елементу, як доказ обґрунтування ціни позову, яку відповідач безпідставно зберіг, для розрахунку розміру безпідставно збереженого відповідачем майна - грошових коштів за використання земельної ділянки комунальної власності та вирішення справи по суті не потрібен витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. При цьому, з огляду на рішення Харківської міської ради від 20.11.2015р. № 7/15, яким затверджено Положення про департамент територіального контролю Харківської міської ради, Департамент має право складати відповідні розрахунки, а особи, які їх підписали, мають на це відповідні повноваження.

На думку позивача, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутністю укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача. Збереження відповідачем грошових коштів, які мали б бути ним сплачені позивачу в якості орендної плати, відбулось за рахунок останнього, оскільки він є власником земельної ділянки, а відтак ТОВ "ОСОБА_1 М" зобов'язано сплатити Харківській міській раді грошові кошти, безпідставно збережені внаслідок безоплатного користування спірною земельною ділянкою без належного оформлення.

На підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.12.2017р. у зв'язку перебуванням судді Камишевої Л.М. у відпустці для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Шутенко І.А.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2017р. у справі № 922/3136/17 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив суд рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2017р. у справі №922/3136/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та присутніх у судовому засіданні в представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, з огляду на наступне.

На підставі укладеного договору купівлі-продажу від 29.07.2016р. № 586 за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 М" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. "Б-1", загальною площею 536,5 кв.м., по вул.Алчевських, 50-А у м.Харкові, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 15).

Відповідно до інформаційної довідки від 11.09.2017р. № 96905741, листа Управління Держгеокадастру у м.Харкові Харківської області від 13.09.2016р. №19-20.08-3-4038/20-16 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 16.09.2016р. № 6502/0/225-16, речові права на земельну ділянку по вул.Алчевських, 50-А (колишня вул.ОСОБА_1) у м.Харкові не зареєстровані.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 11.09.2017р. здійснено обстеження земельних ділянок та встановлено, що TOB "ОСОБА_1 М" використовував земельні ділянки, площею 0,0160 га та 0,0274 га, по вул.Алчевських, 50-А (колишня вул.ОСОБА_1) у м.Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі та літнього майданчику (кафе "Шоти парк").

За результатами обстеження складено акт обстеження земельних ділянок, визначення їх меж, площі та конфігурації від 11.09.2017р., а також встановлено, що ТОВ "ОСОБА_1 М" з 29.07.2016р. по теперішній час, як і попередній власник нежитлових приміщень, використовує земельну ділянку площею 0,0160 га та земельну ділянку площею 0,0274 га без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Набувши право власності на об'єкт нерухомості та використовуючи літній майданчик, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, відповідач належним чином не оформив правовідносин щодо користування земельними ділянками (межі земельних ділянок визначені відповідно до меж нежитлової будівлі та меж літнього майданчику) та у період з 01.08.2016р. по 30.09.2017р. не сплачував за користування земельними ділянками плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від їх розташування.

Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України спірна земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

З матеріалів справи вбачається, що на земельну ділянку по вул. Алчевських, буд. 50-А, м. Харків станом на 29.12.2012р. в управлінні Держгеокадастру у м.Харкові Харківської області обліковується договір оренди земельної ділянки від 30.04.2004р. № 6678/04, укладений між Харківською міською радою та ТОВ "Кастор" строком до 31.12.2004р. площею 0,0352 га для завершення реконструкції літнього кафе з майданчиком під стаціонарне кафе.

В подальшому, рішенням 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 19.12.2012р. № 962/12 ТОВ "Альтера Плюс" надано в оренду строком до 01.12.2017р. земельну ділянку площею 0,0352 га по вул.ОСОБА_1 (Алчевських), 50-А у Київському районі (кадастровий номер 6310136600:02:018:00440 в межах, які визначені договором оренди земельної ділянки, реєстраційний №6678/04 від 30.04.2004р., для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Б-1".

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі статтею 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що відповідач правомірно володіє нежитловими будівлями, розташованими на земельній ділянці по вул Алчевських, буд. 50-А, м. Харків з 29.07.2016р. Проте, дії щодо оформлення вказаної земельної ділянки не здійснив.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Згідно з частинами 1-3 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1)поовернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, норма статті 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільний кодекс України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) збитки у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі ,,Федоренко проти України" від 31 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути ,,існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні ,,виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності".

Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов'язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

Крім того, за приписами пункту 4 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування збитків особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначені також статтею 22 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 224, статтею 225 Господарського кодексу України, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, як норми статті 22 Цивільного кодексу України, так і статті 1212 Цивільного кодексу України унормовують відшкодування збитків, зокрема, у вигляді неодержаних потерпілою особою доходів, що завдані як внаслідок неправомірних дій/бездіяльності, так і внаслідок безпідставного збагачення іншої особи за рахунок безпідставного збереження нею коштів, які належать (мають бути сплачені) цій потерпілій особі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Згідно з частиною 2 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, обов'язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об'єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

Відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Приймаючи до уваги, що з 29.07.2016р. до теперішнього часу відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати позивачу всі доходи, які він міг одержати від цього майна.

Для визначення розміру безпідставно збереженої орендної плати, яку просив стягнути позивач, необхідним є встановлення її розміру, шляхом множення площі земельної ділянки, визначеної з урахуванням рішення Харківської міської ради від 19.12.2012р. № 962/12 про надання зазначеної ділянки в оренду попередньому власнику нежитлової будівлі літ. "Б-1" загальною площею 501,6 кв.м по вул. Алчевських, 50-А у м. Харкові, та фактичне користування якою ТОВ "Альтера Плюс" та ТОВ "ОСОБА_1 М" встановлено актом в ході обстеження 11.09.2017р. та розміру нормативної грошової оцінки займаної земельної ділянки (а.с. 12-14).

Позивачем до позовної заяви долучений розрахунок розміру доходу одержаного Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 М" від безпідставно набутого майна як розмір орендної плати за землю, яка є регульованою та звичайною ціною плати за землю державної та комунальної власності (а.с.18-21).

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок розміру доходу, одержаного відповідачем за користування від безпідставно набутого майна (земельної ділянки) територіальної громади м. Харкова, який повинен був надійти до місцевого бюджету, розрахований Департаментом з посиланням на нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0274га та 0,0160 га, ставку річної орендної плати 8%, коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов (1), коефіцієнт розміру земельної ділянки (1), відсоток строку оренди (100%), передбачені рішенням Харківської міської ради 19 сесії 5 скликання від 27.02.2008 №41/08 зі змінами та доповненнями "Про затвердження Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові".

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в України визначає закон України "Про оцінку земель".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оцінку земель" нормативно грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими в затвердженими нормативами.

Згідно з ст.ст. 5, 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності проводиться нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Статтями 20 та 23 закону України "Про оцінку земель" визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів складається технічна документація, яка затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Відповідно до вимог Закону України "Про оцінку земель" з метою підвищення ефективності використання земельних ресурсів міста рішенням 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013р. № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013р.

Також, з метою удосконалення порядку визначення грошової оцінки земельних ділянок у місті Харкові для розрахунку розмірі орендної плати при укладенні договорів оренди земельних ділянок, орендодавцем яких, згідно із змеленим законодавством, виступає Харківська міська рада, та збільшення надходжень до бюджету від орендної плати за землю та земельного податку рішенням 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013р. № 1269/13 затверджено "Порядок впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013р." та встановлено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013р." вводиться в дію з 01.01.2014р.

Відповідно до п. 2.1 Порядку департамент земельних відносин Харківської міської ради на підставі п. 4 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" є власником програмного комплексу "Нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013", здійснює загальну координацію робіт з визначення орендної плати за землю в місті Харкові, здійснює розрахунки розміру орендної плати за землю та безпосереднє виконання робіт з укладення договорів оренди землі та додаткових робіт до них, веде моніторинг виконання умов договорів оренди землі.

В свою чергу, рішенням Харківської міської ради від 20.11.2015р. № 7/15 затверджено Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради, відповідно до п. 3.1.10 якого для виконання покладених на Департамент функцій та завдань розраховує розмір збитків, заподіяних територіальній громаді міста Харкова порушенням вимог земельного законодавства, у випадках, визначених Земельним кодексом України, розмір коштів, які підлягають відшкодуванню Харківській міській раді в результаті набуття, зберігання майна (земельних ділянок) територіальної громади м. Харкова без достатніх правових підстав (у розмірі орендної плати за землю).

Положеннями ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 177, 181, 324 Цивільного кодексу України, ст. 148 Земельного кодексу України визначено, що земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах.

Таким чином, Департамент територіального контроль в особі його посадових осіб, в межах наданих керівним органом повноважень має право складати розрахунки щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати, за відсутності подальшого затвердження розміру неодержаних коштів рішенням Харківської міської ради.

З огляду на викладене, наданий позивачем розрахунок здійснений на підставі Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13, Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08, Рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013".

В той же час, відповідач не спростував вказаний розрахунок розміру доходу та не надав контрозрахунок іншого розміру орендної плати.

Позивачем в обґрунтування розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки надано не витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надано розрахунок, в якому нормативна грошова оцінка земельної ділянка розрахована, виходячи з базової вартості 1кв.м земель міста Харкова, з урахуванням зазначених коефіцієнтів (визначених рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13), помножена на площу земельної ділянки.

Проте, оскільки між сторонами склались позадоговірні правовідносини щодо стягнення коштів, які відповідач безпідставно зберіг, посилання відповідача на відсутність витягу з технічної документації про нормативну документацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, як виключний доказ, на підставі якого має бути встановлений розміру неодержаних позивачем доходів, є безпідставними.

Крім того, судова колегія не погоджується з доводами відповідача, що акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки та План меж фактичного користування земельними ділянками не можуть бути доказом у справі.

Відповідно до статті 189 Земельного кодексу України передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється міськими радами. Так, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради відповідно до вищезазначеного Положення обставини встановлення фактичних меж земельної ділянки, яку використовує відповідач, здійснено з залученням інженера-геодезиста та інженера-землевпорядника, які мають відповідні повноваження у сфері земельних правовідносин, що не спростовано відповідачем, з огляду на що, акт обстеження та план має бути визнано належним доказом у господарській справі.

Крім того, є необґрунтованими твердження відповідача щодо необхідності відображення на відповідних балансових рахунках Харківської міської ради безпідставно збережених відповідачем коштів у відповідності до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України у зв'язку з відсутністю правових підстав такого відображення.

Посилання апелянта на акт приймання-передачі земельної ділянки від 29.05.2017р. № 76/17, відповідно до якого ТОВ "Кастор" передав, а Харківська міська рада прийняла земельну ділянку площею 0,0352 га по вул. Алчевських, 50-А в м.Харкові судова колегія вважає безпідставними, виходячи з наступного..

Акт приймання-передачі земельної ділянки від 29.05.2017р. № 76/17 не може бути належним доказом використання земельної ділянки ТОВ "Кастор", оскільки складання цього акту є процедурною дією. Цей акт складений для приведення правовідносин між Харківською міською радою та ТОВ "Кастор" до вимог чинного законодавства та не впливає на спірні правовідносини, оскільки спірну земельну ділянку з період з 01.08.2016р. по 30.09.2017р. використовував саме відповідач.

Як вже було зазначено вище, на підставі договору оренди від 30.04.2004р. №6678/04 земельну ділянку по вул. Алчевських, буд. 50-А, м. Харків було надано в користування ТОВ "Кастор" строком до 31.12.2004р.

Рішенням 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 19.12.2012р. № 962/12 вказану земельну ділянку надано в оренду ТОВ "Альтера Плюс" строком до 01.12.2017р.

Як вказує позивач, жодних дій щодо належного оформлення права користування на надану земельну ділянку ТОВ "Альтера Плюс" здійснено не було.

В подальшому, нежитлову будівлю літ. "Б-1", загальною площею 536,5 кв.м, розташовану по вул. Алчевських, 50-А у м.Харкові, на підставі договору купівлі-продажу від 29.07.2016р. № 586 придбало Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 М".

Враховуючи, що встановлені судом обставини свідчать про бездіяльність відповідача щодо вчинення передбачених законодавством заходів щодо своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, що належить відповідачу на праві приватної власності, саме відповідач повинен нести витрати за фактичне користування землею за визначений в позові період.

За таких обставин, висновок господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог визнається колегією суддів обґрунтованим.

Матеріали справи свідчать про те, що приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи.

Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 129, 282 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 253, 254, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 М" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2017 року у справі №922/3136/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови .

Повний текст постанови складений 30.01.2018 р.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя І.А. Шутенко