Постанова

від 24.01.2018 по справі 913/758/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року

м. Київ

справа № 913/758/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

позивача - ОСОБА_4

відповідача - ОСОБА_5

заінтересованої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_5

учасники справи:

позивач - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Форум",

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Галіал Альфа",

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Галіал Альфа"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 12.09.2017

у складі колегії суддів: Дучал Н.М. (головуючий), Будко Н.В., Склярук О.І.

та на рішення Господарського суду Луганської області

від 06.09.2016

у складі судді: Іноземцева Л.В.

у справі № 913/758/16

за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Форум",

до товариства з обмеженою відповідальністю "Галіал Альфа"

про стягнення 374 553 43 грн

ВСТАНОВИВ:

Позивач - публічне акціонерне товариство "Банк Форум", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку, звернувся в господарський суд Луганської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Галіал Альфа" про стягнення 374 553,43 грн за кредитним договором № 1-0031/13/22-KL від 26.12.2013., в тому числі простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 250 000,00 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 124 553,43 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 1-0031/13/22-KL від 26.12.2013.

Рішенням господарського суду Луганської області від 06.09.2016 у справі №913/758/16 позов публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до товариства з обмеженою відповідальністю "Галіал Альфа" про стягнення 374 553,43 грн. задоволено.

Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції керувався статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України, мотивував його обґрунтованістю заявлених позивачем вимог та зазначив про те, що матеріалами справи підтверджений і не спростований відповідачем факт прострочення виконання ним зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків в строк до 23.12.2014.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2017 рішення Господарського суду Луганської області від 06.09.2016 у даній справі залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачем не спростовано розмір заборгованості за кредитним договором, не надано доказів її повної та своєчасної сплати, та тим, що позивачем, на підтвердження обліковування сум, що є предметом стягнення у цьому спорі, на рахунках прострочених сум, надані банківські виписки з рахунків ТОВ "Галіал Альфа", які підтверджують наявність заборгованості відповідача перед позивачем станом на 02.06.2016 за кредитом в розмірі 250 000,00 грн, по процентам за користування кредитом в розмірі 124 553,43 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Луганської області від 06.09.2016 у справі № 913/758/16.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галіал Альфа" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2017 та на рішення Господарського суду Луганської області від 06.09.2016 у справі № 913/758/16.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.11.2017 прийнято до провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Галіал Альфа" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2017 та на рішення Господарського суду Луганської області від 06.09.2016 у справі № 913/758/16, розгляд справи призначено на 27.12.2017 .

На підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 та розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017, справа № 913/758/16 Господарського суду Луганської області передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Галіал Альфа" просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами невірно застосовано норми матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає про те, що позивач повинен був задовольнити свої вимоги щодо стягнення боргу за кредитним договором за рахунок грошових коштів в сумі 250 000 грн розміщених на рахунку в ПАТ "Банк Форум" згідно договору застави № 1-0545/13/22-ZS від 26.12.2013 укладеного між публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та ОСОБА_6 Окрім того, товариство з обмеженою відповідальністю "Галіал Альфа" в скарзі вказує про те, що воно знаходиться в місті Луганську, яке розташовано у зоні проведення АТО, тому не мало і не має можливості проводити фінансові розрахунки та виконувати свої зобов'язання за кредитним договором. Скаржник вважає, що при винесенні рішень, судами першої та апеляційної інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема статті 589, 590, 617 Цивільного кодексу України, статтю 218 Господарського кодексу України, статті 16, 19, 20 Закону України "Про заставу".

Позивач у своєму відзиві зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку та вважає рішення судів першої та апеляційної інстанції такими, що прийняті при повному та всебічному з'ясуванні всіх обставин по справі.

Позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити в силі прийняті судові рішення у справі.

18.01.2018 до касаційної скарги приєдналася ОСОБА_6 шляхом подання заяви про приєднання до касаційної скарги. При цьому заперечує проти прийнятих рішень у справі № 913/758/16 з таких підстав.

Вказує про те, що ОСОБА_6 є безпосереднім суб'єктом кредитно - заставних відносин між позивачем та відповідачем у зв'язку з тим, що є одночасно боржником (договір поруки), кредитором публічного акціонерного товариства "Банк Форум" участі (договір банківського вкладу). Зазначає про те, що в судових засіданнях участі не приймала, про порушення провадження у справі, прийняті рішення інформації не отримувала, в якості співвідповідача або третьої особи залучена не була. Заявник посилається на те, що позивач 19.02.2014 майнові права за кредитним договором № 1-0031/13/22-КL від 26.12.2013, укладеним між позивачем та відповідачем, передав у заставу Національному банку України, таким чином заставодержателем майнових прав - грошових коштів за договором банківського вкладу № 263/2200/668687 від 26.12.2013 ОСОБА_6 з 19.02.2014 став Національний банк України. Вказує про те, що прийнятими судовими рішеннями у справі № 913/758/16 ОСОБА_6 позбавили майнових прав на її грошові кошти, а також можливості виконання кредитних зобов'язань відповідача перед позивачем за рахунок заставлених нею майнових прав на банківський вклад.

Представник скаржника та заінтересованої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_5 в судовому засіданні 24.01.2018 підтримала касаційну скаргу з мотивів викладених у ній та у заяві про приєднання до касаційної скарги.

Представник позивача - ОСОБА_4 в судовому засіданні 24.01.2018 проти задоволення касаційної скарги заперечила з підстав викладених у відзиві на скаргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

26.12.2013 між публічним акціонерним товариством Банк Форум (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Галіал Альфа (позичальник) укладено кредитний договір № 1-0031/13/22-КL, відповідно до пункту 1.1. якого Кредитор на умовах, визначених цим договором, відкриває відновлювальну кредитну лінію, в рамках якої надає Позичальнику кредитні кошти окремими частинами (надалі - Вибірки ) на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а Позичальник зобов'язується вчасно погашати Кредитору заборгованість за кредитом, а також сплачувати на користь кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених цим договором.

Протягом всього періоду дії цього договору максимальна заборгованість Позичальника не може перевищувати кредитний ліміт в сумі 250 000,00 грн. (пункт 1.2. кредитного договору).

Кінцевий термін, до настання якого (включно) здійснюється надання кредиту та має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 23.12.2014 (пункту 1.4. кредитного договору).

За умовами пункту 2.3.1 кредитного договору кредит надається шляхом перерахування кредитором коштів з відповідного внутрішньобанківського позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у кредитора, в сумі, що буде зазначена в заявці на отримання вибірки.

Позичальник здійснює погашення заборгованості за кожною наданою вибіркою в дату, зазначену в акцептованій кредитором заявці, в межах всього строку дії цього договору, але в будь-якому випадку погашення заборгованості має відбутися не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту як визначений згідно з пунктом 1.4 договору (пункт 2.3.4. кредитного договору).

Відповідно до пункту 2.7. кредитного договору у разі непогашення заборгованості за відповідною вибіркою згідно з пунктом 2.3 цього договору, фактична сума заборгованості за такою вибіркою вважається простроченою та переноситься на відповідний рахунок обліку простроченої кредитної заборгованості.

За користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти у валюті відповідної вибірки, що нараховуються на суму фактичної заборгованості за кредитом за фактичний строк існування заборгованості за кредитом з періодичністю, визначеною в пункті 3.3. цього договору. При розрахунку процентів використовується річна процента ставка в розмірі, зазначеному в пункті 3.2. договору. Протягом строку дії цього договору максимальний розмір процентної ставки, що встановлюється згідно з пунктом 3.2. цього договору, не повинен перевищувати 22% річних річних. Розмір процентів, що нараховуються за цим договором, може бути збільшений, без укладання відповідного договору про внесення змін, внаслідок порушення позичальником відповідних своїх обов'язків, тощо, у випадках передбачених п.3.4. цього договору (пункт 3.1. кредитного договору).

За користування кредитом позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою, яка встановлюється на весь період дії цього договору в розмірі 22% річних (пункт 3.2 кредитного договору).

Проценти за прострочену заборгованість за кредитом, починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном, як він визначений згідно з пунктом 1.4 цього договору, або наступного за днем, який встановлений у відповідній вимозі кредитора як кінцевий термін для здійснення дострокового погашення заборгованості за цим договором, нараховуватимуться кредитором щоденно і переноситимуться на рахунки обліку прострочених процентів за кредитом в день їх нарахування (пункт 3.3. кредитного договору).

Відповідно до пункту 5.2. кредитного договору, позичальник зобов'язався виконувати наступні обов'язки, зокрема, забезпечувати своєчасне та в повному обсязі повернення кредитних коштів шляхом погашення заборгованості за кредитом (пункти 1.4., 3.2. договору), сплату процентів та комісій, а також можливої неустойки та відшкодування збитків, завданих, зокрема, внаслідок невиконання (неналежного виконання) Позичальником своїх обов'язків за цим договором, тощо.

За несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, несвоєчасну сплату процентів та/або комісій за цим договором, Позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діятиме протягом відповідного порушення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Пеня сплачується окремо від процентів, комісій та штрафу, що підлягають сплаті відповідно до цього договору (пункт 8.2. кредитного договору).

До правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього договору застосовується позовна давність тривалістю у три роки (пункт 8.6. кредитного договору).

Цей договір набуває чинності з дати його укладення сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (пункт 10.8 кредитного договору).

Суди попередніх інстанцій розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог обґрунтовано застосували до спірних правовідносин норми чинного законодавства.

В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України, за якою зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір №1-0031/13/22-КL від 26.12.2013р. є кредитним договором, згідно з яким, за приписами статті 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (стаття 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

За умовами статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається виконання банком прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором. Факт видачі кредиту в сумі 250 000,00 грн підтверджується матеріалами справи, а саме заявкою позичальника № 124/2 від 27.12.2013, меморіальним ордером № 608246 від 27.12.2013 на суму 250 000,00 грн та не заперечується відповідачем.

У відповідності до положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути документи первинного бухгалтерського обліку та інформація з регістрів бухгалтерського обліку, оформлені у відповідності до вимог зазначеного Закону. За приписами статті 9 наведеного Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень (стаття 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Внесення відомостей щодо умов кредитування клієнтів та всіх здійснених фінансових операцій до програмного комплексу банку є, окрім іншого, вимогою положення Про організацію операційної діяльності в банках України , затвердженого постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2003 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 559/7880.

З урахуванням приписів статті 41 Закону України "Про Національний банк України", постанови Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280 "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України" та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, інформація бухгалтерського обліку в банківських установах накопичується та зберігається на відповідних рахунках, повний перелік яких встановлений Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Позивачем, на підтвердження обліковування сум, що є предметом стягнення у цьому спорі, надані банківські виписки з рахунків ТОВ Галіал Альфа , які підтверджують наявність заборгованості відповідача перед позивачем станом на 02.06.2016 за кредитом в розмірі 250 000,00 грн, по процентам за користування кредитом в розмірі 124 553,43 грн.

Строк повернення кредиту, згідно умов кредитного договору настав 23.12.2014, доказів належного, повного та своєчасного виконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором №1-0031/13/22-КL від 26.12.2013 стосовно повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, відповідачем до справи не надано.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не спростовано наявність заборгованості за кредитним договором, не надано доказів її повної та своєчасної сплати, що свідчить про наявність заборгованості відповідача за кредитним договором №1-0031/13/22-КL від 26.12.2013р. в сумі 250 000,00 грн. по тілу кредиту, в сумі 124 553,43 грн. по процентах за користування кредитом.

Колегія суддів Касаційного господарського суду не приймає до уваги твердження скаржника про те, що позивач повинен був задовольнити свої вимоги щодо стягнення боргу за кредитним договором за рахунок грошових коштів в сумі 250 000 грн розміщених на рахунку в ПАТ "Банк Форум" згідно договору застави № 1-0545/13/22-ZS від 26.12.2013 укладеного між публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та ОСОБА_6С, з огляду на наступне.

Згідно приписів статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Із вказаної норми вбачається, що задоволення грошових вимог у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання забезпеченого заставою за рахунок заставленого майна є правом а не обов'язком кредитора.

Окрім того, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, постановою Правління Національного банку України від 13 березня 2014 року № 135 ПАТ Банк Форум віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду від 14 березня 2014 року № 14 розпочато процедуру виведення ПАТ Банк Форум із ринку та запроваджено тимчасову адміністрацію з 14 березня 2014 року по 13 червня 2014 року.

Відповідно до пункту 16 статті 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (в редакції чинній на час введення в ПАТ Банк Форум тимчасової адміністрації), тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації, а також ліквідації банків, регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним щодо інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

У пункті 8 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень наведеного Закону зазначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому закону.

Приписами статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб обумовлені Наслідки запровадження тимчасової адміністрації .

З дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом одного дня після призначення уповноваженої особи Фонду керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону (п.1). На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку (п.2). Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними (п.3).

Під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом (п.5).

Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: 1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

При цьому вкладником у розумінні названого Закону є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно з положеннями статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, є кредитором банку.

Зважаючи на положення викладених правових норм, з дня запровадження тимчасової адміністрації, банк не мав права здійснювати зарахування сум з депозитного рахунку ОСОБА_6, в рахунок погашення заборгованості позивача за кредитним договором № 1-0031/13/22-КL від 26.12.2013, навіть якщо між сторонами існує інший договір застави, що забезпечує виконання ТОВ Галіал Альфа зобов'язань за кредитним договором №1-0031/13/22-КL від 26.12.2013, оскільки після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові № 3-67гс15 від 13.05.2015.

Колегія суддів Касаційного господарського суду не приймає до уваги твердження скаржника про те що він не має і не мав можливості проводити фінансові розрахунки та виконувати свої зобов'язання за кредитним договором оскільки знаходиться в місті Луганську, яке розташовано у зоні проведення АТО, з огляду на таке.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, відповідно до статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який є спеціальним, дія якого поширюється лише на визначене коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Разом з уточненнями до апеляційної скарги відповідачем надано копію листа Торгово-промислової палати України № 344/05-5.4 від 31.05.2017р., в якому зазначено про відсутність підстав для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для ТОВ Галіал Альфа (том 2, аркуш справи 161).

Окрім того, позивач не пред'являв позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій. Відсотки нараховані за користування кредитом не є штрафними санкціями в розумінні чинного законодавства, а є лише платою за користування грошовими коштами.

Колегія суддів Касаційного господарського суду не бере до уваги доводи ОСОБА_6 які викладені в заяві про приєднання до касаційної скарги, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що з дня запровадження тимчасової адміністрації, банк не мав права здійснювати зарахування сум з депозитного рахунку ОСОБА_6, в рахунок погашення заборгованості позивача за кредитним договором № 1-0031/13/22-КL від 26.12.2013.

Також, колегія суддів Касаційного господарського суду не бере до уваги усні доводи представника скаржника та ОСОБА_6, надані в судовому засіданні 24.01.2018, про те, що даний позов повинен був розглядатись судом загальної юрисдикції із залученням ОСОБА_6 в якості співвідповідача, з огляду на те, що згідно статті 572 Цивільного кодексу України позивач міг звернутися з окремим позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Галіал Альфа" як до позичальника, та з окремим позовом до ОСОБА_6 як до поручителя.

Відповідно до статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення норм матеріального права під час прийняття оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, касаційний господарський суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій повно досліджено матеріали справи, дана вірна оцінка обставинам справи та вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Галіал Альфа" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2017 та на рішення господарського суду Луганської області від 06.09.2016 у справі № 913/758/16 залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2017 та рішення господарського суду Луганської області від 06.09.2016 у справі № 913/758/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді Н.Г. Ткаченко

В.Я. Погребняк