Рішення

від 18.01.2018 по справі 826/12131/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 січня 2018 року № 826/12131/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., при секретарі судового засідання Морозовій Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю БОРА до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії за участю:

представника позивача - Срібняка В.С.;

представника відповідача - Крайньої Л.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю БОРА (далі також - позивач або ТОВ БОРА ) з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - відповідач або Департамент), в якому просило суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затверджене його наказом від 08.09.2017 № 543.

2. Зобов'язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код 26345558, вул. Хрещатик, 32, м. Київ, 01001) скласти та надати ТОВ БОРА (ідентифікаційний код 31953263, вул. Б.Хмельницького, буд. 9Б, офіс 23, м. Київ) містобудівні умови та обмеження на земельну ділянку площею 2,7873 га, кадастровий номер - 8000000000:72:213:0038, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом, яка розташована на вул. Миколи Амосова у Солом'янському районі м. Києва.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем прийнято протиправне рішення, яким позивачу безпідставно відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень, чим порушені його права та законні інтереси на їх отримання для здійснення забудови орендованої земельної ділянки.

Відповідач подав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких наголосив, що під час прийняття оскаржуваного рішення діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки позивачем не доведено намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні зважаючи, що відповідна земельна ділянка згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, а також Концепцією стратегічного розвитку м. Києва (І стадія Генерального плану розвитку міста Києва та його приміської зони до 2025 року) за функціональним призначенням належить до території зелених насаджень загального користування.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ БОРА (Орендар) та Київською міською радою (Орендодавець) 17.01.2012 було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Орендодавець, на підставі рішень Київської міської ради віл 26.04.2007 № 503/1164, від 27.11.2008 № 694/694, від 08.07.2010 № 1166/4604 та від 23.06.2011 № 302/5689, за актом приймання-передачі передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі-об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором. Об'єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка площею 27873 кв.м., розташована за адресою: вул. Миколи Амосова у Солом'янському районі м. Києва, за цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом, кадастровий номер - 8000000000:72:213:0038.

Відповідне право оренди зазначеної земельної ділянки зі строком дії до 16.01.2022, цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови, вид використання земельної ділянки - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом, зареєстроване за позивачем у Державному реєстрів речових прав на нерухоме майно 12.05.2015.

Наведені відомості, у тому числі щодо цільового призначення земельної ділянки, також підтверджуються витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.06.2017 № НВ-8000577992017.

З метою отримання на вказану земельну ділянку містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг із заявою про надання адміністративної послуги Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки , додавши до неї наступні документи: засвідчену в установленому порядку копію документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою; ситуаційний план (схему) щодо місцезнаходження земельної ділянки; викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксацію земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва; витяг з Державного земельного кадастру, що підтверджується описом документів, що надано до ЦНАП для виконання адміністративної послуги (№ справи 50109-002131966-013-03 від 23.08.2017), в якому також зазначений термін виконання адміністративної послуги 06.09.2017.

Листом Департаменту, затвердженим наказом Департаменту від 08.09.2017 № 543 на заяву до ЦНАП від 23.08.2017 № 50109-002131966-013-03, позивача повідомлено про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва на вул. Миколи Амосова у Солом'янському районі для будівництва житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом у зв'язку з невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації. Додатково, відповідач у зазначеному листі повідомив позивача, що відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 та Концепції стратегічного розвитку м. Києва (І стадія Генерального плану розвитку м. Києва та його приміської зони до 2025 року) ділянка за функціональним призначенням належить до території зелених насаджень загального користування.

Вважаючи таке рішення відповідача про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про його скасування.

Частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуваннях усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам і поясненням представників сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 № 3038-VI (далі також - Закон).

Статтею 1 Закону закріплені терміни, що в ньому вживаються, зокрема: Генеральна схема планування території України - містобудівна документація, що визначає концептуальні вирішення планування та використання території України; генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку (частина друга статті 8 Закону).

За приписами частини першої статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону, забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (частина перша статті 25 Закону).

Статтею 20 Земельного кодексу України закріплено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Таким чином, планування та забудова земельних ділянок здійснюється, у тому числі, їх орендарями, виключно в межах їх цільового призначення. Отже враховуючи, що позивач є законним орендарем відповідної земельної ділянки, він має право планування та забудови такої земельної ділянки в межах її цільового призначення.

Разом з тим, рішенням Київської міської ради від 26.04.2007 № 503/1164 відповідну земельну ділянку переведено з території зелених насаджень загального користування до території житлової і громадської забудови, у тому числі шляхом внесення змін до Генерального плану розвитку міста Києва, Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста.

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.06.2017 № НВ-8000577992017 підтверджується, що орендована позивачем земельна ділянка площею 2,7873 га, розташована за адресою: вул. Миколи Амосова у Солом'янському районі м. Києва, за кадастровим номером 8000000000:72:213:0038 за цільовим призначенням призначена для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом.

Відповідно до статті 26 Закону, забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.

Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 29 Закону, основними складовими вихідних даних є містобудівні умови та обмеження.

Відповідно до частини третьої, четвертої, шостої статті 29 Закону, містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

На момент прийняття відповідачем спірного рішення, процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст визначав Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109 (далі також - Порядок).

Згідно з пунктом 2.1 Порядку містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Пунктом 2.2 Порядку передбачено, що для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

Відповідно до пункту 2.4 Порядку підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Системний аналіз наведених норм дає можливість прийти до висновку, що у разі подання замовником повного пакету документів згідно закріпленого пунктом 2.2. Порядку переліку, єдиною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Судом з матеріалів справи (з опису документів, що надано до ЦНАП для виконання адміністративної послуги) встановлено, що позивачами подавалися відповідачу всі, визначені наведеним у пункті 2.2 Порядку переліком, документи для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. Наведене відповідачем не заперечується та належними і допустимими доказами не спростовується.

Разом з тим, відмовляючи позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, відповідач дійшов висновку про невідповідність намірів забудови позивача вимогам містобудівної документації, оскільки, на його думку, відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 та Концепції стратегічного розвитку м. Києва (І стадія Генерального плану розвитку м. Києва та його приміської зони до 2025 року) ділянка за функціональним призначенням належить до території зелених насаджень загального користування.

Такі твердження відповідача сприймаються судом критично та до уваги не приймаються, оскільки, як вже зазначалося вище, рішенням Київської міської ради від 26.04.2007 № 503/1164 відповідну земельну ділянку переведено з території зелених насаджень загального користування до території житлової і громадської забудови, а також внесені зміни до Генерального плану розвитку міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, Програми розвитку зеленої зони міста Києва та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста.

Доказів скасування такого рішення Київської міської ради від 26.04.2007 № 503/1164 або прийняття нею іншого рішення про зміну функціонального (цільового) призначення відповідної земельної ділянки (категорії землі) відповідачем суду не подано.

Окрім того, діючим земельним законодавством не передбачена можливість визначення (встановлення та/або зміни) функціонального призначення земельних ділянок Концепцією стратегічного розвитку міста.

Таким чином, судом не встановлено, а відповідачем не надано належних і допустимих доказів невідповідності намірів забудови позивачем земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, отже у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Натомість, всупереч наведених положень Закону та Порядку, не довівши невідповідність намірів забудови земельної ділянки, що є єдиною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, відповідач відмовив позивачу в їх наданні, отже така відмова є протиправною та підлягає скасуванню.

Зважаючи на зазначене та враховуючи відсутність доказів невідповідності намірів позивача щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, суд також приходить до висновку, що позивач має право на отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом на вул. Миколи Амосова у Солом'янському районі м. Києва, за умови дотримання вимог містобудівного та іншого законодавства.

Відповідно до частини першої, пунктів 2, 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішення справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 № 3477-IV, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Беручи до уваги, що відповідні повноваження відповідача щодо прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень або про відмову у їх наданні є його дискреційними повноваженнями, необхідно враховувати положення обов'язкової до застосування судової практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24.03.1988, в якому зазначено, що Закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання держави.

На підставі викладеного необхідно зазначити, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна дія чи бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.

Таким чином, враховуючи відсутність правових підстав для відмови позивачу в наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, суд приходить до висновку, що його вимога про зобов'язання відповідача надати містобудівні умови та обмеження забудови відповідної земельної ділянки є обґрунтованою та підлягає задоволенню. При цьому, втручання в даному випадку у дискреційні повноваження відповідача, як суб'єкта владних повноважень, є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права, враховуючи, що у межах спірних правовідносин відповідачем не доведено існування підстав для відмови позивачу в отриманні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази та пояснення їхніх представників, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належним чином не виконав обов'язок щодо доказування та не довів правомірність прийнятого ним спірного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадови чи службова особа.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю БОРА задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затверджене наказом від 08.09.2017 № 543.

3. Зобов'язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код 26345558, вул. Хрещатик, 32, м. Київ, 01001) надати ТОВ БОРА (ідентифікаційний код 31953263, вул. Б. Хмельницького, буд. 9Б, офіс 23, м. Київ) містобудівні умови та обмеження на земельну ділянку площею 2,7873 га, кадастровий номер - 8000000000:72:213:0038, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом, яка розташована на вул. Миколи Амосова у Солом'янському районі м. Києва.

4. Стягнути судові витрати в сумі 3200,00 грн. (три тисячі двісті гривень 00 копійок) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БОРА (код ЄДРПОУ 31953263) шляхом їх безспірного списання з рахунків Київської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текс рішення складено 18.01.2018

Суддя П.О. Григорович