Постанова

від 30.01.2018 по справі 808/3242/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 січня 2018 рокусправа № 808/3242/17 Суддя І інстанції - Калашник Ю.В.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Чепурнова Д.В.

судді: Мельника В.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області до комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня про стягнення капіталізованих платежів, -

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області звернулося до суду з вищевказаним позовом, згідно з яким просив стягнути з відповідача на користь позивача суму капіталізованих платежів в розмірі 698685,10 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що нормами Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію для продовження страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві, протягом їх життя. На дату розгляду справи, сума капіталізованих платежів у розмірі 698685,10 грн. відповідачем не сплачена, що є підставою для задоволення позову.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права просив її скасувати та провадження у справі закрити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що стягнення платежів, відшкодування шкоди є формою цивільно-правової відповідальності та інститутом цивільного права.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти її задоволення, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що комунальна установа Токмацька центральна районна лікарня є платником страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, та перебуває на обліку у позивача.

28.08.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою № 348 про грошові вимоги по капіталізації, в якій просив визнати та відшкодувати грошові вимоги Фонду у розмірі 698685,10 грн. (а.с.35-36).

У заяві позивач зазначив, що на обліку у Токмацькому відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області перебувають ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які мають право на страхові виплати як постраждалі внаслідок нещасного випадку у Комунальній установі Токмацька центральна районна лікарня .

Позивачем надано до матеріалів адміністративної справи акти про нещасний випадок № 1 від 29.01.2002, № 1 від 28.12.2001, б/н від 30.10.1989 (а.с.11-12, 16-17, 23); виписки із Акта огляду МСЕК АБ № 0033881 від 09.08.2017, АВ № 003593 від 30.01.2008, АВ № 008158 від 10.04.2013 (а.с.9, 14, 19).

Постановою Фонду № 0828/517/517/43 від 23.08.2017 Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати , з 08.08.2017 продовжено потерпілому ОСОБА_1 раніше визначену щомісячну страхову виплату у сумі 593,28 грн. (а.с.8).

Постановою Фонду № 0828/35/35/12 від 31.03.2017 Про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01 березня 2017 року , ОСОБА_2 встановлено розмір щомісячної грошової суми (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03) у розмірі 579,39 грн. (а.с.13).

Постановою Фонду № 0828/5/5/61 від 31.03.2017 Про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01 березня 2017 року , ОСОБА_3 встановлено розмір щомісячної грошової суми (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03) у розмірі 1186,56 грн. (а.с.18).

Позивачем наданий розрахунок потреби у капіталізації коштів відповідача для розрахунку з потерпілими на виробництві станом на 23.08.2017 року, відповідно до якого потреба в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілими ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 становить 698685,10 грн. (а.с.24).

Листом вих. № 03/1886 від 18.10.2017 відповідач повідомив Фонд про те, що в бюджеті установи не заплановано кошти для погашення зобов'язань та діяльність установи припиняється без правонаступництва - до головного розпорядника коштів направлено листи (вих.№03/1574 від 11.09.2017, № 03/1681 від 25.09.2017) про додаткове виділення коштів. Однак, 17.10.2017 (вх.№25/3014, 025/3015) отримано відповідь від виконавчого комітету Токмацької міської ради з пропозицією розглянути питання щодо укладення трьохстороннього договору про переведення боргу між КУ Токмацька ЦРЛ, КП Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування та управлінням ВДФСС України у Запорізькій області, так як кошти у місцевому бюджеті на 2017 рік на такі цілі не передбачені. Крім того, у вказаному листі позивач звернувся до Фонду із пропозицією розглянути укладення вказаного договору (а.с.38). Стягнення з відповідача на користь позивача суми капіталізованих платежів в розмірі 698685,10 грн. є предметом спору переданного на вирішення суду.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я, визначено Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування №1105-ХІV (далі - Закон №1105-ХІV).

Основними принципами соціального страхування, зокрема, є: державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав; обов'язковість фінансування Фондом витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; відповідальність роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 11 Закону №1105-ХІV, джерелами формування коштів Фонду, крім іншого, є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 частини 2 статті 15 Закону №1105-ХІV передбачено, що роботодавець зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.

Отже, наведеними нормами Закону №1105-ХІV передбачено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію для продовження страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві, протягом їх життя. Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів, коли страхувальник припинить свою діяльність та не буде сплачувати страхові внески, при цьому, визначено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства - банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням порядку, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України Про реалізацію статей 45 і 92 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом №765.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

При цьому, за пунктом 3 Постанови капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Тобто, на законодавчому рівні передбачено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію для продовження страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві, протягом їх життя. Враховуючи наявність у відповідача заборгованості перед позивачем зі сплати капіталізованих внесків та встановлення законом обов'язку страхувальника проводити капіталізацію для продовження страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві, протягом їх життя, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позову.

При цьому, суд апелдяційної інстанції вважає помилковими доводи апеляційної скарги про те, що стягнення платежів, відшкодування шкоди є формою цивільно-правової відповідальності та інститутом цивільного права, виходячи з наступного.

За визначенням пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. В свою чергу як визначено абзацом другим пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За змістом статей 15,45,46 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності на позивача покладено здійснення функції органу управління та контролю за своєчасними нарахуваннями та сплатою внесків на соціальне страхування з втрати непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Зважаючи на те, що позивач виконує управлінські функції у цих правовідносинах на основі законодавства, а тому він є суб'єктом владних повноважень, а спір належить вирішувати у порядку адміністративного судочинства.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунальної установи Токмацька центральна районна лікарня - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: С.В. Сафронова