Постанова

від 30.01.2018 по справі 826/15185/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15185/17 Головуючий у 1 інстанції - Пащенко К.С.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу члена конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2017 за клопотанням громадської організації Народне правосуддя про вжиття заходів забезпечення позову у справі за адміністративним позовом громадської організації Народне правосуддя до конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, члена конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Громадська організація Народне правосуддя звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати всі рішення Конкурсної комісії, що прийняті у складі шести членів Конкурсної комісії за участю ОСОБА_2;

- встановити відсутність компетенції (повноважень) члена Конкурсної комісії ОСОБА_2 щодо участі в роботі та прийнятті рішень Конкурсної комісії.

Одночасно з адміністративним позовом позивачем подано клопотання про забезпечення адміністративного позову, в якому він просив: вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони члену Конкурсної комісії ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії пов'язані з організацією та проведенням конкурсу на посади Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, брати участь в роботі та засіданнях Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, а також виконувати всі та будь-які інші повноваження члена Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань до вирішення даного спору по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2017 клопотання громадської організації Народне правосуддя про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою членом конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що предметом вирішення даної справи є правомірність рішень Конкурсної комісії, що прийняті у складі шести членів Конкурсної комісії за участю ОСОБА_2 та встановлення наявності компетенції (повноважень) члена Конкурсної комісії ОСОБА_2 щодо участі в роботі та прийнятті рішень Конкурсної комісії.

В обґрунтування заявленого клопотання заявник вказує, що виконання ОСОБА_2 своїх повноважень, як члена Конкурсної комісії, до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, створює очевидну небезпеку заподіяння шкоди як правам та інтересам позивача, так і інтересам держави та суспільства в цілому, в той час як для відновлення цих прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а тому позов необхідно забезпечити.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидним є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 117 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при постановленні ухвали про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з вказаних в ч. 1 ст. 117 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) обставин.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що виконання ОСОБА_2 своїх повноважень, як члена Конкурсної комісії, до ухвалення рішення в даній адміністративній справі створює очевидну небезпеку заподіяння шкоди як правам та інтересам позивача, так і інтересам держави та суспільства в цілому, в той час як для відновлення цих прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, у зв'язку із чим клопотання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову підлягає задоволенню.

Колегія cуддів звертає увагу на те, що згідно до абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

В постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо заборони члену Конкурсної комісії ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії пов'язані з організацією та проведенням конкурсу на посади Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, брати участь в роботі та засіданнях Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, а також виконувати всі та будь-які інші повноваження члена Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, до вирішення даного спору по суті є необґрунтованими та такими, що не відповідають меті застосування правового інституту забезпечення позову, оскільки суд першої інстанції фактично ухвалив рішення про задоволення адміністративного позову без розгляду справи по суті.

При цьому, у своєму клопотанні позивач зазначає, що виконання ОСОБА_2 своїх повноважень, як члена Конкурсної комісії, до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, створює очевидну небезпеку заподіяння шкоди як правам та інтересам позивача, так і інтересам держави та суспільства в цілому, однак, колегія суддів звертає увагу, що в своєму клопотанні позивачем не наведено жодного факту заподіяння такої шкоди.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано належних доказів, що член Конкурсної комісії ОСОБА_2 є суб'єктом владних повноважень та до нього може бути вжито заходи забезпечення позову, а також не надано переконливих доказів, що дії ОСОБА_2, в тому числі на посаді члена Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, можуть створювати очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Отже, оскільки позивачем не надано належних доказів та обґрунтувань, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у цій адміністративній справі до ухвалення рішення в даній адміністративній справі створюється очевидна небезпека заподіяння шкоди як правам та інтересам позивача, так і інтересам держави та суспільства в цілому, відновлення яких стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не надано доказів очевидності ознак протиправності рішення Конкурсної комісії, то висновки суду першої інстанції щодо задоволення клопотання про забезпечення позову є необґрунтованими та невірними, у зв'язку із чим у задоволенні клопотання громадської організації Народне правосуддя про вжиття заходів забезпечення позову необхідно відмовити.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В свою чергу, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив її скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 312, 315, 317, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу члена конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2017 - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні клопотання громадської організації Народне правосуддя про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 31.01.2018.