Постанова

від 25.01.2018 по справі 803/1288/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11505/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Яворського І.О.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

представника позивача: Степанюка С.Є.

представника відповідача: Сахарчука А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року (ухвалена головуючим-суддею Димарчук Т.М., час ухвалення судового рішення 15 год 59 хв у м. Луцьку, повний текст складений 30.10.2017) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Консалтінг Компані до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) Вест Консалтінг Компані звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005991401 від 13.07.2017, яким товариству було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 421 053,75 грн, в тому числі 336 843 грн за основним платежем та 84 210,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентом ТзОВ Кепітал-Альянс ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки діяльність ТзОВ Вест Консалтінг Компані спрямована на здійснення реальних операцій, з настанням відповідних правових наслідків та отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності без здійснення господарської діяльності з ознаками фіктивності.

У письмових запереченнях відповідач вказує, що у позивача відсутні власні чи орендовані складські приміщення у м. Києві, що унеможливлює встановити фактичне місце передачі товару згідно умов договору купівлі-продажу від 18.03.2016, укладеного між позивачем та його контрагентом. Крім того, у наданій для перевірки видатковій накладній відсутні реквізити уповноваженої особи покупця, що унеможливлює встановити отримувача товару. Вказує також на відсутність актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), інформації про те, яким чином та ким саме здійснювалось розвантаження товару. Також, зазначає, що у ТзОВ Кепітал-Альянс відсутні основні фонди та залишки запасів, а за ЄДРПН відображається реалізація товару, відмінного від придбаного у ТзОВ Вест Консалтінг Компані . Крім того, контрагент позивача є фігурантом у кримінальному провадженні, як суб'єкт з ознаками фіктивності.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25.10.2017 позовні вимоги ТзОВ Вест Консалтінг Компані були задоволені повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ГУ ДФС у Волинській області подало апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що оскаржуване судове рішення прийняте частково з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам, які досліджені судом неповно та не об'єктивно.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що згідно з наданою для перевірки CMR від 19.03.2016 транспортування ТМЦ здійснювалось ФОП ОСОБА_4 з м. Требазелегхе (Падова, Італія) до м. Києва (Україна). Місце пункту розвантаження (передачі товару) не конкретизовано. Разом з тим, у ТзОВ Вест Консалтінг Компані відсутні власні чи орендовані складські приміщення у м. Києві, що унеможливлює встановити фактичне місце передачі товару. До перевірки надано видаткову накладну від 21.03.2016, у якій місце її складання зазначене : Волинська область, Луцький район, с. Струмівка, вул. Рівненська, 4 та у якій відсутні реквізити особи, яка фактично отримувала товар. Також зазначає, що у межах досудового розслідування по кримінальному провадженню від 01.12.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, особа, допитана в якості свідка, надала покази про фіктивне заснування ТзОВ Кепітал-Альянс . У зв'язку з реалізацією позивачем продукції невстановленим особам, контролюючим органом зроблено висновок, що отримані ТзОВ Вест Консалтінг Компані кошти є безповоротною фінансовою допомогою. Тому просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.10.2017 та прийняти нову, якою відмовити ТзОВ Вест Консалтінг Компані у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта Сахарчука А.А., який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача Степанюка С.Є., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що в період з 29.05.2017 по 19.06.2017 ГУ ДФС у Волинській області було проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ Вест Консалтінг Компані з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, за результатами якої складено акт № 5398/14-01/38901452 від 26.06.2017.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст.1, п.2 ст.3, п.1-2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст.ст.22, 23, п.п.14.1.2 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), чим завищено податок на прибуток (далі - ПнП) на суму 13 017 грн, з яких : за 2014 рік на 10 грн, за 2015 рік на 13 007 грн; занижено податок на прибуток на 336 843 грн, з яких : за 2016 рік на 328 368 грн, за І квартал 2017 року на 8 475 грн.

На підставі акта перевірки контролюючим органом 13.07.2017 було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005991401, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПнП у сумі 421 053,75 грн, у тому числі основний платіж 336 843,00 грн та штрафна (фінансова) санкція 84 210,75 грн.

Задовольняючи адміністративний позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи оформлені відповідно до вимог ПК України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704. Судом не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку. Факт реалізації товарів позивачем, транспортування, повна оплата підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, що не було спростовано відповідачем. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що правочин, укладений між позивачем та покупцем виконаний сторонами. Крім того, суд першої інстанції вважав, що у позивача відсутній обов'язок доводити наявність у нього складських приміщень в м. Києві, оскільки за умовами договору поставка здійснювалась на склад покупця. Стосовно наявності кримінальних проваджень, суд першої інстанції критично оцінив такі висновки контролюючого органу, як підставу порушення позивачем податкового законодавства, оскільки такі на день розгляду справи є незакінченими та не стосуються посадових осіб ТзОВ Вест Консалтінг Компані . Крім того, суд першої інстанції вважав, що оскільки зустрічну звірку ТзОВ Кепітал-Альянс фактично не проведено, тому доводи контролюючого органу про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, основних фондів не можуть бути підставою для висновку щодо здійснення позивачем правочинів без мети настання реальних наслідків, проведення безтоварних операцій, та, відповідно, однією з підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (в редакції з 01.01.2015), об'єктом оподаткування є : прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з : а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені (пункт 186.1 статті 186 ПК України).

Згідно п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Водночас, відповідно до п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею першою Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття господарська операція (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Господарські взаємовідносини між ТзОВ Вест Консалтінг Компані (продавець) та ТзОВ Кепітал-Альянс (покупець) відбувались на підставі договору купівлі-продажу № 0316-01 від 18.03.2016, за умовами якого, продавець зобов'язувався передати у власність покупця товар (розчинники та розріджувачі, лаки, ґрунти, каталізатор реакцій, пігменти в асортименті), а покупець - прийняти товар і оплатити його вартість в безготівковій формі (платіжним дорученням) на підставі виставленого рахунку. Сторони домовились, що передача товару здійснюється продавцем після митного оформлення вантажу на склад покупця, вказаним в СМR автомобільним транспортом.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов вказаного договору позивач реалізував ТзОВ Кепітал-Альянс продукцію в асортименті, визначеному у видатковій накладній № РН-2103-01 від 21.03.2016, загальною вартістю 2 133 208,20 грн, в тому числі податок на додану вартість 355 534,70 грн. ТзОВ Вест Консалтінг Компані було виписано податкову накладну № 1 від 21.03.2016 на загальну суму 2 133 208,20 грн, в тому числі податок на додану вартість 355 534,70 грн. Покупцем 01.04.2016 та 06.05.2016 здійснено оплату придбаного у позивача товару, що підтверджується звітом про дебетові і кредитові операції, карткою рахунку 361 за 2016 рік.

При цьому, судом встановлено, що позивач вказаний товар придбав у нерезидента компанії Kemichal S.R.L. (Італія), міжнародне перевезення якого здійснював перевізник фізична особа-підприємець ОСОБА_5 за маршрутом : м. Требазелегхе (Італія) - м. Київ (Україна), через митний пост Ягодин транспортним засобом з державними знаками НОМЕР_1/НОМЕР_2. Наведені обставини позивач підтвердив копіями митної декларації (МД-2, МД-3) від 20.03.2016, рахунками від 16.03.2016, а також копіями акта фітосанітарного контролю під карантинних матеріалів, об'єктів та транспортних засобів від 20.03.2016, міжнародної транспортної накладної від 19.03.2016, договору на перевезення товару № 1/100316 від 10.03.2016, рахунку-фактури від 22.03.2016, акта виконаних робіт від 22.03.2016, довідки про транспортні витрати від 17.03.2016, аналізом рахунку 63.

Колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами вищезазначені первинні документи відповідають вимогами ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому, документи та інші дані, що підтверджують факт реалізації ТзОВ Вест Консалтінг Компані товарів на користь ТзОВ Кепітал-Альянс , які відображені в податковому обліку позивача, оцінювались судом з урахуванням специфіки таких господарських операцій. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само неточності у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін, спори між сторонами щодо недійсності договору відсутні. Контролюючим органом також не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та вказаним контрагентом вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Крім того, за результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про фактичне підтвердження отримання коштів позивачем від покупця продукції, а отже порушень при здійсненні господарської діяльності позивачем ГУ ДФС у Волинській області не виявлено.

Наведене спростовує доводи позивача щодо нереальності господарської операції між ТзОВ Вест Консалтінг Компані та ТзОВ Кепітал-Альянс в частині неналежного оформлення видаткової накладної (не ідентифікація особи, що її підписала), оскільки докази, що містяться в справі свідчать про те, що правочин, укладений між позивачем та покупцем виконаний сторонами.

Виходячи положень пункту 4.1 договору купівлі-продажу № 0316-01 від 21.03.2016, яким передбачено, що передача товару здійснюється продавцем після митного оформлення вантажу на склад покупця, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність у продавця ТзОВ Вест Консалтінг Компані обов'язку доводити наявність складських приміщень у м. Києві, оскільки поставку товару здійснено на склад покупця ТзОВ Кепітал-Альянс .

Пунктом 73.5 статті 73 ПК України передбачено, що з метою отримання податкової інформації, контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п.2-4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 27.12.2010 (далі - Порядок № 1232), зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання щодо здійснення операцій, з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Згідно п.7 Порядку № 1232, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Таким чином, проведення звірки - це дії по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, за результатами здійснення яких складається довідка.

Виходячи з положень п.п.4.4 п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням, відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки зустрічні звірки жодного із контрагентів фактично не проводилась, тому акти про неможливість проведення зустрічної звірки із висновками про їх відсутність за своїм місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, основних фондів є різновидом податкової інформації і не можуть бути підставою для висновку щодо здійснення позивачем правочинів без мети настання реальних наслідків, проведення безтоварних операцій, та, відповідно, однією з підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань, в даному випадку спірного рішення.

Таким чином, не заслуговують на увагу доводи контролюючого органу про отримання платником податку необґрунтованої податкової вигоди, оскільки не ґрунтуються на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкових зобов'язань і податкового кредиту. Контролюючим органом не доведено існування таких обставин, не спростовано реальності виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податкові зобов'язання.

На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем надано контролюючому органу всі належним чином оформлені первинні документи, передбачені податковим законодавством, доведено правомірність формування податкових зобов'язань, а отже контролюючим органом безпідставно визнано доходи, отримані від вищезазначеного покупця за реалізацію товару, безповоротною фінансовою допомогою, що стало підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Таким чином, встановлені під час розгляду справи судом першої інстанції обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки ГУ ДФС у Волинській області, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого оспорюваного рішення.

Щодо покликання апелянта на фіктивність діяльності контрагента позивача, як фігуранта у кримінальному провадженні, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною першою статті 77 КАС України (у чинній редакції) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У редакції частини другою статті 71 КАС України, яка діяла на момент розгляду справи судом першої інстанції, на суб'єкта владних повноважень також було покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як на підставу своїх заперечень проти позову, відповідачем було надано суду першої інстанції копію ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області про тимчасовий доступ до речей та документів, що містять охоронювану законом таємницю від 05.05.2017, в якій зазначено, що під час допиту свідка Особа-2 стало відомо, що він є фіктивним засновником, в тому числі ТзОВ Кепітал-Альянс .

На виконання вимог ч.3 ст.77 КАС України (у чинній редакції), беручи до уваги той факт, що надана суду першої інстанції копія ухвали не завірена у встановленому порядку, судом апеляційної інстанції було запропоновано представнику відповідача надати інші докази на підтвердження наведених у ній обставин, проте, останній вказав про відсутність у контролюючого органу таких доказів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що представником відповідача не були надані суду належні, допустимі та достовірні докази, які у своїй сукупності вказують на нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом.

Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року по справі № 803/1288/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос І. О. Яворський Повне судове рішення складено 01.02.2018.