Рішення

від 29.01.2018 по справі 334/11565/14-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 29.01.2018

Справа № 334/11565/14-ц

Провадження № 2/334/23/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Добрєва М.В.,

при секретарі Матвієнко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 міської ради, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_4 міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6, Головне управління Дерземагенства в Запорізькій області, Садівниче товариство Граніт , про визнання недійсним рішення ОСОБА_4 міської ради, визнання недійсною приватизації земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, відновлення меж земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом про визнання недійсним рішення ОСОБА_4 міської ради, визнання недійсною приватизації земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, відновлення меж земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, який він уточнив, вказавши у уточненому позові, що 30.08.2014 року він, ОСОБА_1, був прийнятий в члени садівничого товариства Граніт і має у користуванні земельну ділянку № 446.

Раніш, з 1964 року по 30.08.2014 року земельна ділянка № 446 площею 4,9 га була в користуванні його батька, ОСОБА_6, третьої особи по справі.

При вступі в члени СТ Граніт та візуальному огляді земельної ділянки 30.08.2014 року (день, коли він дізнався про порушене право), ним візуально був виявлений самозахват його земельної ділянки з боку сусіда, ОСОБА_2 у вигляді збільшення його земельної ділянки № 445 за рахунок його ділянки та захвату пішохідної доріжки з вхідною металевою хвірткою.

Від батька він дізнався, що на початку 2008 року членами садівничого товариства було прийняте рішення про приватизацію земельних ділянок. Згідно правилам отримання кадастрового номера ділянки необхідною умовою є узгодження границь земельних ділянок між членами садівничого товариства. Узгодження повинно було бути проведено по фактичному користуванню земельними ділянками.

До батька позивача звернувся ОСОБА_3, на той час власник земельної ділянки № 445, з проханням узгодити межі земельної ділянки для індивідуальної приватизації землі. Однак, його батько відмовився узгоджувати межі ділянки через існування непорозумінь.

На думку позивача, ОСОБА_3, маючи намір продати земельну ділянку № 445 теперішньому власнику ОСОБА_2 не отримавши згоди батька позивача, можливо самостійно або за допомогою невстановлених осіб підробив його підпис в ОСОБА_7 узгодження меж землекористування земельної ділянки № 445.

Підробка підпису виявлена спеціалістом-криміналістом ОСОБА_7 в почеркознавському дослідженні № 192 від 21.11.2014р.

В подальшому на підставі підробленого акту узгодження меж землекористування ОСОБА_3 здійснив, на думку позивача, незаконну приватизацію земельної ділянки № 445 та продав ділянку теперішньому власнику ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 1631 від 18.10.2012р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4 міського нотаріального округу ОСОБА_5

На думку позивача стежка ділянки № 446 включена у склад земельної ділянки № 445, внаслідок чого появилася межа з земельною ділянкою № 419, тоді як у відповідності з фактичним користуванням, земельна ділянка № 445 має межу лише з ділянками № 446, 420 та № 444.

Сусід ОСОБА_2 чинить позивачу перешкоди у користуванні земельною ділянкою, а саме демонтовані його стовпчики, захоплена хвіртка, на території його пішохідної стежки встановлений паркан сусіда.

Батько позивача попереджував ОСОБА_2 про існування суперечок щодо користування земельними ділянками.

Між тим, договір був укладений, а ОСОБА_2 використовує ділянку для будівлі приміщень.

Позивач просить суд визнати недійсним рішення № 25 від 23.12.2009р. ОСОБА_4 міської ради Про передачу земельної ділянки № 445 (кадастровий номер 2310100000:04:018:0191) у власність ОСОБА_3 ;

Визнати недійсним державний акт на право власності серія ЯИ № 580424 на земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:018:0191), зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю № 011028801235 від 01.09.2010р.;

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 45 (кадастровий номер 2310100000:04:018:0191), зареєстрований під № 1631 від 18.10.2012р., посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 міського нотаріального округу ОСОБА_5;

Відновити стан земельної ділянки № 446, яке існувало до порушення прав та привести меже земельних ділянок № 446, 445 у первісний стан згідно плану СТ Гранит та даних земельно-кадастрової документації;

Усунути перешкоди позивачу в користуванні земельною ділянкою № 446 з боку власника земельної ділянки № 445 ОСОБА_2 шляхом демонтажу шлаконаливного паркану з металевими конструкціями та надання ОСОБА_1 вільного доступу до металевої хвіртки;

Зобов'язати ОСОБА_8 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні територією земельної ділянки № 446;

Стягнути з відповідача судові розходи по справі.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову (т.1 а.с.93), в яких вказав, що земельна ділянка № 445 в СТ Гранит була приватизована в 2010 році, заперечень з боку власника ділянки № 446 батька позивача, ОСОБА_6, не висувалося. З часу приватизації пройшло більше п'яти років. Після придбання земельної ділянки вони встановили новий паркан з сітки рабиця замість старого, заперечень не було. Акт узгодження меж земельних ділянок був підписаний усіма сторонами в присутності голови СТ Граніт ОСОБА_9 В позові просять відмовити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_10 та його представник проти позову заперечують, надавши суду письмові заперечення (т.2 а.с.215-2016), в яких вказали, що ОСОБА_3 не мав жодних правових відносин з позивачем по справі, спільних меж земельних ділянок не мав, вважає пред'явлену заяву безпідставною. Крім того, приватизація ділянки № 445 була проведена у 2010 році, а рішення про приватизацію земельних ділянок було прийняте на засіданні СТ Граніт у 2008 році і у серпні 2008 році в СТ було проведено обмір земельних ділянок спеціалізованою організацією. До моменту продажу земельної ділянки у 2012 році ніяких претензій з боку власника ділянки № 446 не висувалося.

Звернулися до суду із заявою про застосування строків позовної давності (т.2 а.с.214).

Представник відповідача ОСОБА_4 міської ради ОСОБА_11 проти позову заперечує, надавши суду письмові заперечення (т.2 а.с.208-210), в яких вказала, що позивачем не дотриманий позовний строк звернення до суду, оскільки оскаржуване ним рішення прийнято 23.12.2009 року. Позивач не зазначив жодних поважних причин пропуску строку позовної давності. Виходячи з близьких сімейних стосунків, позивач та його батько знали про дії щодо оформлення права власності з боку відповідачів та мали можливість оскаржити дії щодо приватизації починаючи із 2009 року по 2012 рік, чого зроблено не було (час коли батько позивача все ще був членом садового товариства Граніт ).

Крім того, оскільки у зазначений період позивач не був членом СТ Граніт , право землекористування у позивача виникло тільки із 30.08.2014р., тобто вже після виникнення права володіння у відповідача ОСОБА_3, а згодом і у ОСОБА_12, тому права позивача жодним чином не були порушені при винесенні спірного рішення ОСОБА_4 міської ради.

Звернулися до суду із заявою про застосування строків позовної давності (т.2 а.с.206-207).

Третя особа по справі приватний нотаріус ОСОБА_4 міського нотаріального округу ОСОБА_5 проти позову заперечує, направив заяву про розгляд справи в його відсутність.

Третя особа ОСОБА_6 позов визнав, направив заяву до суду про визнання позову.

Представник третьої особи управління Держземагенства у Запорізькій області ОСОБА_13 поклався на розсуд суду, надав суду письмові пояснення (т.1 а.с.169-172).

Представник третьої особи СТ Граніт у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про день і час судового засідання повідомлявся у встановлений законом спосіб.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку сторін та їх представників, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 81 ч.1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За ч. 1 статті 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Судом встановлено, що 30.08.2014 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий в члени садівничого товариства Граніт і має у користуванні земельну ділянку № 446.

При вступі в члени СТ Граніт та візуальному огляді земельної ділянки 30.08.2014 року (день, коли він дізнався про порушене право), ним візуально був виявлений самозахват його земельної ділянки з боку сусіда, ОСОБА_2 у вигляді збільшення його земельної ділянки № 445 за рахунок його ділянки та захвату пішохідної доріжки з вхідною металевою хвірткою.

Раніш, з 1964 року по 30.08.2014 року земельна ділянка № 446 площею 4,9 га була в користуванні його батька, ОСОБА_6, третьої особи по справі.

Як встановлено з матеріалів справи, рішення про приватизацію земельних ділянок було прийняте на засіданні СТ Граніт у 2008 році.

З матеріалів технічної документації із землеустрою вбачається, що 08.11.2009 року відповідач ОСОБА_3 (ділянка № 445) і третя особа по справі ОСОБА_6 (ділянка № 446) звернулися до ОСОБА_4 міської ради із заявами про оформлення та видачу державного акта на право власності на земельну ділянку в СТ Граніт .

Рішенням ОСОБА_4 міської ради від 09.12.2009р. № 31 був наданий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів ОСОБА_3, що посвідчують право на земельні ділянки, яким при виникненні спірних питань по землекористуванню підготовка технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки припиняється до їх усунення (т.2 а.с.74).

Рішенням ОСОБА_4 міської ради від 23.06.2010р. № 36 був наданий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів ОСОБА_6, що посвідчують право на земельні ділянки, яким при виникненні спірних питань по землекористуванню підготовка технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки припиняється до їх усунення.

Вказана документація була розроблена ДП ОСОБА_4 науково-дослідний та проектний інститут землеустрою і обидва пакети документів були узгоджені співвласниками ділянок № 445 та № 446.

Рішенням ОСОБА_4 міської ради від 23.12.2009р. № 25 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки громадян (т.1 а.с.15) і саме з цього моменту сторони конфлікту мали право звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права.

Батько позивача ОСОБА_6 був обізнаний, що СТ Граніт провадить дії щодо поквартальної приватизації членами товариства, оскільки приватизація провадилась колективно та у акті погодження меж стоїть його підпис. Виходячи із близьких сімейних стосунків, позивач та його батько знали про дії щодо оформлення права власності з боку відповідачів та мали можливість оскаржити дії щодо приватизації починаючи з 2009 року по 2012 рік (час коли батько позивача був членом СТ), чого зроблено не було.

Що стосується підробки підпису ОСОБА_6 в акті узгодження меж землекористування земельної ділянки № 445, суд відносить до такого твердження критично, оскільки висновок спеціаліста-криміналіста ОСОБА_7 в почеркознавському дослідженні № 192 від 21.11.2014р. не можна вважати належним доказом у справі, оскільки він доданий як доказ поза межами судового розгляду, а від призначення судової почеркознавської експертизи позивач та його представник відмовилися.

Крім того, право землекористування у ОСОБА_1 виникло тільки 30.08.2014р. і в тих межах, в яких він його отримав вже після того як став членом СТ Граніт , оскільки встановлення меж між земельними ділянками та виникнення права власності у суміжного користувача ОСОБА_3 а згодом ОСОБА_12 виникло раніше, ніж позивач став користувачем ділянки № 446.

Тому, право оскарження рішення ОСОБА_4 міської ради № 25 від 23.12.2009р. та визнання державного акту на землю серії ЯИ № 580424, зареєстрованого за № 011028801235 від 01.09.2010р. мав попередній користувач земельної ділянки № 446, а саме ОСОБА_6 і в межах строку позовної давності, починаючи із 2009 року по 2012 рік.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно положень ч. ч. З, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Такі заяви про застосування наслідків пропуску позовної давності під час розгляду справи подані представниками ОСОБА_4 міської ради (т.2 а.с.206-207) та ОСОБА_3 (т.2 а.с.214).

При цьому позивачем поважних причин пропуску строків позовної давності не наведено та належними доказами не підтверджено.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що позовну заяву по даній справі було подано після спливу загального трирічного строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України, що є підставою для відмови у позові.

Також слід зазначити, що пунктом 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод , ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції,виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства .

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову внаслідок пропуску строку позовної давності.

Керуючись ст.ст.256, 257, 261, 266, 267, 319, 328, 329 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 77, 78, 81, 89, 263, 264, 265 ЦПК України, Конвенцією Про захист прав людини і основоположних свобод , ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 міської ради, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_4 міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6, Головне управління Дерземагенства в Запорізькій області, Садівниче товариство Граніт , про визнання недійсним рішення ОСОБА_4 міської ради, визнання недійсною приватизації земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, відновлення меж земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити у зв'язку пропуском строку позовної давності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Добрєв М. В.