Постанова

від 08.05.2019 по справі 334/11565/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 334/11565/14-ц

провадження № 61-36477 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Запорізька міська рада,

треті особи - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Корицький Олександр Давидович, ОСОБА_6, Головне управління Держземагенства в Запорізькій області, садівниче товариство Граніт ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2018 року в складі судді Дорбєва М. В. та на постанову апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року в складі колегії суддів Маловічко С. В., Гончар М. С., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Запорізької міської ради, треті особи приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Корицький О. Д., ОСОБА_6, Головне управління Держземагенства в Запорізькій області, садівниче товариство Граніт та з уточненням позовних вимог просив визнати недійсним рішення Запорізької міської ради № 25 від 23 грудня 2009 року про затвердження технічної документації на земельні ділянки, визнати недійсним державний акт на землю серії НОМЕР_6 , виданий 01 вересня 2010 року ОСОБА_3 , та визнати недійсним договорір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 18 жовтня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також відновити межі земельної ділянки НОМЕР_7 й усунути йому перешкоди в користуванні цією земельною ділянкою.

В обґрунтування позову указував, що 30 серпня 2014 року він прийнятий у члени садівничого товариства Граніт і має в користуванні земельну ділянку НОМЕР_7 площею 0,49 га, яка перед цим з 1964 року була в користуванні його батька ОСОБА_6

Під час огляду земельної ділянки він виявив, що ОСОБА_2 , який є власником земельної ділянки НОМЕР_8 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_3 , здійснив незаконне захоплення частини земельної ділянки НОМЕР_7 , а саме пішохідної доріжки з вхідною металевою хвірткою. Внаслідок таких дій розмір земельної ділянки НОМЕР_7 зменшився з 0,49 га до 0,3 га.

Уважав, що такі обставини є підставою для задоволення його позову.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено за спливом позовної давності.

Суд першої інстанції виходив із того, що право на оскарження рішення міськради та договору купівлі-продажу виникло в ОСОБА_1 з моменту прийняття рішення Запорізької міської ради № 25 від 23 грудня 2009 року, а тому позов поданий з пропуском позовної давності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2018 року змінено в частині правового обґрунтування відмови в задоволенні позову.

Апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в межах позовної давності, оскільки про порушення своїх прав міг дізнатися лише з 30 серпня 2014 року. При цьому, позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердежння обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити за недоведеністю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11 травня 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України ) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права та дійшли безпідставного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Просив оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відзив на касаційну скаргу

У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на вказану касаційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 30 серпня 2014 року ОСОБА_1 прийнятий у члени СТ Граніт та отримав у користування земельну ділянку НОМЕР_7 , користувачем якої з 1964 року та до вказаної дати був його батько ОСОБА_6

У 2008 році членами СТ Граніт було прийнято рішення про приватизацію земельних ділянок, у зв`язку з чим було замовлено розробку технічної документації із землеустрою, складовою частиною якої було узгодження меж земельних ділянок між землекористувачами.

08 листопада 2009 року ОСОБА_6 як користувач ділянки НОМЕР_7 і ОСОБА_3 як користувач сусідньої земельної ділянки НОМЕР_8 звернулися до Запорізької міської ради з заявами про оформлення та видачу державного акта на право власності на земельну ділянку в СТ Граніт .

Рішенням Запорізької міської ради від 23 грудня 2009 року № 25 було затверджено технічну документацію із землеустрою, розроблену ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою щодо узгодження меж земельних ділянок НОМЕР_8 і НОМЕР_7, з метою складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки громадян.

Акт погодження меж землекористування ділянками НОМЕР_8 і НОМЕР_7 складений у присутності голови СТ Граніт , ОСОБА_3 й ОСОБА_6

01 вересня 2010 року ОСОБА_3 отримав державний акт про право власності на земельну ділянку НОМЕР_8 на підставі вказаного рішення Запорізької міської ради.

Згідно з довідкою Управління Держземагенства у Запорізькому районі Запорізької області до місцевого фонду документації Управління матеріали, що стосуються приватизації земельної ділянки НОМЕР_7 , кадастровий номер НОМЕР_5 , не передавались, а за даними Державного реєстру земель станом на 31 грудня 2012 року право на земельну ділянку НОМЕР_7 не зареєстроване.

18 жовтня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу ділянки НОМЕР_7 .

До приватизації земельних ділянок по кварталу № 10 СТ Граніт , у якому ці ділянки розташовані , площа ділянки НОМЕР_8 становила 0,03 га, а ділянки НОМЕР_7 - 0,034 га.

Після приватизації земельної ділянки НОМЕР_8 її площа склала 0,0418 га, а площа неприватизованої ділянки НОМЕР_7 - 0,0538 га.

Площі зазначених ділянок збільшилися внаслідок приєднання до кожної з них прилеглої землі вздовж вулиці Вишневського.

Акт погодження меж землекористування ділянками НОМЕР_8 і НОМЕР_7 у передбаченому законом порядку не оскаржувався.

Матеріалами справи підтверджується, що кожна із земельних ділянок облаштована парканом та власною хвірткою, розташування яких з часу надання їх у користування не змінювалося.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовнадавність становить три роки.

Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( 261 ЦК України ).

Обґрунтованим є висновок апеляційного суду, що ОСОБА_1 звернувся до суду в межах позовної давності, оскільки про порушення своїх прав він міг дізнатися після вступу в члени СТ Граніт та візуального огляду земельної ділянки, а саме з 30 серпня 2014 року.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (абзац другий частини першої, частина друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_1 не надав судам першої та апеляційної інстанцій належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

З огляду на викладене, правильним є висновок апеляційного суду, що правові підстави для задоволення позову в даній справі відсутні.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішеннь - без змін.

Керуючись статтями 389, 400 , 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2018 року в складі судді Дорбєва М. В. та постанову апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді : Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат