Постанова

від 24.01.2018 по справі 910/24266/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року

м. Київ

справа № 910/24266/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоус В.В. - головуючий, Погребняк В.Я., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - адвокат Пономаренко В.І.

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "РАРИТЕТ ГРУП",

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Адвертинський Медіа Груп",

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РАРИТЕТ ГРУП"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 16.11.2017

у складі колегії суддів: Разіна Т.І. (головуючий), Чорна Л.В., Яковлєв М.Л.

у справі № 910/24266/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РАРИТЕТ ГРУП"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Адвертинський Медіа Груп"

про стягнення 89 670,61 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РАРИТЕТ ГРУП" звернулось в господарський суд міста Києва із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Адвертинський Медіа Груп" про стягнення 89 670,61 грн, з яких 43 280,00 грн - сума основного боргу, 3711,17 грн - 3 % річних, 42 679,44 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про проведення рекламної кампанії від 31.12.2013 № Р-0001/3112, укладеного між ТОВ РАРИТЕТ ГРУП та ТОВ Адвертинський Медіа Груп в частині своєчасної оплати за виконанні послуги з проведення рекламних робіт, в наслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 43 280,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2017 у справі № 910/24266/16 (суддя Шкурдова Л.М.) позов задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Адвертинський Медіа Груп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РАРИТЕТ ГРУП" 43 280,00 грн. - суми основного боргу, 3 % річних в розмірі 3 706,43 грн. інфляційних втрат в розмірі 42 521,97 грн. та 1 375,00 грн. - витрати по сплаті судового збору; в задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду міста Києва, товариство з обмеженою відповідальністю "Адвертинський Медіа Груп" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Адвертинський Медіа Груп" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2017 у даній справі скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "РАРИТЕТ ГРУП" задоволено частково. Вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Адвертинський Медіа Груп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РАРИТЕТ ГРУП" 15 200 грн. 00 коп. - суми основного боргу, 3 629 грн. грн. 31 коп. інфляційних втрат, 372,30 грн. 30 коп. - 3% річних та 342 грн. 56 коп. судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РАРИТЕТ ГРУП" звернулось з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 у справі № 910/24266/16.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2017 у справі №910/24266/16 визначено колегію суддів у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Ткаченко Н.Г., Погребняка В.Я.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.12.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "РАРИТЕТ ГРУП" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 у справі № 910/24266/16.

Скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не застосував закон який підлягав застосуванню, а саме: статті 525, 526 Цивільного кодексу України, частину першу статті 193 Господарського кодексу України, частину 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Також скаржник у скарзі зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не застосував приписи частини другої пункту 4.8 Договору укладеного між сторонами.

Відповідач у своєму відзиві зазначив, що касаційна скарга є необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Позивач (скаржник) своїм правом на участь уповноваженого представника в судовому засіданні 24.01.2018 не скористався, про дату, час та місце розгляду касаційної скарги був повідомлений належним чином, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 2, аркуш справи 58).

Представники відповідача - адвокат Пономаренко В.І. в судовому засіданні 24.01.2018 проти задоволення касаційної скарги заперечив з підстав викладених у відзиві на скаргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

При вирішенні спору по суті судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

31.12.2013 року між ТОВ "РАРИТЕТ ГРУП", як виконавцем та ТОВ "Адвертинський Медіа Груп", як замовником було укладено договір про проведення рекламної компанії №Р-0001/3112 від 31.12.2013 року (надалі - договір).

Відповідно до пункту 2.1. договору у порядку та на умовах, зумовлених даним договором, виконавець зобов'язався надати послуги з розміщення реклами замовника на спеціальних конструкціях відповідно до затвердженої сторонами адресної програми в період рекламної компанії, а замовник зобов'язується прийняти послуги й оплатити їх.

Згідно з пунктом 3.1.2. договору замовник вправі відмовитися від рекламної компанії (розміщення реклами) і/або змінити період (строк) розміщення рекламних матеріалів (усіх або частини) за умови завчасного письмового повідомлення про це виконавця не менш чим за 30 (тридцять) календарних днів до передбачуваної дати зміни періоду розміщення або відмови від розміщення рекламних матеріалів, якщо інший строк не узгоджений сторонами в додатку договору.

Замовник зобов'язаний оплачувати послуги виконавця в розмірі, порядку та способом, передбаченому даним договором і додатковими угодами до договору (пункт 3.1.11 договору).

Пунктом 4.1. договору визначено, що ціна (вартість) послуг підлягає узгодженню сторонами до розміщення реклами й вказується у додатках до договору або в рахунку-фактурі, яка виставляється виконавцем.

У пункті 4.3. договору визначено, що замовник щомісячно здійснює оплату вартості послуг до 29 числа місяця, у якому проводиться рекламна компанія у відповідності з рахунком-фактурою виконавця не залежно від факту отримання замовником оригіналу такого рахунку-фактури, якщо інший порядок та строки оплати не були обумовлені сторонами у відповідному додатку до договору.

Згідно з пунктом 4.8. договору замовник зобов'язаний підписати й передати виконавцеві один примірник акту про виконані послуги не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дати одержання такого акту від виконавця. При наявності претензій до виконавця, замовник зобов'язаний протягом строків для передачі акту про виконані послуги, зазначених в цьому пункті договору, направити письмово виконавцеві мотивовану відмову від прийняття послуг і підписання акту. При відсутності обґрунтованої претензії замовника переданої виконавцеві в строки для передачі акту про виконані послуги, зазначені в цьому пункті договору, послуги вважаються належним чином наданими, переданими виконавцем і прийнятими замовником. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання акту, але це не звільняє замовника від підписання отриманого акту про виконані послуги й передачі його на адресу виконавця.

31.12.2013 року сторонами договору підписано додаток № 1 до договору, згідно якого виконавець у період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року здійснює рекламну компанію за адресою Набережно-Хрещатицька, в сторону Поштової площі, вартістю розміщення реклами за один місяць 4 440,00 грн.

За умовами додатку №1 до договору здійснюється 100 % попередня оплата рекламної кампанії до початку місяця експонування.

Також, 31.12.2013 року сторонами договору підписано додаток № 3 до договору, згідно якого виконавець у період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року здійснює рекламну кампанію за адресою проспект Перемоги до площі Перемоги, розподільча смуга 3х12, вартістю розміщення реклами за один місяць 19 200,00 грн.

За умовами додатку № 3 до договору здійснюється 100 % попередня оплата рекламної компанії до початку місяця експонування.

Відповідно до ст.11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

У силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2017 у справі № 910/24266/16 (суддя Шкурдова Л.М.) позов задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Адвертинський Медіа Груп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РАРИТЕТ ГРУП" 43 280,00 грн. - суми основного боргу, 3 % річних в розмірі 3 706,43 грн. інфляційних втрат в розмірі 42 521,97 грн. та 1 375,00 грн. - витрати по сплаті судового збору; в задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано частковою доведеністю позовних вимог.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, визначено, що у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Адвертинський Медіа Груп" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2017 у даній справі скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "РАРИТЕТ ГРУП" задоволено частково. Вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Адвертинський Медіа Груп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РАРИТЕТ ГРУП" 15 200 грн. 00 коп. - суми основного боргу, 3 629 грн. грн. 31 коп. інфляційних втрат, 372,30 грн. 30 коп. - 3% річних та 342 грн. 56 коп. судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем доведено існування у відповідача заборгованості в сумі 15 200,00 грн та, відповідно, не доведено належними та допустимими доказами існування заборгованості ТОВ Адвертинський Медіа Груп за надані ТОВ РАРИТЕТ ГРУП послуги в сумі 28 040,00 грн. Також, апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 629, 31 грн інфляційних втрат (період 09.03.2014 по 29.12.2016) та 3% річних у розмірі 372,30 грн (період з 05.03.2014 по 06.03.2014 у сумі 2,50 грн та за період з 09.03.2014 по 26.12.2016 у сумі 369, 80 грн) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При вирішенні спору судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

На підтвердження надання послуг, ТОВ РАРИТЕТ ГРУП було надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000014 від 04.03.2014 року на суму 19 200,00 грн. та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ ОУ-0000016, ОУ-0000015, ОУ-0000017 на загальну суму 28 040,00 грн.

На виконання умов договору позивачем було надано у січні 2014 року відповідачу послуги з розміщення та обслуговування реклами на суму 19 200,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000014 від 04.03.2014.

Вказаний акт підписаний, як виконавцем так і замовником без зауважень. Крім того, факт надання послуг за вказаним актом підтверджується часткою оплатою (у сумі 4000,00 грн.) відповідачем (замовником), яка (оплата) ТОВ Адвертинський Медіа Груп ) була здійснена 07.03.2014, що підтверджується випискою по банківському рахунку.

Суд апеляційної інстанції не прийняв, як належні докази факту надання послуг надані ТОВ РАРИТЕТ Груп акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ ОУ-0000016, ОУ-0000015, ОУ-0000017 на загальну суму 28 040,00 грн. виходячи з наступного.

З вказаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ ОУ-0000016, ОУ-0000015, ОУ-0000017 вбачається, що вони не підписані відповідачем (замовником).

Крім того, з наданих актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ ОУ-0000016, ОУ-0000015, ОУ-0000017, які виконавцем складені та підписані в односторонньому порядку не можливо встановити дату їх складання, а також останні не містять посилання на договір № 0001/3112 від 31.12.2013.

Доказ направлення зазначених актів позивачем відповідачу, а саме фіскальний чек № 6982 від 15.01.2016 не є належним доказом направлення відповідачу саме вказаних актів (а не інших документів) та саме ТОВ "Адвертинський Медіа Груп", з огляду на відсутність опису вкладення у цінний лист до фіскального чеку № 6982 від 15.01.2016 та, враховуючи, що договором сторони визначили адресу для листування, зокрема, замовника - 01030. м. Київ, вул. Рейтарська, б. 7, літ. Б .

Разом з тим в матеріалах справи відсутні додаткові угоди до договору, якими вносились зміни щодо місцезнаходження та адреси для листування.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія суду апеляційної інстанції правомірно зазначила, що позивачем доведено існування у відповідача заборгованості в сумі 15 200,00 грн. та, відповідно, не доведено належними та допустимими доказами існування заборгованості ТОВ Адвертинський Медіа Груп за надані ТОВ РАРИТЕТ ГРУП послуги в сумі 28 040,00 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція); у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Таким чином, інфляційні втрати підлягають нарахуванню за місяць та відповідно до положень ст. 625 ЦК України можуть бути стягнуті за весь час прострочення боржником грошового зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції у своїй постанові зазначив, про те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором № Р-0001/3112 від 31.12.2013.

Апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за надані позивачем послуги в січні 2014 року, прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 629, 31 грн. інфляційних втрат (період 09.03.2014 по 29.12.2016) та 3% річних у розмірі 372,30 грн. (період з 05.03.2014 по 06.03.2014 у сумі 2,50 грн. та за період з 09.03.2014 по 26.12.2016 у сумі 369, 80 грн.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, судом апеляційної інстанції розглянуто клопотання відповідача про стягнення вартості наданих адвокатських послуг розмірі 31 200,00 грн.

Пунктом 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду: договір про надання правової допомоги № 25-0417 від 25.04.2017, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 5260/10 від 19.12.2014, акт №1 приймання - передачі наданих послуг на суму 31 200,00 грн., видатковий касовий ордер від 05.05.2017 на суму 31 200,00 грн. та прибутково касовий ордер № 11 від 05.05.2017 на суму 31 200,00 грн.

Згідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Касаційного господарського суду не приймає до уваги доводи скаржника, які викладені в касаційній скарзі, з огляду на те, що вони фактично зводяться до переоцінки доказів, що не є компетенцією Верховного Суду

Відповідно до статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови суду апеляційної інстанції колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, касаційний господарський суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції повно досліджено матеріали справи, дана вірна оцінка обставинам справи та вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РАРИТЕТ ГРУП" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 у справі №910/24266/16 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 у справі №910/24266/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді В.Я. Погребняк

Н.Г. Ткаченко