Ухвала

від 27.09.2017 по справі 183/3887/17

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/3887/17

№ 2-з/183/162/17

У Х В А Л А

27 вересня 2017 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Дем'яненко Р.К.,

розглянувши у судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 господарства Олександрія ОСОБА_2 про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в :

До Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов цивільний позов фермерського господарства Олександрія до Миколаївської сільської ради, Новомосковської районної державної адміністрації та головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про встановлення факту, що має юридичне значення.

22 вересня 2017 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову у справі (уточнена 27.09.2017р.), у відповідності до якої позивач просить застосувати заходи забезпечення позову, шляхом заборони державі Україна, в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49004, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр. Олександра Поля, будинок 2 ЄДРПОУ 39835428), вчиняти будь-які дії пов'язані з розпорядженням (користуванням, володінням) земельною ділянкою площею 14 га, кадастровий номер: 1223284000:03:401:0001, що розташована на території Миколаївської сільської ради, наданої для ведення фермерського господарства, а також надання (затвердження) дозвільних документів будь-яким особам на виготовлення будь-якої землевпорядної документації відносно зазначеної земельної ділянки, до набрання чинності рішення суду по справі.

В обґрунтування заяви зазначає, що Після смерті засновника Позивача, питання щодо подальшої долі земельної ділянки може бути вирішене її власником, тобто державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області або ж іншим місцем органом влади, який буде розпоряджатись землями сільськогосподарського призначення у зв'язку з децентралізацією запровадженою в нашій країні.

Дослідивши матеріали цивільного позову, заяви про забезпечення позову, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно зі ст.152 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам; 8) встановленням обов'язку вчинити дії щодо унеможливлення доступу користувачів мережі Інтернет до об'єктів права інтелектуальної власності, правомірність використання (розміщення) яких у мережі Інтернет є предметом спору. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до п. 1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Судом встановлено, що з позову про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а саме вирішується питання про користувача земельною ділянкою, отже, дійсно існує спір.

Згідно п.п. 13 п.4 Положення про ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Відповідач-3 розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Дніпропетровської області. У відповідності до ст.123, ст.124 Земельного кодексу України, ч.4 ст.4 Закону України Про оренду землі , згідно ч.4 ст. 122 ЗКУ центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, Відповідач-3 має можливість в будь-який час виконати функції покладені на нього державою та розпорядитись спірною земельною ділянку шляхом надання її в користування (оренду) третім особам.

Доказів на підтвердження того, що задоволення заяви призведе до порушення прав Відповідача-3 та будь-яких третіх осіб судом не встановлено. Земельна ділянка, щодо якої позивач просить вжити заходів забезпечення позову належить державі Україна, має статус державної власності.

Внаслідок викладеного суд вважає, що подана заява підлягає задоволенню і невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання можливого рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 152, 153, 210 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву Фермерське господарство Олександрія (51283, с. Піщанка, вул. Леніна, 40 Новомосковського р-ну, Дніпропетровської обл. ЄДРПОУ 20232149), про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову у справі за позовом фермерського господарства Олександрія до Миколаївської сільської ради, Новомосковської районної державної адміністрації та головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про встановлення факту, що має юридичне значення.

До набрання рішенням у справі законної сили заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49004, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр. Олександра Поля, будинок 2 ЄДРПОУ 39835428), вчиняти будь-які дії пов'язані з розпорядженням (користуванням, володінням) земельною ділянкою площею 14 га, кадастровий номер: 1223284000:03:401:0001, що розташована на території Миколаївської сільської ради, наданої для ведення фермерського господарства, а також надання (затвердження) дозвільних документів будь-яким особам на виготовлення будь-якої землевпорядної документації відносно зазначеної земельної ділянки.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд у п'ятиденний термин після його проголошення.

Суддя Сорока О.В.