Ухвала

від 02.02.2018 по справі 917/1655/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"02" лютого 2018 р. Справа № 917/1655/17

Суддя-доповідач ОСОБА_1,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вх. №247 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.12.2017, ухвалене у приміщенні господарського суду Полтавської області суддею Бунякіною Г.І., час проголошення рішення - не зазначено, дата складання повного тексту рішення - 14.12.2017, у справі № 917/1655/17

за позовом Фермерського господарства "Хризоліт", м. Глобине, Глобинський район, Полтавська обл.

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава

про визнання права користування та володіння на умовах оренди земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Хризоліт" звернулось до місцевого господарського суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання за фермерським господарством "Хризоліт" права користування та володіння на умовах оренди земельною ділянкою загальною площею 33, 9846га, кадастровий номер 5320682200:00:009:0028 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розміщена на території Жуківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, за договором оренди землі від 29.10.2013, що зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.10.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка фактично використовується фермерським господарством, яке при такому використанні несе всі витрати, сплачує усі обов'язкові платежі, пов'язані з користуванням землею, у т.ч. орендну плату за неї. Формально ж стороною (контрагентом) за договором є фізична особа ОСОБА_2, який є головою фермерського господарства, та особисто за законом не може використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.12.2017 позов задоволено; визнано за Фермерським господарством "Хризоліт" право користування та володіння на умовах оренди земельною ділянкою загальною площею 33, 9846га, кадастровий номер 5320682200:00:009:0028 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розміщена на території Жуківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, за договором оренди землі від 29.10.2013, що зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.10.2013.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що земельна ділянка надавалась громадянину ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства із створенням юридичної особи - Фермерського господарства "Хризоліт"; стаття 12 Закону України "Про фермерське господарство" не ставить в залежність ту обставину, хто є формальним орендарем земельної ділянки: громадянин-учасник (засновник) фермерського господарства чи саме господарство як юридична особа.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Одночасно апелянт звернувся до апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що повний текст рішення апелянтом було отримано 27.12.2017, про що свідчить відмітка вхідної кореспонденції; крім того, у зв'язку із значною кількістю загальнодержавних вихідних днів апелянту не вистачило часу для визначення правової позиції щодо підстав оскарження рішення суду; апелянт звернувся до суду з апеляційною скаргою 22.01.2018.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя - доповідач дійшла висновку, що додані до апеляційної скарги документи не відповідають вимогам Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

15.12.2017 набрав чинності Закон України №2147-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Відповідно до пункту 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діє з 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, розгляд господарськими судами справ здійснюється за правилами Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діє з 15.12.2017.

Відтак, апеляційна скарга апелянта має відповідати вимогам Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діє з 15.12.2017.

Так, статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні.

Статтею 259 Господарського процесуального кодексу України визначено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Проте, апелянтом до апеляційної скарги не додані докази надсилання позивачу копії апеляційної скарги і доданих до неї документів, які у позивача відсутні.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діє з 15.12.2017) встановлено розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, що становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при подання позовної заяви.

Позивачем у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на момент звернення позивачем до суду) сплачено судовий збір у розмірі 1 600, 00грн, отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 2 400, 00грн (1 600, 00грн * 150%).

Проте, апелянтом до апеляційної скарги не додані докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Щодо клопотання апелянта про поновлення пропущеного строку, суддя-доповідач зазначає наступне.

Відповідно до пункту 13 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діє з 15.12.2017, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Стаття 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла до 15.12.2017) встановлювала, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відповідно до матеріалів справи, оскаржуване рішення ухвалене місцевим господарським судом 11.12.2017, повний текст складено 14.12.2017, апелянт подав апеляційну скаргу 22.01.2018 (згідно відбитку штампу місцевого господарського суду, поштовий конверт у матеріалах скарги відсутній), тобто з пропуском строку подання апеляційної скарги на 1 місяць.

Як зазначає апелянт, повний текст рішення апелянтом було отримано 27.12.2017, про що свідчить відмітка вхідної кореспонденції, при цьому, не надає жодних доказів на підтвердження своїх доводів; із матеріалів справи не вбачається дати отримання апелянтом оскаржуваного рішення.

Харківським апеляційним господарським судом складено акт №13-42/85/1 від 30.01.2018 про відсутність вказаної в додатку копії першої сторінки рішення господарського суду Полтавської області від 11.12.2017 у справі №917/1655/17 з відміткою вхідної кореспонденції.

Відповідно до частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діє з 15.12.2017, до апеляційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Проте, апелянтом доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції не надано.

Крім того, апелянт зазначає, що із значною кількістю загальнодержавних вихідних днів апелянту не вистачило часу для визначення правової позиції щодо підстав оскарження рішення суду.

Судова колегія зазначає, що згідно зі статтею 53 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла до 15.12.2017) та статті 119 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діє з 15.12.2017), за заявою учасника справи суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити пропущений строк.

При цьому, законодавець не передбачає обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню; у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та докази, що підтверджують доводи заявника, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку .

Зазначені апелянтом доводи неможливості у найкоротші строки звернутись до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою після отримання повного тексту рішення, посилаючись на значну кількість загальнодержавних вихідних днів, внаслідок яких апелянту не вистачило часу для визначення правової позиції щодо підстав оскарження рішення суду, суддя-доповідач розцінює як неповажні та необґрунтовані, пов'язані виключно з неналежною роботою відповідальних працівників апелянта.

Відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діє з 15.12.2017), до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, відповідно апеляційну скаргу слід залишити без руху.

З урахуванням викладеного, що апелянтом до апеляційної скарги не додано доказів надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів, які у позивача відсутні, доказів сплати судового збору, що апелянтом в обґрунтування своїх доводів пропуску строку подання апеляційної скарги на рішення суду не надано жодних доказів, а наведені доводи є неповажними, суддя-доповідач ОСОБА_1 дійшла висновку, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України зазначене є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків, а саме апелянт має надати суду належні у розумінні статті 259 Господарського процесуального кодексу України докази надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів, які у позивача відсутні, докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у встановленому законом порядку і розмірі; обґрунтоване клопотання з викладеними обставинам, підтвердженими належними та допустимими доказами отримання апелянтом оскаржуваного рішення суду від 11.12.2017 та неможливості подати апеляційну скаргу у найкоротші строки після отримання повного тексту рішення суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 174, 234, 258, 260, п. 13 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на рішення господарського суду Полтавської області від 11.12.2017 у справі №917/1655/17 залишити без руху.

Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; докази усунення недоліків мають надійти до Харківського апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, з урахуванням строків поштового перебігу.

Роз'яснити Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту; якщо заяву про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя - доповідач Здоровко Л.М.