Ухвала

від 26.02.2018 по справі 917/1655/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

"26" лютого 2018 р. Справа № 917/1655/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вх.№247 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.12.2017, ухвалене у приміщенні господарського суду Полтавської області суддею Бунякіною Г.І., час проголошення рішення - не зазначено, дата складання повного тексту рішення - 14.12.2017, у справі № 917/1655/17

за позовом Фермерського господарства "Хризоліт", м. Глобине, Глобинський район, Полтавська обл.

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава

про визнання права користування та володіння на умовах оренди земельною ділянкою

ВСТАНОВИЛА:

Фермерське господарство "Хризоліт" звернулось до місцевого господарського суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання за фермерським господарством "Хризоліт" права користування та володіння на умовах оренди земельною ділянкою загальною площею 33, 9846га, кадастровий номер 5320682200:00:009:0028 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розміщена на території Жуківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, за договором оренди землі від 29.10.2013, що зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.10.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка фактично використовується фермерським господарством, яке при такому використанні несе всі витрати, сплачує усі обов'язкові платежі, пов'язані з користуванням землею, у т.ч. орендну плату за неї. Формально ж стороною (контрагентом) за договором є фізична особа ОСОБА_1, який є головою фермерського господарства, та особисто за законом не може використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.12.2017 позов задоволено; визнано за Фермерським господарством "Хризоліт" право користування та володіння на умовах оренди земельною ділянкою загальною площею 33, 9846га, кадастровий номер 5320682200:00:009:0028 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розміщена на території Жуківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, за договором оренди землі від 29.10.2013, що зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.10.2013.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що земельна ділянка надавалась громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із створенням юридичної особи - Фермерського господарства "Хризоліт"; стаття 12 Закону України "Про фермерське господарство" не ставить в залежність ту обставину, хто є формальним орендарем земельної ділянки: громадянин-учасник (засновник) фермерського господарства чи саме господарство як юридична особа.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Одночасно апелянт звернувся до апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що повний текст рішення апелянтом було отримано 27.12.2017, про що свідчить відмітка вхідної кореспонденції; крім того, у зв'язку із значною кількістю загальнодержавних вихідних днів апелянту не вистачило часу для визначення правової позиції щодо підстав оскарження рішення суду; апелянт звернувся до суду з апеляційною скаргою 22.01.2018.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддею-доповідачем в ухвалі Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2018 встановлено, що додані до апеляційної скарги документи не відповідають вимогам Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні.

Статтею 259 Господарського процесуального кодексу України визначено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Проте, апелянтом до апеляційної скарги не додані докази надсилання позивачу копії апеляційної скарги і доданих до неї документів, які у позивача відсутні.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діє з 15.12.2017) встановлено розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, що становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при подання позовної заяви.

Позивачем у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на момент звернення позивачем до суду) сплачено судовий збір у розмірі 1 600, 00грн, отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 2 400, 00грн (1 600, 00грн * 150%).

Проте, апелянтом до апеляційної скарги не додані докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Щодо клопотання апелянта про поновлення пропущеного строку, суддею-доповідачем зазначено наступне.

Відповідно до пункту 13 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діє з 15.12.2017, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Стаття 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла до 15.12.2017) встановлювала, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відповідно до матеріалів справи, оскаржуване рішення ухвалене місцевим господарським судом 11.12.2017, повний текст складено 14.12.2017, апелянт подав апеляційну скаргу 22.01.2018 (згідно відбитку штампу місцевого господарського суду, поштовий конверт у матеріалах скарги відсутній), тобто з пропуском строку подання апеляційної скарги на 1 місяць.

Як зазначає апелянт, повний текст рішення апелянтом було отримано 27.12.2017, про що свідчить відмітка вхідної кореспонденції, при цьому, не надає жодних доказів на підтвердження своїх доводів; із матеріалів справи не вбачається дати отримання апелянтом оскаржуваного рішення.

Харківським апеляційним господарським судом складено акт №13-42/85/1 від 30.01.2018 про відсутність вказаної в додатку копії першої сторінки рішення господарського суду Полтавської області від 11.12.2017 у справі №917/1655/17 з відміткою вхідної кореспонденції.

Відповідно до частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діє з 15.12.2017, до апеляційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Проте, апелянтом доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції не надано.

Крім того, апелянт зазначає, що із значною кількістю загальнодержавних вихідних днів апелянту не вистачило часу для визначення правової позиції щодо підстав оскарження рішення суду.

Зазначені апелянтом доводи неможливості у найкоротші строки звернутись до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою після отримання повного тексту рішення, посилаючись на значну кількість загальнодержавних вихідних днів, внаслідок яких апелянту не вистачило часу для визначення правової позиції щодо підстав оскарження рішення суду, суддею-доповідачем розцінено як неповажні та необґрунтовані, пов'язані виключно з неналежною роботою відповідальних працівників апелянта.

З урахуванням викладеного, що апелянтом до апеляційної скарги не додано доказів надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів, які у позивача відсутні, доказів сплати судового збору, що апелянтом в обґрунтування своїх доводів пропуску строку подання апеляційної скарги на рішення суду не надано жодних доказів, а наведені доводи є неповажними, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2018 у даній справі залишено апеляційну скаргу без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків, а саме апелянт мав надати суду належні у розумінні статті 259 Господарського процесуального кодексу України докази надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів, які у позивача відсутні, докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у встановленому законом порядку і розмірі; обґрунтоване клопотання з викладеними обставинам, підтвердженими належними та допустимими доказами отримання апелянтом оскаржуваного рішення суду від 11.12.2017 та неможливості подати апеляційну скаргу у найкоротші строки після отримання повного тексту рішення суду.

Ухвалою суду від 02.02.2018 апелянту також було роз'яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Матеріали справи свідчать, що апелянт отримав копію ухвали апеляційного господарського суду 07.02.2018.

Отже, кінцевим днем строку для усунення недоліків апеляційної скарги є 19.02.2018 (17.02.2018 - субота вихідний день).

Проте, до апеляційного господарського суду від апелянта не надійшли докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів, які у позивача відсутні, докази сплати судового збору, а також не була подана заява про поновлення строку подання апеляційної скарги з викладеними обставинам щодо звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою з порушенням встановлених господарським процесуальним законодавством строків.

Згідно частини 6 статті 260 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Враховуючи, що апелянтом не виконані вимоги ухвали апеляційного господарського суду від 02.02.2018 зазначене є підставою для повернення апеляційної скарги.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області апеляційну скаргу на рішення господарського суду Полтавської області від 11.12.2017 у справі №917/1655/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Додаток на адресу апелянта: апеляційна скарга з додатками на 10арк.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.