Постанова

від 22.05.2018 по справі 917/1655/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2018 р. Справа № 917/1655/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І. , суддя Сіверін В. І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Будкін С.В.

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вх. №616П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.12.2017 у справі № 917/1655/17 (повний текст складено 14.12.2017 у приміщенні господарського суду Полтавської області суддею Бунякіною Г.І.)

за позовом фермерського господарства "Хризоліт", м. Глобине, Глобинський район, Полтавська обл.

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава

про визнання права користування та володіння на умовах оренди земельною ділянкою

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2017 року ФГ "Хризоліт" звернулось з позовом до господарського суду Полтавської області в якому просило визнати за ФГ "Хризоліт" (код ЄДРПОУ 37114969) право користування та володіння на умовах оренди земельною ділянкою загальною площею 33, 9846 га, кадастровий номер НОМЕР_1 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розміщена на території Жуківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, за договором оренди землі від 29.10.2013, що зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.10.2013.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_2, будучи на момент звернення до суду головою фермерського господарства "Хризоліт", з дотриманням установленої процедури, що передує оформленню договору оренди землі, та відповідно до приписів ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про фермерське господарство", звернувся до Головного управління Дерземагентства у Полтавській області з заявою про виділення йому у користування на умовах оренди із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Жуковської сільської ради Глобинського району Полтавської області земельну ділянку, з метою ведення фермерського господарства.

З отриманням відповідного дозволу, за наказом ГУ ДЗА у Полтавській області був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства із земель сільгосппризначення державної власності в адміністративних межах Жуківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, який був затверджений наказом ГУ Держземагентства у Полтавській області від 23.10.2013 №ПЛ/5320682200:00:009/00000124, а 29.10.2013 між орендодавцем - ГУ та орендарем-громадянином ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі строком на 15 років, відповідно до якого орендодавець надав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Як рішення в формі наказів ГУ щодо надання відповідного дозволу на розробку та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди на території Жуковської сільської ради ОСОБА_2, так і укладений договір оренди землі від 29.10.2013, який пройшов відповідну реєстрацію, засвідчують, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення (пасовища) площею 33,9846 га передається в строкове платне користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства.

Дана земельна ділянка фактично використовується фермерським господарством, яке при такому використанні несе всі витрати, сплачує усі обов'язкові платежі, пов'язані з користуванням землею, у т.ч. орендну плату за неї. Формально ж стороною (контрагентом) за договором є фізична особа ОСОБА_2, який особисто за законом не може використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням. Така ситуація, за твердження позивача, суперечить приписам ст. 1 ЗУ "Про землеустрій", ст. 12 ЗУ "Про фермерське господарство" та ст. 31 ЗК України, за останніми з яких, землі фермерського господарства можуть складатися з:

- земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

- земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

- земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Так, на думку позивача, враховуючи наведені норми, землі фермерського господарства не можуть складатися із земель сільгосппризначення, які перебувають у користуванні (оренді) його засновника (учасника).

Звернення фермерського господарства до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про внесення змін до договору оренди землі від 29.10.2013 в частині зміни формального орендаря земельної ділянки на фактичного користувача земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 - фермерське господарство "Хризоліт" в особі голови ОСОБА_2, мало результат у вигляді письмової відмови.

З огляду на це та відповідно до положень ст. 152 ЗК України, п. 1.2.2 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №6 від 17.05.2011 (зі змінами і доповненнями), ФГ "Хризоліт" стверджує про можливість захиститися в господарському суді як землекористувач у спосіб щодо визнання права користування на умовах оренди земельною ділянкою загальною площею 33,9846 га, кадастровий номер НОМЕР_1 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розміщена на території Жуківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, за договором оренди землі від 29.10.2013, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.10.2013 номер запису про інше речове право - 3221148.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.12.2017 позов задоволено; визнано за фермерським господарством "Хризоліт" право користування та володіння на умовах оренди земельною ділянкою загальною площею 33, 9846га, кадастровий номер НОМЕР_1 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розміщена на території Жуківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, за договором оренди землі від 29.10.2013, що зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.10.2013.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Судові витрати покласти на позивача.

В обгрунтування апеляційних вимог заявник посилається на те, що ні Земельним кодексом України, ні ЗУ "Про фермерське господарство", ні ЗУ "Про оренду землі", як і укладеним між Головним управління Держземагентсва у Полтавській області та ОСОБА_2 договором оренди землі від 29.10.2013 ( в редакції додаткової угоди №1 від 25.07.2014) щодо землекористування земельною ділянкою площею 33,9846 га кадастровий номер НОМЕР_1 для цілей ведення фермерського господарства не передбачений порядок заміни сторони-контрагента договірних відносин. Крім того, сам договір оренди землі від 29.10.2013 (за яким орендарем визначено громадянина ОСОБА_2) пройшов відповідну державну реєстрацію, що була вчинена за правилами на час вчинення цього правочину, містить всі істотні умови за чинним законодавством. Також, Законом України від 18.02.2016 №1012-УІІІ "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", який набув чинності з 03.04.2016, визначено, що право оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства набувається на конкурентних засадах (земельних торгах). Також зазначає, що підпункт "в" ст. 12 ЗУ "Про фермерське господарство", за яким закріплено, що землі ФГ можуть складатися із "земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди", за змістовим навантаженням стосується лише земельної ділянки, що надана в оренду безпосередньо фермерському господарству, а саме: з закріпленням в договорі стороною - орендарем господарство, а не громадянина (засновника чи учасника цього господарства).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою, позивачу встановлено строк до 23.04.2018 для надання відзиву.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 призначено справу до розгляду на 08.05.2018.

26.04.2018 за вх. № 3207 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

18.05.5018 відповідачем надані пояснення в обґрунтування своїх вимог. Відповідно до змісту цих пояснень, відповідач не заперечує проти визнання за позивачем права володіння та користування земельною ділянкою з кадастром номером НОМЕР_1 площею 33,9846 га.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 оголошено про перерву у розгляді справи до 22.05.2018.

В судове засідання 22.05.2018 представник позивача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань з боку позивача, колегія суддів вважає за можливе розглянути його апеляційну скаргу за відсутності представника позивача, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Колегія суддів в вході вирішення спору встановила такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" № 973-1V від 19.06.2003 (в редакції, що діяв на той період) ОСОБА_2, який на момент звернення до суду є головою ФГ "Хризоліт" (позивач), 20.08.2013 звернувся до Головного управління Дерземагентсва у Полтавській області як розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної власності на момент звернення, правонаступником якого на сьогодні є відповідач - ГУ Дергеокадастру у Полтавській області, з клопотанням (а.с. 149) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 48,2 га в оренду для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Жуківської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

Наказом Головного управління Держземагентства у Полтавській області від 27.08.2013 № ПЛ/5320682200:00:009/00000055 ( а.с. 150) ОСОБА_2 був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту с. Жорняки Жуковської сільської ради Глобинського району Полтавської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 48,2 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

Наказом Головного управління Держземагентства у Полтавській області від 23.10.2013 № ПЛ/5320682200:00:009/00000124 ( а.с. 24): а) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в адміністративних межах Жуківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, б) надано гр. ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 33,9846 га (пасовища) для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду терміном на 15 років, розташованої з північної сторони с. Жорняки Глобинського району Полтавської області. При цьому п. 6 цього ж наказу зроблено застереження - земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням з дотриманням вимог статей 96, 103 Земельного кодексу України, Закону України "Про фермерське господарство" та інших нормативно-правових актів.

Таким чином, земельна ділянка підлягала використанню саме фермерським господарством, яким у даному спорі виступає юридична особа - ФГ "Хризоліт".

29 жовтня 2013 року між Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області (орендодавець) та громадянином ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір оренди землі (а.с. 25-26) строком на 15 років, відповідно до якого орендодавець надав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (землі для ведення фермерського господарства) площею 33,9846 га (пасовища) - кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, яка знаходяться на території Жуківської сільської ради (за межами населеного пункту) Глобинського району Полтавської області. Факт передачі земельної ділянки в оренду закріплено актом приймання-передачі від 29.10.2013р. (а.с. 27).

Як вбачається з договору оренди, на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна (п.2.2. договору), а земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню (п. 2.4 договору).

Договір оренди землі від 29.10.2013 був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав 29.10.2013, номер запису про інше речове право - 3221148 (а.с.28).

Фермерське господарство "Хризоліт" було створене ОСОБА_2 (п.1.2 Статуту ФГ , а.с. 10-14) в 2010 році відповідно до положень частини 1 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, що діяла на час створення господарства), за якою дається визначення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства.

Стаття 7 ЗУ "Про фермерське господарство", закріплює порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства саме громадянам, які виявили бажання створити фермерське господарство як юридичну особу з метою виробництва товарної сільськогосподарської продукції, здійснення її переробки та реалізації.

За цим же законом (ст. 8 ч.1) державна реєстрація фермерського господарства (як юридичної особи) здійснюється після укладення договору оренди земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства та його (договору) державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме податкової звітності, наданої позивачем (а.с.17-23), господарство має в користуванні на умовах оренди з метою здійснення фермерської діяльності, починаючи з 01.11.2011, декілька земельних ділянок, в т.ч. і земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 33,9846 га (пасовища). Землекористувачем зазначеної ділянки обліковується ФГ "Хризоліт".

Стаття 1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 N 858-IV дає визначення цільового призначенні земельної ділянки - як використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. За видовими ознаками документація із землеустрою перелічена в ст. 25 цього закону, серед яких, зокрема, є: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 (а.с. 138-179) кадастровий номер НОМЕР_1, що був затверджений за наказом Головного управління Держземагентства у Полтавській області від 23.10.2013 № ПЛ/5320682200:00:009/00000124, цільове призначення цієї земельної ділянки площею 33,9846 га (пасовища) - для ведення фермерського господарства.

Зазначена земельна ділянка фактично використовується фермерським господарством "Хризоліт", яке й було створене для цілей приведених в п. 1.2 Статуту ФГ, а саме для ведення фермерського господарства з метою виробництва товарної сільськогосподарської продукції. Підтвердженням цьому є податкова звітність до фіскальної служби щодо сплати обов'язкових платежів, пов'язаних з користуванням землею, у т.ч. орендна плата за неї. Більше того, даний факт (те, що землекористувачем є ФГ Хрізоліт ), не заперечував і представник відповідача в судових засіданнях.

При цьому кількісних обмежень щодо права звернення громадян до розпорядника сільгоспугідь для отримання землі в користування на умовах оренди з метою ведення фермерського господарства законодавець не встановив.

Враховуючи наведене, позивач 15 вересня 2017 року звернувся до Головного управління Дергеокадастру у Полтавській області, як розпорядника земель сільгосппризначення державної форми власності, з листом (вх. реєстраційний номер кореспонденції ГУ 27-11946/0/1-17 від 18.09.2017, а .с. 105), в якому просив відповідача: а) визнати право користування за ФГ "Хризоліт" земельною ділянкою площею 33,9846 га кадастровий номер НОМЕР_1 та б) внести зміни до договору оренди землі від 29.10.2013 (зареєстрований у Державному реєстрі речових прав 29.10.2013) в частині зміни орендаря земельної ділянки: громадянина ОСОБА_2 на Фермерське господарство "Хризоліт" в особі голови ОСОБА_2.

На зазначене звернення відповідач відреагував листом від 21.09.2017 за №27-16-0.332-7204/2-17 (а.с. 32,107), в якому зазначив, що ні Земельним кодексом України, ні ЗУ "Про фермерське господарство", ні ЗУ "Про оренду землі", як і укладеним між Головним управління Держземагентсва у Полтавській області та ОСОБА_2 договором оренди землі від 29.10.2013 ( в редакції додаткової угоди №1 від 25.07.2014) щодо землекористування земельною ділянкою площею 33,9846 га кадастровий номер НОМЕР_1 для цілей ведення фермерського господарства не передбачений порядок заміни сторони-контрагента договірних відносин.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Стаття 1 (ч. 1) Закону України "Про фермерське господарство" (далі - Закон) визначає, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства.

За положенням ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про фермерське господарство" (в редакції, що діяла на 2013 рік) та ст. 15 1 , ст. 186 1Земельного кодексу України саме громадяни звертаються до відповідного розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної власності для отримання в оренду земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 16.01.12р. (а.с. 9) та Статуту ФГ "Хризоліт" (а.с. 10-14) ОСОБА_2 є керівником (головою) фермерського господарства "Хризоліт", яке зареєстроване державним реєстратором Глобинської РДА 05.05.2010 року за № 15611020000000794.

Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затв. наказом ГУ Держземагентства у Полтавській області від 23.10.2013 №ПЛ/5320682200:00:009/00000124, цільове призначення земельної ділянки площею 33,9846 га (пасовища) - кадастровий номер: НОМЕР_1 визначено як для ведення фермерського господарства (код згідно КВЦПЗ: 01.02).

Колегією суддів встановлено, що на час отримання земельної ділянки ОСОБА_2 земельна ділянка мала своє цільове призначення - забезпечувала господарську діяльність специфічного суб'єкта підприємництва - селянського (фермерського) господарства.

На протязі строку дії договору оренди землі цільове призначення земельної ділянки і правовий зв'язок між ФГ і земельною ділянкою зберігалися, про що свідчать норми права щодо покладення обов'язків власника речових прав не на суб'єкта, вказаного в договорі (голову ФГ Хризоліт ОСОБА_2), а на юридичну особу - ФГ Хризоліт .

Таким чином, приписами Закону України Про фермерське господарство була створена правова конструкція, за якою право використання земельної ділянки і отримання від неї благ надано ФГ, обов'язок утримання земельної ділянки і понесення відповідних ризиків покладений на ФГ, а суб'єктом стороною відповідного договору оренди залишена фізична особа - орендар земельної ділянки.

Аналіз Закону показує, що законодавець не надав ФГ жодних речових прав щодо земельних ділянок, які виділені фізичній особі (засновнику ФГ) саме з метою ведення господарської діяльності фермерським господарством, а також не встановив законодавчих гарантій безперешкодного здійснення ФГ господарської діяльності на земельній ділянці, яка належить фізичній особі (засновнику ФГ) на праві оренди (строкового користування). Ця обставина, на думку колегії суддів, є однією з причин виникнення даного судового спору.

В силу викладеного колегія вважає, що зміст та обсяг прав землекористувача ФГ Хризоліт , визначених Законом, повинні були прийматися до уваги всіма державними органами, які приймали рішення щодо цих права, в тому числі відповідачем при вирішенні звернення позивача.

Тобто, на думку колегії суддів, відповідач повинний був врахувати, що на підставі приписів Закону користувачем земельної ділянки стала юридична особа - ФГ Хризоліт .

Відповідач, який є державним органом, однією з функцій якого є ведення державного обліку і реєстрації земель, а також забезпечення достовірності інформації про наявність та використання земель, не міг не знати, що позивач є користувачем земельної ділянки, яка була надана саме для функціонування підприємства позивача, і несе відповідний комплекс прав та обов'язків.

Крім того, колегія суддів зазначає, що висновок про наявність у фермерського господарства певних прав щодо земельної ділянки, переданої в оренду засновнику господарства, прямо випливає з закону і є очевидним.

Так, Велика Палата ВС у постанові від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц зазначила такий статус фермерського господарства як очевидний: Після укладення договору тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась .

Однак, на думку колегії суддів, на стадії розгляду звернення позивача від 15.09.17 відповідач самоусунувся від визначення обсягу прав ФГ Хризоліт , замість цього надавши формально вірну відповідь щодо процедурної неможливості заміни сторони договору оренди землі.

В цьому аспекті колегія суддів зазначає, що на стадії вирішення спору судом апеляційної інстанції відповідач, виходячи із змісту його письмових пояснень від 18.05.2018 визнав наявність у позивача права володіння і користування земельною ділянкою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивач як землекористувач є суб'єктом прав на землю, а точне визначення обсягу прав позивача можливе шляхом тлумачення змісту відповідних положень Закону, та з урахуванням ключових елементів принципу правової визначеності.

Так, ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системності та послідовності у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Для оцінки правовідносин у даному спорі колегія керується правилами, викладеними у справі ЄСПЛ Sunday Times v. United Kingdom. У цій справі Суд зазначає, що прописаний у Конвенції термін передбачено законом передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Зокрема, Суд наголосив: Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови законний та згідно з процедурою, встановленою законом , зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним .

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне застосовувати правові норми та судову практику таким чином, яким вона є найбільш очевидною та передбачуваною для учасників цивільного обороту в Україні (громадян України та юридичних осіб-резидентів).

У цьому аспекті слід визнати, що в силу наведених вище положень статей 7,8 Закону земельну ділянку на умовах оренди отримує фізична особа, однак комплекс прав і обов'язків землекористувача несе фермерське господарство.

у системному поєднанні із положеннями ст. 12 Закону (землі фермерського господарства), яка встановлює, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

- земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

- земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

- земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди,

можна зробити висновок про те, що Закон не ставить статус земель фермерського господарства в залежність від обставини, хто є формальним орендарем земельної ділянки: громадянин-учасник (засновник) фермерського господарства чи саме господарство як юридична особа.

Таким чином, приписи норм права, наведених вище, які визначили фермерське господарство як землекористувача земельної ділянки, отриманої її членом, в тому числі в порядку оренди, обумовили законні очікування позивача на наявність в нього прав володіння і користування землю в обсязі, який визначений договором оренди.

У своєму рішенні у справі Pine Valley Developments Ltd. and others v. Ireland ЄСПЛ визнав компанію-заявника, яка купила земельну ділянку, отримавши дозвіл на будівництво, такою, що має законні очікування розвивати спірну територію, а відповідний дозвіл на здійснення господарської діяльності на земельній ділянці був визнаний складовою частиною власності заявника в розумінні ст. 1 Протоколу № 1 (п. 29 даної постанови).

Колегія суддів зазначає, що умовою наявності законного очікування (legitimate expectations) в розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави (sufficient legal basis) в національному праві або усталена практика публічної адміністрації. Тобто, законне очікування - це очікування можливості здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями відповідного права.

У даному спорі законні очікування позивача мають ще більш очевидний характер, аніж в наведеній справі ЄСПЛ, оскільки:

- законодавцем встановлене спеціальне призначення спірної земельної ділянки - для здійснення господарської діяльності позивача;

- використання позивачем земельної ділянки на підставі Закону носить тривалий характер;

- право позивача на використання спірної ділянки визнано як державними фіскальними органами (арк. справи 19 - 23 т.1), так і самим відповідачем, про що зазначено у поясненнях відповідача від 18.05.2018, наданих до апеляційного суду, в яких він вказав, що з приводу володіння та користування земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 33,9846га ФГ Хризоліт Головне управління не заперечує.

Крім того, відповідач зазначив, що з моменту останніх змін в договір оренди землі від 29.10.2013, які відбулися 25 липня 2014 року (було укладено додаткову угоду), до моменту звернення позивача із позовом, пройшло майже три роки, протягом яких ФГ Хризоліт використовувало земельну ділянку площею 33,9846 га з кадастровим номером НОМЕР_1, сплачувало податки і статус ФГ як землекористувача ніяким чином не заперечувався ані Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, ані іншими державними органами.

Тому права позивача на строкове використання земельної ділянки, яка була надана для ведення господарської діяльності ФГ Хризоліт , є законними очікуваннями (legitimate expectations), і в якості таких вони підлягають захисту як майно в розумінні ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції.

Опираючись на викладене, колегія суддів зазначає, що в даному випадку визнання права користування та володіння на умовах оренди земельною ділянкою за ФГ Хризоліт є правомірним з огляду на гарантії, встановлені ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-III (зі змінами та доповненнями) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на рішення господарського суду Полтавської області від 11.12.2017 у справі № 917/1655/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 11.12.2017 у справі № 917/1655/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 29.05.2018.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.