Постанова

від 24.01.2018 по справі 161/10804/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/10804/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І.Б. Провадження № 22-ц/773/6/18 Категорія: 20 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів - Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

секретар судового засідання - Концевич Я.О.,

з участю пр-ка позивача - ОСОБА_1,

пр-ків третьої особи на стороні позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

пр-ка відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УА Брук , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_6, до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватні нотаріуси Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Тетяна Олексіївна, ОСОБА_10, про визнання договорів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації та зобов'язання здійснити державну реєстрацію за апеляційною скаргою позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю УА Брук на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 вересня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року ТзОВ УА Брук звернулося до суду із позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності за цими договорами (т.1 а.с.4-11), а у грудні 2015 року збільшило позов вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності за наступними договорами та зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності за ТзОВ УА Брук (том.2, а.с.65-67).

Позов мотивує тим, що з січня 2009 року засновниками товариства є громадянка України ОСОБА_11 із часткою у товаристві 0,920894% і громадянин Республіки Польща ОСОБА_6 із часткою у товаристві 99,079106%.

З 30.06.2009 року пунктом 6.2 Статуту товариства встановлено надання зборами учасників попередньої згоди на укладення договорів (угод) на суму, що перевищує 25000 грн., що оформляється протоколом зборів учасників, а пунктом 6.5 Статуту директору, як виконавчому органу товариства надано право одноосібно (без погодження та затвердження зборів учасників) укладати угоди на суму, що не перевищує 25000 грн.. Із березня 2013 року цей пункт доповнено вимогою про те, що всі документи, що підписуються директором підлягають обов'язковому візуванню підписом засновника або його уповноваженого представника, що володіє не менше 90% статутного капіталу товариства.

09.08.2012 року засновник та учасник товариства ОСОБА_6 видав довіреність ОСОБА_4, якою уповноважив останнього на представництво його інтересів, подавати від його імені будь-які заяви-волевиявлення на усіх зборах учасників товариства, у тому числі виконувати право голосу, а також уповноважив на продаж частки товариства за сумою не нижче ніж 3000000 доларів США.

На виконання цієї довіреності ОСОБА_4 25.10.2012 року було проведено загальні збори засновників, відповідно до протоколу № 1 яких вирішувалося питання відчуження частки учасником товариства ОСОБА_6.

Проведеними наступними загальними зборами від 26.07.2013 року було вирішено відчужити основні засоби, що належать товариству на праві власності та повідомити про це відсутнього на зборах учасника товариства ОСОБА_11. Вирішено надати дозвіл директору товариства ОСОБА_13 на укладення договорів про відчуження частини нерухомого майна за ціною не нижче, ніж балансова вартість.

На підставі рішення цих загальних зборів між ТзОВ УА Брук (продавцем) в особі директора ОСОБА_13 та ОСОБА_4 (покупцем) було укладено наступні нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу нерухомого майна:

31.08.2013 року:

- земельної ділянки площею 0,0133 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - за ціною 3333,33 грн.;

- земельної ділянки площею 3,0101 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - за ціною 340000 грн.;

- нежитлових будівель: адміністративного будинку /А-1/ загальною площею 34,5 кв.м, будівлі пилорами /В-1/ загальною площею 193,5 кв.м, столярної майстерні та складів /Г-1/ загальною площею 441,0 кв.м, гаража /Д-1/ загальною площею 384,5 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 - на загальну суму 85988,12 грн.;

13.09.2013 року:

- господарського корпусу /А-2/ загальною площею 818,0 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 - на загальну суму 330147,92 грн.;

18.09.2013 року:

- земельної ділянки площею 4727 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 - за 149500 грн..

Право власності на зазначене нерухоме майно було зареєстроване за ОСОБА_4 та йому передане на підставі актів прийому-передачі.

Лише у січні-лютому 2015 року ОСОБА_6 дізнався від директора ТзОВ УА Брук ОСОБА_13 про угоди купівлі-продажу і скасував довіреність від 09.08.2012 року на ОСОБА_4, оскільки вона не передбачала права на вчинення останнім таких дій, як продаж основних засобів товариства та надання загальними зборами дозволу директору укладати договори щодо відчуження основних засобів товариства.

Угоди купівлі-продажу вчинені внаслідок помилки зі сторони директора, а також обману зі сторони ОСОБА_4, який фактично діяв умисно, у власних корисливих інтересах, придбавши майно за значно заниженими цінами, які не відповідали ринковим.

Ураховуючи наведене, товариство просило визнати недійсними усі перераховані договори купівлі-продажу нерухомого майна та скасувати державну реєстрацію права власності на майно за цими договорами за ОСОБА_4.

Заяву про збільшення позовних вимог позивач мотивує тим, що після звернення із позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та після постановлення судом 02.10.2015 року ухвали про накладення арешту на спірне нерухоме майно і в ході виконання цієї ухвали ОСОБА_4 05.10.2015 року відчужив частину майна, уклавши наступні нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу нерухомого майна, а саме:

- земельної ділянки площею 2,8101 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_7 і ОСОБА_8;

- нежитлової будівлі: адміністративного будинку /А-1/ загальною площею 34,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_7;

- нежитлової будівлі: будівлі пилорами /В-1/ загальною площею 193,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_7;

- нежитлової будівлі: столярної майстерні та складів /Г-1/ загальною площею 441,0 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_7;

- нежитлової будівлі: гаража /Д-1/ загальною площею 384,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_7.

Оскільки зазначене нерухоме майно вибуло незаконно із володіння товариства, то позивач просить витребувати його від ОСОБА_14 і ОСОБА_8, скасувати державну реєстрацію права власності на це майно за ОСОБА_14 і ОСОБА_8, скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,2 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_4, а також зобов'язати реєстраційну службу здійснити державну реєстрацію права власності на все спірне нерухоме майно за ТзОВ УА Брук .

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 02 вересня 2016 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

У судовому засіданні представник позивача та представники третьої особи - ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав та просять її задовольнити.

Представники відповідачів апеляційну скаргу заперечили та просили залишити її без задоволення.

Треті особи - приватні нотаріуси у судове засідання не з'явилися, а надіслали письмові клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду - до скасування з прийняттям нового судового рішення з таких підстав.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про те, що ОСОБА_4, як представник учасника товариства ОСОБА_6 не мав повноважень під час проведення загальних зборів на надання дозволу директору укладати договори відчуження майна товариства і щодо перевищення ним повноважень за довіреностями від ОСОБА_6. Також суд дійшов висновку, що оспорювані договори були укладені директором товариства, що відповідало вимогам Статуту та рішенням зборів від 26.07.2013 року. Підприємство було наділено відповідною правоздатністю і дієздатністю. Ініціатором укладення договорів було товариство. Покупцем є ОСОБА_4, як фізична особа. Продаж здійснено за ціною, рівною суми позики, наданої раніше ОСОБА_4 товариству, тобто відбувся взаємозалік. Договори були спрямовані на реальне настання наслідків. Позивачем не доведено факту обману директора зі сторони покупця чи недобросовісності його дій.

Проте, такі висновки суду зроблені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вимоги статей 60, 179, 213, 214 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення оскарженого судового рішення) зобов'язують суд з'ясувати обставини, які обґрунтовують заявлені вимоги, на підставі наданих на їх підтвердження доказів.

Відповідно до ст.60 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення оскарженого судового рішення) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 179 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення оскарженого судового рішення) предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом (ч.4 ст.10 ЦПК України у редакції, чинній на час ухвалення оскарженого судового рішення).

Усупереч наведеним нормам процесуального права суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі за позовом ОСОБА_6 до ТзОВ УА Брук про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства від 26.07.2013 року, на підставі якого були укладені оспорені товариством договори купівлі-продажу нерухомого майна, на незаконність цього рішення загальних зборів позивач покликався, як на підставу позовних вимог і за версією позивача судове рішення у господарській справі могло підтвердити його доводи щодо обставин у цивільній справі.

Суд мотивував свою відмову тим, що хоча господарський і цивільний спір є змістовно дотичним, однак, підстави заявленого позивачем цивільного позову не перебувають у безумовній залежності від обставин, на які покликається позивач у господарському спорі. Крім того, провадження у господарській справі зупинене на час проведення експертизи, строки її розгляду передбачити неможливо, зупинення провадження у цивільній справі може призвести до порушення строків її розгляду (т.3 а.с.119).

Тобто, відмовляючи у позові з тих підстав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про те, що ОСОБА_4, як представник учасника товариства ОСОБА_6 не мав повноважень під час проведення загальних зборів на надання дозволу директору укладати договори відчуження майна товариства і щодо перевищення ним повноважень за довіреностями від ОСОБА_6, суд фактично перешкодив позивачу у здійсненні його права на доведення перед судом переконливості своїх позовних вимог.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що відмова у задоволенні клопотання про зупинення провадження у цивільній справі є необґрунтованою, так як обставини, що підлягають встановленню в обох справах значною мірою співпадають і мають преюдиціальне значення при вирішенні цивільної справи.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 695 ЦК України передбачено можливість оплати товару з розстроченням платежу.

Із матеріалів справи вбачається, що загальними зборами учасників ТзОВ УА Брук від 26.07.2013 року, оформленими протоколом № 3, було прийняте рішення про надання дозволу на відчуження конкретного нерухомого майна за ціною не нижче балансової вартості, як основних засобів, що належать товариству на праві власності та про надання дозволу директору товариства ОСОБА_13 на підписання відповідних договорів (т.1 а.с.49).

На підставі цього рішення між ТзОВ УА Брук (продавцем) в особі директора ОСОБА_13, який діє на підставі Статуту і протоколу № 3 загальних зборів учасників товариства від 26.07.2013 року та ОСОБА_4 (покупцем) було укладено наступні нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу нерухомого майна:

31.08.2013 року:

- земельної ділянки площею 0,0133 га кадастровий НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - за ціною 3333,33 грн. (т.1 а.с.52-55);

- земельної ділянки площею 3,0101 га кадастровий НОМЕР_2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - за ціною 340000 грн. (т.1 а.с.71-74);

- нежитлових будівель: адміністративного будинку /А-1/ загальною площею 34,5 кв.м, будівлі пилорами /В-1/ загальною площею 193,5 кв.м, столярної майстерні та складів /Г-1/ загальною площею 441,0 кв.м, гаража /Д-1/ загальною площею 384,5 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 - на загальну суму 85988,12 грн. (т.1 а.с.58-61);

13.09.2013 року:

- господарського корпусу /А-2/ загальною площею 818,0 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 - на загальну суму 330147,92 грн. (т.1 а.с.83-84);

18.09.2013 року:

- земельної ділянки площею 4727 кв.м кадастровий № 0710200000:01:001:6521, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 - за 149500 грн. (т.1 а.с.77-80).

Ціна продажу кожного окремого нерухомого майна за усіма договорами відповідала підтвердженій відповідними довідками балансовій вартості цього майна і покупець зобов'язувався перерахувати кошти на банківський рахунок продавця за придбане майно не у день укладення договорів, а в строк до березня 2014 року (із зазначенням конкретних дат).

Право власності на придбане нерухоме майно було зареєстроване за ОСОБА_4 у день укладення кожного договору та йому передане на підставі актів прийому-передачі (т.1 а.с.56-57, 62-70, 75-76, 81-82, 85-86).

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України).

Як встановлено судом у спірних договорах купівлі-продажу зазначено, що вони укладені ТзОВ УА Брук (продавцем) в особі директора ОСОБА_13, який діє на підставі Статуту і протоколу № 3 загальних зборів учасників товариства від 26.07.2013 року.

Загальними зборами учасників ТзОВ УА Брук від 26.07.2013 року, оформленими протоколом № 3, було прийняте рішення про надання дозволу на відчуження основних засобів товариства, зокрема, земельних ділянок, адмінприміщення та нежитлових будівель, що належать товариству, за ціною не нижче балансової вартості та про надання дозволу директору товариства ОСОБА_13 на підписання відповідних договорів (т.1 а.с.49).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2017 року визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ УА Брук про відчуження основних засобів товариства, оформлене протоколом № 3 від 26.07.2013 року.

Судом встановлено, що 26.07.2013 року ОСОБА_4, беручи участь у загальних зборах ТзОВ УА Брук та діючи на підставі довіреності ОСОБА_6 від 09.08.2012 року, голосував за прийняття рішення щодо надання дозволу на відчуження основних засобів товариства, зокрема, земельних ділянок, адмінприміщення та нежитлових будівель, що належать товариству, за ціною не нижче балансової вартості, а також за уповноваження директора товариства ОСОБА_13 на підписання відповідних договорів. Як вбачається зі змісту довіреності від 09.08.2012року, ОСОБА_6 уповноважив ОСОБА_4 представляти його і подавати від його імені будь-які заяви-волевиявлення на усіх зборах акціонерів товариства з назвою ТзОВ УА Брук , а також надав право продажу частки товариства за ціною, що становить не менше 3000000 доларів США. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що як з правової, так і бухгалтерської точки зору майно (основні засоби) товариства та частка учасника в товаристві є різними правовими категоріями. Беручи до уваги те, що ОСОБА_6 мав намір та довіреністю уповноважив представника на продаж своєї частки в статутному капіталі ТзОВ УА Брук , а спірним рішенням загальних зборів було надано дозвіл на відчуження основних засобів товариства, що є різними правовими категоріями, то суд установив, що представник ОСОБА_4 діяв з перевищенням наданих йому довіреністю повноважень та всупереч волі ОСОБА_6, чим порушив його права та законні інтереси, як учасника (засновника) товариства, тому рішення загальних зборів учасників ТзОВ УА Брук , яке оформлене протоколом № 3 від 26.07.2013 року визнано недійсним. Також судовим рішенням апеляційного господарського суду встановлено, що ОСОБА_4, приймаючи рішення про надання дозволу на продаж майна товариства за балансовою вартістю, без її оцінки, та в подальшому придбавши це майно у власність за набагато нижчою ціною, діяв також всупереч інтересам самого товариства.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України (у чинній редакції) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що, укладаючи всі оспорювані договори купівлі-продажу, директор товариства ОСОБА_13 помилявся щодо наявності у нього прав та обов'язків на укладення цих договорів та їх підписання на підставі оформленого протоколом № 3 від 26.07.2013 року рішення загальних зборів товариства, яке скасоване господарським судом.

Зазначена обставина має істотне значення, у зв'язку із чим усі спірні договори купівлі-продажу підлягають визнанню недійсними із скасуванням державної реєстрації права власності на нерухоме майно за усіма договорами за ОСОБА_4.

При цьому колегія суддів враховує доведеність позивачем тієї обставини, що покупець ОСОБА_4, вступаючи у відносини з товариством та укладаючи договори, як фізична особа діяв недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знав, як представник учасника товариства ОСОБА_6 про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинен був, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

Разом із тим, покликання позивача на визнання недійсними договорів купівлі-продажу, вчинених під впливом обману відхиляються апеляційним судом, оскільки є недоведеними та, крім того, взаємовиключними із підставами щодо помилки.

Допитаний судом першої інстанції як свідок ОСОБА_13 показав, що майно товариства було продано ОСОБА_4 за ціною, що дорівнювала сумі позики, яку останній надав товариству раніше, тобто відбувся взаємозалік.

Зазначене підтверджує відсутність при укладенні угод спрямування на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки за договорами купівлі-продажу покупець ОСОБА_4 зобов'язався за придбане майно перерахувати кошти на банківський рахунок продавця ТзОВ УА Брук , а не обміняти майно на надану раніше позику.

Також судом встановлено, що під час перебування у провадженні суду справи про визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу ОСОБА_4 05.10.2015 року відчужив придбане у ТзОВ УА Брук майно ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на підставі укладених з ними нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу, а саме щодо наступного майна:

- земельної ділянки площею 2,8101 га кадастровий номер НОМЕР_3, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_7 і ОСОБА_8 (т.1 а.с.168-169);

- нежитлової будівлі: адміністративного будинку /А-1/ загальною площею 34,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_7 (т.1 а.с.172-173);

- нежитлової будівлі: будівлі пилорами /В-1/ загальною площею 193,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_7 (т.1 а.с.174-175);

- нежитлової будівлі: столярної майстерні та складів /Г-1/ загальною площею 441,0 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_7 (т.1 а.с.176-177);

- нежитлової будівлі: гаража /Д-1/ загальною площею 384,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_7 (т.1 а.с.170-171).

У цей же день все перераховане майно було зареєстроване як власність за новими набувачами ОСОБА_14 і ОСОБА_8 (т.1 а.с.188, 202, 203, 214, 225, 236).

Згідно п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки зазначене нерухоме майно стало власністю ОСОБА_4 не з волі власника ТзОВ УА Брук , у зв'язку із чим договори купівлі-продажу визнані недійсними, то ОСОБА_4 не мав права його відчужувати, а тому відчужене ним майно підлягає витребуванню від набувачів ОСОБА_14 і ОСОБА_8 із скасуванням державної реєстрації права власності на це майно за ОСОБА_14 і ОСОБА_8.

Також підлягає скасуванню державна реєстрація права власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,2 га кадастровий НОМЕР_4, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка залишилася у його власності після відчуження ОСОБА_8 частини земельної ділянки за цією адресою.

Разом із тим, позовні вимоги про зобов'язання реєстраційної служби здійснити державну реєстрацію права власності за позивачем не підлягають до задоволення, оскільки скасування державної реєстрації права власності за спірними договорами повертає позивачу право власності на це майно. Крім того, ці вимоги заявлено до неналежних відповідачів та є передчасними, оскільки носять зобов'язальний характер щодо реєстраційної служби, яка ще не відмовляла позивачу у захисті його права.

Оскільки висновки суду першої інстанції про відмову в позові у повному обсязі зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду та прийняття нового судового рішення.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю УА Брук задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 вересня 2016 року в даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель - адміністративного будинку /А-1/ загальною площею 34,5 кв.м, будівлі пилорами /В-1/ загальною площею 193,5 кв.м, столярної майстерні та складів /Г-1/ загальною площею 441,0 кв.м, гаража /Д-1/ загальною площею 384,5 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, укладений 31.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю УА БРУК та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. і зареєстрований в реєстрі за № 1087, та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за вказаним договором за ОСОБА_4.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0133 га, кадастровий НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 31.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю УА БРУК та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. і зареєстрований в реєстрі за № 1092 та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за вказаним договором за ОСОБА_4.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 3,0101 га, кадастровий НОМЕР_2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, укладений 31.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю УА БРУК та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. і зареєстрований в реєстрі за № 1085, та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за вказаним договором за ОСОБА_4.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 4727 кв.м, кадастровий № 0710200000:01:001:6521, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, укладений 18.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю УА БРУК та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_10 і зареєстрований в реєстрі за № 1174, та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за вказаним договором за ОСОБА_4.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - господарського корпусу /А-2/ загальною площею 818,0 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, укладений 13.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю УА БРУК та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_10 і зареєстрований в реєстрі за № 1136, та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за вказаним договором за ОСОБА_4.

Витребувати із чужого незаконного володіння від ОСОБА_7, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, яка зареєстрована за адресою: м.Луцьк, просп.Соборності,12/39 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УА БРУК земельну ділянку загальною площею 2,8101 га кадастровий номер НОМЕР_3, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Витребувати із чужого незаконного володіння від ОСОБА_7, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УА БРУК нежитлові приміщення: адміністративний будинок /А-1/ загальною площею 34,5 кв.м, будівлі пилорами /В-1/ загальною площею 193,5 кв.м, столярної майстерні та складів /Г-1/ загальною площею 441,0 кв.м, гаража /Д-1/ загальною площею 384,5 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2,8101 га, кадастровий № НОМЕР_3, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та зареєстрована за ОСОБА_7 і ОСОБА_8.

Скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі: адміністративний будинок /А-1/ загальною площею 34,5 кв.м, будівлі пилорами /В-1/ загальною площею 193,5 кв.м, столярної майстерні та складів /Г-1/ загальною площею 441,0 кв.м, гаража /Д-1/ загальною площею 384,5 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та зареєстровані за ОСОБА_7 і ОСОБА_8.

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,2 га, кадастровий НОМЕР_4, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та зареєстрована за ОСОБА_4.

У решті позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: