Постанова

від 29.05.2019 по справі 161/10804/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 травня 2019 року

м. Київ

справа № 161/10804/15-ц

провадження № 61-14914св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю УА Брук ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: ОСОБА_4 , приватні нотаріуси Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Тетяна Олексіївна, Зубенко Тамара Іванівна ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2018 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Карпук А. К., Бовчалюк З. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю УА Брук (далі - ТОВ УА Брук ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , приватні нотаріуси Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т. О., Зубенко Т. І., про визнання договорів недійсними та скасування їх державної реєстрації.

Позовна заява мотивована тим, що з січня 2009 року засновниками товариства є громадянка України ОСОБА_5 із часткою у товаристві 0,920894 % і громадянин Республіки Польща ОСОБА_4 із часткою у товаристві 99,079106 %.

З 30 червня 2009 року пунктом 6.2 Статуту товариства встановлено надання зборами учасників попередньої згоди на укладення договорів (угод) на суму, що перевищує 25 000,00 грн, що оформляється протоколом зборів учасників, а пунктом 6.5 Статуту директору як виконавчому органу товариства надано право одноосібно (без погодження та затвердження зборів учасників) укладати угоди на суму, що не перевищує 25 000,00 грн. Із березня 2013 року цей пункт доповнено вимогою про те, що всі документи, що підписуються директором підлягають обов`язковому візуванню підписом засновника або його уповноваженого представника, що володіє не менше 90 % статутного капіталу товариства.

09 серпня 2012 року засновник та учасник товариства ОСОБА_4 видав довіреність ОСОБА_1 , якою уповноважив останнього на представництво його інтересів, подавати від його імені будь-які заяви-волевиявлення на усіх зборах учасників товариства, у тому числі виконувати право голосу, а також уповноважив на продаж його частки у товаристві за сумою не нижче ніж 3 000 000,00 дол. США.

На виконання цієї довіреності, 25 жовтня 2012 року було проведено загальні збори засновників, відповідно до протоколу № 1 яких вирішувалося питання відчуження частки учасником товариства ОСОБА_4

Проведеними наступними загальними зборами від 26 липня 2013 року було вирішено відчужити основні засоби, що належать товариству на праві власності та повідомити про це відсутнього на зборах учасника товариства ОСОБА_5 Вирішено надати дозвіл директору товариства ОСОБА_6 на укладення договорів про відчуження частини нерухомого майна за ціною не нижче, ніж балансова вартість.

На підставі рішення цих загальних зборів між ТОВ УА Брук (продавцем) в особі директора ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (покупцем) було укладено наступні нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу нерухомого майна:

31 серпня 2013 року:

земельної ділянки площею 0,0133 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - за ціною 3 333,33 грн;

земельної ділянки площею 3,0101 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - за ціною 340 000,00 грн;

нежитлових будівель: адміністративного будинку (А-1) загальною площею 34,5 кв. м, будівлі пилорами (В-1) загальною площею 193,5 кв. м, столярної майстерні та складів (Г-1) загальною площею 441,0 кв. м, гаража (Д-1) загальною площею 384,5 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 - на загальну суму 85 988,12 грн;

13 вересня 2013 року:

господарського корпусу (А-2) загальною площею 818,0 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 - на загальну суму 330 147,92 грн;

18 вересня 2013 року:

земельної ділянки площею 4727 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 - за 149 500,00 грн.

Право власності на зазначене нерухоме майно було зареєстроване за ОСОБА_1 та йому передане на підставі актів прийому-передачі.

Лише у січні-лютому 2015 року ОСОБА_4 дізнався від директора ТОВ УА Брук ОСОБА_6 про угоди купівлі-продажу і скасував довіреність від 09 серпня 2012 року на ОСОБА_1 , оскільки вона не передбачала права на вчинення останнім таких дій, як продаж основних засобів товариства та надання загальними зборами дозволу директору укладати договори щодо відчуження основних засобів товариства.

Угоди купівлі-продажу вчинені внаслідок помилки зі сторони директора, а також обману зі сторони ОСОБА_1 , який фактично діяв умисно, у власних корисливих інтересах, особисто придбавши це майно за значно заниженими цінами, які не відповідали ринковим.

Ураховуючи наведене, товариство просило визнати недійсними усі перераховані договори купівлі-продажу нерухомого майна та скасувати державну реєстрацію права власності на майно за цими договорами за ОСОБА_1 .

У грудні 2015 року ТОВ УА Брук подало заяву про збільшення позовних вимог, мотивовану тим, що після звернення із позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та після постановлення судом 02 жовтня 2015 року ухвали про накладення арешту на спірне нерухоме майно і в ході виконання цієї ухвали ОСОБА_1 05 жовтня 2015 року відчужив частину майна, уклавши наступні нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу нерухомого майна, а саме:

земельної ділянки площею 2,8101 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ;

нежитлової будівлі: адміністративного будинку /А-1/ загальною площею 34,5 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_2;

нежитлової будівлі: будівлі пилорами (В-1) загальною площею 193,5 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_2 ;

нежитлової будівлі: столярної майстерні та складів (Г-1) загальною площею 441,0 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_2;

нежитлової будівлі: гаража (Д-1) загальною площею 384,5 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_2

Оскільки зазначене нерухоме майно вибуло незаконно із володіння товариства, позивач просив витребувати його від ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , скасувати державну реєстрацію права власності на це майно за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,2 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 ., а також зобов`язати реєстраційну службу здійснити державну реєстрацію права власності на все спірне нерухоме майно за ТОВ УА Брук .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 вересня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про те, що ОСОБА_1 як представник учасника товариства ОСОБА_4 не мав повноважень під час проведення загальних зборів на надання дозволу директору укладати договори відчуження майна товариства і щодо перевищення ним повноважень за довіреностями від ОСОБА_4 Оспорювані договори були укладені директором товариства, що відповідало вимогам Статуту та рішенням зборів від 26 липня 2013 року. Підприємство було наділено відповідною правоздатністю і дієздатністю. Ініціатором укладення договорів було товариство. Покупцем є ОСОБА_1 як фізична особа. Продаж здійснено за ціною, рівною сумі позики, наданої раніше ОСОБА_1 товариству, тобто відбувся взаємозалік. Договори були спрямовані на реальне настання наслідків. Позивачем не доведено факту обману директора зі сторони покупця чи недобросовісності його дій.

Постановою Апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2018 року рішення Луцького міськрайонного суду від 02 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель - адміністративного будинку (А-1) загальною площею 34,5 кв. м, будівлі пилорами (В-1) загальною площею 193,5 кв. м, столярної майстерні та складів (Г-1) загальною площею 441,0 кв. м, гаража (Д-1) загальною площею 384,5 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 31 серпня 2013 року між ТОВ УА Брук та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т. О. і зареєстрований в реєстрі за № 1087, та скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за вказаним договором за ОСОБА_1

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0133 га, кадастровий № НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 31 серпня 2013 року між ТОВ УА Брук та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т. О., зареєстрований в реєстрі за № 1092 та скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за вказаним договором за ОСОБА_1

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 3,0101 га, кадастровий № НОМЕР_2 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 31 серпня 2013 року між ТОВ УА Брук та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т. О., зареєстрований в реєстрі за № 1085, та скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за вказаним договором за ОСОБА_1

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею

4727 кв. м, кадастровий № НОМЕР_3 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , укладений 18 вересня 2013 року між ТОВ УА Брук та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Зубенко Т. І., зареєстрований в реєстрі за № 1174, та скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за вказаним договором за ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - господарського корпусу (А-2) загальною площею 818,0 кв. м, який розташований за адресою:

АДРЕСА_1 , укладений 13 вересня 2013 року між ТОВ УА Брук та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Зубенко Т. І., зареєстрований в реєстрі за

№ 1136, та скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за вказаним договором за ОСОБА_1

Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ УА Брук земельну ділянку загальною площею 2,8101 га кадастровий номер № НОМЕР_4 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Витребувано із чужого незаконного володіння від ОСОБА_2 на користь ТОВ УА Брук нежитлові приміщення: адміністративний будинок (А-1) загальною площею 34,5 кв. м, будівлі пилорами (В-1) загальною площею

193,5 кв. м, столярної майстерні та складів (Г-1) загальною площею 441,0 кв. м, гаража (Д-1) загальною площею 384,5 кв. м, які розташовані за адресою:

АДРЕСА_2 .

Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2,8101 га, кадастровий номер № НОМЕР_4 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та зареєстрована за

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі: адміністративний будинок (А-1) загальною площею 34,5 кв. м, будівлі пилорами (В-1) загальною площею 193,5 кв. м, столярної майстерні та складів (Г-1) загальною площею 441,0 кв. м, гаража (Д-1) загальною площею 384,5 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та зареєстровані за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,2 га, кадастровий номер № НОМЕР_5 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та зареєстрована за ОСОБА_1

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що, укладаючи всі оспорювані договори купівлі-продажу, директор товариства ОСОБА_6 помилявся щодо наявності у нього прав та обов`язків на укладення цих договорів та їх підписання на підставі оформленого протоколом № 3 від 26 липня 2013 року рішення загальних зборів товариства, яке скасоване господарським судом. Зазначена обставина має істотне значення, у зв`язку із чим усі спірні договори купівлі-продажу підлягають визнанню недійсними із скасуванням державної реєстрації права власності на нерухоме майно за усіма договорами за ОСОБА_1 Оскільки зазначене нерухоме майно стало власністю ОСОБА_1 не з волі власника ТОВ УА Брук , у зв`язку із чим договори купівлі-продажу визнані недійсними, то ОСОБА_1 не мав права його відчужувати, а тому відчужене ним майно підлягає витребуванню від набувачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 із скасуванням державної реєстрації права власності на це майно за ОСОБА_2 і ОСОБА_3

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом нормматеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що в позовній заяві ТОВ УА Брук просило визнати недійсними укладені з ним договори купівлі-продажу внаслідок обману директора товариства. Не змінюючи підставу позову в суді першої інстанції, представники позивача в апеляційному суді в порушення норм частини третьої статті 49 ЦПК України просили визнати недійсними зазначені договори уже з підстав помилки директора щодо природи правочину. При цьому, апеляційний суд не встановив обставин, які б свідчили, що ОСОБА_6 помилявся щодо природи оспорюваних договорів, прав та обов`язків сторін, які становлять їх зміст, та безпідставно застосував до спірних правовідносин норму частини першої статті 229 ЦК України. Крім того, визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства саме по собі не може слугувати єдиною підставою для висновку про недійсність договору. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Судом апеляційної інстанції не враховано, що ТОВ УА Брук вчинив дії, які свідчать про прийняття оспорюваних правочинів до виконання, тобто судом не застосовано норм статті 241 ЦК України. Зокрема, між ТОВ УА Брук та ОСОБА_1 В рахунок оплати за договорами укладено правочини про зарахування взаємних грошових вимог і складені відповідні акти.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАНИКІВ СПРАВИ

У травні 2018 року на адресу Верховного Суду надійшла спільна заява про укладення мирової угоди, підписана директором ТОВ УА Брук ОСОБА_6 , представниками ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 Заява мотивована тим, що між сторонами досягнуто згоди про примирення у справі № 161/10804/15 і укладено відповідну мирову угоду, примірник якої додано до заяви.

Також у травні 2018 року від ОСОБА_4 надійшла заява, в якій він просить відмовити у затвердженні мирової угоди, оскільки представники позивача ТОВ УА Брук діють всупереч його волі та рішенням засновників.

Від ОСОБА_9 , який є сином ОСОБА_4 надійшла нотаріально посвідчена заява про те, що будь-які документи, листи, заяви тощо, які будуть підписані від його або ОСОБА_4 імені без нотаріально посвідченого підпису та одночасно суперечити волевиявленню його батька до укладення вищезазначеної мирової угоди і реалізації домовленостей за нею вважати невідомого походження і не приймати до уваги.

У зв`язку з наведеними обставинами та відсутності належного підтвердження волевиявлення ОСОБА_4 на укладення мирової угоди, Верховний Суд не бере до розгляду спільну заяву сторін про укладення мирової угоди.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами установлено, ТОВ УА Брук засноване відповідно до рішення засновників від 20 січня 2009 року, що підтверджується протоколом зборів засновників № 1 від 20 січня 2009 року (т. 1 а. с .47).

Державна реєстрація юридичної особи ТОВ УА Брук була проведена 23 січня 2009 року (т. 1 а. с. 46).

Відповідно до пункту 1.2 Статуту ТОВ УА Брук засновниками товариства стали фізичні особи - громадянка України ОСОБА_5 та громадянин Республіки Польща ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 17).

Відповідно до пункту 5.7 Статуту ТОВ УА Брук у редакції змін та доповнень № 3, зареєстрованих 18 вересня 2009 року (т. 1 а. с. 42), частки вкладів учасників, починаючи з зазначеної дати, становили: ОСОБА_4 - 99,079106 %, ОСОБА_5 - 0,920894 %.

Згідно з пунктом 6.1 Статуту ТОВ УА Брук (у редакції від 20 січня 2009 року зі змінами) вищим органом товариства є збори учасників. У склад зборів учасників входять всі учасники, або їх повноважні представники. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника. Кожен із учасників має кількість голосів, рівну його долі в статутному капіталі (статутному фонді). З учасників обирається голова зборів. Голова зборів організує ведення протоколу засідань.

09 серпня 2012 року учасник ТОВ УА Брук ОСОБА_4 видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_1 представляти його і подавати від його імені будь-які заяви-волевиявлення на усіх зборах акціонерів товариства з назвою ТОВ УА Брук з місцезнаходженням у м. Луцьку на Україні, в тому числі виконувати право голосу. Довіреність включала також уповноваження до продажу часток вищевказаного товариства за сумою не нижчою 3 000 000,00 дол. США (т. 1 а. с. 51).

14 березня 2013 року учасник ТОВ УА Брук ОСОБА_4 додатково видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_1 представляти його інтереси з правом підпису та авізації усіх фінансово-господарських документів, пов`язаних з діяльністю ТОВ УА Брук (т. 2 а. с. 145-148).

Пунктом 6.5 Статуту ТОВ УА Брук установлено, що виконавчим органом товариства є директор.

Відповідно до підпункту и пункту 6.2 Статуту ТОВ УА Брук в редакції змін та доповнень № 1, зареєстрованих 01 липня 2009 року (т. 1 а. с. 39-40), до компетенції зборів учасників товариства відноситься надання попередньої згоди на укладення договорів (угод) на суму, що перевищує 25 000,00 грн, що оформляється протоколом зборів учасників. Також було внесено зміни до абзацу 5 частини 2 пункту 6.5. Статуту, який викладено в новій редакції: директор одноосібно (без погодження та затвердження зборами учасників) укладає угоди, в тому числі купівлі-продажу, підряду, найму, страхування, транспортування, збереження, доручення, кредит, застави та ін. (в т. ч. і зовнішньоекономічні) на суму, що не перевищує 25 000,00 грн .

Відповідно до змін до Статуту, зареєстрованих 14 березня 2013 року (т. 1 а. с. 43-44) пункт 6.5 розділу 6 Статуту ТОВ УА Брук доповнено наступним абзацом: всі документи, що підписуються директором підлягають обов`язковому візуванню підписом засновника або його уповноваженого представника, що володіє не менше 90 % статутного капіталу товариства .

Згідно з наказом № 02 від 15 травня 2013 року, на підставі протоколу № 2 загальних зборів учасників від 14 травня 2013 року ОСОБА_6 вирішив приступив до виконання обов`язків директора ТОВ УА Брук (т. 1 а. с. 45).

14 червня 2013 року представником учасника ТОВ УА Брук ОСОБА_4 - ОСОБА_1 було подано директору товариства ОСОБА_6 письмову вимогу про скликання позачергових зборів учасників ТОВ УА Брук , яку останній отримав в той же день, з запропонованими питаннями порядку денного: 1. Обрання голови та секретаря зборів. 2. Про відчуження основних засобів (адмінприміщення, будівель та споруд, земельних ділянок товариства (т. 3 а. с. 53).

З повідомлення директора товариства учасникам від 25 червня 2013 року (т. 3 а. с. 54) вбачається, що збори учасників з цих питань були скликані директором товариства на 26 липня 2013 року.

На збори 26 липня 2013 року з`явилися представник учасника товариства ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та директор товариства ОСОБА_6 Не з`явилася учасник товариства ОСОБА_5 В зв`язку з неявкою ОСОБА_5 , ОСОБА_1 запропонував директору ОСОБА_6 не проводити загальні збори та надіслати їй нове повідомлення про проведення позачергових зборів учасників товариства, про що було складено акт (т. 3 а. с. 55).

Однак, проведення загальних зборів не було відкладене.

З Протоколу № 3 загальних зборів учасників ТОВ УА Брук від 26 липня 2013 року (т. 1 а. с. 49) вбачається, що на зборах вирішувалося питання про надання дозволу на відчуження належного товариству майна за ціною не нижче балансової вартості, а саме: земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 , яка знаходиться в АДРЕСА_1 ; земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 , яка знаходиться в АДРЕСА_2 ; земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_6 , яка знаходиться в АДРЕСА_3 ; адмінприміщення (господарський корпус) (А-2) загальною площею 818,0 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; адміністративного будинку (А-1) загальною площею 34, 5 кв. м, будівлі пилорами (В-1) загальною площею 193,5 кв. м, столярної майстерні та складів (Г-1) загальною площею 441,0 кв. м, гаража (Д-1) загальною площею 384,5 кв. м, що знаходяться в м. Луцьк, АДРЕСА_2 .

Згідно з Протоколом № 3 з другого питання порядку денного слухали ОСОБА_1 , який вказав, що у зв`язку з важкою економічною ситуацією, яка склалася в ТОВ УА Брук , з метою поповнення обігових коштів, засновник ОСОБА_4 висловив бажання та вирішив дозволити відчужити основні засоби, що належать ТОВ УА Брук на праві власності та повідомити про це учасника товариства ОСОБА_5

Рішенням зборів учасників від 26 липня 2013 року надано дозвіл директору ТОВ УА Брук ОСОБА_6 на укладення договорів про відчуження земельних ділянок та будівель за ціною, не нижче балансової вартості та уповноважено директора товариства на підписання відповідних договорів.

31 серпня 2013 року між ТОВ УА Брук в особі директора ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), від імені якого діяв ОСОБА_10 , укладено договори купівлі-продажу:

1) земельної ділянки площею 0,0133 га кадастровий номер НОМЕР_1 , яка знаходиться в АДРЕСА_1 за ціною 3 333,33 грн (т. 1 а. с .52-55);

2) адміністративного будинку (А-1) загальною площею 34, 5 кв.м., будівлі пилорами (В-1) загальною площею 193,5 кв. м, столярної майстерні та складів (Г-1) загальною площею 441,0 кв. м, гаража (Д-1) загальною площею 384,5 кв. м, що знаходяться в АДРЕСА_2 за ціною 85 988,12 грн (т. 1 а. с. 58-61);

3) земельної ділянки площею 3,0101 га кадастровий номер НОМЕР_2 , яка знаходиться а в АДРЕСА_2 за ціною 340 000,00 грн (т. 1 а. с. 71-74). Договори були посвідчені приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т. О.

18 вересня 2013 року року між ТОВ УА Брук в особі директора ОСОБА_6 (продавець) ОСОБА_1 (покупець) було укладено договори купівлі-продажу:

1) земельної ділянки площею 4727 кв. м кадастровий номер НОМЕР_6 , яка знаходиться в АДРЕСА_3 за ціною 149 500,00 грн (т. 1 а. с. 77-80);

2) господарського корпусу (А-2) загальною площею 818,0 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 за ціною 330 147,00 грн (т. 1 а. с. 83-84). Договори були посвідчені приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Зубенко Т. І.

На підставі договорів купівлі-продажу було проведено державну реєстрацію права власності на вказане майно за ОСОБА_1

05 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (покупці) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,8101 га кадастровий номер НОМЕР_4 , яка знаходиться в АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 168-169).

05 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договори купівлі-продажу:

1) гаража (Д-1) загальною площею 384,5 кв. м в АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 170-171);

2) адміністративного будинку (А-1) загальною площею 34,5 кв. м в АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 172-173);

3) будівлі пилорами (В-1) загальною площею 193,5 кв. м в АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 174-175);

4) столярної майстерні та складів загальною площею 441,0 кв. м в АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 176-177).

На підставі договорів купівлі-продажу було проведено державну реєстрацію права власності на вказане майно за ОСОБА_2 , ОСОБА_3

ЦК України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частин першої-третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як убачається з позовної заяви, ТОВ УА Брук просило визнати недійсними договори купівлі-продажу, укладені з ОСОБА_1 , з підстав введення ОСОБА_6 в оману щодо надання згоди учасником товариства ОСОБА_4 на відчуження основних засобів підприємства (т. 1 а. с. 1-11).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що стороною позивача не доведено відсутності волевиявлення продавця за оспорюваними договорами, вчинення ним договорів під впливом обману щодо обставин, які мають істотне значення, не доведено факту обману зі сторони відповідача чи недобросовісності його дій.

Апеляційний суд також погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсними спірних угод як укладених під впливом обману.

Разом з цим, апеляційний суд, посилаючись на частину першу статті 229 ЦК України, дійшов висновку, що укладаючи оспорювані договори купівлі-продажу, директор товариства ОСОБА_6 помилявся щодо наявності у нього прав та обов`язків на укладення цих договорів та їх підписання на підставі оформленого протоколом № 3 від 26 липня 2013 року рішення загальних зборів товариства, яке скасоване господарським судом.

Проте, відповідно до частини другої статті 31 ЦПК України 2004 року крім прав та обов`язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред`явити зустрічний позов.

Аналогічні норми містяться і в частині третій статті 49 ЦПК України.

Таким чином, в порушення наведених норм процесуального права, апеляційний суд задовольнив позовні вимоги з підстав, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, суди не взяли до уваги наступне.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

За змістом статті 229 ЦК України під помилкою розуміється неправильне, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.

Апеляційний суд, не врахувавши наведених норм матеріального та процесуального права, не перевірив та не встановив обставин, які б свідчили, що ОСОБА_6 при укладенні спірних договорів купівлі-продажу помилявся щодо природи цих договорів, прав та обов`язків сторін, які становлять їх зміст, а лише виходив з відсутності повноважень директора на укладення таких договорів.

Апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Проте, предметом дослідження суду першої інстанції не було такої підстави для визнання недійсними спірних договорів як помилка щодо природи правочину.

Частинами першою, третьою статті 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Відповідно до змісту довіреності від 09 серпня 2012 року учасник ТОВ УА Брук ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_1 представляти його і подавати від його імені будь-які заяви-волевиявлення на усіх зборах акціонерів товариства з назвою ТОВ УА Брук з місцезнаходженням у м. Луцьку на Україні, в тому числі виконувати право голосу. Довіреність включала також уповноваження до продажу часток вищевказаного товариства за сумою не нижчою 3 000 000,00 дол. США (т. 1 а. с. 51).

Загальними зборами учасників ТОВ УА Брук від 26 липня 2013 року, оформленими протоколом № 3, прийняте рішення про надання дозволу на відчуження основних засобів товариства, зокрема, земельних ділянок, адмінприміщення та нежитлових будівель, що належать товариству, за ціною, не нижче балансової вартості, та про надання дозволу директору товариства ОСОБА_6 на підписання відповідних договорів (т.1 а. с. 49).

На підставі зазначеного рішення загальних зборів між ТОВ УА Брук (продавцем) в особі директора ОСОБА_6 , та ОСОБА_1 укладено спірні договори купівлі-продажу.

Тобто, фактично ОСОБА_1 одночасно діяв від імені засновника - ОСОБА_4 , та погодив продажу часток вищевказаного товариства як продавця та в цих же правовідносинах діяв як покупець, оскільки придбав на підставі договорів купівлі-продажу це майно товариства.

Суди першої та апеляційної інстанцій на наведені обставини уваги не звернули та не надали їм оцінки.

Крім того, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2017 року визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ УА Брук про відчуження основних засобів товариства, оформлене протоколом № 3 від 26 липня 2013 року.

При цьому, апеляційним господарським судом встановлено, що 26 липня 2013 року ОСОБА_1 , беручи участь у загальних зборах ТОВ УА Брук та діючи на підставі довіреності ОСОБА_4 від 09 серпня 2012 року, голосував за прийняття рішення щодо надання дозволу на відчуження основних засобів товариства, зокрема, земельних ділянок, адмінприміщення та нежитлових будівель, що належать товариству, за ціною не нижче балансової вартості, а також за уповноваження директора товариства ОСОБА_6 на підписання відповідних договорів. Як вбачається зі змісту довіреності від 09 серпня 2012року, ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_1 представляти його і подавати від його імені будь-які заяви-волевиявлення на усіх зборах акціонерів товариства з назвою ТОВ УА Брук , а також надав право продажу частки товариства за ціною, що становить не менше 3 000 000,00 дол. США. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що як з правової, так і бухгалтерської точки зору майно (основні засоби) товариства та частка учасника в товаристві є різними правовими категоріями. Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 мав намір та довіреністю уповноважив представника на продаж своєї частки в статутному капіталі ТОВ УА Брук , а спірним рішенням загальних зборів було надано дозвіл на відчуження основних засобів товариства, що є різними правовими категоріями, то суд установив, що представник ОСОБА_1 діяв з перевищенням наданих йому довіреністю повноважень та всупереч волі ОСОБА_4 , чим порушив його права та законні інтереси, як учасника (засновника) товариства, тому рішення загальних зборів учасників ТзОВ УА Брук , яке оформлене протоколом № 3 від 26 липня 2013 року, визнано недійсним. Також судовим рішенням апеляційного господарського суду встановлено, що ОСОБА_1 , приймаючи рішення про надання дозволу на продаж майна товариства за балансовою вартістю, без її оцінки, та в подальшому придбавши це майно у власність за набагато нижчою ціною, діяв також всупереч інтересам самого товариства.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень 16 травня 2018 року постановою Верховного Суду постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2017 року залишено без змін.

Таким чином, зазначеними судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_1 діяв з перевищенням наданих йому довіреністю повноважень та всупереч волі ОСОБА_4 , чим порушив його права та законні інтереси, як учасника (засновника) товариства.

Частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Тобто, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Такі ж висновки викладені і у постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-2363цс16.

Суди на наведені норми матеріального права уваги не звернули, не перевірили та не втановили, чи діяв ОСОБА_1 недобросовісно і нерозумно та достеменно знав як представник ОСОБА_4 про відсутність у виконавчого органу товариства повноважень укладати спірні договори.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій на наведені норми матеріального та процесуального права уваги не звернули, не встановили фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТОМ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин, оскільки недоліки, допущені судами першої та апеляційної інстанцій не можуть бути усунені при касаційному розгляді справи, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно об`єктивно дослідити вказані в цій постанові докази в сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку запереченням та доводам сторін.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 вересня 2016 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2018 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий СуддіВ. М. Сімоненко А. О. Лесько А. А. Калараш Є. В. Петров С. П. Штелик