Ухвала

від 03.02.2009 по справі 1-5/2010

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кременчуцький районний суд Полтавської області

м. Кременчук, вул. Майора Борищака, 31, 39600, 0(536)-74-13-27

УХВАЛА

№ 1-18/2009

03 лютого 2009 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Степаненка Ю.І., суддів Бондаренка О.В., Колотієвського О.О., при секретарі Коротіч С.В,,з участю прокурора Яременка О.І., потерпілого ОСОБА_1, захисника адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3ехнічна, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого в силу статті 89 КК України, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 статті 185, ч.2 статті 187, ч.З статті 89, ч.З статті 357 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він 3 0 листопада 2006 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, прибув до зупинки громадського транспорту Автопарк , на вулицю Київська у м.Кременчуці Полтавської області, де в салоні автомобіля Юпель-Астра , номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, чекав на нього за попередньою домовленістю ОСОБА_4, який у цей час почав застосовувати насильство, що є небезпечним для життя і здоров'я ОСОБА_1, напавши на останнього з ножем.

Уникаючи нападу та заподіяння йому тілесних ушкоджень, потерпілий ОСОБА_1 залишив автомобіль та вибіг на проїздну частину дороги, побачивши, що ОСОБА_1 намагається втекти, ОСОБА_3 несподівано для станнього підбіг до нього та, реалізуючи свій злочинний умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, почав наносити множинні удари руками в різні частини тіла, після чого, поваливши потерпілого на землю, разом з ОСОБА_4 продовжив свої насильницькі дії, наносячи удари ногами в різні частини тіла ОСОБА_1 на протязі 10 хвилин.

Після цього, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров'я потерпілого, Корольов CO., погрожуючи ножем, примусив ОСОБА_1 сісти за кермо автомобіля та рухатися в напрямку села Гориславці, Кременчуцького району.

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на незаконне заволодіння транспортним засобом із застосуванням насильства, небепечного для життя чи здоров'я потерпілого, діючи з корисливих спонукань, за попередньою змовою з ОСОБА_4, Корольов CO., знаходячись на передньому пасажирському сидінні вказаного автомобіля, підставивши лезо ножа до тіла потерпілого, погрожуючи негайним його застосуванням, вимагав рухатися за вказаним маршрутом.

Прибувши до лісосмуги, розташованої поблизу села Гориславш. Кременчуцького району, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, застосовуючи насильство, тримаючи за руки потерпілого, витяг його автомобіля та, зваливши на землю, продовжив свої злочинні дії, наносячи йому удари руками і ногами в різні частині тіла на протязі трьох хвилин.

Після цього, перебуваючи у вказаному місці, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на напад з метою заволодіння чужим майном та особистими документами, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, зв'язав руки та ноги потерпілого мотузкою і вдяг тряпчаний мішок йому на голову. Таким чином, застосовуючи насильство, небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого, примусив останнього повідомити про місце знаходження грошей та особистих документів. Отримавши відповідь, діючи відкрито, за попередньою змовою з ОСОБА_4, ОСОБА_3 шляхом вільного доступу заволодів грошима в сумі 95 гривень, які знаходилися в куртці потерпілого, а також шкіряним портмоне вартістю 150 гривень з грошима в сумі 350 гривень, чим спричинив ОСОБА_1 матеріальні збитки на загальну суму 595 гривень.

Крім цього, реалізуючи свої злочинні наміри, спрямовані на незаконне заволодіння особистими документами, Корольов Є,О., діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, незаконно, шляхом вільного доступу відкрито заволодів паспортом серії КО №147333 на ім'я ОСОБА_1 та іншими важливими особистими документами, а саме: свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії PC А №754576; посвідченням водія серії ІХА №216386;, ліцензією на заняття підприємницькою діяльністю.

Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4, залишивши ОСОБА_1 зв'язаним у вказаній лісосмузі, незаконно заволодів належним останньому автомобілем Опель-Астра , номерний знак НОМЕР_1, вартістю 81 018 гривень, чим спричинив останньому матеріальні збитки на вказану суму та тілесні ушкодження у вигляді: ран на голові, лівому колінному суглобі, праві вуші" раковині, лівому передпліччі і лівій кисті; саднин на обличчі; кровопідпливів обличчі і лівій кисті; крововиливів під слизову верхньої губи, травматичні екстракції ріжучої частини 2-го зуба справа на верхній щелепі, які утворилися від неодноразової дії гостро ріжучого предмета та від неодноразової дії тупих твердих предметів з обмеженою поверхнею стискання та відповідно до висновку судову медичної експертизи № 2159 від 13.12.2006 року відносяться до легких тілесні ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я.

Незаконно заволодівши вказаним автомобілем, з викраденим майном паспортом та іншими важливими особистими документами, належними ОСОБА_1С, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник та розпорядився ними на власний розсуд.

Крім цього, на початку грудня 2006 року, маючи умисел на таємне викраде чужого майна, ОСОБА_3, діючи повторно, з корисливих спонукань, за попередньою змовою з ОСОБА_4 на викраденому автомобілі Опель-Астра , реєстраційний номер ВІ 42-52 Аї, належному ОСОБА_1С, прибув до лісосмуги, розташованої між селами Романівка та Турбаї, Глобинського району, Полтавської області, де повторно, шляхом вільного доступу таємно викрав з салону автомобіля: Автомагнітолу Соні-ЖТ-500 вартістю 1 200 гривень, рацію вартістю 450 гривень, антену вартістю 50 гривень та з багажника автомобіля: заводський набір інструментів вартістю 250 гривень, джинсову куртку фірми Клімбер вартістю 350 гривень, светр вартістю 180 гривень, чим спричинив потерпілому матеріальні вбитки на загальну суму 2 480 гривень. Після чого, залишивши автомобіль, з місця вчинення злочину з викраденим майном зник та розпорядився ним на власний розсуд.

Підсудний ОСОБА_3 у судовому засіданні свою вину в пред'явленому за ч. 2 статті 185, ч.2 статті 187, ч.З статті 289, ч.З статті 357 КК України обвинуваченні не визнав і пояснив, що цих злочинів не вчиняв, всі активні дії по заволодінню автомобілем, майном, документами потерпшого ОСОБА_1 проводив ОСОБА_5, який не пояснював йому мотивів своєї поведінки, особисто він був заручником ситуації, яку створив Яремко.

Захисник підсудного адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні заявив письмове клопотання про повернення справи прокурору на додаткове розслідування і мотивів неповноти та неправильності досудового слідства, порушення досудовим слідством процесуальних норм, які не можуть бути усунуті судом, а саме: у даний час Глобинським районним судом Полтавської області розглядається кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.2 статті 121, ч.і статті 296 КК України. Інкриміновані йому у цій справі злочини він вчинив згідно обвинувачення 4 жовтня 2007 року, а інкриміновані ОСОБА_3 злочини у кримінальній справі, яка знаходиться у провадженні Кременчуцького районного суду, він вчинив у листопаді та грудні 2006 року, тобто майже на рік раніше. Судове слідство у "глобинській справі ще триває. Вважає, що у разі встановлення вини ОСОБА_3 по обох кримінальних справах, то суд, що розглядає справу останнім (ймовірно це буде Кременчуцький районний суд), не взмозі буде правильно застосувати положення норм статей 70,71 КК України при призначенні покарань за сукупністю вироків. За таких обставин вважає, що обидві справи повинні бути об'єднані в одне провадження незалежно від стадії їх розгляду та розслідування.

Досудове слідство проводилося з порушенням статті 116 КПК України і, як наслідок дана справа надійшла на розгляд Кременчуцькому районному суду з порушенням вимог територіальної підсудності (ст.37 КПК України). Так, згідно Пред'явленого обвинувачення перший злочин ОСОБА_3 вчинив на території Автозаводського району міста Кременчука. За обставинами справи заволодіння автомобілем та повний контроль над ним і водієм нападники отримали вже у місті Кременчуці. Подальша поїздка за місто відбувалась під пильним контролем нападників (із застосуванням ножів, фізичного насильства, погроз, вказівок про швидкість та маршрут руху). Тобто те, що за кермом захопленого автомобіля зодовжував знаходитися потерпілий, не має значення для визначення моменту закінчення злочину за статтею 289 КК України, бо автомобіль вже вибув із вільного користування власника. Подальші злочини згідно обвинувачення були вчинені на терииторії Кременчуцького району (ст.187 ч.2, 357 ч.З КК України), а останній з цієї сукупності злочин був вчинений на території Глобинського району, поблизу села Романівна (ч.2 ст.185 КК України). Тобто, злочинна діяльність у цій справі була розпочата у місті Кременчуці, продовжена на території Кременчуцького району, а закінчена у Глобинському районі. Отже, на його думку, досудове слідство не повинно було проводитися Кременчуцьким РВ ГУМВС України у Полтавській області.

З матеріалів даної кримінальної справи постановою слідчого від 14 жовтня 2008 року у порушення вимог ч.2 ст.26 КПК України були виділені в окреме провадження матеріали стосовно громадянина ОСОБА_4 (а.с.138). За матеріалами справи ОСОБА_4 є не просто одним із співучасників злочину, а фактично організатором нападу. Саме він вчиняв перші та вирішальні дії з підшукування автомобіля, він обманним шляхом заманив потерпілого на місце заволодіння автомобілем, він керував діями водія, давав вказівки ОСОБА_3О тощо. ОСОБА_4 був оголошений у розшук з 10 червня 2008 року (а.с.132). До цього часу розшук не дав ніяких результатів. В матеріалах справи не міститься жодних доказів про застосовані працівниками міліції заходи розшуку та про їх ефективність. ОСОБА_3 у своїх показаннях фактично всю вину покладає на ОСОБА_4 Без показань ОСОБА_4 не можливо повністю зрозуміти дійсну роль ОСОБА_3 у тих подіях, що відбувалися у листопаді та грудні 2006 року як стосовно заволодіння автомобілем потерпілого ОСОБА_1, так і стосовно іншого його майна та документів, а також і здоров'я самого потерпілого. Немає у матеріалах справи доказів про фактичні попередні домовленості на вчинення злочину, про розподіл між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ролей тощо. А тому > цій справі не виключається вірогідність ексцесу виконавця. Пояснень потерпілого та отриманих недозволеними методами від ОСОБА_3 показань недостатньо, інші ж матеріали справи не дають змоги безперечно встановити ці обставини.

У порушення вимог п.1 статті 64 КПК України обвинувачення ОСОБА_3 зач.2 ст.185, ч.2 ст.187, ч.З ст.357 КК України через відсутність ОСОБА_4 та його пояснень щодо долі та обставин зникнення майна потерпілого грунтуються на припущеннях слідчого щодо події злочину (місця, часу та способу вчинення цих злочинів). Тому, вважає, що розгляд справи стосовно ОСОБА_3 до затримання ОСОБА_4 є неможливим, так як це неодмінно відіб'ється на всебічності, повноті і об'єктивності дослідження і вирішення справи.

Також, після ознайомлення з матеріалами справи він поштою направив слідчому письмове клопотання про доповнення досудового слідства, але про результати розгляду цього клопотання відповідно до ч.З ст.221 КПК України ні йому, ні його підзахисному не було оголошено. Цим самим було порушено його та підзахисного ОСОБА_3 право на оскарження прокурору постанови слідчого.

Вислухавши думку прокурора, який вважав, що у задоволенні клопотання захисника слід відмовити, так як підстав для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування немає та не має підстав для зміни підсудному запобіжного заходу на більш м'який, справу можливо розглянути у судовому засіданні по суті пред'явленого обвинувачення, думки інших учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що клопотання захисника про повернення справи прокурору на додаткове розслідування є обгрунтованим і підлягає задоволенню, а про зміну запобіжного заходу підсудному з тримання під вартою на більш м'який у виді застави чи підписки про невиїзд слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ч.і ст.281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише годі, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Як установлено в судовому засіданні, органом досудового слідства при совтня вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані та у відповідних випадках безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального закону, без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

Так, установлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні 30 листопада 2006 року злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України спочатку у місті Кременчуці, після чого продовжив вчинення злочинів, передбачених ч. 2 статті 187, ч. 3 статті 357 КК України на території Кременчуцького району , а закінчив вчинення злочину , передбаченого ч. 2 статті 185 КК України у Глобинському районі на початку 2006 року. Крім цього, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні 14 жовтня 2007 року злочинів, передбачених ч. 2 статті 121, ч. 1 статті 296 КК України на території Глобинського району. Отже, вказана справа повинна бути об"єднана в одне провадження відповідно до статті 26 КПК України і направлена за підсудністю відповідно до статті 116, 117 КПК України.

Згідно пред'явленого обвинувачення, ОСОБА_3 за попередньою змовою разом з ОСОБА_4 заволодів майном та грошима ОСОБА_1 на загальну суму 4 093 гривень. Проте, будь-які докази щодо вартості і оцінки майна, крім пояснень потерпілого, у матеріалах справи відсутні. Для цього потрібно було додати відповідні довідки про вартість майна чи відповідний висновок товарознавчої експертизи.

Особа ОСОБА_3 з достатньою повнотою досудовим слідством не становлена. Так, до справи не приєднано документи, що стосуються відомостей про притягнення його до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 121, ч.і ст.296 КК України Глобинським РВ УМВС України у Полтавській області по подіях від 14 жовтня 2007 року, хоч про це було відомо слідчому. Проте, вимогу про судимість лідчий у цій справі в інформаційний центр не направив, а обмежився тільки ксерокопією довідки від 26 жовтня 2007 року, отриманої на вимогу слідчого Глобинського РВ Туренко В.М. по справі № 07030138 (а.с.181,182), чого не достатньо. Медичний висновок Глобинської ЦРЛ про стан здоров'я ОСОБА_3 даний до справи не в оригіналі, як потрібно, а в ксерокопії, цей висновок виданий станом на 20 березня 2008 року (а.с. 190), а має бути доданий на час завершення розслідування у справі. Також до справи приєднана ксерокопія характеристики з місця роботи (а.с. 188), хоч має бути також в оригиналі. Докладна ж характеристика місця проживання взагалі до матеріалів справи не приєднана.

Згідно статті 120 КПК України досудове слідство у кримінальних справах винно бути закінчено протягом двох місяців та в разі неможливості закінчити зслідування, цей строк може бути продовжений прокурором. Вказана справа розслідуеться з 04 грудня 2006 року (а.с.1), по якій зупинялося провадження з 03 лютого 2007 року до 29 квітня 2008 року, коли було встановлено осіб, вчинивших злоочин (а.с.92,93). Крім цього, постановою начальника СВ Кременчуцького РВ 10 червня 2008 року у даній справі було зупинено досудове слідство до встановлення місця знаходження співучасника ОСОБА_4 (а.с. 132). Не зважаючи на те, що ОСОБА_4 не був розшуканий, постановою начальника СВ Кременчуцького Р від 03 вересня 2008 року досудове слідство у даній справі було відновлено (а.с. 136 і продовжувалося до 21 жовтня 2008 року. При цьому, не вказано яка необхідність і була у зупиненні слідства щодо ОСОБА_3 Постановою від 25 вересня 2008 року (а.с. 167) у даній справі продовжено строк досудового слідства до трьох місяців. Фактично ця справа розслідувалася значно більший проміжок часу, але строки розслідування на більший термін в установленому порядку не продовжувалися.

Будь-які відомості про вжиття заходів розшуку щодо співучасника ОСОБА_4 з 10 червня 2008 року (а.с. 130) у справі відсутні (відповідне листування щодо направлення копії постанови для виконання та відомості про заведення оперативно-розшукової справи до матеріалів справи не додані). Тому не можливо зробити однозначний висновок чи прийнята вказана постанова про розшук до виконання Крім цього, органу розслідування ще 29 квітня 2008 року було відомо, що за попередньою змовою автомобілем заволоділи разом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.93). Не зважаючи на це, до 10 червня 2008 року обвинувачення ОСОБА_4 не пред'являлося і його розшук не оголошувався.

Як стверджує сторона захисту, по даній справі суддею Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02 липня 2008 року вирішувалося питання щодо запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 та ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 17 липня 2008 року ця ухвала була скасована. Проте, вказані ухвали судів з невідомих причин до матеріалів справи не були приєднані, хоч вони мають значення у справі.

У порушення вимог ч.З статті 221 КПК України слідчий, відмовивши своєю постановою у задоволенні письмового клопотання захисника (а.с. 198). обвинуваченому ОСОБА_3 та захисникові ОСОБА_2 про це не оголосив, чим порушив право обвинуваченого та захисника на її оскарження прокурору.

Обвинувальний висновок (а.с.200-211) не відповідає вимогам статті 223 КПК України, оскільки за своїм змістом містить суперечності. Так, на а.с.200 висновку вказано, що кримінальна справа № 08110323 порушена за ч.2 статті 187 КК України та за цією ж частиною пред'явлено обвинувачення ОСОБА_3 (а.с.208). Між тим, на а.с. 5 міститься постанова про порушення справи за частиною З статті 187 КК України, про що також зазначено у рапорті начальника СВ Кременчуцького РВ (а.с.6) та у постанові про об'єднання справ в одне провадження (а.с. 10). Не зважаючи на цю обставину, обвинувачення ОСОБА_3 було пред'явлено за ч.2 ст.187 КК України (а.с. 172) без перекваліфікації його дій відповідною постановою з ч.З ст.187 на ч.2 ст.187 КК України. Крім цього, у обвинувальному висновку на а.с. 205 не зрозуміло з яких підстав вказано, що винність обвинуваченого ОСОБА_6. підтверджується доказами .

Епізод вчинення крадіжки майна потерпілого ОСОБА_1 з автомобіля на початку грудня 2006 року, кваліфікований за ч,2 етапі 185 КК України. Справа по і цьому епізоду була порушена 13 жовтня 2008 року (а.с.З), а наступного дня ОСОБА_3О пред'явлено щодо цього епізоду обвинувачення. Проте, обставини вчинення цього злочину ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 досудовиіМ слідством відповідно до вимог статей 64,65,66 КПК України не встановлені.

Крім цього, підсудний ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, щолервинні зізнавальні показання він вимушений був давати на досудовому слідстві лід фізичним та психологічним тиском працівників міліції, які використовували зюдо нього 29 квітня 2008 року недозволені методи дізнання, били, застосовували електрошок, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження, які зафіксовані у зисновку судово-медичного експерта (а.с.165). Як стверджує підсудний, про ці збставини він заявляв раніше прокурору письмово про притягнення винних осіб до відповідальності, але відповіді так і не отримав. У матеріалах справи відповідна тостанова прокурора за результатом розгляду заяви відсутня.

Суд позбавлений можливості усунути виявлені недоліки досудового слідства рід час судового розгляду справи шляхом витребування додаткових документів, ;авання судових доручень у порядку, передбаченому в ст.315-1 КПК України, провадження процесуальних дій в такому обсязі, виконання яких неможливе з додержанням специфіки процесуальної форми судового розгляду. Виявлені істотні :орушення кримінально-процесуального закону виключають можливість встановлення вироку.

З метою забезпечення всебічності, повноти і об'єктивності дослідження бставин справи в судовому засіданні, охорони прав і законних інтересів учасників оцесу суд повертає справу прокурору на додаткове розслідування.

На додатковому розслідуванні слід врахувати наведені вище обставини, провести досудове слідство, під час якого встановити особу співучасника ОСОБА_7, пред'явити йому обвинувачення та допитати його про обставини вчинення злочину, провести зводини віч-на-віч між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, потерпілим ОСОБА_1, відповідно до статті 26 КПК України направити цю справу для об'єднання з кримінальною справою по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.2 ст.121, ч.і ст.296 КК України, яка знаходиться у провадженні Глобинського районного суду Полтавської області, провести інші необхідні слідчі дії і на підставі зібраних доказів дати належну юридичну кваліфікацію діям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і прокурору закінчену розслідуванням справу спрямувати за риторіальною підсудністю до відповідного компетентного суду.

У клопотанні захисника про зміну його підзахисному ОСОБА_3 запобіжного заходу з взяття під вартою на більш м'які запобіжні заходи у виді застави чи підписки про невиїзд не вказані підстави для цього.

З часу обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді взяття під варту, ставини, за яких йому було обрано судом цей запобіжний захід, на даний час не шилися. Тому відсутні будь-які підстави для зміни підсудному запобіжного ходу і в цій частині клопотання захисника слід відмовити, залишити підсудному обіжний захід раніше обраний.

Керуючись ст.273,281 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Справу по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.2 ст.185, ч. 2 статті 187, ч.З статті 289, ч.З статті 357 КК України повернути прокурору Кременчуцького району на додаткове розслідування.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_3 залишити раніше обраний - взяття під варту.

На ухвалу протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляція до Апеляційного суду Полтавської області через Кременчуцький районний суд.

Головуючий суддя Степаненко Ю.І.

Судді Бондаренко О.В.

ОСОБА_8