Рішення

від 30.01.2018 по справі 400/1995/16-ц

ПЕТРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 400/1995/16-ц

Провадження № 2/400/2/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Колесник С. І.

при секретарі - Проценко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петрове справу за позовом ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_2, до Товариства з обмеженою відповідальністю Верес , про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи тим, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР № 018903, виданого Новостародубською сільською радою Петрівського району Кіровоградської області

15 квітня 2002 року, ОСОБА_3, який помер 27 травня 2009 року, за життя був власником земельної ділянки площею 5,27 га, кадастровий номер: 3524983700:02:000:0349, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.

Після його смерті, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 жовтня 2011 року, зареєстрованому в реєстрі за № 529, право власності на належну за життя спадкодавцю ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер: 3524983700:02:000:0349, набув позивач.

Відповідно до договору оренди землі від 16 грудня 2004 року, зареєстрованого Кіровоградською регіональною філією ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 28 вересня 2005 року за № 1208, земельну ділянку, кадастровий номер: 3524983700:02:000:0349, ОСОБА_3 було передано в оренду відповідачу за даним позовом - ТОВ Верес .

Договір оренди землі було укладено на 5 років, а враховуючи, що він був зареєстрований 28 вересня 2005 року, його дія закінчувалась 27 вересня 2010 року. За життя батько позивача розповідав йому, що в кінці 2008 року ним було підписано додаткову угоду до договору оренди землі про продовження його дії ще на 5 років після закінчення дії основного договору. Примірник зазначеної додаткової угоди за життя ОСОБА_4JI. не отримав, оскільки усі три примірники її знаходилися в орендаря ТОВ Верес , яке мало їх в установленому порядку зареєструвати. Оскільки термін дії договору оренди землі закінчувався 27 вересня 2010 року, виходячи з продовження терміну його дії ще на 5 років, договір оренди землі мав би закінчитись 27 вересня 2015 року.

Однак при зверненні позивача до орендаря - ТОВ Верес у вересні 2015 року з вимогою про повернення земельної ділянки у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди землі, адміністрацією відповідача йому було повідомлено про наявність підписаної за життя його батьком додаткової угоди від 28 листопада 2008 року № 63 про продовження дії договору оренди землі від 16 грудня 2004 року, який зареєстровано 31 серпня 2009 року на 10 років з моменту державної реєстрації додаткової угоди, оскільки додаткова угода зареєстрована 31 серпня 2009 року, термін дії договору закінчується 30 серпня 2019 року. При цьому позивачу було надано оригінальний примірник додаткової угоди № 63 до договору оренди землі від 28.11.2008 року, при детальному ознайомленні з якою він встановив, що підпис в зазначеній додатковій угоді від імені померлого 27 травня 2009 року його батька ОСОБА_3, йому не належить, підпис навіть візуально зовсім не схожий на його підпис, що мається у договорі оренди землі від

16 грудня 2004 року до якого укладено цю додаткову угоду, та на інші підписи ОСОБА_4 в інших документах.

Оскільки додаткову угоду № 63 від 28 листопада 2008 року до договору оренди землі, що зареєстрована у Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 31 серпня 2009 року за № 040938200636, яка оспорюється, ОСОБА_3 не підписував, а також доручення на її укладання нікому не давав, та враховуючи, що додаткова угода суперечить інтересам позивача, він звернувся до суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі .

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, обґрунтовуючи це тим, що з 15 серпня 2012 року у власності позивача перебуває земельна ділянка загальною площею 5,2659 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області. Правовідносини між позивачем та відповідачами ґрунтуються на підставі договору оренди землі від 16 грудня 2004 року, укладеного між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю Верес на земельну ділянку загальною площею 5,27 га, зареєстрованого Кіровоградською регіональною філією ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 28 вересня 2005 року за № 1208. 28 листопада 2008 року було укладено додаткову угоду № 63 до договору оренди землі № 1208 від 28 вересня 2005 року між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю Верес , зареєстровану Кіровоградською регіональною філією ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 31 серпня 2009 року за № 040938200636. Згідно Додаткової угоди до договору оренди землі сторони дійшли згоди продовжити дію договору на 10 років з моменту державної реєстрації. Отже, вищевказаний договір оренди землі діє до 31 серпня 2019 року. При цьому, один з трьох примірників підписаної при житті батьком позивача і пізніше зареєстрованої належним чином додаткової угоди, було вручено позивачеві у 2011 році при поданні до філії ТОВ Верес копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом. В той же час, як послідовно стверджує позивач у позовній заяві, про наявність додаткової угоди до договору оренди землі належної батькові земельної ділянки він знав ще при житті батька, так як у 2008 році батько розповів йому, що підписав додаткову угоду до договору оренди землі. Проте з метою створення штучних передумов для визнання оспорюваної додаткової угоди недійсною, позивач безпідставно заявляє, що батько повідомив йому, що підписана ним угода передбачала 5-річний, а не 10-річний, як це є насправді, строк дії договору. При цьому, позивач не надав копії додаткової угоди, яка передбачала 5-річний строк дії договору або будь-які інші докази які б підтверджували його твердження. Крім того, у позовній заяві, для створення надуманих причин для визнання оспорюваної додаткової угоди недійсною, позивач безпідставно стверджує, що примірник додаткової угоди він отримав у 2015 році, після звернення до орендаря - ТОВ Верес у вересні 2015 року з вимогою про повернення земельної ділянки. Однак з відповіді товариства з обмеженою відповідальністю Верес № 111/1 від 12 жовтня 2015 року, направленої поштою позивачеві вбачається, що до даного листа-відповіді не додається примірник оспорюваної додаткової угоди. Такимчином, позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували, що оригінал примірника оспорюваної додаткової угоди він отримав від ТОВ Верес у 2015 році, а також не надав доказів, які б спростовували те, що він отримав примірник оспорюваної додаткової угоди у 2011 році, в зв'язку з чим представник позивача просить суд застосувати строк позовної давності на підставі чого відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши сторони, пояснення свідків, дослідивши документи справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР № 018903, виданого Новостародубською сільською радою Петрівського району Кіровоградської області 15 квітня 2002 року, ОСОБА_3, який помер 27 травня 2009 року, за життя був власником земельної ділянки площею 5,27 га, кадастровий номер: 3524983700:02:000:0349, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області (а.с.9).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 жовтня 2011 року, зареєстрованому в реєстрі за № 529, право власності на належну за життя спадкодавцю ОСОБА_3 земельну ділянку кадастровий номер: 3524983700:02:000:0349 набув його син ОСОБА_1 (а.с.8). Право власності на зазначену земельну ділянку позивача також підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК №087792, виданого 15 серпня 2012 року Петрівською районною державною адміністрацією на ім'я ОСОБА_1 (а.с.10).

Таким чином, з 15 серпня 2012 року у власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка загальною площею 5,2659 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.

Відповідно до договору оренди землі від 16 грудня 2004 року, зареєстрованого Кіровоградською регіональною філією ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 28 вересня 2005 року за № 1208, земельну ділянку, кадастровий номер: 3524983700:02:000:0349, ОСОБА_3 було передано в оренду ТОВ Верес (а.с.11-13). Даний договір оренди землі було укладено на 5 років, а враховуючи, що він був зареєстрований 28 вересня 2005 року, його дія закінчувалась 27 вересня 2010 року.

28 листопада 2008 року між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю Верес було укладено додаткову угоду № 63 до договору оренди землі № 1208 від 28 вересня 2005 року, зареєстровану Кіровоградською регіональною філією ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 31 серпня 2009 року за № 040938200636 (а.с.14).

Однак, як встановлено висновком експерта №281 від 28 грудня 2017 року, досліджуваний підпис, розташований в графі "ОСОБА_3Л." в стовпчику "ОРЕНДОДАВЕЦЬ" в додатковій угоді № 63 до договору оренди землі № 1208 від 28 вересня 2005 року, укладеній між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верес", в особі генерального директора ОСОБА_5 від 28 листопада 2008 року, виконаний ОСОБА_1; в той же час вирішити питання: "Чи виконаний підпис у додатковій угоді № 63 до договору оренди землі № 1208 від 28 вересня 2005 року укладеній 28 листопада 2008 року між власником земельної ділянки, кадастровий номер 3524983700:02:000:0349, ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верес", що зареєстрована у Кіровоградській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" при Держкомземі України 31 серпня 2009 року за № 040938200636, у графі "Орендодавець", від імені ОСОБА_3, особисто ним - ОСОБА_3, чи іншою особою'' ?, не представляється можливим, у зв'язку з тим, що при порівнянні досліджуваного підпису зі зразками підпису ОСОБА_3 встановлено, що вони не співставні за транскрипцією (у досліджуваних - "В+вертикальний безлітерний штрих+4 дугові нечитаємі штрихи+розчерк", у зразках - "монограма літер "А" та "К"-5 рядкових нечитаємих штрихів+розчерк-3 додаткових штриха") (а.с.211-216).

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та іншої діяльності.

Зобов'язання орендодавця і орендаря земельної ділянки виникають на підставі укладеного договору оренди землі.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" (далі по тексту Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 14 Закону № 161-ХІV , договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації,

форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 16 Закону № 161-ХІV , укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу .

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною особою та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (правочини, які повністю виконуються у момент їх вчинення), належить вчиняти письмово. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами (ч. 2 ст. 207 ЦК України ).

Оскільки перевірка належності підпису особі не може підтверджуватись будь-якими засобами доказування (ст. 103 ЦПК України ), а встановлення зазначеної обставини потребує спеціальних знань, суд вважає доведеним факт, що підпис від імені ОСОБА_3 у додатковій угоді до договору оренди землі вчинений не ним, а іншою особою - ОСОБА_1 , при цьому в матеріалах справи відсутнє доручення ОСОБА_3 на її укладання останньому, а тому спірна додаткова угода є недійсною, так як вказаний правочин не підписувався батьком позивача і не відповідає його внутрішній волі.

В той же час , позивач не надав належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували, що оригінал примірника оспорюваної додаткової угоди він отримав від ТОВ Верес саме в 2015 році, а також не надав доказів, які б спростовували те, що він отримав примірник оспорюваної додаткової угоди у 2011 році.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що були свідками укладення, підписання та отримання примірника оспорюваної додаткової угоди до договору оренди землі саме позивачем -ОСОБА_1 , а також знають що батько позивача ОСОБА_3 при житті, а позивач після смерті батька, отримували орендну плату за використання вищевказаної земельної ділянки.

24 вересня 2015 року ОСОБА_1 було направлено повідомлення ТОВ Верес з вимогою про повернення земельної ділянки з дня припинення дії договору оренди землі (а.с.15).

Однак, згідно відповіді товариства з обмеженою відповідальністю Верес № 111/1 від 12 жовтня 2015 року вбачається, що до даного листа-відповіді не додається примірник оспорюваної додаткової угоди (а.с.78), тому твердження позивача про те, що примірник додаткової угоди він отримав у 2015 році, після звернення до орендаря - ТОВ Верес у вересні

2015 року з вимогою про повернення земельної ділянки, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Вказані обставини справи підтверджуються і висновкомсудово-почеркознавчої експертизи №281 від 28 грудня 2017 року, згідно якої досліджуваний підпис, розташований в графі "ОСОБА_3Л." в стовпчику "ОРЕНДОДАВЕЦЬ" в додатковій угоді № 63 до договору оренди землі № 1208 від 28 вересня 2005 року, укладеній між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верес", в особі генерального директора ОСОБА_5, від 28 листопада 2008 року, виконаний ОСОБА_1

Викладене повністю підтверджує, що позивач мав у своєму розпорядженні примірник оспорюваної додаткової угоди, отриманої ним у 2011 році при поданні до філії ТОВ Верес копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом і про наявність якої йому стало відомо ще при житті батька, а саме, 28 листопада 2008 року.

У такому випадку позивач мав змогу після отримання свідоцтва про право на спадщину 6 жовтня 2011 року, звернутися до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

На підставі ст.267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Таким чином позивач в судовому засіданні не довів той факт , що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України , про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень і такі докази подаються сторонами, однак доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази повинні бути належними та допустимими, як того вимагають ст. ст.77,78 ЦПК України. Однак позивачем не надано належного та допустимого доказуповажності причин пропуску строків позовної давності.

З огляду на те, що позовна давність за вимогами позивача про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі на час пред'явлення позивачем цього позову 29 листопада 2016 року - сплила, про що подано у судовому засіданні заяву представника відповідача, за таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача, а тому вимоги позивача щодо стягнення з ТОВ Верес на його користь понесених судових витрат також не підлягають задоволенню.

Вказані правовідносини регулюються ст. ст.256, 257, 261, 267 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 263,264,265,268 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_2, до Товариства з обмеженою відповідальністю Верес , про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02 лютого 2018 року.

Суддя (підпис)

З оригіналом вірно

Суддя Петрівського районного суду С.Колесник