Постанова

від 25.01.2018 по справі 387/938/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2018 року м. Кропивницький

справа № 387/938/17

провадження № 22-ц/781/180/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Черненко В.В.

суддів: Кіселика С.А., Чельник О.І.

секретар Гончар В.В.

учасники справи:

представник позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 14.11.2017р, суддя Цоток В.В. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Федорівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмета спору Добровеличківська державна нотаріальна контора Кіровоградської області про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання заповіту недійсним,?

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, Федорівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмета спору Добровеличківська державна нотаріальна контора Кіровоградської області про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання заповіту недійсним.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 2000 року по день смерті, ОСОБА_4, що мало місце 22.05.2017 року, вона проживала з останнім - однією сім'єю, без реєстрації шлюбу.

Весь цей проміжок часу вони вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, приймали участь у спільних витратах, мали взаємні права та обов'язки.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, зокрема на земельну ділянку ( пай ) площею 4,96 га, що знаходиться на території Федорівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області.

ОСОБА_3, як спадкоємець за законом четвертої черги, бажає прийняти спадщину померлого, а тому вимушена в судовому порядку встановити факт проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Крім того, позивачу стало відомо, що виконавчим комітетом Федорівської сільської ради від імені ОСОБА_4 посвідчувався заповіт 06.12.2013 року на користь ОСОБА_3, який був відмінений шляхом складання іншого заповіту 27.08.2015 року на користь ОСОБА_2, який посвідчений секретарем Федорівської сільської ради ОСОБА_5.

Позивач вважає, що останній заповіт складений та посвідчений особою, яка не мала на це права, що згідно ч.1 ст. 1257 ЦК України свідчить про його нікчемність ( недійсність).

Просила суд, з урахуванням уточнень до позову, встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3 з ОСОБА_4 в період з 2000 року до дня смерті 22.05.2017 року та визнати заповіт ОСОБА_4 складений на користь ОСОБА_2, посвідчений секретарем Федорівської сільської ради Добровеличківського району 27.08.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 145 нікчемним.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 14.11.2017 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема зазначається, що суд першої інстанції не встановив дійсні обставини по справі, не перевірив належність та допустимість доказів наданих на підтвердження позову. Висновки суду ґрунтуються не законі,що передбачає надання доказів на підтвердження позову , а на припущеннях.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що з державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР № 022792 від 08.08.2002 року встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 4,96 гектарів на території Федорівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області ( ділянка № 365 ).

Із довідки, виданої виконкомом Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області № 1193 від 29.05.2017 року, встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 22.05.2017 року, дійсно з 2000 року до дня смерті фактично проживав в ІНФОРМАЦІЯ_2, без реєстрації, в сім'ї ОСОБА_3 ( а.с.9) .

Із довідки, виданої виконавчим комітетом Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області від 20.09.2017 року № 1789, встановлено, що дійсно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, 18.04.2014 року подавали до Тишківської сільської ради заяву про державну реєстрацію шлюбу (а.с. 10).

З довідки, виданої виконавчим комітетом Федорівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області від 29.05.2017 року № 02-43-186/2, встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 22.05.2017 року, був зареєстрований в житловому будинку за адресою: село Федорівка Добровеличківського району Кіровоградської області, вулиця Вишнева,8. На день смерті проживав у ІНФОРМАЦІЯ_2. Від імені померлого у виконкомі Федорівської сільської ради посвідчувався заповіт 06.12.2013 року, який було відмінено 27 серпня 2015 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім'єю в період з 2000 року по 24.05.2017 року.

Із заповіту від 06.12.2013 року, посвідченого секретарем Федорівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 165, встановлено, що ОСОБА_4, за життя заповів ОСОБА_3 земельну ділянку, яка належала йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР № 022792 від 08.08.2002 року.

Із заповіту від 27.08.2015 року, посвідченого секретарем Федорівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 145, встановлено, що ОСОБА_4, за життя заповів ОСОБА_2 земельну ділянку, яка належала йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР № 022792 від 08.08.2002 року.

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти /спадкові договори) №48246240 від 30.06.2017 року, виданої Добровеличківською державною нотаріальною конторою, встановлено, що станом на момент видачі вказаного документа заповіт ОСОБА_4 від 27.08.2015 року був чинний . Його реєстрація у Спадковому реєстрі була проведена 21.10.2015 року.

З свідоцтва про смерть серії І-ОЛ № 244234 від 24.05.2017 року, виданого Тишківською сільською радою Добровеличківського району Кіровоградської області, встановлено, що ОСОБА_4 помер 22.05.2017 року в селі Андріївка Добровеличківського району Кіровоградської області ( а.с.8 ).

З заяви про прийняття спадщини за заповітом від 30.06.2017 року, зареєстрованої в реєстрі за №400, та витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 48246319, від 30.06.2017 року, встановлено, що після смерті ОСОБА_4, на підставі поданої ОСОБА_2 заяви, 30.06.2017 року заведено спадкову справу № 60864926 ( у реєстрі ) № 271/ 2017 ( у нотаріуса)

03.10.2017 року ОСОБА_3 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4, яка зареєстрована за № 432.

Оспорюваний заповіт від 27.08.2015 року, був посвідчений секретарем Федорівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 145.

ОСОБА_5 обрано секретарем Федорівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області з покладенням на неї обов'язків секретаря виконавчого комітету на підставі рішення сесії вказаної вище сільської ради від 12.11.2010 року № 5 .

З довідки сільського голови Федорівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області від 07.11.2017 року № 01-23-42/1, встановлено, що дійсно секретар сільської ради ОСОБА_5 при вчиненні нотаріальних дій, пов'язаних з посвідченням оспорюваного заповіту від 27.08.2015 року, діяла на підставі розпорядження сільського голови Федорівської сільської ради від 16.11.2010 року № 19.

З розпорядження сільського голови Федорівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області від 16.11.2010 року № 19, встановлено, що вказаним розпорядчим документом було надано повноваження на вчинення нотаріальних дій та ведення відповідної документації секретарю Федорівської сільської ради ОСОБА_5 ( а.с. 5 ).

Суд першої інстанції зазначив, що інших документів, які б уповноважували секретаря Федорівської сільської ради ОСОБА_5 на вчинення нотаріальних дій 27.08.2015 року стороною відповідача не надано та не заявлено клопотань про їх витребування.

Відповідно до ч.3 ст. 1247 ЦК України заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування .

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про нотаріат", від 2 вересня 1993 року N3425-XII, із змінами та доповненнями, у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії : посвідчують заповіти (крім секретних) .

Відповідно до п.п.5 п.б ч.1 ст. 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.

Відповідно до п 1.2. Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3306/5 від 11.11.2011 року ( який діяв на момент посвідчення спірного заповіту ), нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Відповідно до ч.1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що секретар Федорівської сільської ради ОСОБА_5, на момент складання та посвідчення оспорюваного заповіту діяла без відповідних на те повноважень, оскільки на той момент було відсутнє рішення Федорівської сільської ради про покладення на ОСОБА_5 обов'язків по вчиненню нотаріальних дій, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі .

Проте погодитись з висновками суду першої інстанції неможливо.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З позовної заяви вбачається, що в прохальній частині позивач ставить питання про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_3І з ОСОБА_4 в період 2000 року до дня смерті 22.05.2017 року.

На обґрунтування зазначених вимог зазначає, що з 2000 року проживала однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 та вела спільне господарство в домоволодінні позивача в с. Андріївка Добровеличківського району Кіровоградської області.

Зазначила , що реєструвати шлюб не поспішали ,оскільки у цьому не було потреби.

В 2014 році до Тишківської сільської ради Добровеличківської району в підпорядкуванні якої знаходиться с. Андріївка подавали заяву про державну реєстрацію шлюбу, але за відсутності документу про розірвання шлюбу (який знаходився у колишньої дружини ОСОБА_4 в окупованому Криму ) в реєстрації шлюбу було відмовлено, що підтверджується копією довідки №1789 від 20.09.2017 року.

Зазначила, що встановлення даного факту необхідно для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 відповідно до частини 4 статті 1264 ЦК України , як спадкоємцю четвертої черги.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи , які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до чачу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сію складають особи, які спільно проживають , пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитись на момент відкриття спадщини.

До спадкоємців четвертої належать не лише жінка(чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи , якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем , були пов'язанні спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки , зокрема вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи , які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підтвердження позову посилається як на належний доказ на довідку видану виконкомом Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області № 1193 від 29.05.2017 року, відповідно до якої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 22.05.2017 року, дійсно з 2000 року до дня смерті фактично проживав в ІНФОРМАЦІЯ_2, без реєстрації, в сім'ї ОСОБА_3 .

Аналізуючи зазначену довідку, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена довідка не містить доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 проживали однією сім'єю, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки в розумі статті 3 СК України.

Інші докази які б дали можливість зробити висновок, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 проживали однією сім'єю на протязі останніх п'яти років до смерті ОСОБА_4 і були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки в матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції на зазначені обставини не звернув увагу і ухвалив судове рішення яке не ґрунтується на доказах.

Приймаючи до уваги встановлені обставини колегія суддів дійшла висновку, що позов про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_3І з ОСОБА_4 з 2000 року до дня його смерті не підлягає задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

В частині позовних вимог про визнання заповіту від імені ОСОБА_4 складеного на користь ОСОБА_2, посвідчений секретарем Федорівської сільської ради Добровеличківського району 27.08.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 145 нікчемним, колегія судді дійшла висновку, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню.

Позивач на обґрунтування позову в цій частині позовних вимог зазначала , що секретар сільської ради при посвідчені спірного заповіту не мала на це повноважень .

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний заповіт від 27.08.2015 року, був посвідчений секретарем Федорівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 145.

ОСОБА_5 обрано секретарем Федорівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області з покладенням на неї обов'язків секретаря виконавчого комітету на підставі рішення сесії вказаної вище сільської ради від 12.11.2010 року № 5 .

З довідки сільського голови Федорівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області від 07.11.2017 року № 01-23-42/1вбачається, що секретар сільської ради ОСОБА_5 при вчиненні нотаріальних дій, пов'язаних з посвідченням оспорюваного заповіту від 27.08.2015 року, діяла на підставі розпорядження сільського голови Федорівської сільської ради від 16.11.2010 року № 19.

З розпорядження сільського голови Федорівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області від 16.11.2010 року № 19, встановлено, що вказаним розпорядчим документом було надано повноваження на вчинення нотаріальних дій та ведення відповідної документації секретарю Федорівської сільської ради ОСОБА_5 ( а.с. 5 ).

Відповідно до діючого законодавства , голова сільської ради діє в межах своїх повноважень , які не можуть суперечити рішенням, які прийнятті на сесії сільської ради зокрема і в частині покладення обов'язків по виконанню нотаріальних дій на певну особу.

Докази які б свідчили проте , що обов'язки по виконанню нотаріальних дій в частині посвідчення заповітів покладені на іншу особу , а не на секретаря сільської ради, ОСОБА_5 в матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції на зазначені обставини не звернув увагу і ухвалив в цій частині позовних вимог рішення яке не ґрунтується на законі.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи не встановив дійсні обставини справи, що мають значення для справи , що як наслідок вплинуло на висновки суду, які не ґрунтуються на законі.

Відповідно до статті 376 ч. 1 п. 1 ЦПК підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд Кіровоградської області ,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 14.11.2017 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Федорівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмета спору Добровеличківська державна нотаріальна контора Кіровоградської області про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання заповіту недійсним, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1408 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено 02.02.2018 року .

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: