Постанова

від 29.06.2017 по справі 810/1905/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2017 року м. Київ № 810/1905/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вторма-Сплав до ОСОБА_1 управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Вторма-Сплав (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_1 управління ДФС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.04.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зафіксовані в тексті акта документальної перевірки від 17.03.2017 № 145/10-36-14-07-06/33212320 висновки перевіряючих про нереальність та безтоварність господарських операцій між ТОВ Вторма-Сплав і ТОВ Оксі-Лайф з поставки металевих виробів нормативно і документально не підтверджуються. Позивач вважає, що обставини вчинення названими сторонами зазначених господарських операцій та виникнення у їх результаті правових наслідків підтверджені належним чином оформленими первинними та іншими документами, які наявні позивача. На переконання позивача посилання контролюючого органу на наявність податкової інформації відносно контрагента-постачальника ТОВ Оксі-Лайф є безпідставними, оскільки право на формування покупцем (в даному випадку ТОВ Вторма-Сплав ) витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість не залежить від податкового обліку (стану місцезнаходження) контрагента-постачальника та сплати останнім податків до бюджету. Також, чинним законодавством не передбачено право витребування у контрагента документів з метою доведення, ким саме виготовлено товар (виконано роботи), та/або перевіряти наявний у контрагента обсяг трудових ресурсів, основних фондів, а тому ТОВ Вторма-Сплав діяло у межах правового поля, коли укладало договір з ТОВ Оксі-Лайф .

За наведених обставин, позивач вважає податкові повідомлення-рішення від 06.04.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3, що прийняті на підставі акта перевірки від 17.03.2017 № 145/10-36-14-07-06/33212320 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач позовних вимог не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову (вх. № 8146/17 від 29.06.2017) та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що в ході проведеної документальної позапланової перевірки було встановлено, що ТОВ Вторма-Сплав неправомірно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Оксі-Лайф , що в результаті призвело до завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість у червні 2016 року на суму 112 606,00 грн. та одночасно до заниження податку на додану вартість за травень 2016 року, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 28 157,00 грн.

За наведених обставин, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні повністю.

29.06.2017 у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з?явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Разом з тим, до матеріалів справи представником відповідача долучена копія протоколу допиту свідка ОСОБА_2 (керівника та засновника ТОВ Оксі-Лайф ), оформленого 18.05.2017 в рамках кримінального провадження № 32017160000000039, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.04.2017.

У цьому ж судовому засіданні судом в якості свідка допитано ОСОБА_2, яка згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, значиться засновником та керівником ТОВ Оксі-Лайф , з питань укладання та виконання спірних правочинів. Зокрема, ОСОБА_3 пояснила, що вона жодним чином непричетна до створення (придбання) та здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ Оксі-Лайф , керівником та засновником названого товариства не була, договорів (в тому числі з ТОВ Вторма-Сплав ) та інших документів від імені товариства не укладала та не підписувала, про що зазначено у протоколі допиту її в якості свідка від 18.05.2017.

На підставі ч. 8 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України 29.06.2017 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представника позивача, показання свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 21.12.2016 Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією ОСОБА_1 управління ДФС у Київській області складено акт № 445/10-06-14-01/33212320 Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ Вторма-Сплав (код за ЄДРПОУ 33212320) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Оксі-Лайф (код за ЄДРПОУ 40051108) за період травень 2016 року .

За висновками цього акта перевірки були встановлені наступні правопорушення вимог податкового законодавства: п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено від'ємне значення з податку на додану вартість у червні 2016 року на суму 112 606,00 грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за травень 2016 року на суму 28 157,00 грн.; пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено об'єкт оподаткування у 1-му півріччі 2016 року на загальну суму 703 815 грн., що призвело до заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті у бюджет, на загальну суму 126 867 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки від 21.12.2016 Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією ОСОБА_1 управління ДФС у Київській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 11.01.2017 № НОМЕР_4 форми Р , яким визначено позивачу до сплати грошове зобов?язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 190 031,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 126 687,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 63 344,00 грн.);

- від 11.01.2017 № НОМЕР_5 форми Р , яким визначено позивачу до сплати грошове зобов?язання з податку на додану вартість у сумі 42 236,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 28 157,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 079,00 грн.);

- від 11.01.2017 № НОМЕР_6 форми В4 , яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, задекларованого позивачем у податковій декларації за червень 2016 року (реєстр. № НОМЕР_7 від 18.07.2016), на суму 112 606,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю цих податкових повідомлень-рішень від 11.01.2017, ТОВ Вторма-Сплав оскаржило їх в порядку, визначеному ст. 56 Податкового кодексу України, до ОСОБА_1 управління ДФС у Київській області, шляхом подання скарги від 24.01.2017 № 2.

В ході розгляду цієї скарги платника податків, ОСОБА_1 управлінням ДФС у Київській області відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України повторно призначено та проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Вторма-Сплав з питань дотримання ним податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Оксі-Лайф за період травень 2016 року, результати якої оформлені актом від 17.03.2017 № 145/10-36-14-07-06/33212320.

У тексті цього акта перевірки від 17.03.2017 були сформовані висновки про порушення ТОВ Вторма-Сплав норм пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 та п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України аналогічні тим, що встановлені під час проведення попередньої перевірки. Суть порушень зазначених правопорушень, на думку перевіряючого, полягає безпідставному формуванні ТОВ Вторма-Сплав витрат, що відображаються у документах бухгалтерського обліку та фінансовій звітності, а також декларування податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкові накладні, отримані від контрагента-постачальника ТОВ Оксі-Лайф у травні та червні 2016 року на підставі договору № 17 від 05.05.2016.

Такі висновки контролюючого органу мотивовані наступним: відповідно до змісту договору № 17 від 05.05.2016 та наданих перевіряємим товариством первинних документів встановлено, що предметом поставок були металеві вироби (алюмінієві конструкції, чушки магнієві та інші). Разом з тим, за результатами аналізу даних АІС Податковий блок , ІС Архів податкової звітності виявлено, що ТОВ Оксі-Лайф (основний вид господарської діяльності за КВЕД - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин) починаючи з періоду реєстрації (06.10.2015) по 31.05.2016 придбавало інші за номенклатурою товари, ніж ті, що були реалізовані ТОВ Вторма-Сплав . Також відсутня інформація щодо наявних на ТОВ Оксі-Лайф основних засобів, власних/орендованих складських приміщень, земельних ділянок і транспортних засобів. Крім того, згідно отриманої від Вишгородської ОДПІ ОСОБА_1 управління ДФС у Київській області податкової інформації за період травень-червень 2016 року, факт відсутності ТОВ Оксі-Лайф за місцезнаходженням зафіксовано у довідці оперативного управління ДПІ у Києво-Святошинському районі ОСОБА_1 управління ДФС у Київській області від 06.07.2016 № 28/10-13/21-01-14. За наслідками аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено невідповідність номенклатури товарів (робіт, послуг), придбаних та реалізованих ТОВ Оксі-Лайф у травні 2016 року.

За наведених обставин відповідач дійшов висновку про нереальність здійснення ТОВ Оксі-Лайф на адресу ТОВ Вторма-Сплав поставок товарів, як таких, що не підтверджені документально по ланцюгу постачання.

За наслідками проведення повторної позапланової виїзної перевірки та розгляду скарги позивача ОСОБА_1 управлінням ДФС у Київській області прийнято рішення про результати розгляду скарги (вих. № 1428/10/10-36-10-01-04 від 23.03.2017), яким скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.01.2017, як такі, що були прийняті податковою інспекцією з перевищенням наданої компетенції, визначеної у ст. 19 1 Податкового кодексу України.

Натомість 06.04.2017 ОСОБА_1 управління ДФС у Київській області на підставі акта перевірки від 17.03.2017 № 145/10-36-14-07-06/33212320 та рішення про результати розгляду скарги № 1428/10/10-36-10-01-04 від 23.03.2017 прийняло спірні у справі податкові повідомлення-рішення:

- за № НОМЕР_2 форми Р , яким за порушення вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України визначило позивачу до сплати грошове зобов?язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 596,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 477,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 119,00 грн.);

- за № НОМЕР_3 форми Р , яким за порушення вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначело позивачу до сплати грошове зобов?язання з податку на додану вартість у сумі 42 236,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 28 157,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 079,00 грн.);

- за № НОМЕР_1 форми В4 , яким за порушення вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України зменшило розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, задекларованого позивачем у податкових деклараціях за звітні періоди травень і червень 2016 року (реєстр. № НОМЕР_8 від 16.06.2016 і № НОМЕР_7 від 18.07.2016), на загальну суму 112 606,00 грн.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України , вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг. не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу .

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Тобто, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО ) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Базою оподаткування визначено грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України), а звітним для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (п. 137.4 ст. 137 ПК України).

В силу норм п.п. 44.1, 44.2 і 44.3 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У свою чергу правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі по тексту - Закон № 996-ХІV).

Відповідно до ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 11 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Частинами першою - четвертою ст. 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (визначення яких як фактів підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів міститься в абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88) є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

За приписами ч. 5 цієї статті Закону № 996-ХІV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно з ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Зокрема, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності закріплені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248). Так, відповідно до положень п.п. 5 - 9 цього НП(С)БО витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Разом з тим, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Також, згідно п.п. 36.1 і 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Оскільки, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як вбачається зі змісту акта перевірки та письмових пояснень представника позивача, що викладені у тексті позову, протягом перевіряємого періоду ТОВ Вторма-Сплав здійснювало господарську діяльність з виробництва алюмінію.

Судом встановлено, що між ТОВ Вторма-Сплав (в особі директора ОСОБА_4В.), як покупцем, і ТОВ Оксі-Лайф (в особі директора ОСОБА_5В.), як постачальником, укладено договір поставки № 17 від 05.05.2016 (далі за текстом - договір поставки) (а.с. 71 - 72).

За умовами договору поставки постачальник зобов'язується в строки, встановлені цим договором, передати покупцеві у власність, а покупець зобов?язується прийняти чушку ЦАМ 4-1, конструкції алюмінієві бувші у використанні, чушку магнієву МГ90 (далі за текстом -товар), та оплати їх вартість. Асортимент, кількість та ціна товару вказуються у видаткових накладних. Місцем поставки товару визначено склад постачальника: м. Дніпропетровськ, вул. Краснопольська, 12-А, склад 6. Передача товару від постачальника покупцеві здійснюється за видатковою накладною та оформленою покупцем відповідним чином довіреності на одержання товару. Розрахунки за отриманий товар здійснюються покупцем у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок постачальника.

На підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту за вказаними договором з ТОВ Оксі-Лайф позивач надав суду копії наступних документів:

- видаткової накладної № РН-3 від 06.05.2016 на суму 660 456,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 110 076,00 грн.), яка від імені постачальника була підписана директором ОСОБА_5, а від імені покупця - ОСОБА_4 за довіреністю № 38 від 05.05.2016 (а.с. 73);

- видаткової накладної № РН-44 від 19.05.2016 на суму 184 122,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 30 687,00 грн.), яка від імені постачальника була підписана директором ОСОБА_6, а від імені покупця - ОСОБА_4 за довіреністю № 41 від 18.05.2016 (а.с. 76);

- роздруківок електронних податкових накладних ТОВ Оксі-Лайф № 3 від 06.05.2016 та № 44 від 19.05.2016, виписаних на адресу покупця - ТОВ Вторма-Сплав (а.с. 74, 77);

- сторінок книги обліку довіреностей ТОВ Вторма-Сплав за відповідні місяці 2016 року (а.с. 75, 78);

- банківських виписок по рахунку ТОВ Вторма-Сплав у ПАТ Райффайзен банк аваль за періоди з 01.05.2016 по 31.05.2016 та 01.07.2016 по 31.07.2016 з відомостями про перерахування коштів (всього 844 578,00 грн.) на користь ТОВ Оксі-Лайф за договором № 17 від 05.05.2016 (а.с. 90, 91);

- карток рахунку бухгалтерського обліку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками по контрагенту ТОВ Оксі-Лайф за період з 01.05.2016 по 01.07.2016, з проводками на рахунки 201 Товари на складі , 6442 Податок на додану вартість , 311 Поточний рахунок у банку (а.с. 117). За даними цієї картки рахунку станом на 01.07.2016 кредиторська та/або дебіторська заборгованість за договором поставки відсутня.

Відповідно до письмових пояснень позивача транспортування товару (алюмінієвих конструкцій бувшого використання, чушок магнієвих МГ90 та чушок ЦАМ 4-1) здійснювалось на замовлення та за рахунок ТОВ Вторма-Сплав вантажним автотранспортом перевізника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 з пункту навантаження: м. Дніпропетровськ, вул. Краснопольська, 12-А, склад 6 до пункту розвантаження - м. Бровари, бульв. Незалежності, 53/8 на підставі супровідних документів - видаткових накладних № РН-3 від 06.05.2016 і № РН-44 від 19.05.2016. Роботи з розвантаження автотранспорту на території ТОВ Вторма-Сплав (а саме за адресою частини майнового комплексу - м. Бровари, бульв. Незалежності, 53/8, яке як зафіксовано в акті перевірки належить позивачу на праві приватної власності згідно свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 19.08.2011) здійснювалися з використанням належного товариству вилкового автонавантажувача.

На підтвердження зазначеного позивачем приєднано до матеріалів справи копії таких документів: договору № 10 перевезення вантажів від 24.04.2015, укладеного між ФОП ОСОБА_7 та ТОВ Вторма-Сплав ; товарно-транспортних накладних № 3 від 06.05.2016 та № 44 від 19.05.2016, складених за формою № 1-ТН; рахунку № 07/05 від 07.05.2016 на оплату послуг перевізника; актів здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 07.05.2016 та від 20.05.2016; свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу та напівпричепу, з використанням яких заданими товарно-транспортних накладних здійснено перевезення товару; банківської виписки по рахунку ТОВ Вторма-Сплав у ПАТ Райффайзен банк аваль за 25.05.2016 з відомостями про перерахування коштів на користь ОСОБА_7 за договором № 10 від 24.04.2015; свідоцтва про реєстрацію автонавантажувача вилкового, 2014 року випуску за ТОВ Вторма-Сплав та талону про проходження таким навантажувачем державного технічного огляду; дозволу № 2199.15.32, виданого ТОВ Вторма-Сплав Територіальним управлінням Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві на експлуатацію зазначеного автонавантажувача (а.с. 85, 80, 83, 79, 82, 81, 84, 86, 92, 87, 88, 89).

Крім того, в тексті позову представник позивача зазначив, що придбані у ТОВ Оксі-Лайф товари були використанні ТОВ Вторма-Сплав у своїй господарській діяльності, а саме: для продукції з алюмінію (алюмінію вторинної марки АВ-87 в чушках), яка була реалізована ПАТ ЗМК Запоріжсталь , на підставі відповідного договору поставки. Згідно письмового пояснення директора ТОВ Вторма-Сплав ОСОБА_4, наданого до суду разом з клопотанням від 29.06.2017 (вх. № 8138/17 від 29.06.2017), сума прибутку від реалізації позивачем виробленої зі спірних товарів алюмінієвої продукції склав 5 508,89 грн.

Додатково представник позивач надав суду: копії попередніх калькуляцій вартості виробництва продукції від 03.06.2016 та від 13.05.2016; копію дозволу № 176.11.32, виданого ТОВ Вторма-Сплав Територіальним управлінням Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві на виконання робіт підвищеної небезпеки при виготовленні алюмінію; копії договору № 20/2015/1311 від 07.07.2015, укладеного між ПАТ Запоріжсталь та ТОВ Вторма-Сплав на поставку алюмінієвої продукції з додатками та первинними документами, які були оформлені на виконання такого договору - специфікацій, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 93, 94, 95, 96 - 116).

Дослідивши та проаналізувавши зміст перелічених вище документів, суд встановив, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, і в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, зміни, що виникли у майновому стані сторін.

При цьому, суд встановив, що договір поставки № 17 від 05.05.2016 та складені на його виконання первинні документи від імені ТОВ Оксі-Лайф були підписані у різні періоди травня 2016 року директорами названого товариства ОСОБА_5 і ОСОБА_6, легітимність повноважень яких контролюючий орган у тексті акта перевірки не заперечував.

Що стосується посилань відповідача протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 18.05.2017, то суд не бере їх до уваги, оскільки: по-перше, свідчення ОСОБА_2 про її непричетність до створення (придбання) та провадження господарської діяльності ТОВ Оксі-Лайф не були предметом дослідження позапланової виїзної перевірки позивача та не були покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення; по-друге, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 стала керівником ТОВ Оксі-Лайф з 25.07.2016, а тому відповідна не могла бути причетною до спірних господарських операцій з ТОВ Вторма-Сплав , які мали місце у травні-червні 2016 року та були завершені станом на 01.07.2016.

Також суд встановив, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з Реєстру платників податку на додану вартість (доступ до останнього наданий на офіційному сайті Державної фіскальної служби України: www.sfs.gov.ua), станом момент укладення спірного договору поставки та виписки податкових накладних за звітний період травень 2016 року на підставі цього договору, контрагент позивача (ТОВ Оскі-Лайф ) був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість. Одними із видів господарської діяльності названого товариства за даними Єдиного державного реєстру є, в тому числі: механічне оброблення металевих виробів (код КВЕД 25.62), оптова торгівля металами та металевими рудами (код КВЕД 46.72), що відповідає характеру та суті вчинених спірних господарських операцій.

З наявних матеріалів справи суд встановив наявність взаємозв'язку між витратами ТОВ Вторма-Сплав на придбання металевих виробів і здійсненням ним основного виду господарської діяльності - виробництво алюмінію, та відповідно дійшов висновку про підтвердження позивачем належними доказами факту використання у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ Оксі-Лайф товарів та їх транспортування.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача належних первинних документів, фізичних і технічних можливостей для здійснення операцій з придбання металевих виробів, а також наявність зв'язку між фактом придбання такого товару і подальшою господарською діяльністю, що, в свою чергу, є обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Даний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.10.2015 у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15).

У свою чергу відповідач, на думку суду, під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування витрат і податкового кредиту за наслідками спірних господарських операцій, з наступних мотивів.

Посилання відповідача на обставини не декларування ТОВ Оксі-Лайф у поданій податковій звітності відомостей про наявні власні/орендовані основні засоби і трудові ресурси та/або неподання окремої податкової, фінансової та іншої звітності до контролюючих органів, на думку суду, не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій, оскільки в силу п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 за № К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань .

Такий правовий висновок суду касаційної інстанції відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, як зазначено у п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії, у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Дану позицію викладено, також в ухвалі Вищого адміністративного суду від 01.03.2016 у справі № К/800/1616/15, в якій зазначено, що, чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Крім того, суд визнає документально необгрунтованими посилання відповідача на недоведеність реальності спірних господарських операцій з поставки товарів через невідповідність найменувань номенклатур товарів за ланцюгом постачання, оскільки належні документальні докази, що підтверджують наведені в акті перевірки обставини відповідач до суду не подав. Зокрема, відповідач не надав суду жодних доказів того, що товари, які були придбані позивачем у ТОВ Оксі-Лайф придбавались ним в той самий час у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення договору поставки № 17 від 05.05.2016, який, на думку відповідача, містить ознаки безтоварності.

З тексту дослідженого акта перевірки позивача вбачається, що посадові особи ОСОБА_1 управління ДФС у Київській області факти поставки товарів не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні висновки посадових осіб податкового органу щодо контрагента позивача.

Відтак, суд вважає, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та не об'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено п. 73.5 ст. 75 ПК України , а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Під час судового розгляду справи відповідач не пред'явив суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ Вторма-Сплав і ТОВ Оксі-Лайф , а також жодні достовірні документальні докази на підтвердження факту підписання договору поставки та первинних документів до них неуповноваженими на те особами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 73, ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В ході судового розгляду даної справи відповідач не надав суду будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ Вторма-Сплав і ТОВ Оксі-Лайф , - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведення позивачем дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження сум витрат і податку на додану вартість в ціні товарів, придбаних у ТОВ Оксі-Лайф , що були віднесені позивачем до складу витрат і податкового кредиту за звітний період травень 2016 року, та як наслідок про протиправність здійснених відповідачем нарахувань сум грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств і податку на додану вартість, та зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за травень і червень 2016 року згідно податкових повідомлень-рішень від 06.04.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 97, 128, 158-163, 167, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.04.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вторма-Сплав за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ОСОБА_1 управління ДФС у Київській області судовий збір у розмірі 2 331 (дві тисячі триста тридцять одна) грн. 58 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.