Рішення

від 18.01.2018 по справі 826/6270/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 січня 2018 року 09:42 № 826/6270/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., за участю секретаря судового засідання Ксендзова А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Проектне підприємство Проектелектромережбуд доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві провизнання протиправним наказу, дій, скасування рішення,

за участю представників сторін:

від позивача: Тернова В.О.;

від відповідача: Пінчук Б.В.

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 січня 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Проектне підприємство Проектелектромережбуд звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ № 1781 Про проведення позапланової виїзної перевірки від 16.09.2015 р., винесений Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві.

2. Визнати дії відповідача щодо проведення перевірки в ТОВ ПП Проектемб на підставі наказу № 1781 Про проведення позапланової виїзної перевірки від 16.09.2015 р., відомості про яку відображені в акті перевірки № 378/26-57-22-02-10/31445295 від 29.09.2015 р., протиправними, незаконними та такими, що суперечать п. 78.4-78.8 ст. 78, п. 81.1 ст. 81, п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України (в редакції на вересень 2015 р.).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000402200 від 24.06.2016 р., прийняте Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві на підставі акту перевірки № 378/26-57-22-02-10/31445295 від 29.09.2015 р. та рішення про результати розгляду скарги від 25.12.2015 р. № 19635/10/26-15-10-08-16 про збільшення ТОВ ПП Проектемб грошового зобов'язання з ПДВ на суму 400441,25 грн., в тому числі за основним платежем - 320353,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 80088,25 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.05.2016 р. суддею Огурцовим О.П. відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.05.2016 р. закінчено підготовче провадження по справі та призначено судовий розгляд справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.11.2017 р. справу прийнято до провадження суддею Васильченко І.П.

Позовні вимоги мотивовані протиправними діями відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки позивача, складенні акту перевірки та винесення на його підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. Вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з огляду на порушення порядку проведення перевірки та невідповідність висновків акту перевірки фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки перевірка була проведена у порядку, передбаченому чинним законодавством, а податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками встановлених правопорушень, є правомірним.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Проектне підприємство Проектелетромережбуд з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Термо-Будтранс за квітень 2015 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Проектне підприємство Проектелетромережбуд п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.10, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ ПП Проектелетромережбуд занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 320353,00 грн., в тому числі за квітень 2015 року на суму 320353,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 29.09.2015 р. № 378/26-57-22-02-10/31445295 із винесенням податкового повідомлення-рішення від 16.10.2015 р. № 0003912202.

В той же час, за наслідками адміністративного оскарження, ГУ ДФС у м.Києві прийнято рішення, яким податкове повідомлення-рішення від 16.10.2015 р. № 0003912202 частково скасовано на підставі рішення від 25.12.2015 р.

Також рішенням від 15.07.2016 р. ГУ ДФС у м.Києві повідомив позивача, що податкове повідомлення-рішення № 0000402200 від 24.06.2016 р. прийнято замість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0003912202 від 16.10.2015 р. у зв'язку із частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення від 16.10.2015 р. № 0003912202.

Отже, податковим повідомленням-рішенням від 24.06.2016 р. № 0000402200 за порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10, п. 201.1.1 ст. 201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 400 441,25 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 320 353,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 80088,25 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Приписи п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначають, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 вказаного Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 цього ж Кодексу документальна позапланова перевірка здійснюється на підставі отриманої податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 цього ж Кодексу посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Таким чином, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі належним чином оформленого наказу про проведення перевірки та за умови своєчасного вручення/надіслання повідомлення про проведення перевірки та наказу про проведення перевірки суб'єкту господарювання.

Як встановлено судом на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 81.1 ст.81, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України начальником ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві прийнято наказ від 16.09.2015 р. № 1781 щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ ПП Проектелектромережбуд з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ Термо-Будтранс за квітень 2015 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наказ начальника ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві від 16.09.2015 р. № 1781 містить усі необхідні реквізити та відповідає вимогам чинного законодавства.

17.09.2015 р. директору ТОВ ПП Проектелектромережбуд було вручено запит щодо надання документів, а 18.09.2015 р. - наказ від 16.09.2015 р. № 1781 про призначення перевірки та направлення на перевірку від 16.09.2015 р. № 1784/22-02, що підтверджується його власним підписом на вказаних документах.

Таким чином, наведене спростовує доводи позивача, що посадовими особами контролюючого органу не було ознайомлено позивача із документами на підставі яких проводилася перевірка та свідчить про необґрунтованість позовних вимог про скасування наказу № 1781 Про проведення позапланової виїзної перевірки від 16.09.2015 р. та відсутність підстав для їх задоволення.

Зважаючи на те, що документи на підставі яких проводилася перевірки відповідають вимогам чинного законодавства, вручені позивачу своєчасно, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо проведення перевірки ТОВ ПП Проектемб на підставі наказу № 1781 Про проведення позапланової виїзної перевірки від 16.09.2015 р. є правомірними.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000402200 від 24.06.2016 р., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки були господарські взаємовідносини ТОВ ПП Проектемб та ТОВ Термо-Будтранс .

Так, між ТОВ Термо-Будтранс (постачальник) та ТОВ ПП Проектелектромережбуд (покупець) укладено договір поставки № АС-01 від 16.03.2015 р. на поставку обладнання.

Відповідно до п. 3.1 договору поставка продукції здійснюється партіями та в асортименті, кількості, по цінам, з якісними та кількісними характеристиками, погоджених сторонами в Специфікаціях до договору.

Відповідно до п. 3.3 договору в якості доказів поставки постачальник зобов'язується надати покупцю наступні супровідні документи: рахунок-фактуру, технічну документацію на продукцію, видаткову накладну, податкову накладну.

На підтвердження виконання вказаного договору та поставки товарів позивачем надано суду Специфікації (а.с. 107-109), податкові накладні (а.с. 111-116, 125), видаткові накладні (а.с. 117, 120, 127, 130), товарно-транспортні накладні (а.с. 118-119, 128-129, 133), довіреності на отримання матеріальних цінностей (а.с. 121, 131), виписки із журналу проводок (а.с. 123, 135), рахунок на оплату (а.с. 124), банківські виписки (а.с. 140-144).

Суми податку на додану вартість за вищевказаними господарськими операціями включені до складу податкового періоду звітного періоду за квітень 2015 року.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, до перевірки не було надано документів з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ Термо-Буд , що стало підставою для складення посадовими органами ДФС акту про ненадання документів під час перевірки від 21.09.2015 р. № 287/26-57-22-02 та від 22.09.2015 р. № 287/26-57-22-02.

Зважаючи на те, що до перевірки не було надано жодних документів, остання проводилася на підставі аналізу даних, що містяться в АІС Податковий блок , АІС Єдиний реєстр податкових накладних та інших джерел інформації по ТОВ Термо-Будтранс .

В ході перевірки встановлено розбіжність між сумами податкового кредиту та податкових зобов'язань в сумі 320352,53 грн.

Наведене обумовлено тим, що товар (Ввод ГКЛП ІІІ-90-252/2000) реалізований ТОВ Термо-Будтранс на ТОВ ПП Проектелектромережбуд містить коди УКТ ЗЕД, однак ТОВ Термо-Будтранс не декларувало р. 12 Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи та отримані від нерезидента на митній території України послуги з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які оподатковуються за основною ставкою, ставкою 7% та нульовою ставкою за період з 01.02.2015 р. по 31.05.2015 р. .

Однак, суд не може погодитися із такими висновками відповідача, оскільки відповідачем в ході перевірки було взято до уваги лише період з 01.02.2015 р. по 31.05.2015 р, тоді як товар міг бути придбаний у нерезидента в інший період.

В той же час, суд враховує принцип персональної відповідальності платника податку, згідно якого право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Разом з тим, вирішуючи дану справу суд виходить із наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 Податкового кодексу України.

Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої ст. 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Про необхідність дослідження реальності здійснених господарських операцій Вищий адміністративний суд України наголошував і в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 - "з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку…".

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Позивачем не надано доказів, що отримані від ТОВ Термо-Будтранс товари були використані в межах його господарської діяльності, економічну доцільність їх отримання.

В матеріалах справи відсутні докази реалізації придбаних товарів в господарській діяльності позивача, що свідчить про відсутність замкнутого ланцюга постачання та руху коштів в ланцюгах між постачальниками та покупцями.

Позивачем не доведено, що отримана платником податку податкова вигода є обґрунтованою. Так, податкова вигода може бути обґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту.

Таким чином, позивачем не доведено, що його господарська діяльність спрямована на отримання економічного ефекту.

З огляду на викладене суд вбачає, що надані позивачем первинні документи носять неповний характер, а господарська діяльність товариства не спрямована на настання реальних наслідків.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з придбання товарів не мали реального характеру, придбання товарів оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , що є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням товарів та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Таким чином, придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків. Крім того, всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно, витати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що позивачем допущено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.10, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення-рішення від 24.06.2016 р. № 0000402200, прийняте Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві на підставі акту перевірки № 378/26-57-22-02-10/31445295 від 29.09.2015 р. та рішення про результати розгляду скарги від 25.12.2015 р. № 19635/10/26-15-10-08-16 про збільшення ТОВ ПП Проектемб грошового зобов'язання з ПДВ на суму 400441,25 грн., в тому числі за основним платежем - 320353,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 80088,25 грн. є правомірними, а тому підстави для їх скасування у суду відсутні.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх дій та висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Проектне підприємство Проектелектромережбуд (03126, м.Київ, вул. Качалова, б. 5, код ЄДРПОУ 31445295) відмовити повністю.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П.Васильченко

Повний текст постанови складено та підписано 29.01.2018 р.