Постанова

від 09.04.2019 по справі 826/6270/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2019 року

Київ

справа №826/6270/16

адміністративне провадження №К/9901/49719/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

за участю секретаря - Калініна О.С.,

учасники справи:

представник відповідача - Пінчук Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 (головуючий суддя - Твердохліб В.А., судді - Бужак Н.П., Костюк Л.О.)

у справі №826/6270/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Проектне підприємство Промелектромережбуд

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним наказу, дій та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Проектне підприємство Промелектромережбуд (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 25.07.2016 просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ №1781 Про проведення позапланової виїзної перевірки від 16.09.2015, винесений Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві;

- визнати дії відповідача по проведенню перевірки ТОВ ПП ПРОЕКТКМБ на підставі наказу №1781 Про проведення позапланової виїзної перевірки від 16.09.2015, відомості про яку відображені в акті перевірки №378/26-57-22-02-10/31445295 від 29.09.2015 протиправними, незаконними та такими, що суперечать п. 78.4-78.8 ст. 78, п. 81.1 ст. 81, п. 86. ст. 86 ПК України ;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000402200 від 24.06.2016, прийняте Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі акту перевірки №378/26-57-22-02-10/31445295 від 29.09.2015 та рішення про результати розгляду скарги від 25.12.2015 №19635/10/26-15-10-08-16 про збільшення ТОВ ПП ПРОЕКТЕМБ грошового зобов'язання з ПДВ на суму 400 441 грн. 25 коп., в тому числі за основним платежем - 320 353 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 80 088 грн. 25 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що ДПІ без передбачених Податковим Кодексом України підстав було призначено позапланову перевірку Товариства. Під час проведення перевірки відповідач дійшов помилкового висновку, що господарські операції позивача з його контрагентом не мали реального характеру, з огляду на що, у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2018 (суддя - Васильченко І.П.) в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 задоволено апеляційну скаргу ДПІ, скасовано постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000402200 від 24.06.2016. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову. Судом не враховано, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують реальність виконання укладеної між позивачем та його контрагентом угоди, а надані позивачем документи бухгалтерського обліку складені з порушенням вимог чинного законодавства.

Позивач у своєму відзиву на касаційну скаргу вважає постанову Київського апеляційного адміністративного суду законною та обґрунтованою.

Рішення судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні адміністративного позову в частині визнання протиправним наказу ДПІ про проведення позапланової перевірки та визнання протиправними дій відповідача з проведення позапланової перевірки в касаційному порядку не оскаржуються, відтак не є предметом касаційного перегляду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина судового рішення повинна містити посилання на докази, відхилені судом, мотиви їх відхилення та мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає в зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Термо-Буд у квітні 2015 року контролюючим органом складено акт від 29.09.2015.

В акті викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.3, п. 198.6. ст.198, п.201.4, 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 320 353 грн.

На цій підставі та з урахуванням наслідків адміністративного оскарження Товариством висновків контролюючого органу, відповідачем 24.06.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000402200, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 400 441, 25 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ мотивує тим, що позивачем не надано належних доказів реального виконання укладеної між Товариством та ТОВ Термо-Буд угоди.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

З огляду на приписи статей 14, 44, 185, 198, 201 Податкового Кодексу України господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, водночас суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

З матеріалів справи вбачається, що позапланову перевірку Товариства було призначено в зв'язку з відмовою позивача надати на запит ДПІ інформацію щодо обставин виконання укладеного позивачем з ТОВ Термо-Буд договору поставки.

Під час проведення перевірки Товариство також відмовилось надати ДПІ документи щодо виконання укладеного з ТОВ Термо-Буд договору, в зв'язку з чим ДПІ складено акт від 21.09.2015.

В той же час, із залучених до справи доказів вбачається, що 16.03.2015 між позивачем (покупець) та ТОВ Термо-Буд (постачальник) укладено договір поставки, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та обладнання виробничо-технічного призначення.

При цьому, за твердженням позивача, кінцевим покупцем продукції, що поставлялась ТОВ Термо-Буд є інші суб'єкти господарювання - ПАТ МК Азовсталь та ПАТ Лисичанська нафтова інвестиційна компанія , яким безпосередньо і було доставлено товар.

Здійснивши системний аналіз матеріалів справи, надавши належну оцінку доводам та запереченням наданим сторонами під час розгляду справи в суді та правильно застосувавши норми матеріального права, що регламентують спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що залучені до справи докази не підтверджують реальності виконання укладеного договору поставки, його пов'язаності із господарською діяльністю Товариства, та не спростовують висновки ДПІ, викладені в акті перевірки про те, що контрагент-постачальник позивача не мав можливості виконати умови укладеного договору та фактично не виконував цієї угоди.

Судом першої інстанції враховано, що з наданих позивачем документів бухгалтерського обліку вбачається, що Товариство не отримувало у свою власність обумовлений договором від 16.03.2015 товар, оскільки відповідно до товарно-транспортних накладних вказаний товар ТОВ Термо-Буд безпосередньо поставляло в адресу ПАТ МК Азовсталь та ПАТ Лисичанська нафтова інвестиційна компанія . В той же час, Товариством не надано жодного доказу існування між позивачем та вищезгаданими суб'єктами господарювання будь-яких угод щодо поставки товару, який є предметом договору від 16.03.2015.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ Термо-Буд через відсутність необхідної кадрової та матеріальної бази об'єктивно не могло виготовити та поставити в рамках виконання договору від 16.03.2015 металоконструкцію, як не могло і поставити обладнання, яке, з огляду на супроводну документацію, було ввезено на митну територію України, в той час, як з наданих контролюючим органом документів, ТОВ Термо-Буд не здійснювало зовнішньоекономічної діяльності.

З огляду на це, судом першої інстанції зроблено правильний висновок щодо неможливості розцінювати надані позивачем документи бухгалтерської звітності такими, що відповідно до приписів Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтверджують реальність виконання господарської угоди та правильність визначення позивачем податкових зобов'язань.

Жодних інших доказів фактичного виконання укладеного договору поставки від 16.03.2015 матеріали справи не містять.

Натомість, суд апеляційної інстанції, пославшись на наявність у позивача договору поставки товару, товарно-транспортних та видаткових накладних, виданих постачальником, дійшов висновку про те, що документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а реальність виконання укладених господарських угод належним чином підтверджено цими документами.

При цьому судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що надані позивачем документи бухгалтерської звітності, самі по собі, не підтверджують реальності виконання укладеної угоди та не спростовують доводів контролюючого органу щодо відсутності будь-яких доказів реального виконання договору поставки, фактичного отримання позивачем у власність товару від його контрагенту та пов'язаність із господарською діяльністю Товариства укладеного з ТОВ Термо-Буд договору.

В порушення приписів статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не навів у своєму рішенні які саме залучені до справи та досліджені під час її розгляду докази підтверджують реальне та фактичне виконання укладеного 16.03.2015 договору поставки та спростовують висновки з цього приводу контролюючого органу.

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що судом апеляційної інстанції, внаслідок невірної оцінки матеріалів справи, скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Статтею 352 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 скасувати, залишивши в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2018.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер