Постанова

від 03.04.2018 по справі 826/6270/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6270/16 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2018 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Проектне підприємство Проектелектромережбуд на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2018 року (прийняте у відкритому судовому засіданні, у м.Києві , повний текст складено 29 січня 2018 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Проектне підприємство Проектелектромережбуд до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним наказу, дій та скасування рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Проектне підприємство Проектелектромережбуд (далі - Позивач; ТОВ ПП ПРОЕКТЕМБ ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу №1781 Про проведення позапланової виїзної перевірки від 16.09.2015 року, винесений Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві ; визнання дій Відповідача щодо проведення перевірки в ТОВ ПП Проектемб на підставі наказу №1781 Про проведення позапланової виїзної перевірки від 16.09.2015 року, відомості про яку відображені в акті перевірки № 378/26-57-22-02-10/31445295 від 29.09.2015 року, протиправними, незаконними та такими, що суперечать п.78.4-78.8 ст. 78 , п. 81.1 ст. 81 , п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України ; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000402200 від 24.06.2016 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000402200 від 24.06.2016 року , Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та прийняти нове, яким позов в цій частині задовольнити; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, апелянт зазначає, що всі вимоги закону при формування податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ Термо-Буд у квітні 2015 року Позивачем виконані, первісні бухгалтерські документи та податкові накладні оформленні належним чином, кожна господарська операція підтверджена тими документами, якими має бути підтверджена; всі господарські операції підтверджено належними документами, а ПДВ за цими операціями правомірно включено до складу податкового кредиту. Відповідність господарських операцій з вказаним контрагентом меті діяльності Позивача підтверджується наявними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, апелянт звертає увагу, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ ПП ПРОЕКТЕМБ та його контрагентами відсутня, а наслідок для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, а тому в Позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. Таким чином, правочин між ТОВ ПП ПРОЕКТЕМБ та ТОВ Термо-Буд за квітень 2015 року, зазначений ним у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів здійсненні без мети настання реальних наслідків.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, заперечення представника Відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Проектне підприємство Проектелетромережбуд з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Термо-Будтранс за квітень 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення Позивачем п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в результаті чого ТОВ ПП ПРОЕКТЕМБ занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 320353,00 грн, в тому числі за квітень 2015 року на суму 320353,00 грн.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 29.09.2015 року №378/26-57-22-02-10/31445295 та винесено податкове повідомлення-рішення від 16.10.2015 року №0003912202.

У той же час, за наслідками адміністративного оскарження, ГУ ДФС у м.Києві прийнято рішення від 25.12.2015 року, яким податкове повідомлення-рішення від 16.10.2015 року №0003912202 частково скасоване.

15.07.2016 року рішенням ГУ ДФС у м.Києві повідомив Позивача про те, що податкове повідомлення-рішення від 24.06.2016 року №0000402200 прийнято замість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.10.2015 року №0003912202, у зв'язку із частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення від 16.10.2015 року №0003912202.

Таким чином, податковим повідомленням-рішенням від 24.06.2016 року №0000402200 за порушення п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10, п.201.1.1 ст.201 Кодексу Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 400 441,25 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 320 353,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 80088,25 грн.

Так, положеннями пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положеннями частин 4-6 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Кодексу об'єктом оподаткування є операції платників податку з:ь а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Положеннями пункту 187.1 статті 187 Кодексу визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.4 Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 Кодексу передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4 ст.201 Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки були господарські взаємовідносини ТОВ ПП ПРОЕКТЕМБ з ТОВ Термо-Будтранс за квітень 2015 року.

16.03.2015 року між ТОВ Термо-Будтранс (постачальник) та ТОВ ПП Проектелектромережбуд (покупець) укладено договір поставки №АС-01 на поставку обладнання.

Відповідно до п.3.1 вказаного договору поставка продукції здійснюється партіями та в асортименті, кількості, по цінам, з якісними та кількісними характеристиками, погоджених сторонами в Специфікаціях до договору.

Згідно з п.3.3 договору в якості доказів поставки постачальник зобов'язується надати покупцю наступні супровідні документи: рахунок-фактуру, технічну документацію на продукцію, видаткову накладну, податкову накладну.

Також, сторонами як додатки до цього договору підписані: специфікація №1 від 16.03.2015 року; специфікація №2 від 02.04.2015 року; специфікація №3 від 09.04.2015 року.

У специфікації №2 від 02.04.2015 року визначено, що умови поставки - DDP (м.Маріуполь) відповідно до Інкотермс-2010.

Відповідно до положень Інкотермс-2010, термін DDP поставка зі сплатою мита означає, що продавець надасть товар, що пройшов митне очищення і не був розвантажений із прибулого транспортного засобу у розпорядження покупця в названому місці призначення. Продавець зобов'язаний нести усі витрати і ризики, пов'язані з транспортуванням товару, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для імпорту в країну призначення (під словом мито тут розуміється відповідальність і ризики за проведення митного очищення, а також за оплату митних формальностей, митних мит, податків і інших зборів). Термін DDP припускає максимальні обов'язки продавця.

Також, відповідно до п.3 специфікації №3 від 09.04.2015 року умови поставки - EXW (склад постачальника) відповідно до Інкотермс-2010.

Положенями Інкотермс-2010, термін EXW (склад постачальника) Франко завод означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

При цьому, із специфікації №2 до договору поставки №АС-01 від 16.03.2015 року вбачається, що ТОВ Термо-Будтранс (постачальник), ТОВ ПП ПРОЕКТЕМБ (покупець), придбаний товар - Ввод ГКЛП ІП-90-252/2000, у кількості 6 шт.

Поставка вказаного товару по специфікації №2 здійснена 05.04.2015 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а саме: рахунком №704/11 від 05.04.15 року (а.с.110 ); видатковою накладною №704/11 від 05.04.15 року (а.с.117); товарно-транспортною накладною №2904/07 від 29.04.2015 року (а.с.118-119); податковими накладними №45 від 06.04.2015 року №52 від 06.04.2015 року, №53 від 07.04.2015 року (а.с.111-115).

Кінцевим споживачем товару, придбаного Позивачем у ТОВ Термо-Будтранс по специфікації №2, є ПАТ МК Азовсталь , м.Маріуполь, постачання товару на адресу кінцевого споживача підтверджується, зокрема, видатковою накладною №14 від 30.04.2015 pоку (а.с.120); довіреністю на отримання ТМЦ від 28.04.2015 року (а.с.121-122); товарно-транспортною накладною №2904/07 від 29.04.2015 року (а.с.118-119).

З специфікації №3 до договору поставки №АС-01 від 16.03.2015 року вбачається, що ТОВ Термо-Будтранс (постачальник), ТОВ ПП ПРОЕКТЕМБ (покупець), придбаний товар - Ізолятор ИОС-110-400 1-М УХЛ1, у кількості 12 шт.

Поставка вказаного товару по специфікації №3 здійснена 15.04.2015 pоку, що підтверджується такими документами: рахунком №0904/3 від 09.04.2015 року (а.с.124); видатковою накладною №904/3 від 15.04.2015 року (а.с.127); товарно-транспортною накладною №15/04-2015 від 15.04.2015 року (а.с.128-129); податковою накладною №40 від 14.04.2015 року (а.с.125-126).

Кінцевим споживачем товару, придбаного Позивачем у ТОВ Термо-Будтранс по специфікації №3, є ПАТ Лисичанська нафтова інвестиційна компанія .

Постачання вказаного товару на адресу кінцевого споживача підтверджується, зокрема, видатковою накладною №13 від 16.04.2015 pоку (а.с.130) ; довіреністю на отримання ТМЦ, від 15.04.2015 року (а.с.131-132); товарно-транспортною накладною 1604/01 від 16.04.2015 pоку (а.с.133-13).

Також, оплата за товару за договором №АС-01 від 16.03.2015 року здійснена в повному обсязі, що підтверджується виписками з рахунків, які наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відсутність доказів використання придбаного у ТОВ Термо-Будтранс в квітні 2015 року товару та віднесення Позивачем сплачених за товар сум ПДВ до складу податкового кредиту, відсутність економічної вигоди від операцій є такими, що суперечать матеріалам справи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивач не повинен нести відповідальність за податкові порушення, допущені контрагентом.

Між тим, контролюючим органом не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів наявності будь-яких порушень ТОВ Термо-Будтранс .

Наведені податковим органом аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між Позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

У той же час, Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях Позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції Позивача з його контрагентом здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача судового збору, колегія суддів зазначає таке.

Положеннями статті 139 КАС України визначено порядок розподілу судових витрат, зокрема, при задоволенні позову сторони, яка не є суб єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу , стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи повязані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 322 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про новий розподіл судових витрат, понесених у зв язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В розумінні ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до платіжного доручення №194 від 05.05.2016 року Позивачем при звернення до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 7207,94 грн (а.с.4); відповідно до платіжного доручення №86 від 22.02.2018 року за подання апеляційної скарги на рішення сплачено - 12878,91 грн (а.с.210).

Таким чином, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що є Відповідачем у справі, судові витрати ТОВ ПП ПРОЕКТЕМБ у розмірі 20086,85 грн.

Положеннями ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та постановити нове, яким задовольнити адміністративний позов частково.

Керуючись ст.ст. 24 2 , 315, 31 7 , 322 , 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Проектне підприємство Проектелектромережбуд задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2018 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та в цій частині прийняття нову постанову наступного змісту.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000402200 від 24.06.2016 року.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань сплачений судовий збір з Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві (03155, м.Київ , вул.Верховинна , 9; код ЄДРПОУ 39513550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Проектне підприємство Проектелектромережбуд (03126, м.Київ , вул.Качалова , б.5; код ЄДРПОУ 31445295) у розмірі 20086 грн 85 коп. (двадцять тисяч вісімдесят шість гривень вісімдесят п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст.329 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Постанова складена в повному обсязі 06 квітня 2018 року.