Рішення

від 26.01.2018 по справі 554/10854/15-ц

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 26.01.2018 Справа № 554/10854/15-ц

Провадження №2/554/275/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2018 року Октябрський районний суд м.Полтави

в складі головуючого судді Чуванової А.М.

при секретарі Садошенко М.П.,

за участю учасників справи:

представник позивача ОСОБА_1: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом; третя особа: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_4,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 11.08.2015 року звернулася до Октябрського районного суду м.Полтави з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом,уточнивши його, в якому вказала, що у м.Полтаві по вул.Довженка,35 знаходиться нерухоме майно, співвласниками якого зафіксовано ОСОБА_5 (з часткою 13/25 або 208/400) та ОСОБА_3 (з часткою 192/400 або 12/25). Залишкова вартість всього цього майна становить 154359 гривень. Таким чином, частка ОСОБА_5 у нерухомому майні по вул.Довженко,35 становить 13/25, а вартість цієї частки становить 80267 гривень. ОСОБА_5 померла 04.01.2012 року, після її смерті приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було відкрито спадкову справу. У відповідності до заповіту ОСОБА_5, позивач вступила в частину спадщини у вигляді земельної ділянки в Диканському районі Полтавської області. Проте, на даний час позивач не має доступу до майна померлої у вигляді домоволодінняу м.Полтаві по вул.Довженка,35, оскільки відповідач їй в цьому чинить перешкоди, тому не має змоги через нотаріуса оформити право на спадкове майно за спадковою справою №30240456 від 20.04.2012 року. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом, посвідченим Петро-Давидівською сільською радою 07.09.2004 року і зареєстрованого в реєстрі №150, після смерті ОСОБА_5, яка померла 04.01.2012 року, на спадкове майно у вигляді 13/25 частин домоволодіння по вулиці Довженка,35 у м.Полтаві, яке складається з житлового будинку, літньої кухні, сараю (1960 рік побудови), сараю (1975 рік побудови), сараю (1976 рік побудови), вбиральні, навісу , літнього душа, погребу, воріт огорожі (2010 року побудови), огорожі з азбестоцементних листів, вигрібної ями, що розташовані на земельній ділянці, площею 635 кв.м, з кадастровим номером 5310137000:19:003:0153, з вартістю майна 80267 гривень.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позов підтримав, просив задовольнити повністю. Пояснив, що згідно заповіту від 07.09.2004 року ОСОБА_5 заповіла все своє майно позивачу, ОСОБА_5 володіла часткою 13/25, склад майна підтверджується технічним паспортом на житловий будинок №35 по вул..Довженко в м.Полтаві. Позивач з-за відсутності правовстановлюючих документів на майно, тиску відповідача, судових тяжб з її ініціативи, позбавлена можливості оформити спадок в нотаріальному порядку. З приводу заяв відповідача про недійсність заповіту, вказав, що ОСОБА_3 намагається затягнути розгляд справи, постійно заявляючи позови про це та клопотання про зупинення розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, просила відмовити у задоволенні вимог. Пояснила, що ОСОБА_5 - її мачуха, вона за нею доглядала, лікувала. Заповіт вважає підробним, бо ОСОБА_5 на внука хотіла залишити спадок.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що немає доказів про належність частки, не доведено наявність добудов, не ясно звідки взята ця інформація.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні вимог. Пояснив, що спільно з ОСОБА_5 все життя проживала ОСОБА_3, остання доглядала це житло весь час, була опікуном своєї мачухи. До заповіту внесені виправлення, судами вирішувалося питання про недійсність заповіту, але з інших підстав. Дійсно, ОСОБА_3 належить 192/400 або 12/25 частин будинку, а ОСОБА_5 - 208/400 або 13/25 частин ( 1/8 + 158/400). Спадкова справа відкрита, вважає, що ОСОБА_3 спадкоємиця за законом. Весь час витрати з утримання будинку несе лише відповідач.

Третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_4 до суду не з'явилася, в надісланій заяві просила розглядати справу у її відсутність.

Заслухавши учасників справи, допитавши спеціаліста, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 , 16 ЦК України , ст. 4 , 5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, в т.ч. шляхом визнання права власності.

Згідно з ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, в т.ч. право власності на майно.

Згідно з ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу . Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця та той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч.1,3,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього кодексу , він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1,2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно з ст. 12 , 13 , 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно з ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що 04.01.2012 року померла ОСОБА_5 (а.с.6 - свідоцтво про смерть).

20.04.2012 року з заявою про прийняття спадщини на підставі ст.1264 ЦК України до приватного нотаріуса звернулася ОСОБА_3, а 20.06.2012 року з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулась ОСОБА_1

Є встановленим та сторонами не заперечується, що нерухоме майно померлої ОСОБА_5 на час відкриття спадщини складалося із 1/8 + 158/400 частин домоволодіння за адресою м.Полтава, вул.Довженка,35, що складається із будинку, господарських будівель, та земельною ділянкою площею 0,0635 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Право власності ОСОБА_5 належало на підставі свідоцтва про право власності від 23.02.1992 року та свідоцтва на право на спадщину за законом від 23.06.1992 року ( а.с.159-160 - інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна; а.с.126 - клопотання відповідача).

Власником іншої частини домоволодіння по вул.Довженка,35 в м.Полтаві є ОСОБА_3 з часткою 192/400 або 12/25 ( а.с.159-160 - інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна).

Таким чином, після смерті ОСОБА_5 залишилось нерухоме майно у вигляді 13/25 частин домоволодіння по вулиці Довженка,35 у м.Полтаві.

Згідно залишеного спадкодавцем заповіту, посвідченим Петро-Давидівською сільською радою 07.09.2004 року і зареєстрованого в реєстрі №150, після смерті ОСОБА_5, яка померла 04.01.2012 року, на спадкове майно спадкоємцем визначено ОСОБА_1 (а.с.7 - заповіт).

Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було відкрито спадкову справу. У відповідності до заповіту ОСОБА_5, позивач вступила в частину спадщини у вигляді земельної ділянки в Диканському районі Полтавської області площею 2,8200 га, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 13.09.2014 року (а.с.8 - свідоцтво про право на спадщину за заповітом).

Згідно матеріалів позову, у відповідача виникли спірні питання щодо спадкування спадкового майна позивачем, та у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірне домоволодіння в нотаріальному порядку позивачу відмовлено з-за відсутності правовстановлюючих документів. Також, ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 30.03.2016 року, заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено, заборонено приватному нотаріусу ОСОБА_4 вчиняти будь-які нотаріальні дії та видавати Свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_5, яка померла 04.01.2012 року (а.с.106).

Суд вважає встановленим та доведеним, що позивач ОСОБА_1 правомірно набула право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5, оскільки позивачка, як єдина спадкоємиця за заповітом, у встановленому законом строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була відкрита спадкова справа, однак не може отримати в нотаріальному порядку свідоцтво про право на спадщину на домоволодіння, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, посвідченим Петро-Давидівською сільською радою 07.09.2004 року і зареєстрованого в реєстрі №150, після смерті ОСОБА_5, яка померла 04.01.2012 року, на спадкове майно у вигляді 13/25 частин домоволодіння по вулиці Довженка,35 у м.Полтаві.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позивач позбавлена права в передбаченому законом нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_5, чим порушується (не визнається) її право власності на спадкове майно. Тому, виходячи з вимог справедливості та розумності, це право на підставі ст. 15 , 16 ЦК України , ст. 4 , 5 ЦПК України підлягає захисту шляхом визнання за позивачкою права власності на спірне майно.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на домоволодіння з визначеним нею складом, суд вважає відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю цих вимог. Позивач не вказала правових підстав для задоволення вимог в цій частині, а посилання на технічний паспорт будинку суд розцінює юридично неспроможними.

З цього приводу спеціаліст ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що склад будівель за адресою житлового будинку №35 по вул.Довженко в м.Полтаві відображено лише в технічному паспорті 2012 року. Згідно матеріалів інвентаризаційної справи, укладено договір про порядок користування домом від 11.03.1994 року, посвідчений нотаріусом 1 нотаріальної контори №3-680 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Беручи до уваги, що позивач, як спадкоємець за заповітом, своєчасно прийняла спадщину після померлої ОСОБА_5, відповідач не спростувала обставини, на які вона посилається як на підставу позову, оформити своє право в позасудовому порядку позивач не може, суд вважає, що позов заявлено обґрунтовано, його було підтверджено протягом судового розгляду, тому він підлягає задоволенню частково.

Належить визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно у вигляді 13/25 частин домоволодіння по вулиці Довженка,35 у м.Полтаві.

Щодо заперечень проти позову та тверджень ОСОБА_3 з приводу недійсності заповіту, суд зазначає наступне.

Предметом розгляду судом вже було питання про визнання недійсності заповіту від 07.09.2004 року.

Суд звертає увагу та те, що рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 03.07.2014 року, зокрема : позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Петро-Давидівської сільської ради Диканського району про визнання заповіту та дублікату заповіту нікчемними задоволено. Заповіт від 07.09.2004 року, складений померлою 04.01.2012 року ОСОБА_5, посвідчений 07.09.2004 року ОСОБА_9, секретарем Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області, визнано нікчемним. Дублікат заповіту від 15.05.2012 року, посвідчений 15.05.2012 року ОСОБА_10, секретарем Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області, визнано нікчемним. Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 20.08.2014 року вказане рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Петро-Давидівської сільської ради Диканського району про визнання заповіту та дублікату заповіту нікчемними скасовано, та постановлено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову (а.с.16-17).

Посилання відповідача на те, що вона доглядала за своєю мачухою, яка збиралася залишити спадок внуку, ОСОБА_3 постійно утримує домоволодіння, жодним чином не спростовують вимог позивача та висновків суду з цього приводу.

Вказаний заповіт залишається чинним, а відтак і спадкоємцем згідно ст.1223 ЦК України після померлої ОСОБА_5 є ОСОБА_11, як особа визначена спадкодавцем в заповіті.

Доводи, які були наведені стороною відповідача про необґрунтованість позовних вимог, є несуттєвими, не спростовують висновків суду, не мають правового значення та не містять підстав для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Згідно зі статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників ), належить їм на праві спільної власності ( спільне майно ); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з частиною першою статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину. Тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним може бути визнаний правочин, який не відповідає вимогам закону.

На підставі аналізу наявних у справі доказів слід визнати за ОСОБА_1право власності в порядку спадкування за заповітом, посвідченим Петро-Давидівською сільською радою 07.09.2004 року і зареєстрованого в реєстрі №150, після смерті ОСОБА_5, яка померла 04.01.2012 року, на спадкове майно у вигляді 13/25 частин домоволодіння по вулиці Довженка,35 у м.Полтаві.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст.141 ЦПК України , враховуючи, що позов фактично задоволено на половину.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.16,328,1223,1268,1297 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, проживаючої за адресою: 38500, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, до ОСОБА_3, проживаючої за адресою: 36000 м.Полтава, вул.Довженка,35, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом; третя особа: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_4, місцезнаходження: 36014 м.Полтава вул..Симона Петлюри,13,- задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, проживаючою за адресою: 38500, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за заповітом, посвідченим Петро-Давидівською сільською радою 07.09.2004 року і зареєстрованого в реєстрі №150, після смерті ОСОБА_5, яка померла 04.01.2012 року, на спадкове майно у вигляді 13/25 частин домоволодіння по вулиці Довженка,35 у м.Полтаві.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3,проживаючої за адресою: 36000 м.Полтава, вул.Довженка,35, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, проживаючої за адресою: 38500, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, судовий збір в сумі 401,34 гривень.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 355 ЦПК України подається безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області.

Повний текст судового рішення складено 05.02.2018 року.

Суддя: А.М.Чуванова