Постанова

від 31.01.2018 по справі 346/5822/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/5822/16-ц

Провадження № 22-ц/779/91/2018

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Потятинник Ю. Р.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача Девляшевського В.А.,

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.,

секретаря: Капущак С.В.,

з участю: представника Державного агентства лісових

ресурсів України - Бежука С.М.,

позивача ОСОБА_4 та його представника -

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ДП Коломийське лісове господарство та Державного агентства лісових ресурсів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Обласне комунальне підприємство Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації , виконавчий комітет Шепарівцівської сільської ради про визнання незаконною відмови у проведенні приватизації, визнання права на приватизацію та зобов'язання провести приватизацію, за апеляційною скаргою ДП Коломийське лісове господарство на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, ухвалене головуючим суддею Потятинником Ю.Р. 26 вересня 2017 року,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до ДП Коломийське лісове господарство та Державного агентства лісових ресурсів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Обласне комунальне підприємство Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації , виконавчий комітет Шепарівцівської сільської ради з вищезазначеним позовом. Позовні вимоги були мотивовані тим, що з метою оформлення права приватизації квартири АДРЕСА_1, яка була надана його дружині для проживання у жовтні 1990 року за рішенням адміністрації Коломийського лісокомбінату на підставі договору найму, він звернувся до Виконавчого комітету Шепарівцівської сільської ради для одержання ордеру на вказану квартиру. Однак, у видачі ордеру на квартиру йому було відмовлено. Після звернення до ДП Коломийське лісове господарство у видачі ордеру на квартиру йому також було відмовлено у зв'язку з відсутністю правових підстав на його отримання. Посилаючись на те, що такими діями відповідачі порушують його право на приватизацію житлової квартири, просив позов задовольнити.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 26 вересня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Постановлено визнати незаконними відмови ДП Коломийське лісове господарство та Державного агентства лісових ресурсів України у проведенні приватизації позивачем квартири АДРЕСА_2. Також постановлено визнати за ОСОБА_4 право на приватизацію зазначеної квартири та зобов'язано ДП Коломийське лісове господарство , Державне агентство лісових ресурсів України провести приватизацію даної квартири на користь ОСОБА_4 Крім того, постановлено стягнути з ДП Коломийське лісове господарство та Державного агентства лісових ресурсів України на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1653,63 грн в рівних частках.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, представник ДП Коломийське лісове господарство подав апеляційну скаргу, у якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає апелянт, судом було ухвалено рішення в порушення ч.1 ст. 2 ЗУ Про приватизацію державного житлового фонду . При цьому, суд першої інстанції не дав належної оцінки тому факту, що приміщення по АДРЕСА_1 перебуває на балансі ДП Коломийський лісгосп як нежитлове приміщення, в якому знаходиться контора Шепарівцівського лісництва і не підпадає під перелік об'єктів приватизації, передбачених Законом. Крім того, судом не було взято до уваги того, що у позивача відсутнє спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету про надання житлового приміщення, що суперечить ст.52 Житлового кодексу, а також те, що позивачу не видавався ордер на житлове приміщення. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, представник ДП Коломийське лісове господарство просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

В засідання апеляційного суду представники ДП Коломийське лісове господарство , Обласного комунального підприємства Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації та Шепарівцівської сільської ради не з'явились з невідомих причин, хоча судові повідомлення їм надсилались у встановленому законом порядку завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи у їх відсутності.

Представник Державного агентства лісових ресурсів України апеляційну скаргу підтримав, пояснивши, що спірна квартира у визначеному законом порядку дружині ОСОБА_4 не надавалась, а проживала її сім'я у цьому житловому приміщенні тимчасово, у зв'язку із її роботою у лісництві. Представник також пояснив, що ОСОБА_4 в даний час у згаданій вище квартирі не проживає. У зв'язку із викладеним вважає, що права на приватизацію спірної квартири у позивача немає. Тому оскаржене рішення просить скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

ОСОБА_4 та його представник доводи апеляційної скарги заперечили. Рішення суду вважають законним та обґрунтованим, а тому просять залишити його без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 264 ЦПК України Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі не відповідає.

Задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що у ОСОБА_4 виникло право на приватизацію названої вище квартири, яку він займав на законній підставі, хоч і без видачі ордера. Однак, колегія суддів вважає, що з цим висновком місцевого суду погодитись не можна з таких підстав.

Згідно ч.4 статті 5 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду від 19.06.1992 року №2482-Х11 із змінами і доповненнями право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП Коломийський держлісгосп та дружиною позивача - ОСОБА_7 щорічно укладались угоди строкового найму згаданої вище квартири. Після її смерті у ІНФОРМАЦІЯ_1 такі угоди до 01.01.2017 року укладались з ОСОБА_4 (копії угод, укладених з 2001 р по 2016 рік - а.с.11-25).

В справі міститься також копія засідання профкому Коломийського лісокомбінату від 24.10.1990 року, в якому висловлено прохання до адміністрації підприємства надати сім'ї ОСОБА_7 приміщення для житла.

Твердження позивача та його представника про те, що сім'я ОСОБА_7 вселена у названу квартиру на постійне проживання хоч і без ордера, але за спільним рішенням адміністрації та профкому підприємства, об'єктивними і безсумнівними документальними відомостями не доведено. Тому таке посилання судом першої інстанції до уваги прийнято помилково.

З наведеного вище випливає, що позивачем не доведено, що його сім'ї на законних підставах у відповідності із порядком, визначеним Правилами обліку потребуючих покращення житлових умов та надання житлових приміщень в УРСР , затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР 1984 року надано згадану вище квартиру у постійне користування.

Звертає на себе також увагу той факт, що постійне місце проживання ОСОБА_4 по даний час зареєстровано не у спірній квартирі, а АДРЕСА_1 (довідки - а.с.28,35). Посилання ОСОБА_4 на те, що він з дочкою проживає у згаданій квартирі без реєстрації, як це вказано у довідці Шепарівцівської сільської ради від 02 липня 2016 року (а.с.35), за відсутності належних і допустимих доказів не можна приймати до уваги. Таке твердження позивача заперечується представником Державного агентства лісових ресурсів України. Крім того, в засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 пояснив, що він декілька років тому подарував дочці квартиру в м. Коломия, в якій вона й проживає по даний час.

Факт постійного проживання без реєстрації у житловому приміщення за наявності відповідних правових підстав ОСОБА_4 міг бути встановлений судом в окремому провадженні. Але ОСОБА_4 з такою заявою в суд не звертався.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 року №396, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за 3109/17404, затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках в власність громадян . Нормами цього Положення визначено правові підстави та порядок передачі громадянам, які постійно проживають у квартирах (будинках), вказано перелік документів, які повинні бути надані органу, який приймає рішення про приватизацію державного житлового фонду. Згідно п.17 цього Положення громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру, подає до органу приватизації такі документи: 1) заяву відповідного змісту; 2)копію документа, що посвідчує особу; 3) довідку про склад сім'ї та займані приміщення; 4) копію ордера про надання житлового приміщення; 5) технічний паспорт на квартиру; 6) документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

Оскільки ОСОБА_4 не подав названі вище документи і не підтвердив наявність у нього права на постійне користування названою вище квартирою, то правових підстав для визнання за ним права на її приватизацію у місцевого суду не було.

Приймаючи до уваги вище викладене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в даній справі ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому воно не може бути залишено в силі.

Керуючись ст.ст. 268, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ДП Коломийське лісове господарство задовольнити. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2017 року в даній справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ДП Коломийське лісове господарство та Державного агентства лісових ресурсів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Обласне комунальне підприємство Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації , виконавчий комітет Шепарівцівської сільської ради про визнання незаконною відмови у проведенні приватизації квартири, визнання права на приватизацію та зобов'язання провести приватизацію квартири відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.

Повний текст постанови складено 05 лютого 2018 року.

Суддя-доповідач В.А. Девляшевський

Судді: Р.Й. Матківський

В.Д. Фединяк