Постанова

від 02.02.2018 по справі 917/1564/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2018 р. Справа № 917/1564/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 - на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 29.10.2012р. №2710;

відповідача - ОСОБА_2 - на підставі довіреності від 03.10.2018р. №49юр,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод", Полтавська область, м.Кременчук, (вх.№3694 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.11.2017р. у справі №917/1564/17 (суддя Киричук О.А., повний текст рішення складено 10.11.2017р.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бумет", м.Дніпро,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод", Полтавська область, м.Кременчук,

про стягнення 2323888,64грн.,

ВСТАНОВИЛА:

20.09.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бумет" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 30.10.2017р.), в якій просив суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" інфляційні у розмірі 1331495,53грн. та 3% річних в сумі 268191,92грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов укладеної між сторонами мирової угоди затвердженої господарським судом Полтавської області від 06.03.2017р. у справі №917/1340/16, у зв'язку з чим, просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 268191,92грн. та інфляційні у розмірі 1331495,53грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.11.2017р. у справі №917/1564/17 (суддя Киричук О.А.) позов задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бумет " 1331495,53грн. інфляційних, 268191,92грн. 3% річних, 23995,31грн. витрат по сплаті судового збору; ухвалено повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Бумет" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 10863,02грн., перерахований квитанцією №0.0.833231089.2 від 21.08.2017р. на суму 13000,00грн., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 917/1564/17.

Відповідні висновки суду мотивовані обґрунтованістю позовних з вимог, з огляду на те, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів виконання зобов'язання на умовах мирової угоди, а отже її умови не виконані, що свідчить про те, що зобов'язання сторін не є припиненим та відповідно позивач правомірно звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення штрафних санкцій. Судом також було зазначено, що обов'язок щодо погашення заборгованості перед позивачем виник у відповідача у зв'язку із невиконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №13/19 від 16.04.2017р., отже наявність ухвали про затвердження мирової угоди, а також її часткове виконання не є перешкодою для стягнення штрафних санкцій у заявленому розмірі.

Крім того, господарським судом першої інстанції було висловлено правову позицію щодо того, що мирову угоду не можливо розглядати як договір в цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький колісний завод" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 09.11.2017р. у справі №917/1564/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бумет" 3% річних в розмірі 772,61грн. та 800,00грн. інфляційних, в іншій сумі стягнення відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не було повно, всебічно та об'єктивно досліджено усіх фактичних обставин справи, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, апелянт наголошує на тому, що господарським судом першої інстанції не було надано належну правову оцінку тому факту, що єдиною та виключною підставою для подання позивачем позовної заяви до суду було часткове невиконання відповідачем умов мирової угоди, затвердженої відповідною ухвалою суду по справі № 917/1340/16; не надано належної правової оцінки тому факту, що розрахунки між позивачем та відповідачем відбувалися саме на підставі укладеної мирової угоди, в подальшому затвердженою відповідною ухвалою суду у справі № 917/1340/16, позивач та відповідач самостійно, за взаємною згодою та добровільно змінили строки проведення розрахунків по договору №13/19 від 16.04.2014р. з загальним кінцевим строком виконання зобов'язання відповідача по ньому 30.06.2017р.

Апелянт також вказує на те, що судом безпідставно не були прийняті до уваги подані ним до суду пояснення та докази в обґрунтування вказаних пояснень, зокрема щодо того, що в межах укладеної мирової угоди як правочину, в послідуючому затвердженої судом відповідною ухвалою, з кінцевим строком виконання відповідачем зобов'язання 30.06.2017р., позивач 14.07.2017р. звернувся до Автозаводського відділу ДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області із заявою про примусове виконання ухвали господарського суду Полтавської області у справі №917/1340/16 на прострочку погашення заборгованості по договору №13/19, зазначену в тексті заяви позивача - 800000,00грн. з кінцевим строком виконання зобов'язання саме 30.06.2017р., тобто дата початку виникнення прострочки відповідача - 01.07.2017р. Апелянт вважає, що судом не було прийнято до уваги, що на момент відкриття виконавчого провадження 18.07.2017р., відповідачем на розрахунковий рахунок позивача платіжними дорученнями № 7351 від 17.07.2017р. та №7385 від 18.07.2017р. було частково сплачено 400000,00грн. із залишку заборгованості 800000,00грн., пред'явленою позивачем за договором (мировою угодою) до примусового виконання, 19.07.2017р. відповідачем платіжним дорученням № 7466 на розрахунковий рахунок позивача було частково сплачено 200000,00грн. із залишку заборгованості та станом на 19.07.2017р. залишок заборгованості відповідача перед позивачем складав 200000,00грн., які було сплачено позивачу платіжним дорученням № 7057 від 28.07.2017р., що підтверджено постановою Автозаводського відділу ДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області від 17.08.2017р., якою виконавче провадження закінчено у зв'язку з повним фактичним виконанням ухвали господарського суду Полтавської області про затвердження мирової угоди від 06.03.2017р. у справі № 917/1340/16.

Таким чином, при винесенні оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції не було встановлено, що прострочка відповідача на залишок заборгованості 400 000,00грн., з урахуванням зміни строків розрахунків по договору, починається з 01.07.2017р., отже, позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних витрат за залишком заборгованості 400000,00грн. за період з 01.07.2017р. по 18.07.2017р. в розмірі 800,00грн., за період з 19.07.2017р. по 28.07.2017р. за залишком заборгованості 200000,00грн. - 0,00грн., та 3% річних за період з 01.07.2017р. по 28.07.2017р. в розмірі 772,61грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.12.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 14.12.2017р.

14.12.2017р. позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№12994), в якому просить у задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" відмовити, рішення господарського суду Полтавської області від 09.11.2017р. у справі №917/1564/17 залишити без змін.

14.12.2017р. апелянтом направлено до апеляційного господарського суду електронне повідомлення №1 (вх.№12977), в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з відрядженням його представника та необхідністю надання пояснень та доказів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2017р. відкладено розгляд справи на 17.01.2018р.

16.01.2017р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду заяву (вх.№513), в якій просить відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з хворобою його представника.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2018р. оголошено в судовому засіданні перерву до 31.01.2018р.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 31.01.2018р. було оголошено протокольну перерву до 11:00год. 02.02.2018р.

Після перерви, судове засідання було продовжено об 11:07год., представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 09.11.2017р. у справі №917/1564/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бумет" 3 % річних в розмірі 772,61грн. та 800,00грн. інфляційних, в іншій сумі стягнення відмовити повністю.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Полтавської області від 09.11.2017р. у справі №917/1564/17 залишити без змін.

Судова колегія зазначає, що 15.12.2017р. набрав чинності Закон України №2147-VIII від 03.10.2017р. "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Відповідно до пункту 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діє з 15.12.2017р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, розгляд господарськими судами справ здійснюється за правилами Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діє з 15.12.2017р.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, що сторони з'явились в судове засідання, та надали пояснення в обґрунтування своїх правових позицій, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.04.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бумет» (надалі- продавець) та Публічним акціонерним товариством «Кременчуцький колісний завод» (надалі - покупець) було укладено договір №13/19 (надалі - договір), (т.1 а.с.23-25), відповідно до умов якого продавець на протязі строку дії договору, на підставі заявок покупця, які він може надавати в будь-яких час, здійснює поставку металопрокату (надалі - товар), а покупець приймає її за кількістю та якістю (пункт 1.1. договору).

Пунктом 3.2. договору сторони погодили умови оплати товару - 100 % послідуюча оплата на розрахунковий рахунок Продавця згідно виставленого рахунку на протязі 5 банківських днів.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору ним було поставлено відповідачу металопрокат, всього на загальну суму 18288260,69грн. на підставі видаткових накладних за №260811 від 26.08.2014р.; №260812 від 26.08.2014р; №260813 від 26.08.2014р.; №260821 від 26.08.2014р.; №260822 від 26.08.2014р.; №260823 від 26.08.2014р.; №260824 від 26.08.2014р.; №081011 від 08.10.2014р.; №081012 від 08.10.2014р.; №081013 від 08.10.2014р.; №081014 від 08.10.2014р.; №081021 від 08.10.2014р.; №081022 від 08.10.2014р.; №081023 від 08.10.2014р.; №081024 від 08.10.2014р.; №0611 від 06.11.2014р.; №1911 від 19.11.2014р.; №801 від 08.01.2015р.; №2101 від 21.01.2015р.; №203 від 02.03.2015р.; №704 від 07.04.2015р.; №1905 від 19.05.2015р.; №2005 від 20.05.2015р.; №2505 від 25.05.2015р.; №2705 від 27.05.2015р.; №28051 від 28.05.2015р.; №28052 від 28.05.2015р.; №0506 від 05.06.2015р.; №16061 від 16.06.2015р.; №16062 від 16.06.2015р.; №1706 від 17.06.2015р.; №2506 від 25.06.2015р.; №2606 від 26.06.2015р.; №1407 від 14.07.2015р.; №14072 від 14.07.2015р.; №1008 від 10.08.2015р.; №1709 від 17.09.2015р.; №3009 від 30.09.2015р.; №1611 від 16.11.2015р.; №1911 від 19.11.2015р.; №2011 від 20.11.2015р.; №2111 від 20.11.2015р.; №812 від 15.12.2015р.; №1512 від 15.12.2015р.; №2812 від 28.12.2015р.; №2912 від 29.12.2015р.; №116 від 12.01.2016р.; №216 від 28.01.2016р.; №316 від 03.02.2016р.; №416 від 29.02.2016р.; №516 від 16.03.2016р.; №616 від 17.03.2016р.; №716 від 17.03.2016р.; №816 від 18.03.2016р.; №916 від 19.03.2016р.; №1016 від 21.03.2016р.; №1116 від 05.04.2016р.; №1216 від 05.04.2016p.; №1316 від 06.04.2016р.

Проте, відповідачем не було виконано належними чином взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого заборгованість ПАТ „Кременчуцький колісний завод" перед ТОВ „Бумет" за поставлений металопрокат станом на 06.05.2016 року складала 5668414,40грн., що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Бумет" до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" про стягнення заборгованості за договором № 13/19 від 16.04.2014р. у розмірі 5668414,40грн., в межах розгляду справи №917/1340/16.

З матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи № 917/1340/16 за позовом ТОВ „Бумет" до ПАТ „Кременчуцький колісний завод" про стягнення заборгованості за договором № 13/19 від 16.04.2014р. судом було постановлено ухвалу про затвердження ОСОБА_2 угоди від 02.03.2017р. (т.1 а.с.229-231).

Відповідно до умов вказаної мирової угоди, сторони визнають та підтверджують факт існування станом на 02.03.2017р. заборгованості ПАТ „Кременчуцький колісний завод перед ТОВ "Бумет" за отриманий товар за період з січня 2016 року по квітень 2016 року, а саме за видатковими накладними №№ 216 від 28.01.2016р.; № 316 від 03.02.2016р.; № 416 від 29.02.2016р.; № 516 від 16.03.2016р.; № 616 від 17.03.2016р.; № 716 від 17.03.2016р.; № 816 від 18.03.2016р.; № 916 від 19.03.2016р.; № 1016 від 21.03.2016р.; № 1116 від 05.04.2016р.; № 1216 від 05.04.2016р.; № 1316 від 06.04.2016р. у розмірі 5668414,40 грн. в т.ч. ПДВ. ТОВ "Бумет" відмовляється від стягнення частини заборгованості за отриманий товар у сумі 700000,00грн.

Таким чином заборгованість за отриманий товар складає 4968414,40грн. в т.ч. ПДВ (пункт 1 мирової угоди).

Пунктом 2 мирової угоди сторонами було погоджено, що погашення заборгованості зазначеної у пункті 1 цієї ОСОБА_2 угоди буде проводитися ПАТ „Кременчуцький колісний завод згідно наступного графіка:

1) до 31.03.2017 року включно 1250000,00грн.;

2) до 30.04.2017 року включно 1250000,00грн.;

3) до 31.05.2017 року включно 1250000,00грн.;

4) до 30.06.2017 року включно 1218814,40грн.

Як зазначає в позовній заяві позивач, ПАТ "Кременчуцький колісний завод" було порушено строки погашення заборгованості визначеної відповідним графіком, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Бумет" до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 30.10.2017р.), в якій просив суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" інфляційні у розмірі 1331495,53грн. та 3%річних в сумі 268191,92грн. (т.1 а.с.2-246, т.2 а.с.47-60).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.11.2017р. у даній справі позов задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.2 а.с.66-69).

Досліджуючи матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" враховуючи наступне.

Право сторін у справі на укладання мирової угоди встановлено Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті Господарського процесуального кодексу України (в редакції, до 15.12.2017р.), про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняється провадження у справі. Зазначена норма кореспондується з нормою пункту 7 статті 80 цього Кодексу, згідно з якою господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом, а частиною 4 вказаної статті передбачено, що ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено.

Виходячи зі змісту перелічених процесуальних норм, затвердження господарським судом мирової угоди сторін з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження у справі.

Судова колегія вважає, що вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, судом першої інстанції, не було надано належної правової оцінки правовідносинам сторін, які склалися внаслідок укладання ними мирової угоди у справі №917/1340/16, затвердженої ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.03.2017р., яка є згодою сторін на зміну договору в частині виконання зобов'язання і способу захисту цивільних прав та інтересів.

Як було зазначено вище, відповідно до умов вказаної мирової угоди, сторони визнають та підтверджують факт існування станом на 02.03.2017р. заборгованості ПАТ „Кременчуцький колісний завод перед ТОВ "Бумет" за отриманий товар за період з січня 2016 року по квітень 2016 року, а саме за видатковими накладними №№ 216 від 28.01.2016р.; № 316 від 03.02.2016р.; № 416 від 29.02.2016р.; № 516 від 16.03.2016р.; № 616 від 17.03.2016р.; № 716 від 17.03.2016р.; № 816 від 18.03.2016р.; № 916 від 19.03.2016р.; № 1016 від 21.03.2016р.; № 1116 від 05.04.2016р.; № 1216 від 05.04.2016р.; № 1316 від 06.04.2016р. у розмірі 5668414,40 грн. в т.ч. ПДВ.

ТОВ "Бумет" відмовляється від стягнення частини заборгованості за отриманий товар у сумі 700000,00грн.

Таким чином заборгованість за отриманий товар складає 4968414,40грн. в т.ч. ПДВ (пункт 1 мирової угоди).

Пунктом 2 мирової угоди сторонами було погоджено, що погашення заборгованості зазначеної у пункті 1 цієї ОСОБА_2 угоди буде проводитися ПАТ „Кременчуцький колісний завод згідно наступного графіка:

1) до 31.03.2017 року включно 1250000,00грн.;

2) до 30.04.2017 року включно 1250000,00грн.;

3) до 31.05.2017 року включно 1250000,00грн.;

4) до 30.06.2017 року включно 1218814,40грн.

Вказана ухвала яка є чинною, в судовому порядку оскаржена не була, а отже є обов'язковою до виконання,

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що сторонами у справі добровільно та за взаємною згодою було змінено строки проведення розрахунків по договору №13/19 від 16.04.2014р., з загальним кінцевим строком виконання зобов'язання до 30.06.2017р. включно.

Отже, відповідне нарахування штрафних санкцій можливо лише на суму несплачену відповідачем в порядку визначеному графіком, з наступного дня, встановленого, як кінцевий строк виконання зобов'язання, тобто з 01.07.2017р.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що внаслідок часткового невиконання відповідачем умов мирової угоди, 14.07.2017р. позивач звернувся до Автозаводського відділу ДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області з заявою про примусове виконання ухвали господарського суду Полтавської області у справі №917/1340/16, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 800000,00грн. (т.2 а.с.27-30)

Постановою старшого державного виконавця Автозаводським відділом ДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області від 18.07.2017р. за результатами розгляду заяви ТОВ "Бумет" було відкрито виконавче провадження (т.2 а.с.36).

На момент відкриття виконавчого провадження, 18.07.2017р. відповідачем було сплачено позивачу 400000,00грн. із залишку заборгованості 800000,00грн., пред'явленої позивачем за мировою угодою до примусового виконання, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 7351 від 17.07.2017р. та № 7385 від 18.07.2017р.(т.2 а.с.37,39)

Наступного дня, 19.07.2017р. відповідачем згідно платіжного дорученням №7466 на розрахунковий рахунок позивача було сплачено 200000,00грн. (т.2 а.с.40), отже, станом на 19.07.2017р. залишок заборгованості відповідача перед позивачем складав 200000,00грн., які було сплачено на підставі платіжного доручення № 7057 від 28.07.2017р., що підтверджено постановою Автозаводського відділу ДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області від 17.08.2017р., якою виконавче провадження було закінчено, у зв'язку з повним фактичним виконанням ухвали господарського суду Полтавської області про затвердження мирової угоди від 06.03.2017р. у справі №917/1340/16 (т.2 а.с.35).

Таким чином, на момент відкриття виконавчого провадження 18.07.2017р. фактична заборгованість відповідача перед позивачем внаслідок несвоєчасного виконання мирової угоди із загальної суми 800000,00грн., пред'явленої до примусового виконання, складала 400000,00грн.

З огляду на вищевикладене, судова колегія зазначає, що частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вичинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних та трьох процентів річних входять до складу грошових зобов'язань і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору та нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення відповідно до вимог Закону №2711-VI.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням встановлених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що нарахування штрафних санкцій можливо лише на суму несплачену відповідачем в порядку визначеному графіком - 400000,00грн., з наступного дня, встановленого кінцевим строком виконання зобов'язання, тобто з 01.07.2017р. до дати сплати останнього платежу в межах виконання умов мирової угоди в примусовому порядку - 28.07.2017р.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок, колегією суддів було встановлено, що розмір 3% річних за період з 01.07.2017р. по 28.07.2017р. становить 772,61грн., розмір інфляційних за період з 01.07.2017р. по 28.07.2017р. становить 800,00грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 800,00грн. - 3% річних та 772,61грн. - інфляційні, в решті позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1330695,53грн. та інфляційних у розмірі 267419,31грн. - слід відмовити, як безпідставно заявлених.

Крім того, судова колегія зазначає, що висновок місцевого господарського суду про те, що мирова угода, затверджена судом, не може вважатися зобов'язанням у цивільно-правовому розумінні, оскільки її укладення, затвердження і виконання регламентовано положеннями процесуального законодавства та Закону України "Про виконавче провадження", не узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011р. у справі № 3-65гс11, а також у листі Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05.12.2011р.

Оскільки місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 09.11.2017р. у справі №917/1564/17 підлягає частковому скасуванню, з підстав викладених вище.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.270, п.21 ч.1 ст.275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" задовольнити .

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.11.2017р. у справі №917/1564/17 скасувати частково, в частині стягнення інфляційних у розмірі 1330695,53грн. та 3% річних у сумі 267419,31грн. та в цій частині відмовити в позові.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" (проїзд Ярославський, буд. 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39611, код ЄДРПОУ 00231610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бумет" (вул. Шевченка, буд. 37, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39114394) інфляційні у розмірі 800,00грн. та 3% річних в сумі 772,61грн., судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1600,00грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 37,57грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бумет" (вул. Шевченка, буд. 37, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39114394) на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" (проїзд Ярославський, буд. 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39611, код ЄДРПОУ 00231610) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 30306,60грн. "

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні судові накази.

Повний текст постанови складено 05 лютого 2018р.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шутенко І.А.