Постанова

від 30.01.2018 по справі 916/2872/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року Справа № 916/2872/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Величко Т.А., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання - Клименко О.В.

за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1

Від 1 відповідача: Нікітіна Г.Є.

Від 2 відповідача: Коротков В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС"

на рішення господарського суду Одеської області від 31.10.2017р., суддя в І інстанції Малярчук І.А., повний текст якого було складено 03.11.2017 року в м. Одесі

у справі № 916/2872/16

за позовом: ОСОБА_1

до відповідачів:

1. Приватного акціонерного товариства "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС ЕФ АССЕТ "МЕНЕДЖМЕНТ"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року акціонер Приватного акціонерного товариства "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС ЕФ АССЕТ "МЕНЕДЖМЕНТ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.07.2015р. та договору про внесення змін до нього від 20.08.2015р., посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованих в реєстрі за № 882 та № 954 відповідно, укладених між відповідачами.

Позовні вимоги обґрунтовувалися порушенням корпоративних прав позивача як акціонера ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" на володіння та управління активами цього товариства внаслідок незаконного відчуження за оспорюваними договорами 419/1000 частин нежитлових будівель ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС", розташованих в АДРЕСА_1. Позивач посилався на те, що договір купівлі - продажу та договір про внесення змін до нього укладені з порушенням ст. ст. 70, 71 Закону України Про акціонерні товариства , оскільки це є значний правочин, проте загальними зборами акціонерів ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" не приймалося рішення щодо укладення значного правочину та не надавалася згода на укладення спірного договору, у вчиненні якого була заінтересованість, оскільки голова наглядової ради ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" та засновник і генеральний директор ТОВ "ЕС ЕФ АССЕТ "МЕНЕДЖМЕНТ" на момент укладення спірного договору є близькими родичами, а тому мало бути прийнято рішення про надання згоди на вчинення правочину із заінтересованістю. Дане питання мало бути винесено на розгляд загальних зборів акціонерів, проте таких зборів не проводилося і відповідного рішення не приймалося.

У відзиві на позовну заяву ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" заперечувало проти позову посилаючись на те, що оспорюваний договір не є значним правочином, що надає виконавчому органу товариства - генеральному директору право на одноосібне прийняття рішення щодо такого правочину. Спірний договір є правочином щодо якого є заінтересованість, оскільки голова наглядової ради ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" та, на момент укладення договору, генеральний директор ТОВ "ЕС ЕФ АССЕТ "МЕНЕДЖМЕНТ" є родичами (матір'ю та сином), тому 19.07.2017 року було проведено засідання наглядової ради акціонерного товариства, на якому прийнято відповідне рішення надати згоду на укладення договору та наділити повноваженнями генерального директора акціонерного товариства на його підписання.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "ЕС ЕФ АССЕТ "МЕНЕДЖМЕНТ" просило припинити провадження у справі, посилаючись на непідвідомчість даного спору господарським судам.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.01.2017 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2017р., у задоволені позову відмовлено повністю.

Постановою ВГСУ від 20.07.2017 року рішення господарського суду Одеської області від 10.01.2017р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2017р. у даній справі скасовано, а справу № 916/2872/16 передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

За наслідками нового розгляду даної справи господарським судом Одеської області прийнято рішення від 31.10.2017 року, яким позов задоволено повністю з мотивів обґрунтованості позовних вимог, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 20.07.15 р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Труш М.О., зареєстрований в реєстрі за № 882, укладений між ПрАТ „ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" та ТОВ „ЕФ ЕС АССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ" із змінами внесеними згідно договору про внесення змін до договору від 20.08.15р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Труш М.О., зареєстрованого в реєстрі за № 954.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ „ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та поясненнями до неї, в яких просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою скаржник посилається на неповне дослідження доказів наявних у справі та порушення норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

При цьому, додані скаржником до апеляційної скарги та письмових пояснень, а також позивачем до відзиву на позовну заяву, в якості додаткових доказів документи й матеріали судом апеляційної інстанції не прийнято відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України, з огляду на те, що учасники справи не надали докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від них і виняткових випадків неподання цих документів з матеріалів справи не вбачається.

Також судом відхилено заяву позивача про виклик у судове засідання свідків, оскільки згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, а відповідно до ч. 9 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом під час розгляду справи по суті, ОСОБА_1 є акціонером Приватного акціонерного товариства „ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС", на особовому рахунку якого обліковується 5 000 шт. простих іменних акцій загальною номінальною вартістю 1250 грн., що підтверджується листом ТОВ Регіональний реєстротримач від 03.02.2016р. № 160203-1/2 та ніким із учасників судового процесу не заперечується.

Пунктами 7.1, 7.2 статуту Приватного акціонерного товариства „ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" передбачено, що органами управління товариством є: загальні збори товариства, наглядова рада товариства, генеральний директор, ревізійна комісія. Загальні збори є вищим органом товариства.

При голосуванні з питань злиття, приєднання, поділу, перетворення, виділу товариства; вчинення товариством значного правочину та зміни розміру статутного капіталу товариств, використання бюлетенів є обов'язковим. До компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених законодавством, статутом, а також переданих на вирішення наглядової ради загальними зборами. До виключної компетенції наглядової ради належить, зокрема, прийняття рішення про вчинення значних правочинів у випадках, передбачених законодавством. Питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради, не можуть вирішуватися іншими органами товариства, крім загальних зборів, за винятком випадків, встановлених законодавством (п.п. 7.19., 7.32. статуту).

15.10.2012 року загальними зборами ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" були прийняті рішення, зокрема, про припинення (реорганізацію) Товариства шляхом перетворення на товариство з обмеженою відповідальністю (п. 9 порядку денного) та створення Комісії з припинення Товариства шляхом покладання функції Комісії з припинення Товариства на виконавчий орган Товариства, а саме Генерального директора Товариства - ОСОБА_6 (п.10 порядку денного).

27.06.2015 року відбулись річні (чергові) загальні збори акціонерів ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС", оформлені протоколом №1, на яких вирішено, зокрема: 1) затвердити рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися Товариством у період з 27.06.2015 до наступних загальних зборів акціонерів Товариства, але не пізніше 30.12.2016, а саме, в т.ч., про надання згоди на продаж майна ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС", нежитлової будівлі під літ. "Ж" загальною площею 164,6 кв.м., літ. "Н" загальною площею 2972,7 кв.м., літ. "Р" загальною площею 86,1 кв.м., літ. "Р1" загальною площею 540,0 кв.м. що складають 419/1000 частин нежитлових приміщень орієнтованою вартістю 435000,00 грн.

2) будівлі розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Уповноважити Комісію з припинення товариства, функції якої виконує ОСОБА_6, на укладання кожного такого правочину від імені Товариства з правом підпису договорів/додаткових угод/контрактів та інших документів, необхідних для укладання цих правочинів. Кількість зазначених вище правочинів, які будуть вчинятися протягом зазначеного періоду, необмежена. Товариство усвідомлює, що вчинення значного правочину є чинним незалежно від збільшення у майбутньому ринкової вартості майна Товариства, збільшення/зменшення вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності, а також можливих коливань курсу гривні до іноземних валют.

3) обрати членом наглядової ради ОСОБА_7 та укласти з нею контракт.

20.07.2015 року між ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" (продавець) в особі комісії з припинення Товариства, функції якої виконує ОСОБА_6, яка діє на підставі Статуту та протоколу загальних зборів ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" від 15.10.2012р., та ТОВ "ЕФ ЕС АССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ" (покупець) в особі уповноваженого представника ОСОБА_7, яка діє на підставі довіреності, посвідченої 18.07.15р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Труш М.О. за реєстровим № 875., було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець передав, а покупець прийняв у власність належні продавцю 419/1000 частин нежитлових будівель які складаються з: нежитлова будівля (літ. "Ж") - загальною площею 164,6 кв.м., нежитлова будівля (літ. "Н") - загальною площею 2972,7 кв.м.; нежитлова будівля (літ. "Р") - загальною площею 86,1 кв.м. нежитлова будівля (літ. "Р1") - загальною площею 540,0 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 5 договору визначено, що сторони договору домовились про здійснення купівлі-продажу за 439 573 грн.

Згідно з п. 6 даного договору, в редакції договору про внесення змін до нього від 20.08.2015р., розрахунок по цьому договору проведений у безготівковій формі у наступному порядку: Акт взаємозаліку вимог, підписаний 20.07.15 р. між ПрАТ „ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" в особі комісії з припинення Товариства ОСОБА_6, та ТОВ „ЕФ ЕС АССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ" в особі ОСОБА_7, яка діє на підставі довіреності, посвідченої 18.07.15р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Труш М.О. за реєстровим № 875.

20.08.2015 року між ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" (продавець) в особі комісії з припинення Товариства, функції якої виконує ОСОБА_6, яка діє на підставі Статуту та протоколу загальних зборів ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" від 15.10.2012р., та ТОВ "ЕФ ЕС АССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ" (покупець) в особі уповноваженого представника ОСОБА_7, яка діє на підставі довіреності, посвідченої 18.07.15р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Труш М.О. за реєстровим № 875., було укладено договір про внесення змін до вищезгаданого договору, яким в преамбулу та п. 6 цього договору викладено в новій редакції.

Вказані договір купівлі - продажу від 20.07.2015 року та договір про внесення змін до нього від 20.08.2015 року посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстровані в реєстрі за № 882 та № 954 відповідно (т. 1, а.с. 19-22).

З акту взаємозаліку вимог від 20.07.2015р., підписаного ТОВ „ЕФ ЕС АССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ" в особі ОСОБА_7, яка діє на підставі довіреності від18.07.2015р. та ПАТ ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" в особі комісії з припинення Товариства ОСОБА_6, вбачається, що вказані особи домовилися за договором поруки № 3/5 від 02.07.2015р. та договором купівлі - продажу від 20.07.2015р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 882, здійснити взаємозалік в сумі 439 537 грн. (т. 2, а.с. 141).

При цьому, відповідачем ПАТ „ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" в обґрунтування заперечень проти позову подано до матеріалів справи копію протоколу засідання наглядової ради ПАТ „ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" від 30.06.15р., із змісту якого вбачається прийняття наглядовою радою рішення щодо надання згоди на продаж нежитлових приміщень за адресою 65085, АДРЕСА_1, а саме нежитлові будівлі під літ. „Д", „Д1", „К", загальною площею 5 213,4 кв.м., що складають 463/1000 частин нежитлових приміщень, які не є предметом спірного у даній справі договору купівлі-продажу від 20.07.15р., за яким було відчужено нежитлові будівлі літ."Ж", загальною площею 164,6 кв.м., літ."Н", загальною площею 2972,7 кв.м., літ."Р1", загальною площею 540 кв.м., літ."Р", загальною площею 86,1 кв.м., що складають 419/1000 частин нежитлових приміщень, розташованих в АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 171-173).

Разом з тим, протокол наглядової ради ПАТ „ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" № 1 від 19.07.2015р., посилання на який на підтвердження правомірності укладення спірного договору купівлі-продажу, міститься у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях ПАТ „ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" від 15.09.2017р., щодо поставлення на обговорення на засіданні наглядової ради генеральним директором ОСОБА_6 інформації про наявність заінтересованості у проекті договору між ПАТ „ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" та ТОВ „ЕФ ЕС АССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ", а саме те, що афілійована особа (син) голови наглядової ради товариства ОСОБА_8 є засновником та генеральним директором ТОВ „ЕФ ЕС АССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ", сторонами під час вирішення даного спору по суті до матеріалів справи подано не було.

Водночас, рішенням господарського суду Одеської області від 12.06.2017р. у справі № 916/730/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2017р., визнано недійсними рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС", оформлені протоколом №1 від 27.06.2015р.

Предметом даного спору є вимога позивача - акціонера Приватного акціонерного товариства "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" ОСОБА_1 визнати недійсними договір купівлі-продажу від 20.07.2015р. та договір про внесення змін до нього від 20.08.2015р., посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстровані в реєстрі за № 882 та № 954 відповідно, укладені між ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" та ТОВ "ЕС ЕФ АССЕТ "МЕНЕДЖМЕНТ".

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на порушення його корпоративних прав як акціонера ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" на володіння та управління активами цього товариства внаслідок незаконного відчуження за оспорюваними договорами 419/1000 частин нежитлових будівель ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС", розташованих в АДРЕСА_1. Підставами для визнання оспорюваних договорів купівлі - продажу недійсними позивач вказує наступні обставини: договір купівлі - продажу та договір про внесення змін до нього укладені з порушенням ст. ст. 70, 71 Закону України Про акціонерні товариства , оскільки це є значний правочин, проте загальними зборами акціонерів ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" не приймалося рішення щодо укладення значного правочину та не надавалася згода на укладення спірного договору, у вчиненні якого була заінтересованість, оскільки голова наглядової ради ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" та, на момент укладення спірного договору, засновник і генеральний директор ТОВ "ЕС ЕФ АССЕТ "МЕНЕДЖМЕНТ" є близькими родичами, а тому мало бути прийнято рішення про надання згоди на вчинення правочину із заінтересованістю. Дане питання мало бути винесено на розгляд загальних зборів акціонерів, проте таких зборів не проводилося і відповідного рішення не приймалося.

Задовольняючи позов повністю суд першої інстанції на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що мав місце факт існування заінтересованості у вчиненні між відповідачами спірного договору купівлі - продажу, однак відповідачами не доведено належними доказами дотримання ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" порядку узгодження наглядовою радою акціонерного товариства укладення цього правочину з дотриманням вимог ст. 71 Закону України Про акціонерні товариства , у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що спірний договір укладено з порушенням положень вказаної статті закону, що є підставою для визнання його недійсним. Крім того, спірний договір зі сторони ТОВ "ЕС ЕФ АССЕТ "МЕНЕДЖМЕНТ" було підписано ОСОБА_7 за довіреністю від 18.07.2015р., яка загальними зборами акціонерів від 27.06.2015р. була обрана членом наглядової ради ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС". Відсутність доказів повідомлення останньою наглядової ради щодо наявності ознак заінтересованості в укладенні спірного договору чи припинення повноважень ОСОБА_7 в наглядовій раді товариства в термін до укладення спірного договору, у свою чергу підтверджує укладення цього договору з порушенням вимог Закону України Про акціонерні товариства . Позивач звернувся до суду із даним позовом з метою захисту своїх інтересів як акціонера, обумовленого бажанням продати акції акціонерного товариства та наявністю підстав побоюватися, що в майбутньому через укладення товариством спірної значної угоди, щодо якої є заінтересованість посадових осіб сторін договору, слід очікувати погіршення фінансового стану цього товариства, що вплине на вартість акцій та порушуватиме фінансовий інтерес акціонера - позивача.

Колегія суддів погоджується з прийнятим судом першої інстанції судовим рішенням, з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлено статтею 215 ЦК України.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч. 1- 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист порушеного цивільного права та інтересу. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право та інтерес особи, за захистом яких позивач звернувся до суду, яке саме право чи інтерес порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права та інтересу, якщо воно мало місце.

Позивач - акціонер ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги порушенням його корпоративних прав укладенням спірного договору від 20.07.2015р.

Згідно з п. 51 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008р. № 13, спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Наведеним спростовується безпідставне твердження відповідача ТОВ "ЕС ЕФ АССЕТ "МЕНЕДЖМЕНТ" про непідвідомчість даного спору господарським судам.

Корпоративними правами згідно з ст.167 ГК України є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За визначенням термінів наведених у п.п. 1, 4, 8, 15 ст. 2 Закону України „Про акціонерні товариства", в редакції чинній на момент укладення спірного договору, у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: - афілійовані одна щодо іншої особи: юридичні особи, за умови, що одна з них здійснює контроль над іншою чи обидві перебувають під контролем третьої особи; члени сім'ї фізичної особи - чоловік (дружина), а також батьки (усиновителі), опікуни (піклувальники), брати, сестри, діти та їхні чоловіки (дружини); фізична особа та члени її сім'ї і юридична особа, якщо ця фізична особа та/або члени її сім'ї здійснюють контроль над юридичною особою;

- значний правочин - правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності;

- корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами;

- посадові особи органів акціонерного товариства - фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

Відповідно до положень ст. 70 Закону України „Про акціонерні товариства", в редакції чинній на момент укладення спірного договору, рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів.

Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.

Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій.

Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості.

Якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться акціонерним товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості. При цьому залежно від граничної сукупної вартості таких правочинів повинні застосовуватися відповідні положення частини другої цієї статті.

Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.71 Закону України „Про акціонерні товариства", в редакції чинній на момент укладення спірного договору, особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, вважається посадова особа органів товариства; член її сім'ї - чоловік (дружина), батьки (усиновителі), опікун (піклувальник), брат, сестра, діти та їхні чоловіки (дружини); юридична особа, в якій частка, що належить посадовій особі органів товариства, членам її сім'ї, становить 25 і більше відсотків; акціонер, який одноосібно або разом із членами сім'ї володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, якщо зазначена особа (особи - разом або окремо) відповідає принаймні одній із нижченаведених ознак: є стороною такого правочину або є членом виконавчого органу юридичної особи, яка є стороною правочину; отримує винагороду за вчинення такого правочину від товариства (посадових осіб товариства) або від особи, яка є стороною правочину; внаслідок такого правочину придбаває майно; бере участь у правочині як представник або посередник (крім представництва товариства посадовими особами). Особа, заінтересована у вчиненні правочину, зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту виникнення у неї заінтересованості поінформувати товариство про наявність у неї такої заінтересованості.

Виконавчий орган акціонерного товариства зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня отримання відомостей про можливість вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, надати наглядовій раді (у разі відсутності наглядової ради - кожному акціонеру персонально) інформацію стосовно правочину, у вчиненні якого є заінтересованість, зокрема про: предмет правочину; вартість одиниці товару або послуг, якщо вона передбачена правочином; загальну суму правочину щодо придбання, відчуження або можливості відчуження майна, виконання робіт, надання або отримання послуг; особу, яка має заінтересованість у вчиненні такого правочину. У разі якщо правочин, щодо якого є заінтересованість, порушує інтереси товариства, наглядова рада може заборонити його вчинення або винести розгляд цього питання на загальні збори. Наглядова рада протягом п'яти робочих днів з дня отримання від виконавчого органу інформації про правочин, у вчиненні якого є заінтересованість, зобов'язана прийняти рішення щодо вчинення такого правочину товариством або про відмову від його вчинення. Якщо заінтересована у вчиненні правочину особа є членом наглядової ради, вона не бере участі в голосуванні з питання вчинення такого правочину. Якщо більшість членів наглядової ради є особами, заінтересованими у вчиненні такого правочину, або якщо наглядова рада не була створена або не прийняла рішення про вчинення чи відмову від вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, протягом строку, встановленого цією статтею, це питання виноситься на розгляд загальних зборів. Наглядова рада може прийняти рішення про вчинення чи відмову від вчинення правочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 71 Закону України „Про акціонерні товариства", в редакції чинній на момент укладення спірного договору, положення цієї статті не застосовуються у разі: реалізації акціонерами переважного права відповідно до статті 27 цього Закону; викупу товариством в акціонерів розміщених ним акцій відповідно до статті 66 цього Закону; виділу та припинення акціонерного товариства; надання посадовою особою органів товариства або акціонером, що одноосібно або разом з афілійованими особами володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, на безоплатній основі гарантії, поруки (у тому числі майнової поруки), застави або іпотеки особам, які надають товариству позику.

Статтею 72 вказаного Закону встановлено, що правочин, вчинений з порушенням вимог статті 71 цього Закону, може бути визнано судом недійсним. Відповідальність за шкоду, заподіяну товариству правочином, вчиненим з порушенням вимог статті 71 цього Закону, несе особа, заінтересована у вчиненні акціонерним товариством такого правочину.

З фінансового звіту ПАТ „ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" вбачається, що станом на 31.12.2013 року згідно з розділом І форми № 1-м вартість активів товариства складала 2 564,7 тис. грн. (т. 1, а.с. 127). Враховуючи, що за договорами купівлі - продажу від 17.07.2015р. ПАТ„ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" було відчужено на користь ТОВ Торговий дім Титан 463/1000 частин нежитлових будівель та на користь СПД Капітан І.Б. 118/1000 частин нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, і на балансі товариства залишилось 419/1000 частин нежитлових будівель, що згідно з п. 4 спірного договору купівлі - продажу від 20.07.2015р. складало 439 573 грн. (100%), то колегія суддів приходить до висновку, що спірний правочин був значним (ч. 2 ст. 70 Закону України „Про акціонерні товариства", в редакції чинній на момент укладення спірного договору), що також відображено за результатами розгляду питання п. 6 рішення загальних зборів акціонерів від 27.06.2015р. Отже, для його укладення необхідно було отримати згоду загальних зборів акціонерів ПАТ „ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС".

Подані відповідачем в обґрунтування заперечень проти позову стосовно того, що спірний правочин не є значним, сумнівні фінансові звіти за 2014-2015р.р., колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не містять відомостей про їх прийняття відповідними контролюючими органами, що унеможливлює встановлення процентного співвідношення вартості відчуженого за спірним договором майна з вартістю активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.

Водночас, судом установлено, що рішенням господарського суду Одеської області від 12.06.2017р. у справі № 916/730/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2017р., визнано недійсними рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС", оформлені протоколом №1 від 27.06.2015р., якими затверджувалися рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися Товариством у період з 27.06.2015 до наступних загальних зборів акціонерів Товариства, але не пізніше 30.12.2016, та надавалася згода на продаж майна ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" - нежитлових будівель під літ. "Ж" загальною площею 164,6 кв.м., літ. "Н" загальною площею 2972,7 кв.м., літ. "Р" загальною площею 86,1 кв.м., літ. "Р1" загальною площею 540,0 кв.м. що складають 419/1000 частин нежитлових приміщень орієнтованою вартістю 435000 грн.

За приписами ч.1 ст. 35 ГПК України, в редакції чинній на момент вирішення спору господарським судом першої інстанції, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільність їх визнання.

Разом з тим, обставини справи щодо наявності заінтересованості у вчиненні спірного правочину з огляду на те, що голова наглядової ради ПАТ„ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" ОСОБА_10 та, на момент укладення спірного договору, єдиний засновник і генеральний директор ТОВ „ЕФ ЕС АССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ" ОСОБА_11 є близькими родичами, а саме матір'ю та сином, послідовно підтверджувалося відповідачем ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" як у відзиві на позовну заяву, так і у письмових поясненнях. Зазначену обставину підтверджував також сам ОСОБА_11 у письмових поясненнях від 24.03.2016р. правоохоронним органам.

З цих підстав колегія суддів не бере до уваги викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача щодо недоведеності позивачем факту наявності родинних зв'язків посадових осіб виконавчого органу акціонерного товариства та виконавчого органу ТОВ „ЕФ ЕС АССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ", як такі що суперечать приписам ст. 32 ГПК України, в редакції чинній на момент вирішення спору господарським судом першої інстанції, згідно з якою пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі є належними засобами доказування. Окрім того, письмові пояснення відповідача не суперечать й іншим належним доказам наявним у справі. В апеляційній скарзі відповідачем не наведено обставин справи, з яких у суду повинні були виникнути сумніви щодо достовірності визнання вказаних обставин та добровільності їх визнання на час вчиненні тієї чи іншої дії, а доводи апеляційної скарги в цій частині є надуманими та непереконливими.

Також судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що спірний договір купівлі - продажу зі сторони покупця ТОВ "ЕС ЕФ АССЕТ "МЕНЕДЖМЕНТ" було підписано ОСОБА_7 за довіреністю від 18.07.2015р., яка на той час згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 27.06.2015р. була членом наглядової ради ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС".

Отже, враховуючи, що голова наглядової ради ОСОБА_8 та єдиний член наглядової ради ОСОБА_7 були особами заінтересованими у вчиненні правочину купівлі - продажу 419/1000 частин нерухомого майна акціонерного товариства, то відповідно до ст. 71 Закону України Про акціонерні товариства дане питання повинно виноситися на розгляд загальних зборів акціонерів.

Проте, належних доказів які б свідчили про те, що наглядовою радою чи загальними зборами акціонерів ПАТ„ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" приймалося відповідне рішення про надання згоди на вчинення правочину із заінтересованістю, відповідачами до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

За таких встановлених судом апеляційної інстанції обставин, правильним є висновок місцевого суду про те, що оспорюваний договір купівлі - продажу вчинено з порушенням вимог ст. 71 Закону України Про акціонерні товариства , що відповідно до ст. 72 цього Закону є підставою для визнання його недійсним.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України, яка полягає у тому, законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.

Акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства. При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання

При цьому, колегія суддів виходить із того, що відповідно до п.п. 1, 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції, законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. В аспекті поставленого у конституційному поданні питання положення частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України треба розуміти так, що акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі й третіми особами, прав та охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

У даній справі позивач свої позовні вимоги обґрунтовує порушенням його корпоративних прав як акціонера ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" на володіння та управління активами цього товариства внаслідок незаконного відчуження за оспорюваними договорами 419/1000 частин нежитлових будівель ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС", розташованих в АДРЕСА_1.

Таким чином судом установлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом з метою захисту своїх інтересів як акціонера, обумовленого бажанням продати акції акціонерного товариства та наявністю підстав побоюватися, що внаслідок укладення товариством з порушенням вимог ст. ст. 70, 71 Закону України Про акціонерні товариства спірного договору, щодо якого є заінтересованість посадових осіб виконавчих органів сторін договору, відбудеться погіршення фінансового стану товариства та знецінення вартості акцій, що безумовно порушує фінансовий інтерес акціонера - позивача та викликає необхідність його судового захисту.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на приписи ст.ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 31 жовтня 2017 року у справі № 916/2872/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст складено 02.02.2018р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

Філінюк І.Г.