Постанова

від 30.01.2018 по справі 916/2674/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 рокум. ОдесаСправа № 916/2674/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Принцевської Н.М.;

суддів:. Головея В.М., Ярош А.І.;

секретар судового засідання Бендерук Є.О.;

За участю представників учасників процесу:

від позивачів: Міністерства оборони України м. Київ - Оксенчук С.С., довіреність № 220/477/д від 22.12.2017 року;

Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району - Турченко О.В., довіреність № 03 від 10.01.2018 року;

від відповідача: Білгород-Дністровської міської ради, м. Білгород-Дністровський - Гавриленко Є.В., довіреність № 29/55 від 09.01.2018 року;

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Відділу Держгеокадастру у Білгород-Дністровському Одеської області не з`явився;

Кабінету Міністрів України, м. Київ - не з`явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Білгород-Дністровський - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2017 року (суддя Щавинська Ю.М., м. Одеса, повний текст складено 30.10.2017 року)

по справі № 916/2674/16

за позовом: Міністерства оборони України, м. Київ; Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Білгород-Дністровський;

до Білгород-Дністровської міської ради, м. Білгород-Дністровський;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділ Держгеокадастру у Білгород-Дністровському Одеської області, Кабінет Міністрів України, м. Київ;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Білгород-Дністровський;

про визнання незаконним та скасування рішення

Міністерство оборони України, м. Київ і Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району, м. Білгород-Дністровський Одеської області звернулись до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Білгород-Дністровської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відділу Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському Одеської області, в якій просили суд визнати незаконним та скасувати рішення Білгород-Дністровської міської ради від 03.10.2014 року №1076-VІ Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безкоштовно у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0640 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за кадастровим номером 511300000:01:003:0373, а також відшкодувати позивачам за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , яка є складовою частиною земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , - відноситься до земель оборони; Білгород-Дністровська міська рада під час прийняття спірного рішення безпідставно та незаконно розпорядилась земельною ділянкою, яка відноситься до земель оборони, що належить державі в особі Кабінету Міністрів України на праві власності та Міністерству оборони України на праві постійного користування.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.10.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , м.Білгород-Дністровський Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.11.2016 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Відділ Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському Одеської області і Кабінет Міністрів України, м. Київ.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.12.2016 року у справі №916/2674/16 (суддя Бездоля Ю.С.), залишеним без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 року, в задоволенні позову Міністерства оборони України, м.Київ, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Білгород-Дністровський Одеської області відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2017 рішення Господарського суду Одеської області від 06.12.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року скасовані, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

При цьому у вказаній постанові Вищий господарський суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у позові, в своїх рішеннях послалися на те, що спірне рішення органу місцевого самоврядування є одноразовим ненормативним актом, який вичерпав свою дію шляхом виконання. Проте, такий висновок зроблений судами у зв`язку з помилковим тлумаченням правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 11.11.2014 року у справі № 21-405а14.

У вказаній постанові зазначено, що, оскільки підставою для подачі позову у даній справі слугувала саме незаконність рішення відповідача № 1076-VI, в результаті реалізації якого виникло цивільне речове право фізичної особи ( ОСОБА_1 ) на земельну ділянку, яке позивачі оспорюють одночасно з порушенням питання про визнання незаконним рішення міської ради, суди першої та апеляційної інстанцій помилково не врахували правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року в справі № 6-2510цс15, і відмовили в задоволенні позову Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, фактично не перевіряючи їх доводи про незаконність оспорюваного рішення ради.

Крім того, касаційний суд вказав, що суди попередніх інстанцій не встановили обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема, не з`ясували та в рішеннях не зазначили дійсний правовий статус земельної ділянки, яка передана третій особі у власність за оспорюваним рішенням, її цільове призначення, наявності на земельній ділянці військового майна тощо, не зробили ніяких висновків про те, чи входить земельна ділянка, що передана третій особі у власність за оспорюваним рішенням, до складу земельної ділянки, що знаходиться у постійному користуванні Міністерства оборони України.

Після нового розгляду справи судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Одеської області від 23.10.2017 року у справі № 916/2674/16 (суддя Щавинська Ю.М.) у задоволенні позову було відмовлено з огляду на те, що позивачами в процесі розгляду даної справи належним чином не доведено факт наявності у спірної земельної ділянки правового статусу земель оборони.

Позивачі по справі - Міністерство оборони України, м. Київ і Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району, м. Білгород-Дністровський Одеської області з рішенням суду не погодились та звернулись до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2017 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, а саме: визнати незаконним та скасувати рішення Білгород-Дністровської міської ради від 03.10.2014 року №1076-VІ Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безкоштовно у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0640 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за кадастровим номером 511300000:01:003:0373.

Апеляційна скарга Міністерства оборони України, м. Київ мотивована тим, що висновки суду першої інстанцій суперечать нормам матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а також обов`язкових для застосування місцевими господарськими судами при ухвалені рішень висновків Верховного Суду України викладених у постановах, прийнятих з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права.

Зокрема, апелянт зауважує, що за наслідками інвентаризації, відповідно до визначеної Додатком № 3 до статті 4 Положення, затвердженого наказом Голови державного комітету по земельних ресурсах і Міністерства оборони України 1992 року № 34/203, форми, з використанням планово-картографічного матеріалу 1993 року було виготовлення, складено Акт інвентаризації земель Міністерства оборони України з експлікацією, з яких вбачається, що у постійному користуванні військової частини НОМЕР_1 знаходиться земельна ділянка площею 0,181 га військового містечка №31, що використовується нею за цільовим призначенням. Матеріали інвентаризації містять чіткий опис меж земельної ділянки, її площі та зазначення суміжних земельних ділянок.

Крім того, Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району було проведено облік земельних ділянок, що підтверджується індивідуальною карткою обліку земельної ділянки № 7 військового містечка № 31 від 01.04.2012 року. За погодженням з Відділом Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському Одеської області, складено відомість наявності та обліку земельних ділянок державної власності, які рахуються за Міністерством оборони України, з якої вбачається, що за Білгород-Дністровською КЕЧ району рахується земельна ділянка площею 0,1813 га за адресою: м. Білгород- Дністровський, вул. Кишинівська, 10.

Проведеними між Білгород-Дністровською КЕЧ району та відділом Держземагентства у м. Білгород-Дністровському Одеської області звірками щодо наявності земель державної власності, які перебувають у користуванні Міністерства оборони України на території Одеської області, станом на 01.09.2012 року, на 01.05.2017 року встановлено, що за Білгород-Дністровською КЕЧ району закріплена земельна ділянка площею 0,1813 га за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Кишинівська, 10 та розбіжностей в обліку площі земельних ділянок, які рахуються за Міністерством оборони України по Білгород-Дністровській КЕЧ району, щодо спірної земельної ділянки не виявлено.

Також, апелянт зазначає, що у даному випадку, власником земельних ділянок, закріплених за суб`єктами, що перебувають у сфері управління Міністерства оборони України є, держава в особі Кабінету Міністрів України, з огляду на що Білгород-Дністровська міська рада приймаючи оскаржуване рішення, не маючи жодних повноважень на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою загальною площею 0,1813 га, розпорядилась самовільно і незаконно землями оборони всупереч вимогам Конституції України та Земельного Кодексу України, оскільки відповідно до частини 5 статті 116, статті 141, 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Апеляційні скарга Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Білгород-Дністровський Одеської області мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Позивач, зокрема, зазначає, що оспорювана земельна ділянка належить до земель оборони, будь-які рішення щодо припинення права користування земельною ділянкою військового містечка № 31 за адресою:м. Білгород-Дністровський, вул. Кишинівська, 10, органами виконавчої влади або місцевого самоврядування не приймалися, згода Міністра оборони Украйни па передачу земельної ділянки Білгород-Дністровській міській раді не надавалася, також Міністерство оборони України не зверталося до органів місцевого самоврядування з клопотанням про відмову від права користування земельною ділянкою площею 0.1813 га, що розташована за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Кишинівська, 10.

11.01.2018 року через канцелярію до Одеського апеляційного господарського суду від Білгород-Дністровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, який долучено до матеріалів справи, та в якому відповідач просить суд апеляційні скарги Міністерства оборони України, м. Київ і Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Білгород-Дністровський Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2017 року по справі № 916/2674/16 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2017 року залишити без змін.

При цьому, Білгород-Дністровська міська рада зазначає, що апелянтами не надано до суду жодного правовстановлюючого документа на право власності або право користування спірною земельною ділянкою.

Посилання позивачів по справі на Акт інвентаризації земель Міністерства оборони, на думку відповідача, є хибними, оскільки, з вказаного акту вбачається, що земельна ділянка перебуває у користуванні Військової частини та використовується за цільовим призначенням, окрім того, в акті зазначено про необхідність розробити проект надання земельної ділянки для виготовлення державних актів про право постійного користування землею.

Відповідач зазначає, що доказів виготовлення відповідного проекту до теперішнього часу не надано. Крім того, як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи №815/5925/13 та знайшло своє відображення, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.03.2014 року, що фонди містечка № 31 вивільнені військовими з 1992 року та з цього часу ніким не зайняті.

Відповідач зауважує, що не можуть бути також взяті до уваги відомості облікових даних Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району та Відділу Держземагенства м. Білгород-Дністровського, згідно з якими земельна ділянка площею 0,1813 га, розташована за адресою: вул. Кишинівська, 10, рахується за Міністерством оборони України, оскільки, згідно положень керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затверджених наказом Міністра оборони України N 483 від 22.12.1997 року, облік земель повинен бути своєчасним, повним, достовірним і точним та складається, зокрема, з оформлення встановлених документів на право користування. При цьому, облікова картка земельної ділянки свідчить про наявність у неї посилань саме на рішення № 3/7 від 21.09.1945 року, яке, не може бути прийнято в якості належного та допустимого доказу у зв`язку з його фактичною відсутністю.

Кабінетом міністрів України надані пояснення на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2017 року по справі № 916/2674/16 є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2017 року апеляційні скарги Міністерства оборони України, м. Київ і Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Білгород-Дністровський Одеської області прийняті до провадження колегією у складі головуючого судді Принцевської Н.М., суддів: Головея В.М., Ярош А.І. та об`єднані в одне провадження для сумісного розгляду, розгляд справи призначено на 15.01.2018 року.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 року розгляд справи відкладено на 31.01.2018 року, а також у зв`язку із набранням чинності 15.12.2017 року нового Господарського процесуального кодексу України та запровадженням кардинально нового процесу та інших правил подання учасниками справи заяв та клопотань, учасникам справи роз`яснено про їх право подати до суду заяви чи клопотання, а також подати свої заперечення щодо заявлених клопотань, із доказами направлення копій таких заяв, клопотань іншим учасникам справи, протягом 3 днів з дня отримання ухвали суду.

В установлений ухвалами строк заяв та клопотань від учасників справи не надійшло.

В судовому засіданні представники позивачів підтримали вимоги апеляційних скарг та наполягали на їх задоволенні з підстав, викладених ними письмово.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційних скарг, просив залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивачів та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи, що явка учасників процесу не була визнана обов`язковою, останні повідомлені про час, дату та місце розгляду справи належним чином, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників третіх осіб.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що справа підлягає перегляду у межах доводів апеляційної скарги, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в справі № 916/2674/16 та наданих представниками сторін пояснень.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і, виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2017 року у справі № 916/2674/16 є правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 03.10.2014 року № 1076-VI Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безкоштовно у власність громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0640 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за кадастровим номером 5110300000:01:003:0373; зобов`язано гр. ОСОБА_1 здійснити відповідні заходи щодо оформлення права на земельну ділянку у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України, дотримуватись положень статті 91 Земельного кодексу України; зобов`язано Відділ Держземагенства у м. Білгород-Дністровському Одеської області за встановленим законом порядком внести належні зміни до земельно-облікової документації; зобов`язано Білгород-Дністровську ОДПІ врахувати дане рішення у роботі.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради депутатів трудящих від 21.09.1945 року № 3/7, яке на думку позивачів визначає належність спірної земельної ділянки до державної власності, у архівних матеріалах відсутнє, у зв`язку з чим надано бути не може.

Одеським апеляційним господарським судом встановлені наступні обставини:

За обліковими даними (форма 405) Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району та Відділу Держземагентства м.Білгород-Дністровського (форма 6-ЗЕМ) за Міністерством оборони України рахується земельна ділянка площею 0,1813 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . На цій земельній ділянці знаходиться вивільнене військове містечко № 31.

В матеріалах справи наявний акт інвентаризації земель Міністерства оборони України станом на 1993 рік, складений згідно з розпорядженням районної державної адміністрації, виконавчого комітету міської Ради народних депутатів від 18.03.1993 року, в якому містяться дані про земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 з наступними об`єктами: прачечна, контора, сушильна, котельна, склад, вугільний склад. З вказаного акту вбачається, що земельна ділянка перебувала у користуванні Військової частини НОМЕР_1 , використовувалась за цільовим призначенням; окрім того, вказано на необхідність розробити проект надання земельної ділянки для виготовлення державних актів про право постійного користування землею. (т.1, а.с.16-26)

У 2010 році ОСОБА_1 , м. Білгород-Дністровський Одеської області звернувся до Білгород-Дністровської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0640 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 08.07.2010 року № 1058-V Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України в м. Білгород-Дністровському громадянину ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,064 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У довідці Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради від 09.09.2010 року № 473 зазначено, що земельна ділянка площею 0,0640 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться в комунальній власності Білгород-Дністровської міської ради. (т.2, а.с.3)

27.07.2012 року Білгород-Дністровським міжрайонним прокурором внесено протест №16-6272-12 на рішення Білгород-Дністровської міської ради від 08.07.2010 року №1058-V в частині, яка стосується громадянина ОСОБА_1 .

Рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 27.12.2012 року № 491-VI Про розгляд протесту прокурора від 27.07.2012 року № 16-672-12 протест Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора від 27.07.2012 року №16-6272-12 не задоволено. (т.1, а.с.34)

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.05.2013 року у справі № 1505/10424/2012 відмовлено в задоволенні адміністративного позову заступника Білгород - Дністровського міжрайонного прокурора до Білгород - Дністровської міської ради, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Білгород - Дністровської міської ради від 08.07.2010 року № 1058-V. (т.1, а.с.167-170)

Зазначеною постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області встановлено, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 не відноситься до земель Міністерства оборони України, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на дану земельну ділянку.

11.11.2013 року Білгород-Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Білгород-Дністровської міської ради про визнання незаконним та скасування пункту 1.4 рішення Білгород-Дністровської міської ради від 08.07.2010 року №1058-V Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України в м. Білгород-Дністровському, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,064 га за адресою: АДРЕСА_1 (справа №916/3133/13). Справа № 916/3133/13 розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.06.2015 року у справі №916/3133/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2015 року, у задоволенні позову відмовлено повністю з підстав того, що рішення Білгород-Дністровської міської ради від 08.07.2010 року № 1058-V Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України з м. Білгород-Дністровському є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію під час його виконання, скасування якого не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки.(т.2, а.с.38-40)

У 2014 році ОСОБА_1 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,064 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 03.10.2014 році №1074-VI Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безкоштовно у власність громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0640 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за кадастровим номером 5110300000:01:003:0373; зобов`язано громадянина ОСОБА_1 згідно з пунктом 1 цього рішення здійснити відповідні заходи щодо оформлення права на земельну ділянку у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України, дотримуватись положень статті 91 Земельного кодексу України; зобов`язано Відділ Держземагенства у м. Білгород-Дністровському Одеської області за встановленим законом порядком внести належні зміни до земельно-облікової документації; зобов`язано Білгород-Дністровську ОДПІ врахувати дане рішення у роботі.

23.10.2014 року ОСОБА_1 отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер: НОМЕР_2 щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110300000:01:003:0373, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,064 га. (т.1, а.с.175)

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про реєстрацію за третьою особою ( ОСОБА_1 ) права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер: 5110300000:01:003:0373; об`єкти нерухомого майна на земельній ділянці відсутні, про що свідчать відповідні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна від 23.10.2014 року та від 05.02.2016 року. (т.1, а.с. 176-177)

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.12.2016 року власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110300000:01:003:0373 є ОСОБА_1 . (т.2, а.с.129-131)

Спірні правовідносини регулюються, зокрема, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про використання земель оборони", Законом України "Про Збройні Сили України", Законом України "Про управління об`єктами державної власності", а також Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженим Наказом Міністра Оборони України N 483 від 22.12.1997 року.

Так, відповідно до статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Згідно із статтею 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать зокрема землі оборони.

Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Частина 5 статті 116 Конституції України наділяє Кабінет Міністрів України повноваженням здійснювати управління державної власності відповідно до закону. Відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України", Положення про Міністерство оборони України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011року № 406/2011, Міністерство оборони України, зокрема, надає згоду або відмовляє в наданні згоди на відчуження майнових об`єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів; здійснює у межах повноважень інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Міноборони України; здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил.

Таким чином, землі оборони знаходяться в управлінні та користуванні Міністерства оборони, тоді як власником цих земель є держава в особі Кабінету Міністрів України, який ними розпоряджається.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено статтею 123 чинного Земельного кодексу України, а до його прийняття він встановлювався відповідно до приписів статті 16 Земельного кодексу Української РСР (1970 року).

Крім того, Наказом Міністра Оборони України N 483 від 22.12.1997 року затверджено Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями.

Відповідно до пункту 15 вказаного Положення відведення земельних ділянок проводиться на підставі рішень Рад, які в межах своєї компетенції надають в користування землі. В рішенні про надання земель вказуються умови користування землею. Надання земельних ділянок здійснюється за проектами їх відведення. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Замовниками виконання вказаних робіт є військові частини, військово-навчальні заклади, підприємства, установи і організації Міністерства оборони України.

Згідно із пунктом 16, 17, 18 Положення Земельні ділянки для потреб Збройних Сил України надаються в постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або користування землею, забороняється.

Крім того, в пункті 19 вказаного Положення зазначено, що право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються відповідними радами.

Доказів на підтвердження права постійного користування вищезазначеною земельною ділянкою площею 0,1813 га, як і будь-яких інших правовстановлюючих документів на право власності або користування спірною земельною ділянкою матеріали справи не містять, як і доказів того, що межі земельної ділянки загальною площею 0,1813 га, що обліковується за військовою частиною НОМЕР_1 , перенесені в натурі на місцевості; реєстрації вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та отримання кадастрового номеру цієї земельної ділянки.

Крім того, в матеріалах справи відсутні і докази на підтвердження того, що передана оскаржуваним рішенням у власність громадянину ОСОБА_1 земельна ділянка, площею 0,0640 га за адресою: АДРЕСА_1 , входить до складу вищезазначеної земельної ділянки 0,1813 га, що обліковується за військовою частиною НОМЕР_1 .

Посилання апелянтів на рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради депутатів трудящих від 21.09.1945 року №3/7, як на підтвердження того, що вищезазначені земельні ділянки відносяться до земель оборони, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції та визнано учасниками справи, вказане рішення в архівних матеріалах відсутнє.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Таким чином, обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюються господарським судом на підставі фактичних даних, якими є докази.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 76 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Таким чином, колегія Одеського апеляційного господарського суду вважає, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 73, 74, 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України факт надання ані спірної земельної ділянки, ані земельної ділянки площею 0,1813 га для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, що відповідно до законодавчого визначення є критерієм віднесення земельної ділянки до земель оборони.

З огляду на що, судова колегія відхиляє аргументи, викладені в апеляційній скарзі та приймає заперечення на апеляційну скаргу, надані Білгород-Дністровською міською радою, за наступними мотивами.

Аргументи, викладені в апеляційних скаргах Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, в частині того, що належність вищезазначених земельних ділянок до земель оборони підтверджується, зокрема Актом інвентаризації земель Міністерства оборони України з експлікацією 1993 року та індивідуальною карткою обліку земельної ділянки № 7 військового містечка № 31 від 01.04.2012 року, спростовуються встановленими обставинами справи та вимогами чинного законодавства.

В наявному в матеріалах справи Акті інвентаризації земель Міністерства оборони України 1993 року, складеному згідно з розпорядженням районної державної адміністрації, виконавчого комітету міської Ради народних депутатів від 18.03.1993 року, в якому містяться дані про земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Кишинівська, 10 з наступними об`єктами: прачечна, контора, сушильна, котельна, склад, вугільний склад, вказано на необхідність військовій частині НОМЕР_1 розробити проект надання земельної ділянки для виготовлення державних актів про право постійного користування землею.

Разом з тим, доказів виготовлення відповідного проекту матеріали справи не містять. Як вірно встановлено судом під час розгляду даної справи, а також було встановлено під час розгляду адміністративної справи № 815/5925/13 та знайшло своє відображення, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.03.2014 року, з 1992 року фонди містечка №31 вивільнені військовими та з цього часу ніким не зайняті.

Крім того, як зауважує відповідач та з чим погоджується колегія суддів, не можуть бути також взяті до уваги відомості облікових даних Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району та Відділу Держземагенства м. Білгород-Дністровського, згідно з якими земельна ділянка площею 0,1813 га, розташована за адресою: вул. Кишинівська, 10, рахується за Міністерством оборони України, оскільки, відповідно до Положень керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затверджених наказом Міністра оборони України N 483 від 22.12.1997 року, облік земель повинен бути своєчасним, повним, достовірним і точним та складається, зокрема, з оформлення встановлених документів на право користування. При цьому, облікова картка земельної ділянки свідчить про наявність у ній посилань саме на рішення № 3/7 від 21.09.1945 року, яке, не може бути прийнято в якості належного та допустимого доказу у зв`язку з його фактичною відсутністю.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачами в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, не доведено факт надання ані спірної земельної ділянки, ані земельної ділянки площею 0,813 га для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, що згідно з законодавчим визначенням є критерієм віднесення земельної ділянки до земель оборони.

Переглядаючи в апеляційному порядку рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2017 року у справі № 916/2674/16, суд апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, на підставі встановлених фактичних обставин справи не виявив порушення чи неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття Господарським судом Одеської області неправильного судового рішення у справі.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2017 року у справі № 916/2674/16 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Міністерства оборони України, м. Київ та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Білгород-Дністровський на рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2017 року у справі № 916/2674/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2017 року у справі №916/2674/16 залишити без змін.

Справу № 916/2674/16 повернути до Господарського суду Одеської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна і резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 31.01.2018 року, повний текст постанови складено 02.02.2018 року.

Головуючий суддя Н.М. ПринцевськаСудді В.М. Головей А.І. Ярош