Постанова

від 29.11.2018 по справі 916/2674/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 916/2674/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В.- головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2017 у справі

за позовом: 1. Міністерства оборони України, 2. Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Білгород-Дністровської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Відділ Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області, 2. Кабінет Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 3. ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення,

за участю представників:

від позивача-1 - Барда С.Ю., представник,

від позивача-2 - не з'явились,

від відповідача - не з'явились,

від 3-ї особи-1 - не з'явились,

від 3-ї особи-2 - Новіцька Л.О., представник,

від 3-ї особи-3 - не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Міністерство оборони України і Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Білгород-Дністровська КЕЧ) звернулися до Господарського суду Одеської області з позовом до Білгород-Дністровської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської міської ради від 03.10.2014 № 1076-VІ "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безкоштовно у власність гр. ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0640 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_1.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 є складовою частиною земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 і відноситься до земель оборони; Білгород-Дністровська міська рада під час прийняття спірного рішення безпідставно та незаконно розпорядилась земельною ділянкою, яка відноситься до земель оборони, що належить державі в особі Кабінету Міністрів України на праві власності та Міністерству оборони України на праві постійного користування.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. За обліковими даними (форма 405) Білгород-Дністровської КЕЧ району та Відділу Держземагентства м. Білгород-Дністровського (форма 6-ЗЕМ) за Міністерством оборони України рахується земельна ділянка площею 0,1813 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1. На цій земельній ділянці знаходиться вивільнене військове містечко № 31.

2.2. Відповідно до акту інвентаризації земель Міністерства оборони України станом на 1993 рік, складеного згідно розпорядження районної державної адміністрації, Виконавчого комітету міської Ради народних депутатів від 18.03.1993, в ньому містяться дані про земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 з наступними об'єктами: прачечна, контора, сушильна, котельна, склад, вугільний склад. Земельна ділянка перебувала у користуванні Військової частини 28907, використовувалась за цільовим призначенням.

2.3. У 2010 році ОСОБА_3 звернувся до Білгород-Дністровської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0640 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

2.4. Рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 08.07.2010 № 1058-V "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України в м. Білгород-Дністровському" громадянину ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,064 га за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

2.5. У довідці Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради від 09.09.2010 № 473 зазначено, що земельна ділянка площею 0,0640 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться в комунальній власності Білгород-Дністровської міської ради.

2.6. Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.05.2013 у справі № 1505/10424/2012 відмовлено в задоволенні адміністративного позову заступника Білгород - Дністровського міжрайонного прокурора до Білгород - Дністровської міської ради, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Білгород - Дністровської міської ради від 08.07.2010 № 1058-V.

2.7. Зазначеною постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області встановлено, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 не відноситься до земель Міністерства оборони України, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на дану земельну ділянку.

2.8. Рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 03.10.2014 № 1076-VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_3" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безкоштовно у власність громадянину ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0640 га за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_2; зобов'язано гр. ОСОБА_3 здійснити відповідні заходи щодо оформлення права на земельну ділянку у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), дотримуватись положень статті 91 ЗК України; зобов'язано Відділ Держземагенства у м. Білгород-Дністровському Одеської області за встановленим законом порядком внести належні зміни до земельно-облікової документації; зобов'язано Білгород-Дністровську ОДПІ врахувати дане рішення у роботі.

2.9. 23.10.2014 ОСОБА_3 отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер: 28526221 щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_2, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,064 га.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.12.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

3.2. Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2017 рішення Господарського суду Одеської області від 06.12.2016 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 скасовані, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

3.3. Вищий господарський суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у позові, в своїх рішеннях послалися на те, що спірне рішення органу місцевого самоврядування є одноразовим ненормативним актом, який вичерпав свою дію шляхом виконання. Проте, такий висновок зроблений судами у зв'язку з помилковим тлумаченням правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 11.11.2014 у справі № 21-405а14.

Оскільки підставою для подачі позову у даній справі слугувала саме незаконність рішення відповідача № 1076-VI, в результаті реалізації якого виникло цивільне речове право фізичної особи (ОСОБА_3.) на земельну ділянку, яке позивачі оспорюють одночасно з порушенням питання про визнання незаконним рішення міської ради, суди першої та апеляційної інстанцій помилково не врахували правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року в справі № 6-2510цс15, і відмовили в задоволенні позову фактично не перевіряючи доводи позивачів про незаконність оспорюваного рішення ради.

Крім того, касаційний суд вказав, що суди попередніх інстанцій не встановили обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема, не з'ясували та не зазначили дійсний правовий статус земельної ділянки, яка передана третій особі у власність за оспорюваним рішенням, її цільове призначення, наявності на земельній ділянці військового майна тощо, не зробили ніяких висновків про те, чи входить земельна ділянка, що передана третій особі у власність за оспорюваним рішенням, до складу земельної ділянки, що знаходиться у постійному користуванні Міністерства оборони України.

3.4. Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.10.2017 (суддя Щавинська Ю.М.) у задоволенні позову відмовлено з огляду на те, що позивачами в процесі розгляду даної справи належним чином не доведено факт наявності у спірної земельної ділянки правового статусу земель оборони.

3.5. Постановою колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 у складі: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. Міністерство оборони України у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

4.2. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, статей 141, 142 ЗК України, положень Законів України "Про Збройні Сили України", "Про використання земель оборони". Скаржник наголошує, що спірна земельна ділянка в установленому законом порядку із державної власності не вибувала, право постійного користування Міністерства оборони України спірною земельною ділянкою не припинялось. З огляду на що Білгород-Дністровська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення, не маючи жодних повноважень на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою самовільно і незаконно розпорядилась землями оборони.

4.3. Представник позивача-1 у судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1 . Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина у відзиві просить касаційну скаргу задовольнити. При цьому зазначає, що рішення щодо припинення права користування земельною ділянкою не приймалося, водночас згода Міністра оборони України на передачу земельної ділянки Білгород-Дністровській міській раді не надавалася.

5.2. Від Білгород-Дністровської міської ради із пропуском строку, встановленого на підставі частини 4 статті 294 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі Верховного Суду від 30.03.2018, надійшов відзив на касаційну скаргу, який залишається касаційним судом без розгляду на підставі статей 118, 119 цього Кодексу, у зв'язку із відсутністю поважних причин пропуску строку та правових підстав для його поновлення.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

6.3. Відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

6.4. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац 2 частини 1 статті 2 ГПК України у зазначеній редакції).

6.5. Підвідомчість господарських справ установлено статтею 12 ГПК України (у зазначеній редакції), за змістом пункту 6 частини 1 якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

6.6. 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", згідно з яким ГПК України викладено в новій редакції.

6.7. ГПК України в редакції, чинній на час розгляду справи Верховним Судом, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини 1 статті 20 цього Кодексу).

6.8. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.

6.9. Згідно з частинами 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

6.10. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 статті 16 ЦК України).

6.11. Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, положеннями ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

6.12. Згідно з частинами 2 та 3 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно з частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 ЗК України.

6.13. Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень. (Правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 911/4144/16).

6.14. З огляду на те, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської міської ради, яким надано земельну ділянку у власність фізичній особі, такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки цієї фізичної особи.

6.15. Аналогічна правова позиція щодо підвідомчості земельних спорів за участю фізичних осіб викладена, зокрема у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 911/4112/16.

6.16. З метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, колегія суддів касаційного суду при вирішенні даної справи виходить саме з вищевказаних висновків Великої палати, викладених в постанові від 15.05.2018 у справі № 911/4144/16.

6.17. За змістом пункту 1 частини 1 статті 175 і пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

6.18. Таким чином, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для їх скасування та закриття провадження у цій справі.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

7.2. Згідно із частиною другою статті 313 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

7.3. Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

8. Судові витрати

8.1. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається виключно за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 300, 301 306, 308, 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2017 у справі № 916/2674/16 скасувати.

3. Провадження у справі закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір