Ухвала

від 05.02.2018 по справі 916/2719/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

УХВАЛА

05 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 916/2719/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В.- головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши матеріали заяви Фізичної особи-підприємця Сердюкова Юрія Олександровича про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30.10.2017 року у справі № 916/2719/16

за позовом Фізичної особи-підприємця Сердюкова Юрія Олександровича

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології",

2. Фізичної особи-підприємця Юр'євої Ірини Вікторівни

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

14.12.2017 заява Фізичної особи-підприємця Сердюкова Юрія Олександровича про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30.10.2017 року у справі № 916/2719/16 була направлена до Верховного Суду України з підстав, передбачених пунктом 1 частиною 1 статтею 111 16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017).

За приписами підпункту 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2447-VІІІ) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2017 вказану заяву передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого - Кушніра І.В., суддів: Краснова Є.В., Мачульського Г.М.

Ухвалою Верховного Суду від 29.12.2017 у справі № 916/2719/16 заяву Фізичної особи-підприємця Сердюкова Юрія Олександровича про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30.10.2017 року у справі № 916/2719/16 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків до 19 січня 2018 року.

18.01.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) ФОП Сердюков Юрій Олександрович звернувся до суду із заявою про усунення недоліків заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30.10.2017 у справі №916/2719/16.

Перевіривши доводи заявника та дослідивши додані до заяви матеріали, колегія суддів вважає, що заява є необґрунтованою з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент подачі позову та розгляду справи в трьох попередніх інстанціях:

"Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі."

Це була єдина норма в зазначеній редакції Кодексу, яка визначала, що рішення суду має бути законним та обґрунтованим, проте, зазначена редакція Кодексу не розкривала змісту поняття "законність та обґрунтованість рішення".

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.236 наведеного Кодексу у чинній редакції:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи."

Таким чином, прийняття рішення містить дві складові:

1. З'ясування та встановлення обставин справи шляхом дослідження та оцінки всіх аргументів та доказів, представлених учасниками справи, з дотриманням норм процесуального права, які регулюють порядок представлення, дослідження та оцінки доказів;

2. Правова оцінка, тобто, застосування відповідних норм матеріального права до спірних правовідносин.

Відповідно до п.п.1,2 ст.111-16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент подачі заяви про перегляд:

"Заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з таких підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підвідомчості або підсудності справ."

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового та процесуально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків , покладених в основу цих судових рішень.

Постанова Вищого господарського суду України від 30.10.2017 по справі № 916/2719/16, про перегляд якої подана заява, по суті мотивована тим, що позивачем не доведено наявності у нього права власності на майно, передане на зберігання за оспорюваним Договором, на яке він посилається як на підставу позову, тобто позивачем не доведено порушення його прав спірним Договором, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у справі. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не довів порушення або неправильного застосування судом апеляційної інстанції певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ним під час розгляду справи. Доводи скаржника по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судом апеляційної інстанції, що не входить до визначених ст.111-7 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції.

В свою чергу, заява про перегляд зазначеної постанови Вищого господарського суду України також фактично зводиться до незгоди позивача з висновками даної постанови та постанови апеляційної інстанції по цій справі щодо не доведеності наявності у нього права власності на майно, передане на зберігання за оспорюваним Договором, на яке він посилається як на підставу позову.

Таким чином, в заяві фактично йдеться не про неоднакове застосування норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах, а про невірну, на думку заявника, оцінку доказів судом апеляційної інстанції та необґрунтоване, на думку заявника, прийняття цієї оцінки Вищим господарським судом України за результатами розгляду, встановлення фактичних обставин справи та оцінки доказів по зазначеній справі, та по суті з вимогою до Верховного Суду самостійно здійснити дослідження доказів по цій справі, їх переоцінку з встановленням по новому обставин справи, встановити за результатами такої переоцінки саме порушення, а не неоднакове застосування, Вищим господарським судом України норм матеріального та процесуального права, що не входить до компетенції Верховного Суду, визначеної ст.ст. 111-14, 111-16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017.

Наведені заявником постанови Вищого господарського суду України по іншим, ніж оскаржувана, справам винесені з урахуванням власного предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог, встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів по кожній з цих справ, і не свідчать про подібність предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакове матеріально-правове та процесуально-правове регулювання спірних правовідносин та неоднакові правові висновки, тобто, неоднакове застосування норм матеріального чи процесуального права, а не неоднакову, в залежності від кожної конкретної справи, оцінку доказів, покладених в основу цих судових рішень.

На підставі викладеного та керуючись підпунктами 1, 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ), пунктом 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VII, статтями 111 14 , 111 16 , 111 17 ,111 21 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017), Верховний Суд , -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у допуску справи №916/2719/16 до провадження Верховного Суду.

2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

3. Ухвала є остаточною.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський