Рішення

від 05.02.2018 по справі 826/7674/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 лютого 2018 року № 826/7674/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянув у письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Парус Плюс до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ Парус Плюс звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та просить:

визнати протиправними дії співробітників Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо порядку прийняття рішень та оформлення результатів перевірки (порушення пункту 4.2 статті 19 Конституції України, статей 21, 86 Податкового кодексу України) товариства з обмеженою відповідальність Парус Плюс (код 33058948) - суб'єкта малого підприємництва;

визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13 квітня 2017 року № 0002021402, № 0002011402, та від 14 квітня 2017 року № 0601140303, № 0600140303.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків Акту перевірки від 27 березня 2017 року № 105/26-15-14-02-04/33058948 прийнято 13 та 14 квітня 2017 року податкові повідомлення-рішення № 0002021402, № 0002011402, № 0601140303, № 0600140303, які підлягають скасуванню.

Окрім того, на думку позивача відповідачем порушено його права на участь у розгляді, надання заперечень, оскільки рішення приймались за його відсутності.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/7674/17 (далі - справа) , яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Виходячи з положень частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вчинення процесуальної дії), у судовому засіданні судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши у письмовому провадженні подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі наказу від 10 лютого 2017 року № 945 а також наказу від 13 березня 2017 року № 1829 у період з 27 лютого по 20 березня 2017 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ Парус Плюс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 27 березня 2017 року № 105/26-15-14-02-04/33058948, відповідно до якого встановлені наступні порушення:

1) підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134, пункту 135.1, статті 135, пункту 137.10 статті 137 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 25620,00 гривень, у тому числі:

за 2014 рік в сумі 281,00 гривень,

за 2015 рік в сумі 25339,00 гривень;

2) пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 324069, 00 гривень, у тому числі:

за березень 2014 року на суму - 125,00 гривень,

за квітень 2014 року на суму -187,00 гривень,

за серпень 2014 року на суму - 25639,00 гривень,

за вересень 2014 року на суму -31109,00 гривень,

за жовтень 2014 року на суму - 30252,00гривень,

за березень 2015 року на суму - 10155,00 гривень,

за серпень 2015 року на суму - 62636,00 гривень,

за грудень 2015 року на суму - 7837,00гривень,

за липень 2016 року на суму - 92252,00гривень,

за серпень 2016 року на суму - 33238,00 гривень,

за вересень 2016 року на суму - 13025,00гривень,

за жовтень 2016 року на суму - 5171,00гривень,

за листопад 2016 року на суму - 10803,00гривень,

та за грудень 2016 року на суму - 1639,00 гривень.

3) підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.4, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.7, пункту 168.4 статті 168, підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого несвоєчасно перераховано до бюджету утримані суми військового збору за 2015 рік на загальну суму 19650,00 гривень.

Не погодившись з висновками податкового органу викладеними у акті, позивачем надано заперечення від 31 березня 2017 року № 4/03/03-01 з одночасним висловленням проханням про надання можливості представникам позивача брати участь у розгляді заперечень та бути присутнім під час прийняття рішення.

Розгляд заперечень відбувся 07 квітня 2017 року, та позивачем було надано додаткові документи на підтвердження своїх заперечень.

11 квітня 2017 року відповідачем надано лист № 9177/10/26-15-14-02-04 про залишення висновків Акту перевірки без змін. Вказане рішення приймалось за відсутності представників позивача.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

від 13 квітня 2017 року № 0002021402 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 25620,00 гривень та застосування штрафних санкцій у розмірі 70,00 гривень;

від 13 квітня 2017 року № 0002011402 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 324069,00 гривень та застосування штрафних санкцій у розмірі 81018,00 гривень;

від 14 квітня 2017 року №0601140303 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів у тому числі військового збору за штрафними санкціями у розмірі 4293,00 гривень;

від 14 квітня 2017 року №0600140303 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями у розмірі 510,00 гривень.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано скаргу від 21 квітня 2017 року № 6/03/03-01 до Державної фіскальної служби України.

Листом від 28 квітня 2017 року № 9284/6/99-99-11-01-01-25 Державна фіскальна служба України повідомила позивача про розгляд клопотання.

Разом з тим, Державна фіскальна служба листом від 03 травня 2017 року № 9463/6/99-99-11-01-01-25 повідомила позивача про продовження строку розгляду скарги до 19 червня 2017 року.

15 травня 2017 року у відкритому засіданні відбувся розгляд матеріалів скарги, запропоновано позивачу надати копії документів, оригінали яких надавались позивачем під час перевірки, а саме: копії контрактів з постачальниками-нерезидентами.

22 травня 2017 року копії необхідних документів надіслано позивачем до Державної фіскальної служби України листом № 10/03-03-01. Водночас, висловлено прохання про надання можливості бути присутнім під час прийняття рішення.

В подальшому позивачем отримано лист Державної фіскальної служби України від 01 червня 2017 року № 11891/6/99-99-11-01-01-05 в якому повідомлено результати розгляду скарги. Позивача не було повідомлено про дату прийняття контролюючим органом рішення та його участь у прийняття рішення не була забезпечена.

Не погоджуючись з діями співробітників відповідача щодо порядку прийняття рішення, та з висновками, викладеними у рішенні, а також з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи, вислухавши пояснення сторін, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому та об'єктивному дослідженні доказів, дійшов до наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01 січня 2011 року.

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є:

а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору;

б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку;

в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі;

г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності;

ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг;

д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною).

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України).

Відповідно до пункту 135.1. статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 137.10 статті 137 ПК України, Суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема: з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно з пунктом 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Окрім того, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1. пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Відповідно до підпункту 168.1.4. пункту 168.1 статті 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Згідно з підпунктом 168.1.5. пункту 168.1 статті 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 ПК України, відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, платниками якого є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу до яких, відносяться пасивні доходи, зокрема, дивіденди.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Згідно з підпунктом 1.4. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідно до підпункту 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 171.1 статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положеннями статті 127 Податкового кодексу України встановлюється санкція, як міра відповідальності, яка покладається на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу громадянам. При цьому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Крім того, відповідно до пункту 51.1.статті 51 ПК України та підпункту б пункту 176.2 статті 176 ПК України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючого органу за місцем свого обліку.

Пунктом 119.2 статті 119 ПК України передбачено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Як вбачається з Акту перевірки, ТОВ Парус Плюс здійснювало придбання товарів (папір для офісної техніки) у підприємств нерезидентів компанії MondiPaperSalesGmbH (Австрія) та компанії PapirefabrikHainsbergGmbH (Німеччина).

Відповідно до контрактів від 26 листопада 2012 року № 2 та від 25 січня 2016 року № 2016/01 позивач за умов документального підтвердження закупівлі товарів для виконання зобов'язань перед постачальником, матиме право на отримання бонусу в розмірі та на умовах, визначених сторонами. Тендерний бонус надається продавцем щоквартально шляхом випуску кредит - ноти.

Сторони домовляються, що при визначенні відсотку квартального бонусу за придбаний товар, в об'єм придбаних товарів включається об'єм Тендерного товару.

Постачальник вправі при наданні тендерного бонусу за придбаний товар зарахувати та зменшити вартість придбаних товарів.

До перевірки було надано кредит - ноти за 2014- 2016 роки, в яких зазначено суми без ПДВ.

В бухгалтерському обліку зазначена операція відображена наступним чином:

Дт 632 Розрахунки з іноземними постачальниками Кт 717 Дохід від списання кредиторської заборгованості .

Виходячи із умов вищезазначених договорів-поставки, ТОВ Парус Плюс отримувало від постачальників - нерезидентів бонуси (знижки, чи інші заохочення) за просування товарів на ринку збуту, тобто за досягнення певних економічних показників у межах своєї діяльності, а надання таких бонусів (знижок) постачальником спрямовувалося на стимулювання збуту продукції.

За таких обставин, суд вважає, що контролюючим органом правомірно зроблено висновок стосовно того, що при наданні продавцями (компанії Mondi Paper Sales GmbH (Австрія) та компанія PapirefabrikHainsberg GmbH (Німеччина) винагороди (бонусу, знижки) ТОВ Парус Плюс у зв'язку із досягненням певних обсягів постачання товарів, придбаних у таких продавців, об'єктом оподаткування ПДВ є маркетингові послуги, а мотиваційні та стимулюючі виплати є компенсацією вартості таких послуг, а тому ТОВ Парус Плюс в порушення пункту 185.1 статті 185 ПК України занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2014 року - листопад 2016 року всього на суму 295601,00 гривень.

Окрім того, під час перевірки контролюючим органом встановлено, що позивач здійснював фінансово-господарські відносини з ТОВ Формула Профіт , ТОВ Торгово-Промислова Група СУВД , ПП Актив Сільвер щодо придбання товарно-матеріальних цінностей.

В даному випадку предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Разом з тим, з урахуванням наявності вироку Печерського районного суду міста Києва від 02 липня 2016 року, відповідно до якого … ОСОБА 2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною першою статті 205, частиною першою статті 358 КК України та призначив узгоджене сторонами згідно з угодою про визнання винуватості від 19 травня 2016 року покарання… а також наявної в базах даних Державної фіскальної служби у місті Києві інформації стосовно зазначених контрагентів, а також інших наданих документів, контролюючий орган дійшов висновку про неможливість здійснення господарської операції між ТОВ Парус Плюс та ТОВ Торгово-Промислова Група СУІВД , ПП Актив Сільвер ) ідентифікованим товаром (канцелярські товари) у зв'язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та використанням ТОВ Торгово-Промислова Група СУВД , ПП Актив Сільвер виключно з метою отримання готівкових коштів у значних розмірах.

Фактично, ТОВ Парус Плюс здійснено безпідставне документальне оформлення неможливої господарської операції з одержання (купівлі) товару і складено первинний документ всупереч норм частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пунктів 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва, тбто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п'ятого статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

При перенесенні ТОВ Парус Плюс інформації з неправомірно складеного первинного документа до облікових регістрів порушено норми частини п'ятої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186.

При перенесенні ТОВ Парус Плюс неправомірно відображеної інформації у регістрах бухгалтерського обліку до фінансової звітності порушено норми пункту3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868.

Вищезазначені документи не можуть за змістом пункту 44.1 статті 44 ПК України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

Виходячи з зазначеного, контролюючим органом правомірно зроблено висновок, що ТОВ Парус Плюс в порушення пункту 137.10 статті 137, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, що діяла у 2014 році) занижено показник доходу від будь-якої діяльності за 2014 рік в сумі 1561,00 гривень внаслідок не включення вартості безоплатно отриманих товарів від невстановлених осіб, та у пункті 5 П(С)БО 15 Дохід в декларації з податку на прибуток за 2015 рік занижено показник доходу від будь-якої діяльності на загальну суму 140772,00 гривень внаслідок не включення вартості безоплатно отриманих товарів від невстановлених осіб, в порушення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України завищено податковий кредит на загальну суму 28467,00 гривень, у т.ч. 312,00 гривень внаслідок взаємовідносин з ТОВ Формула Профіт , 18 000,00гривень - по взаємовідносинам з ТОВ Торгово - Промислова Група СУВД , 10154,50 гривень - по взаємовідносинам з ПП Актив Сільвер .

Перевіркою також встановлено, що ТОВ Парус Плюс при виплаті у листопаді та грудні 2015 року засновнику товариства дивідендів у сумі 19650,00 гривень, з порушенням строків, встановлених підпунктом 1,6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ та статті 168 ПК України, перераховано військовий збір до бюджету.

Крім того, ТОВ Парус Плюс подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (за формою № 1 ДФ) за II квартал 2014 року, в якому було відображено недостовірні відомості щодо реєстраційного номера облікової картки фізичної особи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України винесено податкові повідомлення-рішення від 13 квітня 2017 року №0002021402 про сплату 25620,00 гривень податку на прибуток та штрафної санкції у4 сумі 70,00 гривень а також від 13 квітня 2017 року № 0002011402 про сплату 324069,00 гривень податку на додану вартість та штрафної санкції у сумі 81018,00 гривень, та від 14 квітня 2017 року №0601140303 про збільшення грошового зобов'язання по військовому збору у сумі штрафних санкцій - 4293,00 гривень та від 14 квітня 2017 року №0600140303 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі штрафних санкцій - 510,00 гривень.

Разом з тим, позивачем не було надано суду належним і допустимих доказів, які б підтверджували протилежне, а тому позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог позивача про визнання протиправними дій співробітників Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо порядку прийняття рішень та оформлення результатів перевірки (порушення пункту 4.2 статті 19 Конституції України, статей 21, 86 Податкового кодексу України) товариства з обмеженою відповідальність Парус Плюс (код 33058948) - суб'єкта малого підприємництва, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 86.7. статті 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Як вбачається з позовної заяви і підтверджується позивачем, про розгляд його скарг він повідомлявся належним чином. Окрім того, контролюючим органом забезпечувались права позивача на участь при розгляді його скарги шляхом повідомлення про дату її розгляду з забезпеченням можливості надання для розгляду документів, які було надано для проведення перевірки, а також інші документи, які могли б спростувати або підтвердити висновки перевірки, викладені у акті.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в даній частині, оскільки контролюючим органом не було допущено порушень прав позивача.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда