Постанова

від 06.02.2018 по справі 821/589/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/2030/17 821/589/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду у складі судді Хом`якової В.В. від 15 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Бітова А.І., Лук'янчук О.В., Ступакової І.Г. від 07 вересня 2017 року у справі №821/589/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ВІЗА-ВІ до Головного управління Державної фіскальної служби України у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім ВІЗА-ВІ (далі - Товариство, позивач, платник податків) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Херсонській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000241422 від 25 січня 2017 року про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2016 року на 382 545 грн. (справа № 821/589/17).

Також у квітні 2017 Товариство звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001061422 від 10 квітня 2017 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 316 348 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 79 087 грн. (справа № 821/622/17).

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 травня 2017 року вказані вище справи об'єднані в одне провадження та їм присвоєно №821/589/17.

Позовна заява мотивована неправомірністю спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000241422 від 25 січня 2017 року про зменшення Товариству розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду за вересень 2016 у сумі 382 545,00грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001061422 від 10 квітня 2017 року про визначення Товариству грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 395 435, 00 грн.

17 жовтня 2017 року відповідачем подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального, процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить переглянути судові рішення на законність та обґрунтованість, скасувати їх та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводами касаційної скарги визначає встановлені актом перевірки порушення, а саме те, що задекларовані Товариством господарські операції з реалізації товарів контрагентам у дійсності не відбувались. Вказаний висновок податкового органу обґрунтований встановленими під час перевірки дефектами первинних документів та відсутністю ТТН, які б доводили факт переміщення товарів від продавця до покупців. Вибуття товарів зі складського обліку особам, яких по первинним документам ідентифікувати неможливо, у зв'язку із встановленими податковим органом недоліками таких, свідчать про безпідставне нарахування позивачем податкових зобов'язань з даних операцій. Доводить правомірність висновків податкового органу про порушення Товариством п. 187.1 ст. 187 ПК України у частині заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 698 893,07 грн. В частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій, податковий орган керувався нормативним приписом п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Відзив на касаційну скаргу позивачем до Верховного Суду не подано, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім оргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім ВІЗА-ВІ є юридичною особою, знаходиться на обліку Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції з 2007 року. Здійснює оптову торгівлю парфумерно-косметичними виробами, продукцією побутової хімії, паперовою продукцією, станом на 01 січня 2013 року загальна чисельність працюючих складає 89 осіб, станом на 20 вересня 2016 - 87 осіб, використовує в своїй діяльності власні та орендовані основні засоби, офісні та складські приміщення, власні та орендовані транспортні засоби.

23 грудня 2016 року відповідачем складено акт № 149/21-14-01/35120530 Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01 січня 2013 по 30 вересня 2016 року . Згідно висновків вказаного акта перевірки (в оскаржуваній частині) Товариством порушено зокрема такі вимоги Податкового Кодексу України:

- п.187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 704 274,33 грн.;

- п.187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду за вересень 2016 року у сумі 382 545,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення від 25.01.2017 року:

№ 0000241422 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду за вересень 2016 у сумі 382 545,00 грн.,

№ 0000251422 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 43 516, 00 грн. та застосовано 7 559, 00 грн. штрафу;

№ 0000261422 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 427 273,00 грн. та застосування штрафу в сумі 106 818,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження ГУ ДФС у Херсонській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001061422 від 10 квітня 2017 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 316 348,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 79 087, 00 грн. Податкове повідомлення-рішення № 0000261422 від 25 січня 2017 року відповідно ст. 60 ПК України вважається відкликаним.

Не погодившись із податковими повідомленнями рішеннями №0000241422 від 25 січня 2017 року та № 0001061422 від 10 квітня 2017 року, позивач оскаржив їх до суду.

Фактичні обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій свідчать, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю М.Д. Берил , Товариством з обмеженою відповідальністю Рост-Херсон , Товариством з обмеженою відповідальністю УкрСтройАгропроект , КП Системенерго , Товариством з обмеженою відповідальністю Укртрейд Альянс , Товариством з обмеженою відповідальністю Інноваційна компанія Плазма плюс ПП Гранбудстар , Товариством з обмеженою відповідальністю Оптторг компанія , ПП Добробут Трейд , ПП Комерційна фірма Агроресерс , Товариством з обмеженою відповідальністю Берсерк , Товариством з обмеженою відповідальністю Торгопт-Ника , ПП Терраторбуд укаладено договори поставки товарів побутової хімії. В підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем суду першої інстанції надано відносно всіх контрагентів копії договорів поставки товарів, ТТН, видаткові та податкові накладні. На підтвердження оплати товарів побутової хімії покупцями позивача надано банківські виписки, крім того у якості доказів фактичної реалізації надано журнали-ордери і відомості по рахунках за спірний період.

Спростовуючи доводи відповідача про відсутність у контрагентів-покупців господарських ресурсів, позивачем надано копії договорів оренди майна, укладених деякими покупцями (в якості орендарів), договорів позички транспортних засобів.

Правила формування податкових зобов'язань за період, що перевірявся врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до змісту ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно частини першої статті 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом частини другої статті 9 Закон № 996-XIV встановлено обов'язкові вимоги до первинних документів, які кореспондують із Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Керуючись викладеним, Верховний Суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суди попередніх інстанцій цілком правомірно зазначили, що певні недоліки первинних документів не позбавляють юридичної сили весь первинний документ в аспекті сприйняття його як доказу здійснення господарської операції.

Так судами першої та апеляційної інстанцій при дослідженні, зокрема видаткових накладних встановлено, що за змістом останніх вбачається можливим встановити зміст господарської операції.

Верховний Суд також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на що, певні недоліки у ТТН або відсутність певних ТТН, не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції.

Крім того, суди попередніх інстанцій, правомірно зазначили, що відсутність у покупців можливості придбання товарів, з урахуванням відсутності фактичних господарських ресурсів, які необхідні для провадження відповідної господарської діяльності підприємства, не доводять неможливості реального здійснення задекларованих операцій, з урахуванням того, що використання у виробничій діяльності транспортних засобів та інших фондів на підставі договорів оренди, позички чи використання власного транспорту чинним законодавством не заборонено.

Враховуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій цілком правомірно застосовано норми Податкового кодексу України у відповідній частині та постановлено висновок про відсутність підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за операціями із невстановленими перевіркою покупцями.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер