Ухвала

від 05.02.2018 по справі 915/439/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

05 лютого 2018 року Справа № 915/439/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

представник позивача (заявника) у судове засідання не з'явився,

представник відповідача (боржника) у судове засідання не з'явився,

розглянувши матеріали заяви №04-150/03 від 23.01.2018 Миколаївського районного центру зайнятості про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та відстрочення виконання рішення суду у справі №915/439/17.

За позовом: Миколаївського районного центру зайнятості, 54036, м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 45а

до відповідача: Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, 54018, м. Миколаїв, прос .Богоявленський, 55-Е

про: стягнення 7373,31 грн.

25.01.2018 Миколаївський районний центр зайнятості звернувся до господарського суду Миколаївської області з заявою №04-150/03 від 23.01.2018 в якій просить суд:

- поновити строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання виданого на виконання рішення, яке виніс Господарський суд Миколаївської області від 04.07.2017 по справі №915/439/17 ;

- відстрочити виконання судового наказу на рішення у справі №915/439/17 від 04.07.2017.

Заявник в обґрунтування вимог викладених в заяві про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та відстрочення виконання рішення суду у справі №915/439/17 зазначає, що 07.09.2017 керуючись ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» звернулось до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про прийняття до виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 31.08.2018 про стягнення з Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області на користь Миколаївського районного центру зайнятості 7373,31 грн. Листом за № 12-08/2/6040 від 08.09.2017 Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області повернуло оригінал наказу господарського суду Миколаївської області від 31.08.2017 по справі № 915/439/17 керуючись підпунктом 1 пункту 9 Порядку № 845 та залишило заяву Миколаївського районного центру зайнятості про виконання судового рішення без задоволення, а наказ господарського суду Миколаївської області від 31.08.2017 по справі № 915/439/17 без виконання, як такий, що не підлягає виконанню органом Казначейства. Вказали на ч. 2 ст. 76 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою визначено, що кошти Управління ПФУ зараховуються на єдиний рахунок Управління ПФУ і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Управління ПФУ в уповноваженому банку. Норми чинного законодавства не надають повноважень органам Державної казначейської служби України здійснювати стягнення з рахунків, що відкриті в банківських установах, таким чином, органи Казначейства не мають технічної змоги виконувати рішення про стягнення коштів, за якими боржником є органи Пенсійного фонду України, а стягувачем державний орган.

06.10.2017 Миколаївський РЦЗ звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області із заявою № 04-1872/03 від 06.10.2017 про примусове виконання рішення господарського суду Миколаївської області по справі № 915/439/17. На що, від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на адресу Миколаївського РЦЗ надійшло повідомлення б/н від 09.10.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. В зв'язку з тим, що на підставі п. 9 ст. 4 та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної служби, приватним виконавцем. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування.

В подальшому Миколаївський РЦЗ повторно звернулось до Казначейської служби із заявою № 04-1908/03 від 18.10.2017 про виконання судового рішення, в якій зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

В свою чергу Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області листом за № 12-08/2/7019 від 24.10.2017 повернуло виконавчий документ без виконання та зазначило, що органи Казначейства не мають технічної змоги виконувати рішення про стягнення коштів за якими боржник є органи Пенсійного фонду України, а стягувачем держава, з посиланням на ч. 2 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», де встановлено, що дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності та на ч. 2 ст. 76 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», кошти Управління ПФУ зараховуються на єдиний рахунок Управління ПФУ і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Управління ПФУ в уповноваженому банку.

Розглянувши матеріали заяви №04-150/03 від 23.01.2018 Миколаївського районного центру зайнятості в частині поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд прийшов до висновку, що заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.07.2017 по справі № 915/439/17 позовні вимоги Миколаївського районного центру зайнятості задоволено, стягнуто з Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області на користь Миколаївського районного центру зайнятості 7373,31 грн.

Не погодившись із рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.07.2017 Центральне об'єднання Управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2017, рішення господарського суду Миколаївської області від 04.07.2017 у справі № 915/439/17 було залишено без змін.

31.08.2017 на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 та рішення господарського суду Миколаївської області від 04.07.2017 судом було видано наказ по справі, в якому зазначено, що наказ дійсний для пред'явлення державному виконавцю протягом 3-х місяців.

Не погодившись із постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 Центральне об'єднання Управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області звернулось до Вищого господарського суду України про скасування рішення господарського суду Миколаївської області від 04.07.2017 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2017.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2017, рішення господарського суду Миколаївської області від 04.07.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 було залишено без змін.

Відповідно до ст. 329 ГПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Відновлення процесуального строку означає лише, що суд надає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений. Тобто відновлення строку не означає, що перебіг строку продовжується.

Враховуючи викладене, та оскільки строк для пред'явлення наказу до виконання позивачем було пропущено по незалежним від нього причинам, суд вважає за можливе заяву позивача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання задовольнити.

Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Заява №04-150/03 від 23.01.2018 Миколаївського районного центру зайнятості в частині відстрочення виконання рішення суду у справі №915/439/17 – задоволенню не підлягає з огляду на наступне:

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Заявник в обґрунтування заяви в частині відстрочення виконання рішення суду жодних обставин та доказів не зазначив.

Згідно зі ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заявником в порушення ст. ст. 73, 74 ГПК України не доведено належними засобами доказування наявність виняткових обставин, які обумовлюють доцільність і необхідність відстрочення виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 234, 329, 331 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Миколаївського районного центру зайнятості №04-150/03 від 23.01.2018 задовольнити частково.

2. Відновити строк для пред'явлення до виконання наказу від 31.08.2017 виданого на виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 04.07.2017 по справі № 915/439/17 про стягнення з Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області на користь Миколаївського районного центру зайнятості 7373,31 грн.

3. У задоволенні заяви Миколаївського районного центру зайнятості №04-150/03 від 23.01.2018 в частині відстрочення виконання судового рішення – відмовити.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя                                                                                           Н.О. Семенчук