Ухвала

від 29.01.2018 по справі 903/501/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"29" січня 2018 р. Справа № 903/501/16 за заявою ОСОБА_1 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" №57 від 17.01.2018р.

про визнання наказу господарського суду Волинської області від 04.09.2017р. №903/501/16-1 таким, що не підлягає виконанню

у справі

за позовом ОСОБА_2 підприємства "Ковельбуд", м. Ковель

до відповідача ОСОБА_1 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал", м. Ковель

про стягнення 59 466,17 грн.

Суддя Войціховський В.А.

Секретар судового засідання Сердюкова А.О.

за участю представників:

від заявника: ОСОБА_3 - адвокат, представник ОСОБА_1 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" (довіреність №242 від 29.01.2018р., посвідчення №306 від 27.06.2012р.)

від стягувача: ОСОБА_4 - арбітражний керуючий, ліквідатор ОСОБА_2 підприємства "Ковельбуд" (постанова господарського суду Волинської області від 19.09.2017р. у справі №903/222/17, посвідчення №309 від 28.02.2013р.)

Встановив: Рішенням господарського суду Волинської області від 25.05.2017р. у справі №903/501/16, позов ОСОБА_2 підприємства "Ковельбуд" до ОСОБА_1 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" про стягнення 59 466,17 грн. задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" на користь ОСОБА_2 підприємства "Ковельбуд" 43 878,18 грн. суми переплати, 1 016,78 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору; у задоволенні позову про стягнення 13 826,29 грн. інфляційних, 1 761,70 грн. процентів річних відмовлено; у задоволенні вимоги про зарахування суми 59 466,17 грн. в рахунок майбутніх платежів відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2017р. рішення господарського суду Волинської області від 25.05.2017р. у справі №903/501/16 залишено без змін.

На примусове виконання рішення суду від 25.05.2017р. у справі №903/501/16 господарським судом Волинської області було видано наказ №903/501/16-1 від 04.09.2017р. про стягнення з ОСОБА_1 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" на користь ОСОБА_2 підприємства "Ковельбуд" 43 878,18 грн. суми переплати, 1 016,78 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

17.01.2018р. на адресу господарського суду Волинської області надійшла заява №57 від 17.01.2018р. (вх.№01-71/1/18 від 17.01.2018р.) ОСОБА_1 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" про визнання наказу господарського суду Волинської області від 04.09.2017р. №903/501/16-1 таким, що не підлягає виконанню.

Поруч з цим заявником у заяві від 17.01.2018р. ініціювалось питання про зупинення ОСОБА_1 міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області стягнення за наказом господарського суду Волинської області №903/501/16-1 від 04.09.2017р. до розгляду господарським судом Волинської області заяви ОСОБА_1 управління водопровідно-каналізаційного господарства №57 від 17.01.2018р. (вх.№01-71/1/18 від 17.01.2018р.) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування даної заяви боржник, посилаючись на ст. 328 ГПК України засвідчував, що обов'язок боржника перед стягувачем відсутній повністю, у зв'язку з його припиненням на підставі акту взаємозаліку від 19.10.2017р., якому передувала претензія КП "Ковельбуд" №62 від 13.09.2017р., адресована начальнику ОСОБА_1 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал".

Ухвалою господарського суду Волинської області від 18.01.2018р. заяву ОСОБА_1 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" №57 від 17.01.2018р. (вх.№01-71/1/18 від 17.01.2018р.) про визнання наказу господарського суду Волинської області від 04.09.2017р. №903/501/16-1 таким, що не підлягає виконанню було прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 29.01.2018 року, запропоновано до дня судового засідання надати: заявнику-оригінали, долучених до заяви доказів-для огляду в судовому засіданні; стягувачу - обґрунтовані пояснення або можливі заперечення щодо заяви ОСОБА_1 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" та докази в їх обґрунтування. Цією ж ухвалою було зобов'язано ОСОБА_1 міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області зупинити стягнення за наказом господарського суду Волинської області №903/501/16-1 від 04.09.2017р. до розгляду господарським судом Волинської області заяви ОСОБА_1 управління водопровідно-каналізаційного господарства №57 від 17.01.2018р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

23.01.2018р. на адресу суду від ОСОБА_1 міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області надійшов супровідний лист від 19.01.2018р. №1302-03629/10 (вх.№01-65/17/18) з постановою про зупинення вчинення виконавчих дій ВП№55325059 від 19.01.2018р.

Представник заявника в судовому засіданні 29.01.2018р. підтримав подану ним заяву та просив суд визнати наказ господарського суду Волинської області від 04.09.2017р. №903/501/16-1 таким, що не підлягає виконанню.

Присутній в судовому засіданні представник стягувача заперечив проти задоволення судом даної заяви та, посилаючись на ст. 328 ГПК України, ст. 215 ЦК України, ст.ст. 16, 19, 38, 41 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вказав, що акт взаємозаліку від 19.10.2017р., на який посилається в своїй заяві боржник, підписаний зі сторони ОСОБА_2 підприємства "Ковельбуд" колишнім директором ОСОБА_5, який на час його підписання не мав відповідних повноважень, оскільки 19.09.2017р. постановою господарського суду Волинської області Колективне підприємство "Ковельбуд" було визнано банкрутом та призначено ліквідатора ОСОБА_4 до якого відповідно до Закону з дня призначення перейшли повноваження керівника (органів управління) банкрута.

Отже, акт взаємозаліку від 19.10.2017р. є недійсним (нікчемний правочин).

Долучив до матеріалів заяви копії постанови господарського суду Волинської області від 19.09.2017р. у справі №903/222/17 про визнання ОСОБА_2 підприємства "Ковельбуд" банкрутом та листа ОСОБА_1 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" від 20.10.2017р. №1595, адресованого ліквідатору ОСОБА_2 підприємства "Ковельбуд" ОСОБА_4

До початку розгляду заяви по суті на адресу суду від колишнього директора КП "Ковельбуд" - ОСОБА_5 надійшли письмові пояснення (вх.№01-55/935/18 від 29.01.2018р.), в яких він засвідчив, що на даний період проходить процедура ліквідації КП "Ковельбуд" на підставі постанови господарського суду Волинської області від 19.09.2017р., тому він не вправі висловлювати свою думку в частині задоволення або відхилення заяви ОСОБА_1 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" щодо визнання наказу господарського суду Волинської області від 04.09.2017р. №903/501/16-1 таким, що не підлягає виконанню, оскільки такими повноваженнями наділений арбітражний керуючий, ліквідатор КП "Ковельбуд" ОСОБА_4

Розглянувши заяву ОСОБА_1 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал", заслухавши пояснення представників заявника та стягувача, господарський суд прийшов до висновку, що заява про визнання наказу господарського суду Волинської області від 04.09.2017р. №903/501/16-1 таким, що не підлягає виконанню, задоволенню не підлягає.

При цьому суд виходив з наступних обставин:

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 11 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 327 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 328 Господарського процесуального кодексу України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" №57 від 17.01.2018р. (вх.№01-71/1/18 від 17.01.2018р.) про визнання наказу господарського суду Волинської області від 04.09.2017р. №903/501/16-1 таким, що не підлягає виконанню, суд зауважує, що в обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на те, що обов'язок боржника перед стягувачем відсутній повністю, у зв'язку з його припиненням на підставі акту взаємозаліку від 19.10.2017р., якому передувала претензія КП "Ковельбуд" №62 від 13.09.2017р., адресована начальнику ОСОБА_1 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал".

Як вбачається з матеріалів заяви, 19.10.2017р. між ОСОБА_1 управлінням водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал", в особі начальника ОСОБА_6 та ОСОБА_2 підприємством "Ковельбуд", в особі директора ОСОБА_5 був складений та підписаний акт взаємозаліку згідно якого сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних вимог на загальну суму 44 894,96грн., оскільки згідно наказу господарського суду Волинської області №903/501/16-1 від 04.09.2017р. Ковельське управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" зобов'язане сплатити на користь КП "Ковельбуд" 43 878,18грн. суми переплати та 1 016, 78грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору, а заборгованість КП "Ковельбуд" перед ОСОБА_1 УВКГ "Ковельводоканал" за послуги водопостачання та водовідведення станом на 19.10.2017р. становить 68 843,12грн. Відтак, після проведення зарахування зустрічних вимог станом на 19.10.2017р. заборгованість КП "Ковельбуд" перед ОСОБА_1 УВКГ "Ковельводоканал" складає 23 948,16грн.

Даний акт підписано начальником ОСОБА_1 УВКГ "Ковельводоканал" ОСОБА_6, головним бухгалтером ОСОБА_1 УВКГ "Ковельводоканал" ОСОБА_7 та директором КП "Ковельбуд" ОСОБА_5, головним бухгалтером КП "Ковельбуд" ОСОБА_8 і скріплено відтиском круглої печатки підприємств.

Як слідує з п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 208 ЦК України визначено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України ).

Відповідно до п. 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Згідно зі ст. 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Статтею 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Як встановлено судом, ухвалою господарського суду Волинської області від 24.04.2017р. порушено провадження у справі №903/222/17 про банкрутство ОСОБА_2 підприємства "Ковельбуд" (45000, м. Ковель, вул. Незалежності, 117, код ЄДРПОУ 01269282), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ОСОБА_2 підприємства "Ковельбуд" та процедуру розпорядження майном підприємства.

Відповідно до п. 15 ст. 16 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з моменту відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство: пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство; пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом.

Згідно п.1 ст. 19 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 29.05.2017р. у справі №903/222/17 про банкрутство ОСОБА_2 підприємства "Ковельбуд" затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, згідно котрого вимоги кредиторів визнано в наступному розмірі та черговості задоволення:

- Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України (45000, м. Ковель, вул. Незалежності, 101, код ЄДРПОУ 37788984) в сумі 1 328 103,79 грн. (1 328 103,79грн. - вимоги другої черги);

- Ковельське управління водопровідно - каналізаційного господарства "Ковельводоканал" (45000, м. Ковель, вул. Геологів, 2 код ЄДРПОУ 05500871) в сумі 60 787,98 грн. ( 57 587,98 грн. - вимоги четвертої черги, 3200,00 грн. - вимоги першої черги);

- Волинське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (43005, м. Луцьк, вул. Винниченка, 67 код ЄДРПОУ 20120930) в сумі 17 878,00 грн. (14 678,00 грн. - вимоги шостої черги, 3200,00 грн. - вимоги першої черги) ;

- Ковельська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (45000, Волинська обл., м. Ковель, вул. Чубинського, 1 код ЄДРПОУ 01269282) в сумі 44 655,51 грн. ( 41 455,51 - вимоги третьої черги, 3 200,00 грн. - вимоги першої черги).

Постановою господарського суду Волинської області від 19.09.2017р. у справі №903/222/17 Колективне підприємство "Ковельбуд" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4 (Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №309 від 28.02.2013р.).

Відповідно до ч.2 ст. 38 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Згідно п.5 ч.2 ст. 41 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

Також, ухвалою господарського суду Волинської області від 24.10.2017р. визнано у встановленому порядку доведені поточні грошові вимоги ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України до ОСОБА_2 підприємства "Ковельбуд" на суму 71 771,15 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів до другої черги задоволення.

Відтак судом встановлено, що акт взаємозаліку від 19.10.2017р., на який посилається в своїй заяві боржник, підписаний зі сторони ОСОБА_2 підприємства "Ковельбуд" колишнім директором ОСОБА_5, який на час його підписання не мав відповідних повноважень, оскільки 19.09.2017р. постановою господарського суду Волинської області Колективне підприємство "Ковельбуд" було визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_4 до якого відповідно до Закону, з дня призначення, перейшли повноваження керівника (органів управління) банкрута.

При цьому, в матеріалах заяви відсутні докази в підтвердження вчинення сторонами дій, що свідчили б про подальше схвалення ними акту взаємозаліку від 19.10.2017р., а в листі ОСОБА_1 УВКГ "Ковельводоканал" № 1595 від 20.10.2017р., адресованому ліквідатору ОСОБА_4, зазначено, що станом на 20.10.2017р. загальна заборгованість КП "Ковельбуд" перед ОСОБА_1 УВКГ "Ковельводоканал" становить 72 043,12 грн., що складається з поточних кредиторських вимог та вимог, що внесені до реєстру кредиторів. Тобто, було засвідчено про загальну суму заборгованості.

Отже, акт взаємозаліку від 19.10.2017р., на який посилається в своїй заяві боржник, не може братись судом до уваги як такий, що є підставою для визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню, оскільки суперечить ст.ст. 203, 215 ЦК України, зокрема, з тих підстав, що директор КП "Ковельбуд" ОСОБА_5 не мав повноважень на підписання акту взаємозаліку від 19.10.2017р.

Крім цього, судом засвідчується, що акт взаємозаліку від 19.10.2017р. та саме зарахування зустрічних однорідних вимог, порушують мораторій на задоволення вимог кредиторів та порядок черговості задоволення вимог кредиторів, встановлені ст. ст. 19, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що є недопустимим в процедурі банкрутства та порушує права інших кредиторів у справі.

Водночас, суд зауважує, що виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу та правосуддя. Право на стягнення заборгованості на користь стягувача підтверджене рішенням, наказом та ухвалою господарського суду, повинно бути реалізоване в процесуальних формах, встановлених законодавством про виконавче провадження. Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з пунктом 5 статті 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно вимог статі 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, взаємозалік зустрічних однорідних вимог є підставою для визнання судового наказу таким, що не підлягає до виконання на стадії виконання рішення суду лише у разі згоди на це іншої сторони, підписання між сторонами мирової угоди та затвердження її в порядку визначеному законодавством, що в свою чергу дає право державному виконавцю закінчити відповідне виконавче провадження шляхом винесення відповідної постанови.

Таким чином, для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню в обов'язковому порядку необхідна наявність усіх таких обставин в їх сукупності: взаємозалік зустрічних однорідних вимог; згода на це іншої сторони; підписання між сторонами мирової угоди; затвердження мирової угоди в порядку визначеному законодавством.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України (постанова від 25 грудня 2013 року у справі №38/211-10 (5023/1663/12, 5023/6061/11).

Як роз'яснено господарським судам п. 31 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року № 01-8/211, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона заперечує, а відтак не припиняє зобов'язання, то друга сторона вправі вимагати виконання зобов'язання першою стороною.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що Закон України "Про виконавче провадження" містить чіткі вказівки стосовно того, що саме є повним або частковим фактичним виконанням рішення - виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом.

Отже, угода про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинена на стадії виконання судового рішення, може бути підставою для укладення стягувачем і боржником мирової угоди про закінчення виконавчого провадження, яка, у разі затвердження її судом, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Такої ж правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постановах від 15.02.2007 р. у справі №12/98в, від 04.10.2007 р. у справі №12/98в, від 17.08.2011 р. у справі №06-5-38/758- 37/145-10.

Згідно ч.2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

В даному випадку, заявником не надано суду доказів, з якими закон пов'язує підставність визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки наказ не було видано помилково, а заявник не надав суду належних та допустимих доказів відсутності обов'язку боржника повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Згідно із ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, в даному випадку, обставини, що зумовлюють визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відсутні, а тому заявлена вимога є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 232, 234, 235, 328, п.п. 9, 11, 19.3 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Волинської області, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" №57 від 17.01.2018р. про визнання наказу господарського суду Волинської області від 04.09.2017р. №903/501/16-1 у справі № 903/501/16 таким, що не підлягає виконанню відмовити.

2. Вжиті у відповідності до ухвали господарського суду Волинської області від 18.01.2018р. заходи щодо зупинення ОСОБА_1 міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області стягнення за наказом господарського суду Волинської області №903/501/16-1 від 04.09.2017р. скасувати.

Відповідно до ст.255 ГПК України ухвала про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, підлягає оскарженню в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст.. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://vl.arbitr.gov.ua .

Ухвала набирає законної сили 29.01.2018р.

Суддя В. А. Войціховський