Постанова

від 07.02.2018 по справі 369/5481/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/5481/16-ц Головуючий у І інстанції Волчко А. Я. Провадження № 22-ц/780/316/18 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А. Категорія 4 07.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.

суддів Іванової І.В., Приходька К.П.,

за участю секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на майно,

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що вона та відповідач ОСОБА_3 з грудня 2003 року по 17 липня 2013 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а у 2008 році вони уклали церковний шлюб і провели обряд вінчання. За час спільного проживання сторони набули майно, яке зазначено в позові. Хоча все майно було набуте за її особисті кошти, однак за домовленістю з відповідачем було зареєстровано на його ім'я.

Після припинення у 2013 році фактичних шлюбних відносин, відповідач обіцяв їй, що придбане за час шлюбу майно буде переоформлено на неї, однак, відповідних дій відповідачем вчинено не було. З метою захисту своїх майнових прав, вона змушена звернутися до суду із позовом про визнання за нею права особистої власності на спірне майно, а саме на: житловий будинок АДРЕСА_1; земельні ділянки площею 1,1222 га та 1,1154 га, що розташовані на території Бузівської селищної ради, Києво-Святошинського району, Київської області, та площею 0,4826 га, яка розташована у АДРЕСА_1; автомобілі LAND ROVER DISCOVERY 2005 року випуску, TOYOTA LAND CRUISER PRADO, 2005 року випуску, MERCEDES-BENZ GL 550, 2008 року випуску та щоглову трансформаторну підстанцію з лінією електропередач та опорами.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 липня 2016 року позов було задоволено, визнано факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім'єю з січня 2004 року до 17 липня 2013 року та визнано за ОСОБА_2 право власності на вищезазначене спірне майно.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, ПАТ Банк Фінанси та Кредит подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування судом усіх обставин справи.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що позивачем на підтвердження факту проживання однією сім'єю було надано лише один доказ - це копія свідоцтва про вчинення таїнства вінчання від 09 серпня 2008 року, який не може бути належним та допустимим доказом у справі, оскільки релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя.

Крім того, наданий позивачем доказ, також не підтверджує ні спільного проживання позивача з відповідачем, ні інших передбачених законом обставин, які характеризують наявність сім'ї - спільний побут, взаємні права та обов'язки тощо.

Також, банк посилається на те, що відповідно до норм сімейного законодавства майно набуте жінкою та чоловіком за час їх спільного проживання без реєстрації шлюбу належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено договором між ними. Відповідно, суд першої інстанції з порушенням норм матеріального права визнав право власності на все спірне майно за позивачем.

На підставі викладеного, ПАТ Банк Фінанси та Кредит просило апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 01 грудня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ Банк Фінанси та Кредит було задоволено часткового, рішення суду першої інстанції від 07 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову, зокрема визнано факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 17 липня 2013 року та визнано за сторонами по ? право власності на спірне майно.

Разом з тим, не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції банк звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, яку ухвалою суду касаційної інстанції від 11 жовтня 2017 року було задоволено частково, а рішення суду апеляційної інстанції від 01 грудня 2016 року та додаткове рішення суду апеляційної інстанції скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач у судовому засіданні визнав ту обставину, що під час проживання сторін сім'єю без шлюбу на ім'я відповідача за особисті кошти позивача було набуто у власність наступне майно:

житловий будинок (загальною площею 882,1 кв.м, житловою площею 216,5 кв.м) за адресою: АДРЕСА_1, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 07.09.2010 року на підставі рішення виконкому Гореницької сільської ради від 31.08.2010 року, № 2/9, право власності зареєстроване КП Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області , про що 07.09.2010 року внесено запис в реєстрову книгу № 2 за реєстровим № 770;

земельні ділянки (площею 1,1222 га, цільове призначення: для розміщення виробничо-складських та офісних приміщень, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_4, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Бузівська та площею 1,1154 га, цільове призначення: для розміщення виробничо-складських та офісних приміщень, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_5, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Бузівська на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_6 та на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_7;

автомобіль марки LAND ROVER DISCOVERY 2005 року випуску, легковий універсал В, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8;

автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER PRADO, 2005 року випуску, легковий універсал В, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_9;

автомобіль марки MERCEDES-BENZ GL 550, 2008 року випуску, легковий універсал В, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10;

щоглову трансформаторну підстанцію ЩТП - 160 з потужністю S=160 кВА з повітряною лінією електропередач ПЛ-10 кВ, напругою 10кВ, загальною протяжністю 1,5 км, включаючи опори.

Належність нерухомого майна відповідачу на час розгляду справи, поруч із цим, підтверджена свідоцтвом про право власності, державними актами на право власності на земельні ділянки та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.06.2016 року, транспортних засобів - свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_11 від 29.05.2012 року, НОМЕР_12 від 12.07.2013 року, НОМЕР_13 від 09.03.2010 року, щоглової трансформаторної підстанції ШТП-160 - актом прийому-передачі права власності від 10.02.2008 року.

Відповідно умов до іпотечних договорів № 25883-90312/0813 від 01 серпня 2013 року; № 25882-90300/0713 від 31 липня 2013 року, договору застави основних засобів № 25892-90700/0813 від 02 серпня 2013 року та договору застави транспортних засобів № 25886-90201/0813 від 02 серпня 2013 року спірне майно зареєстровано за відповідачем та передано з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ ГЛОБАЛ ІСТЕРН МЕНЕДЖМЕНТ Україна за договором про відновлювальну кредитну лінію № 11v-01-13 від 31 липня 2013 року в іпотеку та в заставу ПАТ Банк Фінанси та Кредит (Т.1,а.с. 143-150).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що проживання з позивачкою однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з грудня 2003 року по 17 липня 2013 року та наявність між сторонами спільного побуту, взаємних прав і обов'язків відповідачем не заперечується, отже ці обставини не підлягають доведенню у судовому засіданні іншими доказами. При цьому. Визначаючи спірне майно особистою приватною власністю позивача, суд першої інстанції застосував аналогію закону.

Однак, судова колегія не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції виходячи з такого.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

За положеннями чч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Разом з тим, Сімейний кодекс України врегулював також майнові правовідносини чоловіка та жінки, які проживають однією сім єю без реєстрації шлюбу. Так, згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України , суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Виходячи із наведених норм, факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу може бути встановлений лише при виникненні спору щодо набутого в цей період майна і визнання його спільною сумісною власністю .

Однак, як вбачається із позовної заяви, позивач не вважала набуте майно спільною сумісною власністю, а посилалась на те, що це майно було набуте за її особисті кошти і є її особистою власністю. При цьому обгрунтовувавала свій позов з посилання на норми права, які регулюють як спільну сумісну власність подружжя (глава8 ст. 60-72) так і особисту приватну власність дружини та чоловіка ( глава 7 ч.1 ст.57 СК).

Разом із тим, ч.1 ст. 57 СК України не регулює виниклі правовідносини, оскільки вона стосується лише прав подружжя.

Так відповідно до ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" ;

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України .

Суд першої інстанції безпідставно застосував при вирішенні спору ч. 1 ст. 10 СК України, відповідно до якої, якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону) і прийшов до висновку, що майно набуте під час проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу може бути визнано як спільним сумісним майном так і особистим майном кожного з них.

Судова колегія вважає, що законом чітко врегульовані як права та обов'язки подружжя так і права осіб, які проживають без реєстрації шлюбу. Виходячи із змісту норм, які регулюють майнові права та обов'язки подружжя, презюмується, що все набуте під час шлюбу майно є спільною сумісною власністю подружжя. Однак закон робить виключення із цих загальних засад для визнання деякого майна особистою приватною власністю одного із подружжя.

Разом із тим, виходячи із змісту Сімейного кодексу України чоловік та жінка, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу не мають взаємних прав та обов'язків притаманних подружжю, належність їм майна на праві спільної сумісної власності законом не презюмується. Натомість законом зроблене одне виключення для таких випадків і надано їм лише право визнати набуте ними майно спільною сумісною власністю. Але для доведення спільності майна необхідно два критерії, встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу і надання доказів набуття певного майна в період цього проживання. Таким чином виходячи із наведеного, майно набуте під час спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу може бути визнане спільним сумісним майном при доведеності цих обставин, в іншому випадку може залишатись у власності одного з них, на кого було зареєстроване. Визнання майна, яке зареєстровано на чоловіка або жінку, які проживають без реєстрації шлюбу, особистою приватною власністю іншого з них, законом не передбачено.

Тобто Сімейним кодексом України не передбачене визнання майна особистою приватною власністю особи, яка не перебуває у шлюбі з іншою особою, а виниклі правовідносини регулюються нормами Цивільного законодавства. Таким чином позивач могла обрати спосіб захисту свого порушеного права відповідно до вимог ст. 16 ЦК України.

За таких обставин, при відсутності вимоги про визнання майна спільною сумісною власністю не підлягали також до задоволення вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю.

При цьому колегія суддів звертає увагу також на те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв визнання позову відповідачем ОСОБА_3 і на підставі цього ухвалив рішення взагалі не досліджуючи докази і не перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 61 ЦПК України, яка діяла на час ухвалення судом першої інстанції рішення, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідач ОСОБА_3 повністю визнав позов. Однак третя особа ПАТ Банк Фінанаси та кредит проти цього заперечував. Зазначав, що майно, на яке претендує позивач, знаходиться в заставі у банка. При передачі нерухомого майна в іпотеку, а рухомого майна в заставу, ОСОБА_3 зазначав, що майно не є спільною сумісною власністю, так як було набуте ним поза шлюбом та дійсними шлюбними стосунками.

Наявність заперечень ПАТ Банк Фінанси та кредит проти прийняття визнання позову унеможливлювало задоволення судом позову лише на підставі визнання його відповідачем і без належного встановлення всіх обставин, що мають значення для справи і перевірки їх доказами.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З врахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Судова колегія вважає, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання майна особистою приватною власністю не ґрунтуються на нормах матеріального права і захищаючи своє право власності на майно позивач обрала неналежний спосіб захисту, позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 липня 2016 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на майно відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді: