Постанова

від 11.06.2007 по справі 20-2/122

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-2/122

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

11 червня 2007 року   Справа № 20-2/122

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача: Злобіна Андрія Анатолійовича, довіреність №3567/0/2-07   від 12.03.2007, відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго";

відповідача: не з'явився, комунального підприємства "Комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3";

відповідача: Кутєпової Любові Василівни, довіреність №б/н   від 16.04.2007,  комунального підприємства "Енергосервіс";

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Енергосервіс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 25 квітня 2007 року у справі № 20-2/122,

за позовом           відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, Севастополь, 99040)

до           комунального підприємства "Комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3" (вул. Луначарського, 5, Севастополь, 99011)   комунального підприємства "Енергосервіс" (вул. І. Голубця, 5, Севастополь, 99003)        

про стягнення 75329,60 грн.,

                                                            ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25 квітня 2007 року у справі №20-2/122 (суддя Шевчук Н.Г.) частково задоволено позов відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" до комунального підприємства "Комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство №3", комунального підприємства "Енергосервіс" про стягнення 75329,60грн.

Суд стягнув з комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3" на користь відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго"  заборгованість у сумі 23882,19грн. з яких: активна електроенергія –18601,18грн.,  перевищення ліміту –38,11грн., вартість недоврахованої електроенергії –4931,77грн.

Суд стягнув з комунального підприємства "Енергосервіс" на користь відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" заборгованість у сумі 13396,41грн.  з яких: активна електроенергія –12873,41грн., пеня за недотримання строків оплати рахунків 2,80грн. 3% річних у розмірі 0,49грн., заборгованість за перевищення договірної величини споживання електроенергії у січні місяці 2007 року у розмірі 519,71грн.

Суд стягнув з комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3" на користь відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго"  державне мито –238,82грн.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –75,60грн.

Суд стягнув з комунального підприємства "Енергосервіс" на користь відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго"  державне мито –133,96грн.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –42,40грн.

Суд припинив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3" заборгованості у сумі 38051,00грн.

Відповідач - комунального підприємства "Енергосервіс", не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині стягнення з комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3" на користь відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" заборгованості у сумі 13396,41грн., державного мита –133,96грн.,  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –42,40грн.

Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач - комунального підприємства "Енергосервіс" вказує на те, що на підставі звіту про витрати електроенергії, відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" вірно було виставлено рахунок №1099 на суму 12873,41грн. (з урахуванням податку на додану вартість) за фактично спожиту комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3" електроенергію за період з 11.12.2006 року по 10.01.2007 рік. Даний рахунок повинен був сплаченим  комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3".

Крім того, комунальне підприємство "Енергосервіс" відповідно до додаткової угоди від 28.12.2006 року є належним платником за січень 2007 року за рахунком №10723 від 12.02.2007 року за фактично спожиту комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3" за період з 11.01.2007 по 12.02.2007 рік, про що є угода між комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3" та комунальним підприємством "Енергосервіс".

За клопотанням представника позивача та другого відповідача - комунального підприємства "Енергосервіс", судочинство здійснювалось на російській мові у відсутності представника відповідача - комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3", якого було належним чином повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги, який не надав суду доказів поважних підстав своєї відсутності та який не скористався своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.

Судова колегія, порадившись на місці, ухвалила можливим розглянути справу по суті у відсутності представника відповідача - комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3" з представлених доказів в матеріалах справи, оскільки стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши матеріали справи, встановила наступне.

Відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго"  звернулось до господарського суду з позовною заявою до комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3"  про стягнення заборгованості за договором №169 від 01.12.2004 у сумі 75329,60грн., а саме: заборгованість по активному  споживанню електроенергії за період з 05.02.2005 по 31.01.2007 у сумі 69525,59 грн.;  заборгованість за безоблікове споживання у розмірі 4931,77грн.; вартість різниці фактично спожитої і договірної електроенергії у розмірі 557,82грн.; пеня у розмірі 195,43грн., 3%  річних у розмірі 32,36грн., збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 86,63грн. (а. с. 2-6 т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, у процесі розгляду спору у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості по активній електроенергії, позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка за своїм змістом і правовим обґрунтуванням є клопотанням про припинення провадження в частині стягнення  заборгованості по активній електроенергії у розмірі 38051,00грн. на підставі пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог (а. с. 1-4 т.2).

Крім того, за клопотанням відповідача ухвалою місцевого господарського суду від 04.04.2007 до участі у справі було залучено другого відповідача - комунальне підприємство "Енергосервіс", яке відповідно до додаткової угоди від 28.12.2006 до договору №169 від 01.12.2004 є платником за спожиту по цьому договору електроенергію  (а. с. 5-7, 25 т.2).

Таким чином, у зв'язку з залученням до участі у справі другого відповідача  комунального підприємства "Енергосервіс", позивач змінив позовні вимоги, розділивши їх між відповідачами, і просить стягнути з комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3" заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 24406,19грн., а з комунального підприємства "Енергосервіс" заборгованість за спожиту активну електроенергію за рахунком №1099 від 11.01.2007 у розмірі 12873,41грн. (а. с. 31-32 т.2).

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачами  порушені  умови договору № 169  від 01.12.2004 та Правила користування електричною енергією  з посиланням на норми статті 275 Господарського кодексу України, статей 526, 624, 625 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково.

Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, дійшла наступного висновку.

Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України "Про електроенергетику", Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 №441 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002  №475 та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002  №928.

Згідно з  статтею 275 Господарського кодексу України, частиною 1 статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії   можливе  лише  на  підставі  договору  з енергопостачальником.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено в  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статтями 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2004 року між відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" та комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3" було укладено договір №169 на поставку електричної енергією строком дії з дня підписання до 31.12.2004. Відповідно до пункту 10.4 договору, він вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо жодна одна з сторін не заявить про його розірвання або зміну не менш ніж за 30 днів до закінчення дії договору (а. с. 10-39).

Матеріалами справи підтверджується, що цей договір не було розірвано. Натомість, сторонами вчинялись дії з його виконання.

Крім того, з наданих доказів в матеріалах справи вбачається, що після 31.12.2004 і на момент виникнення спірних взаємовідносин та звернення з позовом до господарського суду, відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" забезпечувало комунальне підприємство "Ремонтно - експлуатаційне підприємство №3" електроенергією, а комунальне підприємство "Ремонтно - експлуатаційне підприємство №3" користувалося нею і частково оплачувало спожиту електроенергію, що є проявом погодження сторін на продовження договірних відносин.

Приймаючи  до уваги положення статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" суд першої інстанції зазначив, що відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" поставляло, а комунальне підприємство "Ремонтно - експлуатаційне підприємство №3"  користувалось електроенергією на підставі договору №169 від 01.12.2004.

В пункті 2.2.4 договору передбачено обов'язок відповідача оплачувати вартість електричної енергії відповідно до умов додатку №3 та №4 згідно з умовами, вказаними у розділі 8 договору.

Як зазначено в пункті 8.4 договору, відповідач повинен здійснювати оплату спожитої електроенергії у строк остаточного розрахунку –15 числа календарного місяця.

Згідно з пунктом 2.2.2 договору, відповідач зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії відповідно до умов розділу 5 договору, яким встановлений порядок визначення договірної величини споживання електричної енергії.

Крім того, додатковою угодою від 28.12.2006 до договору на поставку електроенергії №169 від 01.12.2004, укладеною відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (постачальник), комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3" (споживач) і комунальним підприємством "Енергосервіс", визначено, що платежі за спожиту комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3" електроенергію за цим договором здійснює комунальне підприємство "Енергосервіс" (а. с. 19 т. 2).

Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 встановлено, що договір на поставку електроенергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за врегульованими  тарифами та споживачем, та встановлює зміст правових відносин, прав та обов'язків  сторін.

Відповідно до показань розрахункових приладів, які надавались щомісячно відповідачем - комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3”, позивач здійснював нарахування електричної енергії за період з 11.02.2005 по 11.01.2007 та виставляв відповідні рахунки. Рахунки виставлялися своєчасно та належним чином.

Проте, відповідачами зобов'язання щодо оплати виставлених рахунків належним чином не виконувались, в результаті чого за період з 11.02.2005 по 11.01.2007 утворилася заборгованість по оплаті за активну електричну енергію перед позивачем у розмірі 69525,59грн.

Відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" у позові заявлена до стягнення заборгованість по оплаті спожитої активної електроенергії за період з 05.02.2005 по 31.01.2007.

Проте, враховуючи визначений умовами договору розрахунковий період з 10 календарного числа попереднього місяця до такого ж календарного числа поточного місяця та надані позивачем рахунки, за якими не була здійснена оплата, заявлена заборгованість виникла за період з 11.02.2005 по 11.01.2007.

Приймаючи до уваги те, що комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3" сплатило позивачу 03.03.2007, тобто, до звернення відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" 20.03.2007 до господарського суду з цим позовом, за електроенергію 28613,00грн., що останнім не було враховано при поданні позову, а також 23.03.2007 сплатило 9438,00грн., судова колегія вважає, що господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що провадження в частині позовних вимог про стягнення 38051,00грн. підлягає припиненню відповідно до пункту 11 частини 1 статті 80 господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору (а. с. 1-4 т. 2).

Отже, заборгованість за спожиту комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3" активну електроенергію становить  31474,59грн.

З 31474,59грн., відповідно до додаткової угоди від 28.12.2006 до договору, виставлений позивачем у січні місяці 2007 року рахунок №1099 на оплату спожитої комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3" з 11.12.2006 по 11.01.2007 активної електроенергії на суму 12873,41грн. (а. с. 64 т. 2) повинен бути оплачений комунальним підприємством "Енергосервіс", який з дня укладення зазначеної додаткової угоди є платником за цим договором.

При таких обставинах, заборгованість з оплати спожитої активної електроенергії комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3" перед відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" становить 18601,18грн., а заборгованість комунального підприємства "Енергосервіс" становить 12873,41грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами зобов'язання за договором №169 від 01.12.2004 належним чином не виконані, заборгованість на день прийняття рішення не погашена, у зв'язку з цим, вірно на думку судової колегії, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за активну енергію з комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3" у розмірі 18601,18грн. і з  комунального підприємство "Енергосервіс" у розмірі 12873,41грн. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем з посиланням на пункт 4.2.1 договору за неналежне виконання договірних зобов'язань по оплаті спожитої електроенергії  нараховані пеня у розмірі 195,43грн., збільшення суми боргу з урахуванням індексу інфляції на суму 86,63грн. і 3% річних 32,36грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.

Згідно з статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996, розмір пені обчислюється  від  суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, нормою пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пеня, відповідно до розрахунку позивача, за недотримання строків оплати рахунків, платником за якими до укладення додаткової угоди від 28.12.2006 є комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3", складає 192,63грн., а рахунку №1099 від 11.01.2007, платником за яким відповідно до  зазначеної угоди є комунальне підприємство "Енергосервіс", складає 2,80грн. (а. с. 138 т. 1); 3% річних відповідно (а. с. 139-140 т. 1) становлять 31,87грн. (комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3") і 0,49грн. (комунальне підприємство "Енергосервіс").

Таким чином, нараховані позивачем на суму простроченої заборгованості збитки внаслідок інфляції у сумі 86,63грн. виникли у зв'язку з недотриманням строків оплати рахунків комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3" (а. с. 141 т. 1).

На підставі того, що розрахунки здійснені з урахуванням вищезазначених норм, таким чином, суд першої інстанції вірно, на думку судової колегії дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Також, додатком №1 до договору, сторонами було узгоджено об'єм відпуску електричної енергії.

Згідно з звітами комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3" про витрати електроенергії, ним було перевищено об'єм використаної електроенергії у березні 2006 року - на 3 кВт/год. на суму 0,40грн., у квітні 2006 року - на 5 кВт/год. на суму 0,66грн. , у травні 2006 року - на 4 кВт/год. на суму 0,57грн., у червні 2006 року - на 5 кВт/год. на суму 0,83грн., у липні  2006 року - на 4  кВт/год. на суму 0,67грн., у серпні 2006 року - на 5 кВт/год. на суму 0,84грн., у вересні 2006 року - на 5 кВт/год. на суму 0,90грн., у жовтні 2006 року - на 4 кВт/год. на суму 0,83грн., у листопаді 2006 року - на 9 кВт/год. на суму 1,86грн., у грудні 2006 року - на 148 кВт/год. на суму 30,55грн., у січні 2007 року - на 2519 кВт/год. на суму 519,71грн. Всього перевищення фактичного споживання над договірним склало 2711 кВт/год., вартість якого становить 557,82грн.

Згідно з викладеним, позивачем здійснено нарахування за перевищення договірної величини спожитої електроенергії та виставлені рахунки всього на суму 557,82грн., в тому числі за перевищення споживання електричної енергії у січні місяці 2007 року рахунок №1101 від 11.01.2007 на суму 519,71грн. (а. с. 113-115 т. 1), який відповідно до додаткової угоди від 28.12.2006 повинен оплачуватись не комунальним підприємством  "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3", а комунальним підприємством "Енергосервіс".

Частина 5 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачає, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двохкратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами вказані рахунки на день прийняття рішення не оплачені, заборгованість відповідачів перед позивачем за перевищення ліміту споживання електричної енергії складає 557,82грн., з яких 38,11грн. - комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3" і 519,71грн. - комунального підприємства "Енергосервіс".

Відповідачами зобов'язання за договором №169 від 01.12.2004 належним чином не виконані, заборгованість на день прийняття рішення не погашена, отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що  позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за перевищення ліміту споживання електроенергії з комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3" у розмірі 38,11грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії у січні місяці 2007 року у розмірі 519,71грн., то відповідно до додаткової угоди від 28.12.2006 до договору, підстав для стягнення її з комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3" не вбачається, оскільки за цією угодою після її укладення оплата за спожиту за цим договором електроенергію здійснюється комунальним підприємством "Енергосервіс", з якого і підлягає стягненню ця заборгованість.

25.03.2005, 20.04.2005, 22.04.2005, 18.05.2005, 25.06.2005, 27.07.2005, 28.09.2005 представниками позивача були проведені перевірки технічного стану приладів обліку електроенергії за об'єктами відповідача комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3", розташованих за адресами: м. Севастополь,  вул. Адм.Октябрського, 5 та м. Севастополь, вул. Луначарського, 5.

Крім того, в ході перевірок встановлено порушення Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28, шляхом самовільного підключення до мережі електроенергії.

Відповідно до підпунктів 13, 16 пункту 8.1. Правил позивач має право складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці та припиняти постачання, обмежувати обсяг постачання електричної енергії споживачу у випадках та порядку, передбачених положеннями законодавства України та цих Правил.

Пунктом 6.41. Правил встановлено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень.

Згідно пункту 7.6 Правил, у разі самовільного підключення споживачем струмоприймачів або збільшення величини приєднаної потужності понад величину, визначену умовами договору та/або проектними рішеннями, приєднання струмоприймачів поза розрахунковими засобами обліку або порушення розрахункового обліку електричної енергії, зриву чи пошкодження пломб, зниження показників якості електричної енергії з вини споживача до величин, які порушують нормальне функціонування електроустановок електропередавальної організації та інших споживачів, невиконання припису уповноваженого представника відповідного органу виконавчої влади, який стосується вищенаведених порушень, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має право без попередження повністю припинити споживачу електропостачання (технічне забезпечення електропостачання споживача) після оформлення у встановленому цими Правилами порядку акта про порушення.

Таким чином, за результатами перевірки позивачем складені акти про порушення Правил № 0078432, № 0078413, № 0080464, № 0080465, № 0089987, № 0081488, № 0083318, № 0084331, від підписання яких представники відповідача відмовилися (а. с. 88-112 т. 1).

На підставі цих актів про порушення Правил користування електричною енергією уповноваженими представниками постачальника електричної енергії за регульованим    тарифом    визначений   обсяг  недоврахованої електроенергії всього на суму 4931,77грн., на оплату якої позивачем були виставлені для оплати комунальному підприємству "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3" рахунки № 13249 від 25.03.2005 на суму 710,40 грн., №  17051 від 20.04.2005 на суму 1861,81 грн., № 17753 від 25.04.2005 на суму 208,01 грн., № 17754 від 25.04.2005 на суму 54,48 грн., № 25389 від 30.05.2005 на суму 483,46 грн., № 26997 від 25.06.2005 на суму 375,70 грн.. № 31550 від 28.07.2005 на суму 192,00 грн.. № 40910 від 29.09.2005 на суму 1045,91 грн. (а. с. 88-112 т. 1).

Згідно з положеннями статті 277 Господарського кодексу України, відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про електроенергетику", правопорушеннями в електроенергетиці є порушення правил користування енергією.

У зв'язку з викладеним, сума 4931,77грн., яку позивач просить стягнути на підставі актів № 0078432, № 0078413, № 0080464, № 0080465, № 0089987, №0081488, № 0083318, № 0084331, підлягає стягненню з комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3".

Таким чином, викладене є підставою для визнання позовних вимог у сумі 37278,60грн.,  обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягає стягненню:

з комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3": - заборгованість по оплаті спожитої активної електроенергії у розмірі 18601,18 грн.,  - пеня за недотримання строків оплати рахунків 192,63 грн.,

- 3% річних у розмірі 31,87 грн., - збитки внаслідок інфляції у сумі 86,63 грн.,

- заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії у розмірі 38,11 грн., - заборгованість по оплаті активної електроенергії, нарахована по актах про порушення Правил користування електричною енергією у розмірі 4931,77 грн.;

з комунального підприємства "Енергосервіс": - заборгованість по оплаті спожитої активної електроенергії    у розмірі 12873,41 грн., - пеня за недотримання строків оплати рахунків 2,80 грн., - 3% річних у розмірі 0,49 грн., - заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії у січні місяці 2007 року у розмірі 519,71 грн.         

Отже, судова колегія не може прийняти до уваги посилання відповідача - комунального підприємства "Енергосервіс", які було викладено в апеляційній скарзі, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються доказами наданими в матеріалах справи.

В додатковій угоді не вказано, з якого саме числа оплату за енергію здійснює комунальне підприємство "Енергосервіс", але висновок даної угоди 28.12.2006  дає підставу вважати, відповідно до статей 638, 640 Цивільного  кодексу України, що відповідальність комунального підприємства "Енергосервіс"  з  оплати настає з 28.12.2006.

Відповідно до частини 3 пункту 6.6 Правил користування електричною енергією, затверджених в установленому порядку, підприємства житлово-комунального господарства і підприємства, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення, в межах наданих населенню послуг, установи і організації фінансуються з державного або місцевого бюджету, здійснюють повну оплату вартості об'єму спожитої електричної енергії один раз за фактичними свідченнями засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору на поставку електричної енергії.

Згідно  з пунктом 8.1 договору №169, розрахунковим періодом для оплати спожитої енергії  є період з 10 числа попереднього місяця по 10 число поточного місяця, тому рахунок №1099 від 11.01.2007 є рахунком за січень 2007  і господарський суд правомірно поклав його оплату на комунальне підприємство "Енергосервіс". Розділити відповідальність по оплаті між комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3" і комунальним підприємством "Енергосервіс" за періоди  з 10 по 28 грудня 2006  і з 28 грудня 2006  по 10 січня 2007  не представляється можливим, оскільки відповідачі не зняли показники приладів обліку в період розділу відповідальності і не склали відповідний акт.  

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення було прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.

          Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1.Рішення господарського суду міста Севастополя  від 25 квітня 2007 року у справі № 20-2/122 залишити без змін.

2.Апеляційну скаргу комунального підприємства "Енергосервіс"  залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                  

Судді