Постанова

від 07.02.2018 по справі 813/4128/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12628/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Святецького В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Чигер І.І.,

представників позивача Довганя В.І., Якуби Є.А.,

представника відповідача Чубак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмежено відповідальністю Аудиторська фірма Транс-Аудит на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року (прийняту у місті Львові суддею Костецьким Н.В.) про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 813/4128/17 за позовом товариства з обмежено відповідальністю Аудиторська фірма Транс-Аудит до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року товариство з обмежено відповідальністю Аудиторська фірма Транс-Аудит (далі - Товариство, ТОВ АФ Транс-Аудит ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправним і скасувати рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Галицькому районі м. Львова) від 06.02.2015 № 1/13-04-22-01/31895956 про непогодження застосування податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 18.12.2012 за № 0003132320, прийнятому державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС (далі - ДПІ у Франківському районі м. Львова).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року адміністративний позов ТОВ АФ Транс-Аудит залишено без розгляду.

Не погодившись із цією ухвалою, її оскаржило ТОВ АФ Транс-Аудит , яке вважає, що судом при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Тому просило скасувати вказану ухвалу і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що строки звернення до суду позивачем не пропущені, оскільки позов поданий у межах строку, визначеного пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який є спеціальним, тому має перевагу в застосуванні порівняно із загальним та скороченим строками звернення до адміністративного суду, визначеними частинами другою, четвертою та п'ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Представники позивача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги і просять задовольнити її із зазначених вище підстав.

Представник відповідача вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, тому просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Як встановлено судом, позивач оскаржує рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова) від 06.02.2015 за № 1/13-04-22-01/31895956 про непогодження застосування податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 18.12.2012 за № 0003132320, прийнятому ДПІ у Франківському районі м. Львова.

Про це рішення позивачу стало відомо у 2015 році.

До суду позивач оскаржив зазначене рішення 13 листопада 2017 року.

Залишаючи позовну заяву без розгляду на підставі статті 100 та пункту 9 частини першої статті 155 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 99 КАС України, для захисту порушених прав, а підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними відсутні.

При цьому суд зазначив те, що доводи представника позивача про те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати приписи пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням вимог статті 102 ПК України, є помилковими.

Покликаючись на позицію, викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 за № 1935/11/13-11, суд вказав, що рішення про непогодження застосування податкового компромісу не є рішенням контролюючого органу про нарахування платнику податків грошового зобов'язання, до якого необхідно застосовувати положення пункту 56.18 статті 56 ПК України.

Проте, на думку колегії суддів, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та нормам процесуального права і є помилковими виходячи з наступного.

Частинами першою - другою статті 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціального порядку та строків звернення до суду.

Так пунктом 56.1 статті 56 ПК України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею 102 ПК України визначено строки давності та порядок їх застосування, зокрема, 1095 днів є тим граничним строком, у межах якого контролюючий орган наділений правом провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, а також стягнути податковий борг.

З урахуванням викладеного, норми ПК України, як такі, що визначають спеціальні строки звернення до суду, мають перевагу перед загальними нормами КАС України, у зв'язку з чим строк звернення до суду із позовом у цій справі становить 1095 днів.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VI абзац перший пункту 56.18 статті 56 ПК України було викладено в наступній редакції:

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення .

Надалі, Законом України від 24.10.2013 № 657-VII (який набрав чинності 01.01.2014 і був чинним на час виникнення спірних правовідносин) в абзаці першому пункту 56.18 статті 56 слова про нарахування грошового зобов'язання було виключено.

За приписами підпункту 14.1.7 пункту 14.1 статті 14 ПК України оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Аналізуючи обидві редакції абзацу першого пункту 56.18 статті 56 ПК України та приписи підпункту 14.1.7 пункту 14.1 статті 14 ПК України, можна дійти висновку, що визначений статтею 102 ПК України строк звернення до суду поширюється на усі рішення контролюючого органу, а не лише на рішення про нарахування грошового зобов'язання.

За таких обставин справи, з урахуванням наведених норм права, не можна вважати правильними висновки суду щодо пропущення позивачем строків звернення до суду і залишення у зв'язку з цим позовної заяви без розгляду

Згідно зі статтею 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена за неповного з'ясування судом обставин справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду, а тому ухвалу суду необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмежено відповідальністю Аудиторська фірма Транс-Аудит задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 813/4128/17 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Святецький Н. М. Судова-Хомюк Постанова в повному обсязі складена 07 лютого 2018 року.