Постанова

від 04.12.2018 по справі 813/4128/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

04 грудня 2018 року

справа №813/4128/17

адміністративне провадження №К/9901/61888/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач)

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма Транс-Аудит на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року у складі колегії суддів Онишкевича Т.В., Носа С.П., Хобор Р.Б. у справі № 813/4128/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма Транс-Аудит до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій,

У С Т А Н О В И В:

13 листопада 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма Транс-Аудит (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Інспекція, податковий орган, відповідач у справі), в якому з урахуванням уточнення своїх вимог, просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення податкового органу від 06 лютого 2015 року № 1/13-04-22-01/31895956 про непогодження застосування податкового компромісу по винесеному Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби податковому повідомленню-рішенню від 18 грудня 2012 року № 0003132320;

- визнати протиправною бездіяльність податкового органу щодо неприйняття рішення про погодження застосування податкового компромісу по податковому повідомленню - рішенню від 18 грудня 2012 року № 0003132320 форми Р , яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 121 756 грн 76 коп., з яких 81 171 грн 17 коп. за основним платежем та 40 585 грн 59 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та щодо невідображення у інтегрованій картці товариства за платежем Податок на додану вартість узгодження податкових зобов'язань підприємства за податковим повідомленням-рішенням від 18 грудня 2012 року № 0003132320 форми Р та досягнення Товариством податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням від 18 грудня 2012 року № 0003132320 форми Р , шляхом відображення нарахувань в розмірі 4 058 грн 56 коп. (5% від суми податкового зобов'язання);

- зобов'язати Інспекцію відобразити у інтегрованій картці платника податків за платежем Податок на додану вартість узгодження податкових зобов'язань підприємства за податковим повідомленням-рішенням від 18 грудня 2012 року № 0003132320 форми Р та досягнення Товариством податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням від 18 грудня 2012 року № 0003132320 форми Р шляхом відображення нарахувань в розмірі 4 058 грн 56 коп. (5% від суми податкового зобов'язання).

15 травня 2018 року рішенням Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Костецького Н. В. позов задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий компроміс щодо грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 18 грудня 2012 року № 0003132320 згідно з нормами податкового законодавства вважається досягнутим з моменту сплати 5 % від суми податкового зобов'язання. Позивач сплатив таку суму, однак відповідач протиправно прийняв рішення про відмову у застосуванні податкового компромісу і самостійно не відобразив у інтегрованій картці платника податків за платежем податок на додану вартість узгодження податкових зобов'язань підприємства за вказаним податковим повідомленням-рішенням.

13 серпня 2018 року постановою суду апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції висновувався з того, що податковий компроміс може застосовуватись за заниження податкових зобов'язань із податку на прибуток підприємств або податку на додану вартість до 1 квітня 2014 року з врахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, в межах 1095 днів. Оскільки податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року № 0003132320 винесено за наслідками перевірки Товариства за грудень 2010 року, то визначені за наслідками такої перевірки грошові зобов'язання не підпадають під дію пункту 1 підрозділу 9-2 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.

19 вересня 2018 року позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме положень пунктів 1, 7 підрозділу 9-2 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, вказує, що податковий компроміс застосовується виключно до неузгоджених податкових зобов'язань, а на момент звернення до податкового органу таке зобов'язання було неузгодженим. Скаржник зауважує, що судом апеляційної інстанції не враховано правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 803/578/15-а. У зв'язку із наведеним скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції.

25 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою платника податків та витребувано з Львівського окружного адміністративного суду справу № 813/4128/17.

08 листопада 2018 року справа № 813/4128/17 надійшла до Верховного Суду.

Відзив відповідача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 22 січня 2015 року Товариство звернулося до Державної податкової інспекції у Галицькому районі із заявою про застосування податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню № 0003132320, винесеному на підставі акта від 07 грудня 2012 року № 2179/22-1/31895956 Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська Транс-аудит з питань господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Росаріо за грудень 2010 року .

Позивач платіжним дорученням від 05 лютого 2015 року № 563 здійснив оплату податку на додану вартість у розмірі 5% від суми податкового зобов'язання визначеного у податковому повідомленні - рішенні від 18 грудня 2012 року № 0003132320 в розмірі 4 058 грн 56 коп. (121 756,76 грн *5%).

06 лютого 2015 року податковим органом прийнято рішення №1/13-04-22-01/31895956 про непогодження застосування процедури податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 18 грудня 2012 року № 0003132320, з мотивів невідповідності вимогам підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 7 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках, днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Таким чином, податковий компроміс на підставі пункту 7 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України застосовується виключно щодо неузгоджених грошових зобов'язань.

У цій справі позивач, обґрунтовуючи своє право на застосування податкового компромісу, зазначив, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року у справі № 813/3397/13-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року № 0003132320 визнано протиправним та скасовано. На момент звернення Товариства із заявою до податкового органу ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2014 року відкрито касаційне провадження. Вказані обставини не є спірними у цій справі.

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених Податковим кодексом України або іншим законодавством.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинству України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справ.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги норми пункту 7 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, оскільки ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі № 813/3397/13-а, яка набрала законної сили, встановлено протиправність податкового повідомлення-рішення. Подальше оскарження вказаного судового рішення у касаційному порядку, до прийняття остаточного рішення у справі, не тягне за собою неузгодженості податкових зобов'язань, визначених таким податковим повідомленням-рішенням.

Відтак, на момент звернення Товариства із заявою до податкового органу про застосування податкового компромісу по винесеному Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби податковому повідомленню-рішенню від 18 грудня 2012 року № 0003132320 були відсутні підстави для застосування податкового компромісу, з мотивів невідповідності вимогам підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 803/578/15-а є безпідставними, оскільки у цій справі податкове зобов'язання на момент звернення з відповідною заявою до податкового органу узгоджене не було.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга Товариства залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма Транс-Аудит залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року у справі № 813/4128/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р. Ф. Ханова

Судді І. А. Гончарова

І. Я. Олендер