Постанова

від 13.08.2018 по справі 813/4128/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/4727/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Носа С.П., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судових засідань Олійник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма Транс-Аудит до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дії,

суддя(і) у І інстанції Костецький Н.В.,

час ухвалення рішення 12 год. 59 хв.,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 21 травня 2018 року,

ВСТАНОВИВ :

13 листопада 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма Транс-Аудит (далі - ТОВ АФ Транс-Аудит ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просило:

визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Галицькому р-ні) від 6 лютого 2015 року № 1/13-04-22-01/31895956 про непогодження застосування податкового компромісу по винесеному державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Франківському р-ні) податковому повідомленню-рішенню від 18 грудня 2012 року № 0003132320;

- визнати протиправною бездіяльність Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ОДПІ) щодо неприйняття рішення про погодження застосування податкового компромісу по податковому повідомленню - рішенню від 18 грудня 2012 року № 0003132320 форми Р , яким ТОВ АФ Транс-Аудит збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 121756,76 грн., з яких 81171,17 грн. за основним платежем та 40585,59 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та щодо невідображення у інтегрованій картці товариства за платежем Податок на додану вартість узгодження податкових зобов'язань підприємства за податковим повідомленням-рішенням від 18 грудня 2012 року № 0003132320 форми Р та досягнення ТОВ АФ Транс-Аудит податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням від 18 грудня 2012 року № 0003132320 форми Р , шляхом відображення нарахувань в розмірі 4058,56 грн. (5% від суми податкового зобов'язання);

- зобов'язати ОДПІ відобразити у інтегрованій картці ТОВ АФ Транс-Аудит за платежем Податок на додану вартість узгодження податкових зобов'язань підприємства за податковим повідомленням-рішенням від 18 грудня 2012 року № 0003132320 форми Р та досягнення ТОВ АФ Транс-Аудит податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням від 18 грудня 2012 року № 0003132320 форми Р шляхом відображення нарахувань в розмірі 4058,56 грн. (5% від суми податкового зобов'язання).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі № 813/4128/17 позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що податковий компроміс щодо грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 18 грудня 2012 року № 0003132320 згідно з нормами податкового законодавства вважається досягнутим з моменту сплати 5 % від суми податкового зобов'язання. Позивач сплатив таку суму, однак відповідач протиправно прийняв рішення про відмову у застосуванні податкового компромісу і самостійно не відобразив у інтегрованій картці платника податків за платежем податок на додану вартість узгодження податкових зобов'язань підприємства за вказаним податковим повідомленням-рішенням.

У апеляційній скарзі ОДПІ просить зазначене судове рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що податковий компроміс може застосовуватись за заниження податкових зобов'язань із податку на прибуток підприємств або податку на додану вартість до 1 квітня 2014 року з врахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (далі - ПК), в межах 1095 днів. Податкове повідомлення-рішення № 0003132320 від 18 грудня 2012 року ДПІ у Франківському р-ні винесено за наслідками перевірки, яка проводилась за грудень 2010 року, а отже до таких податкових зобов'язань податковий компроміс не застосовується. Окрім цього, податкове зобов'язання на момент подання заяви про досягнення компромісу було узгодженим. Тому заява про застосування компромісу від 22 січня 2015 року не відповідала умовам, визначеним нормами ПК щодо досягнення податкового компромісу і у її задоволенні було відмовлено правомірно.

ТОВ АФ Транс-Аудит подало апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу ОДПІ, у якому наполягає на безпідставності вимог апелянта. Вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що початок перебігу строку у 1095 днів для застосування податкового компромісу починається з моменту прийняття податкового повідомлення рішення (виникнення податкового зобов'язання), незалежно від того за який період платник допустив порушення податкового законодавства, що стало наслідком прийняття таких рішень. Твердження апелянта про узгодженість податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням від 18 грудня 2012 року не відповідають фактичним обставинам справи і на дату досягнення податкового компромісу такі податкові зобов'язання не були узгоджені, так як спір перебував на вирішенні суду касаційної інстанції.

Окрім того, зміст оскаржуваного рішення податкового органу від 6 лютого 2015 року свідчить про те, що відмова у застосуванні податкового компромісу обґрунтована податковим органом лише тим, що податковий компроміс не поширюється на період грудня 2010 року.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 22 січня 2015 року ТОВ АФ Транс-аудит звернулося до ДПІ у Галицькому р-ні із заявою про застосування податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню № 0003132320, винесеному на підставі акту від 7 грудня 2012 року № 2179/22-1/31895956 Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ Аудиторська Транс-аудит з питань господарських відносин з ТзОВ Росаріо за грудень 2010 року .

За результатом розгляду вказаної заяви ДПІ у Галицькому р-ні 6 лютого 2015 року прийняла рішення №1/13-04-22-01/31895956 про непогодження застосування процедури податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 18 грудня 2012 року № 0003132320, винесеному на підставі акту від 7 грудня 2012 року № 2179/22-1/31895956.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 Розділу XX Перехідні положення ПК податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПК.

Згідно із пунктом 7 підрозділу 9-2 Розділу XX Перехідні положення ПК процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та /або адміністративного оскарження.

Відповідно до пункту 11 податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Пунктом 102.1 статті 102 ПК визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

На підставі системного аналізу вказаних правових норм апеляційний суд дійшов висновку, що законодавець при визначенні умов, за яких можливим є застосування податкового компромісу на підставі приписів підрозділу 9-2 Розділу XX Перехідні положення ПК, не пов'язував таку можливість з проведенням чи не проведенням перевірок контролюючим органом, а отже із наявністю чи відсутністю прийнятих за наслідками проведених перевірок відповідних рішень. При цьому він прямо зазначив про поширення такої можливості виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди, а не із часом визначення суми грошових зобов'язань платника податків.

Відтак, слід погодитися із твердженням апелянта про те, що податковий компроміс може застосовуватись за заниження податкових зобов'язань із податку на прибуток підприємств або податку на додану вартість до 1 квітня 2014 року з врахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК, в межах 1095 днів, тобто, починаючи з квітня 2011 року.

Таким чином, оскільки податкове повідомлення-рішення № 0003132320 від 18 грудня 2012 року ДПІ у Франківському р-ні було винесено за наслідками перевірки ТОВ АФ Транс-аудит за грудень 2010 року, то визначені за наслідками такої перевірки грошові зобов'язання не підпадають під дію пункту 1 підрозділу 9-2 Розділу XX Перехідні положення ПК. Відтак, у задоволенні заяви позивача про застосування податкового компромісу від 22 січня 2015 року було відмовлено рішенням ДПІ у Галицькому р-ні від 6 лютого 2015 року № 1/13-04-22-01/31895956 правомірно.

З огляду на відсутність підстав для скасування рішенням ДПІ у Галицькому р-ні від 6 лютого 2015 року № 1/13-04-22-01/31895956 про непогодження застосування податкового компромісу по винесеному ДПІ у Франківському р-ні податковому повідомленню-рішенню від 18 грудня 2012 року № 0003132320 не підлягають задоволенню і інші позовні вимоги ТОВ АФ Транс-аудит , які є похідними від цієї позовної вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного адміністративно-правового спору допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Відтак, постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду у відповідності до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити.

Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі № 813/4128/17 та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма Транс-Аудит відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді С.П.Нос

Р.Б.Хобор

Постанова у повному обсязі складена 15 серпня 2018 року.