Постанова

від 06.02.2018 по справі 819/1250/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11674/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Іщук Л.П., Кухтея Р.В.

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

представника позивача Герасиміва Г.С.,Перепечая А.К.

представника відповідача Олексюка Р.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Тріумф на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року, ухвалену суддею Мартиць О.І., 14:30:12 год, м.Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 3 листопада 2017 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Тріумф до Головного управління ДФС України у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

25.07.2017 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Тріумф звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС України у Тернопільській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 11.07.2017р.:

№ 0005171401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 182 181,25 грн., з яких: за податковими зобов'язаннями - 145 745,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 436,25 грн.;

№ 0005161401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 12 607,50 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 10 086,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2521,50 грн.;

№ 0005181401, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість на суму 151854,00 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що при обчисленні бази оподаткування податку на прибуток та ПДВ позивачем враховано витрати з придбання сої у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 згідно укладеного договору поставки № 0158 від 17.05.2016 року. На підтвердження витрат у рамках здійснення фінансово-господарської діяльності з вказаним контрагентом позивачем під час податкової перевірки надано видаткову та податкову накладні, складську квитанцію, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення про оплату товару у безготівковому порядку При цьому, згідно поданих за 2015 та 2016 роки звітів Форми №1-ДФ не встановлено виплат доходів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 фізичним особам. Відсутність трудових ресурсів та враховуючи обсяги господарських операцій, а саме: поставка сої в кількості 97652 кг, свідчать про удаваний характер розглядуваних операцій.

Суд першої інстанції посилається на те, що у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов'язку, при встановлених обставинах, які не підтверджують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

Водночас, позивачем не надано обґрунтованих пояснень щодо вибору контрагента, враховуючи те, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії ААВ № 625765 основним видом економічної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 є діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами. Крім того, позивачем не встановлювалось джерело походження, виробника продукції - сої.

Суд першої інстанції звертає увагу, що пунктом 1.4 договору поставки № 0158 від 17.05.2016 року передбачено, що увесь обсяг товару, що визначений цим договором, придбано постачальником - надалі перший посередник - безпосередньо у сільськогосподарських підприємств-виробників, які вважаються такими у розумінні п. 6 ст. 209 ПК України. Проте, відповідно до даних ІС Податковий блок та даних ЄПН за 2015 та 2016 роки відсутня інформація про здійснення придбання сої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, що унеможливлює здійснення операції з поставки сої позивачу. Також, відповідно до поданих податкових декларацій з ПДВ встановлено відсутність здійснення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 операцій з придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з нульовою ставкою та/або без ПДВ, що відображаються в рядку 10.3 податкових декларацій, а також відсутність ввезених на митну територію України товарів, необоротних активів та отриманих від нерезидента на митній території України послуг, що відображаються в рядку 11 податкових декларацій.

Таким чином, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 в ланцюгу постачання введено в товарообіг (легалізовано) товар - сою невідомого виробництва та виробника, з метою формування відповідної ціни та, як наслідок, формування витрат та податкового кредиту кінцевому споживачеві - ТОВ фірма Тріумф .

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оцінка неправомірності формування позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість, валових витрат є правильною і у відповідача було достатньо підстав для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її необґрунтованою, прийнятою з неповним з'ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, ТзОВ фірма Тріумф оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновки податкового органу щодо сумнівності господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 є необґрунтованими. Законність та дійсність господарських операцій підтверджується договором поставки та належним чином складеними первинними документами, які містять достатню для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій, та встановити факти здійснення реальності господарської діяльності між позивачем та контрагентом.

Вказує на те, що відсутність трудових ресурсів як обставини, що свідчить про удаваність (безтоварність) господарської операції не зазначалося ГУ ДФС в акті, не наводилася відповідачем у його запереченнях на позов чи у його поясненнях суду, тобто питання наявності чи відсутності трудових ресурсів у ФОП ОСОБА_4 судом взагалі не досліджувалася, однак безпідставно стверджується в оскаржуваній постанові.

Незначний чи дуже значний обсяг господарської операції, як обставина, взагалі не може слугувати жодною підставою для висновку про удаваність господарської операції, ні єдиною, ні у її сукупності з іншими.

Разом з тим, апелянт стверджує, що ТОВ фірма Тріумф не може нести відповідальності за можливі порушення податкового чи іншого законодавства зі сторони його контрагента, оскільки зі своєї сторони позивач виконав всі необхідні дії для підтвердження свого права на податковий кредит та понесені витрати, а тому притягнення його до відповідальності є необгрунтованим та суперечить положенням Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що за результатами проведенння Головним управлінням ДФС України у Тернопільській області документальної планової виїзної перевірки ТОВ фірма Тріумф з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року складено акт № 4125/14-01/25347816 від 26.06.2017 року.

В ході перевірки не встановлено джерело походження, виробника продукції - сої, яка була придбана позивачем у ФОП ОСОБА_4 Крім того, не підтверджено легальність руху продукції по ланцюгу постачання від виробника до ТОВ фірма Тріумф . Тобто, сою невідомого виробництва та невідомого виробника реалізовано ТОВ фірма Тріумф ФОП ОСОБА_4

На думку контролюючого органу, ТОВ фірма Тріумф порушено п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого шляхом завищення витрат занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 145746,00 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 10086,00 грн. за червень 2016 року, а також завищено залишок відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 151854,00 грн.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у Тернопільській прийнято оспорювані податкові повідомлення-рушення від 11.07.2017 року:

№ 0005171401, яким ТОВ фірма Тріумф збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток розмірі 182 181,25 грн., з яких за основним зобов'язанням - 145 745,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 36 436,25 грн;

№ 0005161401, яким ТОВ фірма "Тріумф" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 12607,50 грн., з яких за основним зобов'язанням - 10 086,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 521,50 грн;

№ 0005181401, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції з ПДВ на суму 151854,00 грн.

Встановлено, що ТОВ фірма Тріумф , як юридична особа, зареєстроване 21.04.1998 року. Основними видами економічної діяльності ТОВ є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.07.2017 року.

Матеріалами справи встановлено, що 17 травня 2016 року між ТОВ фірма Тріумф (покупець) з однієї сторони та ФОП ОСОБА_4 (постачальник), з другої було укладено договір поставки №0158, згідно якого постачальник зобов'язується поставити та передати, а покупець зобов'язується оплатити й прийняти від постачальника сільськогосподарську продукцію - соя (боби) урожаю 2015 року відповідно до умов дійсного договору. Кількість товару - 98,00 метричних тон +/- 5% у заліковій вазі і зазначена кількість може змінюватись за згодою сторін з оформленням відповідної додаткової угоди.

Згідно п. 5.2 договору поставка товару здійснюється на умовах EXW (франко-склад/елеватор) - державним підприємством Радивилівський КХП . Покупець здійснює оплату шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку постачальника, протягом двох банківських днів з моменту передачі постачальником товару у власність покупця.

На виконання умов договору поставки № 0158 від 17.05.2016 року ФОП ОСОБА_4 виписано ТОВ фірма Тріумф видаткову накладну №РН-5/001 від 23.05.2016 року на загальну суму 971637,40 грн., з яких 161939,57 грн. ПДВ та податкову накладну №1 від 23.05.2016 року на суму 971 637,40 грн., з яких 161 939,57 грн. ПДВ. Відповідно до видаткової та податкової накладної номенклатура поставки - соя в кількості 97 652 кг.

До перевірки також надано складську квитанцію № 734 від 23.05.2016 року на сою урожаю 2015 року в кількості 97652 кг, відповідно до якої зерновий склад - ДП Радивилівський КХП прийняв на зберігання зерно ТОВ фірма Тріумф в строк до 01.06.2016 року. Згідно зазначеної квитанції сою переоформлено із приватного підприємця ОСОБА_4, якість зерна засвідчено аналізною карткою № 96 від 23.05.2016 року, виданою ДП Радивилівський КХП .

Позивачем - ТОВ фірма Тріумф згідно платіжних доручень № 365 від 24.05.2016 року на суму 809 590,32 грн. та № 401 від 02.06.2016 року на суму 162 047,08 грн повністю здійснено оплату товару у відповідності до рахунку-фактури постачальника № СФ-0000001 від 23.05.2016 року.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Зі змісту пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України видно, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, тому право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 291.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закону №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року у справі № 2а-2717/11/2670 Верховний Суд України вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також, оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку. Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

На підтвердження реальності вчинення господарської операції позивачем долучено до матеріалів справи наступні документи: видаткову накладну, податкову накладну, товарно- транспортні накладні, платіжні доручення.

На думку суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати зазначений договір поставки недійсними, або таким, що не відбувся, оскільки угода не визнана недійсною в судовому порядку. Позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності. За таких обставин достеменно встановлено, що ТОВ фірма Тріумф є добросовісним суб'єктом господарювання і не може нести відповідальність за дії контрагента.

Що стосується покликань контролюючого органу на відсутність у ФОП ОСОБА_4 достатніх матеріальних та трудових ресурсів, на думку суду апеляційної інстанції, дана обставина не може свідчити про невиконання суб`єктом господарювання договірних зобов`язань, оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, контрагент позивача не був позбавлений права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тій обставині, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагента. В разі порушення контрагентом та його контрагентами податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цих осіб. Позивач не може нести відповідальності за дії свого контрагента, а тим більше за дії контрагентів свого контрагента.

Крім того, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента та його контрагентів на предмет виконання ними вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

За наслідком дослідження матеріалів справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку проте, що господарська операція позивача з ФОП ОСОБА_4 відповідає дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаної операції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції внаслідок помилкового застосування норм матеріального права невірно вирішив справу, внаслідок чого постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової - про задоволення позовних вимог.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст.308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Тріумф задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року у справі №819/1250/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Тріумф до Головного управління ДФС України у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області від 11.07.2017 року № 0005171401, № 0005181401 та № 0005161401.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Я. С. Попко судді Л. П. Іщук Р. В. Кухтей Повне судове рішення складено 07.02.2018 року.