Постанова

від 07.02.2018 по справі 813/3149/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11437/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді- Мікули О.І.,

суддів- Гінди О.М., ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання- Федчук М.Р.,

представника позивача- Кириєвського О.Б.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 813/3149/17 за адміністративним позовом Дочірнього підприємство "Сан Гарден" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій,-

суддя в 1-й інстанції - Кухар Н.А.,

час ухвалення рішення - 07.11.2017 року, 15:14 год.,

місце ухвалення рішення - м.Львів,

дата складання повного тексту рішення - 13.11.2017 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - Дочірнє підприємство "Сан Гарден" звернулося в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо невручення йому копії наказу № 986 від 22 березня 2017 року «Про проведення документальної невиїзної перевірки ДП «Сан Гарден» .

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року позов задоволено. Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області щодо невручення Дочірнього підприємства «Сан Гарден» копії наказу № 986 від 22 березня 2017 року «Про проведення документальної невиїзної перевірки ДП «Сан Гарден» .

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що однією з умов проведення позапланової документальної невиїзної перевірки з питань державної митної справи є направлення керівнику відповідного підприємства рекомендованим листом з повідомленням про вручення письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. Отже, дії службових осіб Головного управління ДФС у Львівській області відповідають вимогам ч.4 ст.351 МК України. Апелянт звертає увагу на те, що до спірних правовідносин приписи п.79.2 ст.79 ПК України не підлягають застосуванню, оскільки порядок здійснення митного контролю шляхом проведення документальної невиїзної перевірки ДП «Сан Гарден» врегульовано ст. 351 МК України. Крім того, відсутнє неоднозначне трактування положень Митного кодексу України та Податкового кодексу України щодо вручення копії наказу та повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки, оскільки в даній ситуації позапланова невиїзна перевірка з питань державної митної справи проводилась відповідно до норм Митного кодексу України, Отже, у зв'язку з відмінністю специфіки операцій, щодо проведення перевірки, застосування аналогії між Податковим кодексом України та Митним кодексом України с неприпустимим. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Представник відповідача (апелянта) - ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача - ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 березня 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області керуючись ст.345, п.1 ч.2 ст.351 МК України та на підставі доповідної записки заступника начальника Головного управління ДФС у Львівській області ОСОБА_4 від 15 березня 2017 року № 55/13-01-14-11-13 видало наказ № 986 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ДП «Сан Гарден» (ЄДРПОУ 32568687) дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями №209120000/2015/851419 від 03 грудня 2015 року та №20910000/2015/854086 від 16 грудня 2015 року.

На підставі ст.345, п.1 ч.2 ст.351 МК України та вказаного наказу Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області оформило повідомлення від 23 березня 2017 року № 133 про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання законодавства України з питань державної митної справи ДП «Сан Гарден» , в якому зазначено предмет та підставу перевірки, дату та місце її проведення.

Вказане повідомлення отримане позивачем 30 березня 2017 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, ДП «Сан Гарден» вважає, що відповідач також повинен був вручити йому копію наказу № 986 від 22 березня 2017 року про проведення документальної невиїзної перевірки, тому звернувся до суду з позовом про визнання таких дій протиправними.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що не вручення позивачеві наказу про проведення позапланової перевірки є порушенням порядку проведення позапланової перевірки, оскільки право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків у контролюючого органу виникає лише після вручення копії наказу під розписку про проведення документальної позапланової перевірки.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.7 ст.336 МК України митний контроль здійснюється посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно зі ст.345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПК України.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

П.1 ч.2 ст.351 МК України передбачає, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Відповідно до ч.4 ст.351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов'язкова.

Таким чином, ст.351 МК України не передбачено обов'язку податкового органу надіслання на адресу суб'єкта господарювання, щодо якого призначено перевірку, або вручення йому під розписку копії наказу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки. Вказаною нормою передбачено лише надіслання або вручення підприємству повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 березня 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області керуючись ст.345, п.1 ч.2 ст.351 МК України та на підставі доповідної записки заступника начальника Головного управління ДФС у Львівській області ОСОБА_4 від 15 березня 2017 року № 55/13-01-14-11-13 видало наказ № 986 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ДП «Сан Гарден» (ЄДРПОУ 32568687) дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями №209120000/2015/851419 від 03 грудня 2015 року та №20910000/2015/854086 від 16 грудня 2015 року.

Про проведення вказаної перевірки позивача повідомлено шляхом надсилання йому повідомлення від 23 березня 2017 року №133 із зазначенням предмета та підстава перевірки, дати та місця її проведення. Вказаний факт підтверджується копією повідомлення про вручення від 30 березня 2017 року та визнається сторонами.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідач виконав ст.351 МК України щодо направлення позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки ДП «Сан Гарден» .

Колегія суддів доводи позивача щодо необхідності вручення йому копії наказу ГУ ДФС у Львівській області № 986 від 22 березня 2017 року про проведення документальної невиїзної перевірки ДП «Сан Гарден» відхиляє, виходячи з наступних підстав.

У спірних правовідносинах призначена документальна невиїзна перевірка ДП «Сан Гарден» дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями, порядок та підстави проведення вказаної перевірки регламентовані положеннями Митного Кодексу України, зокрема, ст.351 МК України, яка не передбачає обов'язку контролюючого органу направити керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину копії наказу про проведення перевірки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах не підлягають застосуванню приписи п.79.2 ст.79 ПК України, які визначають особливості проведення документальної невиїзної перевірки та, зокрема, вказують на необхідність надсилання підприємству копії наказу про проведення перевірки, оскільки ці норми регламентують порядок проведення перевірок з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів; разом з тим, у спірних правовідносинах предметом перевірки є дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, така перевірка є однією з форм митного контролю, тому порядок проведення такої перевірки визначається нормами МК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що визначений ст.351 МК України обов'язок надіслання або вручення підприємству повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки має імперативний характер та не може корегуватися, нівелюватися чи трактуватися по іншому, ніж визначено МК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає безпідставними покликання позивача на наявність конкуренції норм Митного та Податкового кодексу України, оскільки відсутнє неоднозначне (множинне) трактування повноважень контролюючого органу щодо проведення документальної невиїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Разом з тим, суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги є підставними та спростовують відповідні висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст. 243, 246, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 813/3149/17 скасувати, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ОСОБА_5Мікула

Судді: О.М. Гінда

ОСОБА_6

Повне судове рішення складено 08 лютого 2018 року.