Постанова

від 19.06.2018 по справі 813/3149/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №813/3149/17

адміністративне провадження №К/9901/37191/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Сан Гарден" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2018 року (судді: Мікула О.І. (головуючий), Гінда О.М., Курилець А.Р.) у справі №813/3149/17 за позовом Дочірнього підприємства "Сан Гарден" до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними дій,

У С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Сан Гарден" (далі - позивач, ДП "Сан Гарден") звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними дії відповідача щодо невручення йому копії наказу № 986 від 22 березня 2017 року Про проведення документальної невиїзної перевірки ДП Сан Гарден .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що не вручення позивачеві наказу про проведення позапланової перевірки є порушенням порядку проведення позапланової перевірки, оскільки право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків у контролюючого органу виникає лише після вручення копії наказу під розписку про проведення такої перевірки.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними дії відповідача щодо невручення ДП Сан Гарден копії наказу №986 від 22 березня 2017 року Про проведення документальної невиїзної перевірки ДП Сан Гарден . Стягнено на користь позивача судові витрати у сумі 1 600,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні адміністративного позову виходив з того, що у спірних правовідносинах не підлягають застосуванню приписи пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, які визначають особливості проведення документальної невиїзної перевірки та, зокрема, вказують на необхідність надсилання підприємству копії наказу про проведення перевірки, оскільки ці норми регламентують порядок проведення перевірок з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів; разом з тим, у спірних правовідносинах предметом перевірки є дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, така перевірка є однією з форм митного контролю, тому порядок проведення такої перевірки визначається нормами Митного Кодексу України, зокрема, статтею 351 Митного кодексу України, яка не передбачає обов'язку контролюючого органу направити керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину копії наказу про проведення перевірки.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги позивач посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного, належного та всебічного дослідження матеріалів справи, оскільки однією з умов проведення позапланової документальної невиїзної перевірки з питань державної митної справи є направлення керівнику відповідного підприємства рекомендованим листом з повідомленням про вручення письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, що всупереч вимогам законодавства не здійснено відповідачем. Крім того, посилається на наявність неоднозначного трактування положень Митного кодексу України та Податкового кодексу України щодо вручення копії наказу та повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки.

Контролюючий орган подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22 березня 2017 року контролюючим органом, керуючись статтею 345, пунктом 1 частини 2 статті 351 Митного кодексу України та на підставі доповідної записки заступника начальника Головного управління ДФС у Львівській області від 15 березня 2017 року № 55/13-01-14-11-13, прийнято наказ №986 Про проведення документальної невиїзної перевірки ДП Сан Гарден дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями №209120000/2015/851419 від 3 грудня 2015 року та №20910000/2015/854086 від 16 грудня 2015 року та оформлено повідомлення від 23 березня 2017 року №133 про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання законодавства України з питань державної митної справи ДП Сан Гарден , в якому зазначено предмет, підставу перевірки, дату та місце її проведення.

Вказане повідомлення отримане позивачем 30 березня 2017 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення наявною у матеріалах справи.

Відповідно до частини 7 статті 336 Митного кодексу України митний контроль здійснюється посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно зі статті 345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Відповідно до частини 4 статті 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов'язкова.

З викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що статтею 351 Митного кодексу України не передбачено обов'язку податкового органу надіслання на адресу суб'єкта господарювання, щодо якого призначено перевірку, або вручення йому під розписку копії наказу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки. Вказаною нормою передбачено лише надіслання або вручення підприємству повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом видано наказ про проведення перевірки позивача на підставі статті 345 та 351 Митного кодексу України, про проведення якої повідомлено позивача шляхом надсилання йому повідомлення від 23 березня 2017 року №133 із зазначенням предмета та підстава перевірки, дати та місця її проведення, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення від 30 березня 2017 року та не заперечується сторонами, що свідчить про виконання контролюючим органом вимог статті 351 Митного кодексу України щодо направлення позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки ДП Сан Гарден .

Крім того, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено доводи позивача щодо необхідності вручення йому копії наказу ГУ ДФС у Львівській області № 86 від 22 березня 2017 року про проведення документальної невиїзної перевірки ДП Сан Гарден , з огляду на те, що у спірних правовідносинах призначена документальна невиїзна перевірка ДП Сан Гарден дотримання законодавства України з питань державної митної справи, порядок та підстави проведення вказаної перевірки регламентовані положеннями Митного Кодексу України, які не передбачають обов'язку контролюючого органу направити керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину копії наказу про проведення перевірки.

Колегія суддів Верховного суду погоджується з судом апеляційної інстанції відносно того, що у спірних правовідносинах не підлягають застосуванню приписи пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, які визначають особливості проведення документальної невиїзної перевірки та, зокрема, вказують на необхідність надсилання підприємству копії наказу про проведення перевірки, оскільки ці норми регламентують порядок проведення перевірок з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів; разом з тим, у спірних правовідносинах предметом перевірки є дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, така перевірка є однією з форм митного контролю, тому порядок проведення такої перевірки визначається нормами Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Сан Гарден" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2018 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного суду України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Сан Гарден" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2018 року у справі №813/3149/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду