Постанова

від 06.02.2018 по справі 761/22329/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

--

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року місто Київ.

Унікальний № 761/22329/14-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/796/646/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Желепи О.В., суддів Іванченко М.М., Рубан С.М., секретар судового засідання Задерей І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2017 року, постановленої суддею Савицьким О.А. (інформація про час постановлення ухвали та дату складання повного тексту ухвали відсутня), в справі за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Белінської І.В. та начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гоція Б.І., заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Пожежне спостереження , -

ВСТАНОВИВ:

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Скаржник, ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Белінської І.В. та начальника Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Гоція Б.І., щодо відмови закінчити виконавче провадження №51562790 та скасування заходів примусового виконання рішення суду. Просила зобов'язати державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження, зняти арешт, накладений на майно боржника, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників і скасувати всі вжиті державним виконавцем заходи в межах виконавчого провадження та надіслати постанову про закінчення виконавчого провадження.

Свою скаргу обґрунтовувала тим, що 02.03.2015 року Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення у цивільній справі № 761/22329/14-ц за позовом ТОВ Пожежне спостереження до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, яким позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ Пожежне спостереження 50500,00 грн. На підставі вказаного рішення суду було видано виконавчий лист, за яким з метою його примусового виконання державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження ВП № 51562790. Разом з тим, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24.05.2017 року це рішення скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ Пожежне спостереження .

Враховуючи вказані обставини, заявник звернувся до Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві із заявою про закінчення виконавчого провадження та скасування заходів примусового виконання рішення суду. Проте, в задоволенні заяви безпідставно було відмовлено, чим порушуються права заявника.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2017 року узадоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Белінської І.В. та начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста КиївГоловного територіального управління юстиції у м. Києві Гоція Б.І., заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Пожежне спостереження - відмовлено.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити в повному обсязі.

В скарзі посилалась на те, що суд не з'ясував обставини, що мали значення для справи та порушив норми процесуального права. Зазначила, що суд не взяв до уваги подані нею докази бездіяльності державного виконавця. Також судом порушено норми ст. 386 ЦПК України, розглянуто скаргу за відсутності державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, бездіяльність яких оскаржується.

В запереченнях на апеляційну скаргу державний виконавець вказувала на те, що 21.04.2017 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Разом з тим, відповідно до ст. 40 Закону при поверненні виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ст. 37 засоби примусового виконання рішення не підлягають скасуванню. Також пояснила, що 28.08.2017 на адресу Відділу надійшла ухвала Шевченківського районного суду міста Києва у справі №761/22329/14-ц якою суд ухвалив: визнати виконавчий лист №761/22329/14-ц, що виданий Шевченківським районним судом міста Києва 20.10 2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Пожежне спостереження заборгова ності у сумі 50000 грн., таким, що не підлягає виконанню. Проте, станом на дату винесення вищезазначеної ухвали, виконавчий документ вже було по вернено стягувачу 21.04.2017року, а отже вчиняти дії стосовно закінчення виконавчого провадження та скасування заходів примусового виконання рішення суду не було законних підстав.

В судовому засіданні апеляційного суду представник скаржника доводи скарги підтримав.

Державний виконавець Белінська І.В. доводи скарги заперечувала.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 383 ЦПК України, (чинної на час звернення до суду із скаргою), сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 02.03.2015 року Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення у цивільній справі № 761/22329/14-ц за позовом ТОВ Пожежне спостереження до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, яким позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ Пожежне спостереження 55000,00 грн.

Разом з тим, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24.05.2017 року вказане заочне рішення скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ Пожежне спостереження .

13.06.2017 року заявник звернувся до Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві із заявою про закінчення виконавчого провадження та скасування заходів примусового виконання рішення суду.

Також судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.07.2017 року в справі №18/3167/11 за заявою ОСОБА_6 до ТОВ Пожежне спостереження про визнання банкрутом ліквідовано товариство з обмеженою відповідальністю Пожежне спостереження .

Крім того, згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 26.07.2017 року виконавчий лист № 761/22329/14-ц, виданий цим же судом 20.10.2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Пожежне спостереження заборгованості у сумі 50000 грн., визнано таким, що не підлягає виконанню.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами факту бездіяльності державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Белінської І.В. та начальника Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Гоція Б.І. щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження та не скасування заходів примусового виконання рішення суду в межах виконавчого провадження ВП № 51562790. Суд не встановив факту порушень вимог Закону та прав чи свобод заявника з боку державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві БелінськоїІ.В. та начальника Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Гоція Б.І.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

На перевірку доводів апеляційної скарги за клопотанням представника скаржника, ухвалою апеляційного суду від 16.01.2018 року було витребувано матеріали виконавчого провадження ВП № 51562790 .

Дослідивши копію виконавчого провадження та матеріали даної цивільної справи, апеляційний суд встановив, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними. Висновок суду про безпідставність та недоведеність поданої скарги відповідає цим обставинам та вимогам закону.

З наданої копії матеріалів виконавчого провадження вбачається наступне:

На примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 51562790 за вико навчим листом № 761/22329/14-ц від 18.05.2016 року Шевченківського райсуду м. Києва про стяг нення коштів в сумі 50500 грн. з ОСОБА_2 на користь ТОВ Пожежне спостереження , відпові дно до якого 06.07.2016 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Постанова про відкриття виконавчого провадження направлена сторонам.

Боржником самостійно виконавчий документ не виконаний, тому для встановлення майна та доходу боржника, направлено запити до відповідних органів.

15.08.2016 року державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 5050 грн. 00 коп.

03.10.2016 року винесена постанова про розшук майна боржника та керуючись п.4 ч.1 ст. 38, 39 За кону України Про виконавче провадження - виконавче провадження зупинено.

10.03.2017 року державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій 300 грн. 00 коп.

21.04.2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Відповідно до ст. 40 Закону при поверненні виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ст. 37 засоби примусового виконання рішення не підлягають скасуванню.

Підстави зняття арешту з майна боржника регламентовані ст. 59 Закону .

1. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

2. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбачено му пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

3. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

4. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його части ни є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця су ми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задо волення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостійстатті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

28 серпня 2017 року на адресу Відділу надійшла ухвала Шевченківського районного суду міста Києва у справі №761/22329/14-ц про визнання виконавчого листа №761/22329/14-ц, що виданий Шевченківським районним судом міста Києва 20.10 2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Пожежне спостереження заборгова ності у сумі 50000 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Проте, станом на дату вищезазначеної ухвали, виконавчий документ вже було повернуто стягувачеві 21.04.2017 року, а отже вчиняти дії стосовно винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та скасування заходів примусового виконання рішення суду правових підстав не було.

Також, апеляційним судом було встановлено, що представником боржника отримано відповідь, в якій виконавець повідомив, що винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, отже видавати постанову про закінчення виконавчого провадження, виконавчий лист в якому вже був повернутий, правових підстав не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З врахуванням вищезазначеного, вимоги скарги про зобов'язання державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження, зняти арешт, накладений на майно боржника, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників і скасувати всі вжиті державним виконавцем заходи в межах виконавчого провадження та надіслати постанову про закінчення виконавчого провадження не можуть бути задоволені, оскільки державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, а зняття арешту при винесенні такої постанови не було передбачено ЗУ Про виконавче провадження .

Таким чином, відсутні підстави для задоволення скарги та визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця та начальника РВ ДВС.

При цьому, скаржнику роз'яснюється, що відповідно до норм чинного законодавства останній не позбавлений права звернутись до суду з вимогами про зняття арешту з майна.

Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повна постанова складена 07 лютого 2018 року.

Головуючий Желепа О.В.

Судді Іванченко М.М.

РубанС.М.