Рішення

від 05.02.2018 по справі 442/8191/17

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/8191/17

Провадження №2/442/465/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі :

головуючого - судді Хомика А.П.,

за участю секретаря - Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області до ОСОБА_1 сільської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, виданих внаслідок вчинення корупційного правопорушення, витребування земельної ділянки, -

встановив :

21.11.2017 року керівник Дрогобицької місцевої прокуратури звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому просить визнати незаконним рішення ОСОБА_1 сільської ради Дрогобицького району Львівської області від 15.01.2016 року №18 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва ОСОБА_2 с. Рибник, вул. Надгірна, площею 0,12 га , кадастровий номер 4621286500:01:001:0151; визнати незаконним рішення ОСОБА_1 сільської ради Дрогобицького району Львівської області від 02.09.2016 року №127 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 с. Рибник, вул. Надгірна, площею 0,1150 га, кадастровий номер 4621286500:01:001:0155; витребувати із володіння ОСОБА_2 у комунальну власність територіальної громади ОСОБА_1 сільської ради Дрогобицького району Львівської області земельну ділянку, що в с. Рибник, вул. Надгірна, площею 0,12 га, кадастровий номер 4621286500:01:001:0151 та земельну ділянку, що в с. Рибник, вул. Надгірна, площею 0,1150 га, кадастровий номер 4621286500:01:001:0155; стягнути сплачений судовий збір в розмірі 6400 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що постановою Дрогобицького міськрайонного суду від 14.08.2017 року, яка набрала законної сили 24.08.2017 року ОСОБА_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч.1,2 ст. 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. Судом, зокрема встановлено, що 15.01.2016 року та 02.09.2016 року ОСОБА_2 будучи наділений повноваженнями депутата ОСОБА_1 сільської ради Львівської області всупереч вимогам ст. 28 Закону України Про запобігання корупції , під час засідання сесії ОСОБА_1 сільської ради 7-го скликання, не повідомив колегіальний орган про наявність у нього реального конфлікту інтересів при голосування за прийняття вказаних вище рішень.

Разом з тим, на підставі вказаних рішень ОСОБА_2 зареєстрував право власності на вказані земельні ділянки, про що державним реєстратором було внесено записи про право власності.

Оскільки вказані рішення прийняті внаслідок вчинення депутатом корупційного адміністративного правопорушення, такі визнаються недійсними у судовому порядку.

18.12.2017 року від відповідача ОСОБА_1 сільської ради надійшло заперечення проти позову, зокрема з тих підстав, що голос депутата ОСОБА_2 під час голосування вирішальних не був і на прийняття рішення не вплинув. рішення ради приймається на її пленарному засіданні більшістю депутатів від загального складу ради, не менше семи депутатів.

18.12.2017 року від відповідача ОСОБА_2 надійшло заперечення проти позову, зокрема з тих підстав, що сам по собі факт вчинення корупційного правопорушення у вигляді неповідомлення на сесії сільської ради про наявність у нього реального конфлікту інтересів та порушення закріпленої заборони на прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів та порушення закріпленої ст. 28 Закону України Про запобігання корупції заборони на прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, не є достатньою підставою для скасування у судовому порядку спірних рішень. Разом з тим, інших претендентів на отримання таких земельних ділянок не було. Окрім цього, він приступив до використання земельних ділянок, на що потратив чимало зусиль.

Прокурор Мархева О.А. позовні вимоги підтримала з підстав, які викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечив через безпідставність. У позові просив відмовити.

ОСОБА_1 сільська рада просила слухати справу у відсутності їх представників, заперечила проти позову з тих підстав, що голос ОСОБА_2 при прийнятті оспорюваного рішення не був вирішальним і на прийняття рішення не вплинув.

З'ясувавши обставини справи, суд вважає, що у позові слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.08.2017 року ( справа №442/5329/2017 року) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу у розмірі 3400 грн., з тих підстав, що ОСОБА_2 як депутатом ОСОБА_1 сільської ради порушено встановлений порядок врегулювання конфлікту інтересів, останнім самостійно публічно на сесії не оголошено про те, що рішення №18 від 15.01.2016 року та №127 від 02.09.2016 року стосуються його особисто та фактом голосування за відповідне рішення, що останнім визнано. Постанова вступила в законну силу 24.08.2017 року.

Так, ОСОБА_1 сільською радою Дрогобицького району Львівської області від 15.01.2016 року прийнято рішення №18 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва ОСОБА_2 в с. Рибник, вул. Надгірна, площею 0,12 га, кадастровий номер 4621286500:01:001:0151 .

Протоколом пленарного засідання ОСОБА_1 сільської ради чергової ІІ сесії VII скликання від 15.01.2016 року підтверджується, що за оскаржуване рішення (рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва ОСОБА_2 в с. Рибник, вул. Надгірна, площею 0,12 га ) проголосувало 9 депутатів, в тому числі й ОСОБА_2, (проти 0, утрималось 0), при достатній кількості для прийняття рішення - 7 голосів.

Поряд з цим, ОСОБА_1 сільською радою Дрогобицького району Львівської області прийнято рішення від 02.09.2016 року за №127 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 в с. Рибник, вул. Надгірна, площею 0,1150 га, кадастровий номер 4621286500:01:001:0155 .

Протоколом пленарного засідання ОСОБА_1 сільської ради чергової V сесії VII скликання підтверджується, що за оскаржуване рішення (рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2,в с. Рибник, вул. Надгірна, площею 0,1150 га ) проголосувало 9 депутатів, в тому числі й ОСОБА_2, (проти 0, утрималось 0), при достатній кількості для прийняття рішення - 7 голосів.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно :

-інформаційна довідка № 101801272 від 27.10.2017 року, сформована прокуратурою Львівської області на земельну ділянку в с. Рибник, вул. Надгірна, площею 0,12 га, кадастровий номер 4621286500:01:001:0151, 12.12.2016 року ОСОБА_2 зареєстровано право власності, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 861919846212;

-інформаційна довідка № 101801271 від 27.10.2017 року, сформована прокуратурою Львівської області на земельну ділянку в с. Рибник, вул. Надгірна, площею 0,1150 га, кадастровий номер 4621286500:01:001:0155, 05.10.2016 року ОСОБА_2 зареєстровано право власності, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 861919846212.

Як зазначено у ч.2 ст.35 Закону України Про запобігання корупції у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

Про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. Заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься у протокол засідання колегіального органу.

У разі якщо неучасть особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу, у прийнятті рішень цим органом призведе до втрати правомочності цього органу, участь такої особи у прийнятті рішень має здійснюватися під зовнішнім контролем. Рішення про здійснення зовнішнього контролю приймається відповідними колегіальним органом.

Відповідно до ч.1 ст.67 Закону України Про запобігання корупції , нормативно правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об'єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.

Системний аналіз вищезазначених норм Закону України Про боротьбу з корупцією дає підстави для висновків про те, що наявність потенційного або реального конфлікту інтересів не тягне за собою автоматичної недійсності прийнятих рішень колегіального органу та лише у визначених законом випадках може вплинути на втрату правомочності органу.

Таким чином, враховуючи, що усунення депутата ОСОБА_2 від голосування при прийнятті оскаржуваного рішення внаслідок конфлікту інтересів не призводить до втрати правомочності колегіального органу (ОСОБА_1 сільської ради), не впливає на юридичний факт наявності більшості голосів при прийнятті оскаржуваного рішення, а відтак відповідає вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Згідно з правовою позицією Конституційного суду України викладеній у рішенні №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року потрібно розрізняти нормативні та ненормативні акти органу місцевого самоврядування.

До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальних характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (п.4 вказаного рішення).

Оскаржувані рішення є ненормативним актом, звернене конкретно до ОСОБА_2 застосовано одноразово і після реалізації вичерпало свою дію.

Відповідно до останнього абзацу п.5 цього рішення Конституційного суду, ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Оскаржувані рішення є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки в нього виникло право володіння відповідними земельними ділянками, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі №916/876/13. та висновками Вищого господарського суду України, які наведені у постанові від 06 квітня 2017 року.

Як зазначено у статті 1 протоколу №1 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на їх думку, є необхідними для здійснення контролю за користування майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. У своєму тлумаченні фрази мирне володіння Комісія та Суд частот розрізняють поняття позбавлення власності і контроль за її використанням .

Наприклад у відомій справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції (1982) заявники скаржились на те, що постанова муніципалітету міста Стокгольм, яка дозволяла місцевій владі відчужувати за своїм бажанням практично без обмежень будь-яку власність, порушувала їхнє право власності за статтею 1 Протоколу №1. Суд ухвалив, що хоч подібне відчуження теоретично залишало за власниками право користуватись та розпоряджатись своєю власністю, однак практично їхні можливості робити це були обмежені настільки, що застосування шведського закону справді порушувало їхнє право на вільне володіння своїм майном.

Розглянувши справу, Конвенція у цілому вимагає збереження балансу між інтересами суспільства і основними правами людини, та зауважив, що у випадку позбавлення власності, обмеження чи користування нею чи в інших подібних випадках справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, контролю за її використанням та надання відшкодування.

Як встановлено в суді ОСОБА_2 за власні кошти виготовив усю документацію для виділення вказаних земельних ділянок; ОСОБА_1 сільська рада не претендує на витребувані земельні ділянки, які вже не є вільними. Позбавлення права власності ОСОБА_2 на виділені земельні ділянки та витребування їх, по суті позбавляє його права власності.

На підставі наведеного, суд приходить то висновку про безпідставність позовних вимог та необхідність відмови у позові.

За замістом ст. 141 ЦПК України судовий збір сплачений позивачем судовий збір не відшкодовується у разі відмови у позові.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, ч. 4 ст. 206, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

вирішив :

В позові керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області до ОСОБА_1 сільської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, виданих внаслідок вчинення корупційного правопорушення, витребування земельної ділянки - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.02.2018 року.

Суддя Хомик А.П.