Постанова

від 05.02.2018 по справі 914/1682/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2018 р. Справа № 914/1682/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді: Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1В

секретар судового засідання Кишенюк Н.

за участю представників учасників процесу:

від позивача - ОСОБА_2 - особа без повноважень;

від відповідача - ОСОБА_3 директор ;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_4» №22/2-28574 від 13.11.2017

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.10.2017 (суддя Мазовіта А.Б., повний текст рішення складено 03.11.2017, м. Львів)

у справі № 914/1682/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_4» , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан» , с. Воля-Висоцька, Львівська область

про стягнення 2 803 078 грн. 66 коп.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_4» , м. Київ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан» , с .Воля-Висоцька. Львівська область про стягнення 2 803 078 грн. 66 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, на виконання умов якого відповідачу надано кошти в межах кредитної лінії з лімітом 500 000 грн. 00 коп. Відповідач зобов'язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. Однак, відповідач свої зобов'язання по кредитному договору не виконав - суму кредиту та відсотків за користування кредитними коштами у визначений в договорі строк не сплатив. В подальшому позивач звернувся з позовною заявою в суд з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в розмірі 498 530 грн. 00 коп., заборгованості по процентах за період часу з 04.01.2008 по 28.01.2009 у розмірі 35 298 грн. 51 коп., пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 05.11 2008 по 29.01.2009 у розмірі 46 473 грн. 62 коп., пені за несвоєчасну сплату процентів за період часу з 04.11.2008 по 29.01.2009 у розмірі 2 136 грн. 49 коп., штрафу у розмірі 50 000 грн. 00 коп. Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.04.2009 у справі №24/21, яке набрало законної сили, позов задоволено частково - стягнуто з відповідача на користь позивача 498 530 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 35 298 грн. 51 коп. заборгованості по процентах, 22 450 грн. 54 коп. пені, 5 562 грн. 79 коп. державного мита та 103 грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Оскільки відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, позивач звернувся з позовною заявою в суд з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості по процентах за період часу з 30.01.2009 по 24.11.2011 у розмірі 379 470 грн. 05 коп., пені за несвоєчасну сплату процентів за період часу з 25.05.2011 по 24.11.2011 у розмірі 26 931 грн. 50 коп., інфляційних за несвоєчасну сплату процентів за період часу 30.01.2009 по 24.11.2009 в розмірі 44 328 грн. 52 коп. Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.02.2012 у справі №5015/7554/11, яке набрало законної сили, позов задоволено - стягнуто з відповідача на користь позивача 379 470 грн. 05 коп. заборгованості за процентами, 26 931 грн. 50 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 44 328 грн. 52 коп. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів, 9 014 грн. 60 грн. судового збору. У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач звернувся з позовною заявою в суд з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості по процентах за період часу з 04.01.2008 по 27.03.2017 (за вирахуванням сум, стягнутих попередніми рішеннями та часткових оплат) в розмір 689 274 грн. 84 коп., пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 26.09.2016 по 27.03.2017 у розмірі 70 755 грн. 81 коп., пені за несвоєчасну сплату процентів за період часу з 26.09.2016 по 27.03.2017 у розмірі 150 846 грн. 46 коп., 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту за період часу 27.03.2014 по 27.03.2017 в розмірі 44 908 грн. 68 коп., 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за період часу 27.03.2014 по 27.03.2017 в розмірі 80 616 грн. 15 коп., інфляційних за несвоєчасне повернення кредиту за період часу 27.03.2014 по 27.03.2017 в розмірі 382 800 грн. 24 коп., інфляційних за несвоєчасну сплату процентів за період часу 27.03.2014 по 27.03.2017 в розмірі 653 876 грн. 48 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 2 073 078,66 грн. Позивач в прохальній частині позовної заяви помилково зазначив 2 803 078 грн. 66 коп.

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.10.2017 (суддя Мазовіта А.Б.) у справі № 914/1682/17 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан» , с. Воля-Висоцька на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_4» , м. Київ 82 236 грн. 95 коп. заборгованості по сплаті процентів, 17 865 грн. 59 коп. інфляційних за несвоєчасну сплату процентів, 645 грн. 52 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан» , с. Воля-Висоцька в користь державного бюджету 1 509 грн. 46 коп. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що заявлена 08.08.2017 позовна вимога про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 70 755 грн. 81 коп., 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 44 908 грн. 68 коп., інфляційних за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 382 800 грн. 24 коп. до задоволення не підлягає, оскільки позивачем пропущено трьохрічний строк позовної давності, який сплив 14.02.2012. Відтак, оскільки позивачем не було наведено поважності причин пропуску строку позовної давності, відповідачем заявлено про застосування позовної давності, суд дійшов висновку про необхідність застосування наслідків пропуску позовної давності.

Щодо застосування позовної давності до вимоги про стягнення процентів за користування коштами, то з огляду на обов'язок відповідача сплачувати проценти до дня фактичного повернення заборгованості за кредитом, неповернення відповідачем отриманого кредиту станом на дату розгляду даної справи та щомісячне нарахування процентів на суму кредиту, проценти підлягають стягненню за кожен місяць прострочення виконання зобов'язання з урахуванням того, що позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного місяця окремо за попередніх три роки до дня подання позову. Таким чином, до задоволення підлягатимуть проценти, нарахування яких починається з 08.08.2014.

З урахуванням того, що позовна давність щодо вимоги про стягнення процентів розпочала свій перебіг з 08.08.2014, а відповідно до постанови Правління Національного банку України № 188 від 19.03.2015 в Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_4» з 19.03.2015 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації, суд першої інстанції задоволив позов в частині стягнення боргу по процентах за користування кредитом, 3 % річних, інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів за період з 08.08.2014 по 18.03.2015.

ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_4» подано апеляційну скаргу № 22/2-31006 від 20.12.2017, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 30.10.2017 у справі № 914/1682/17 в частині відмови в стягненні 2 701 330,60 грн. кредитної заборгованості з ТОВ «Агрофірма «Лан» та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» задоволити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

Зокрема, скаржник зазначає, що станом на день подання позову заборгованість ТОВ «Агрофірма «Лан» перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» не погашена, рішення господарського суду Львівської області від 13.03.2012 у справі № 5015/7554/11 не виконано, а відтак зобов'язання сторін не припинилося і ТОВ «Агрофірма «Лан» від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання не звільняється.

Також, скаржник вказує, що саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідач у запереченні на апеляційну скаргу від 04.01.2018 рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що з розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, можливо встановити, за який період було обчислено суму заборгованості, та встановити, чи відповідає цей період строку позовної давності. Крім того, Відповідач зазначив про те, що позовні вимоги пред'явлені в даній справі не заявлялися з 28.12.2011 до 08.08.2017.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 прийнято до провадження апеляційну скаргу ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначено розгляд на 16.01.2018.

ПАТ «ВіЕйБі Банк» подано клопотання №22/2-31006 від 20.12.2017 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 розгляд апеляційної скарги 16.01.2018 призначено провести в режимі відеоконференції.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2018, від 29.01.2018 розгляд апеляційної скарги відкладався, з підстав викладених в ухвалах суду.

Відповідач явку представника у судові засідання забезпечив, представник підтримав доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу.

В судове засідання 05.02.2018, яке відбувається в режимі відеоконференції, від сторони позивача з'явився ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності, виданої ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_4» № 22/1/133 від 24.04.2017. Доказів, що дана особа здійснює адвокатську діяльність у відповідності до норм Закону України "Про адвокатуру" або є керівником або членом виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення суду не надано.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 05.02.2018 проголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.12.2007 між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_4» (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан» (позичальник) укладено кредитний договір №74/07, за умовами якого кредитодавець (позивач) надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Відповідно до п. 2.5. договору надання кожного траншу оформляється додатковою угодою, в якій встановлюється сума траншу та строк його використання. При цьому, термін остаточного повернення будь-якого траншу не може бути пізніше, ніж термін, вказаний у підпункті 1.1.2. договору.

Відповідно до п. 1.1.1. договору кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 500 000,00 грн.

Згідно п. 1.1.2. договору термін остаточного повернення кредиту 27.12.2008.

У відповідності до п. 1.1.3. договору процентна ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 18% річних.

Повернення кредиту здійснюється згідно графіка зменшення ліміту поновлювальної кредитної лінії, викладеного в додатку №1 до договору.

Згідно із додатком №1 до договору встановлено наступні строки повернення кредиту та зменшення ліміту:

- 30.09.2008 - 125 000,00 грн. плюс відсотки, ліміт 375 000,00 грн.

- 31.10.2008 - 125 000,00 грн. плюс відсотки, ліміт 250 000,00 грн.

- 30.11.2008 - 125 000,00 грн. плюс відсотки, ліміт 125 000,00 грн.

- 27.12.2008 - 125 000,00 грн. плюс відсотки, ліміт 0.

Проценти за користування кредитом, нараховані за місяць, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 03 числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані ( п. 2.8.1 договору).

Додатковою угодою №14 від 15.07.2008 до договору процентна ставка за користування кредитом встановлена розмірі 21,5%.

Додатковою угодою №15 від 28.11.2008 до договору процентна ставка за користування кредитом збільшена до 27%.

Відповідно до п. 4.3 кредитного договору у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки за користування кредитом від суми непогашеного платежу за кожен день прострочення.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.04.2009 у справі №24/21 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_4» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан» про стягнення 632 438 грн. 62 коп. позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан» на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_4» 498 530 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 35 298 грн. 51 коп. заборгованості по процентах, 22 450 грн. 54 коп. пені, 5 562 грн. 79 коп. державного мита та 103 грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.02.2012 у справі №5015/7554/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_4» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан» про стягнення 450 730 грн. 07 коп. позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан» на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_4» 379 470 грн. 05 коп. заборгованості за процентами, 26 931 грн. 50 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 44 328 грн. 52 коп. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів, 9 014 грн. 60 грн. судового збору.

З урахуванням того, що в подальшому відповідачем рішення суду не було виконано, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по процентах за період часу з 04.01.2008 по 27.03.2017 (за вирахуванням сум, стягнутих попередніми рішеннями та часткових оплат) в розмір 689 274 грн. 84 коп., пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 26.09.2016 по 27.03.2017 у розмірі 70 755 грн. 81 коп., пені за несвоєчасну сплату процентів за період часу з 26.09.2016 по 27.03.2017 у розмірі 150 846 грн. 46 коп., 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту за період часу з 27.03.2014 по 27.03.2017 в розмірі 44 908 грн. 68 коп., 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів за період часу з 27.03.2014 по 27.03.2017 в розмірі 80 616 грн. 15 коп., інфляційних за несвоєчасне повернення кредиту за період часу з 27.03.2014 по 27.03.2017 в розмірі 382 800 грн. 24 коп., інфляційних за несвоєчасну сплату процентів за період часу 27.03.2014 по 27.03.2017 в розмірі 653 876 грн. 48 коп.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Проте, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення основної суми кредиту в розмірі 498 530 грн. належним чином не виконав.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, що відображено у постанові Пленуму від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (п. 7), а також Верховний Суд України, що відображено, зокрема, у постанові від 05.12.2011 по справі №16/164 (2010) .

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення проценти за період часу з 04.01.2008 по 27.03.2017 (за вирахуванням сум, стягнутих попередніми рішеннями та часткових оплат) в розмір 689 274 грн. 84 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 26.09.2016 по 27.03.2017 у розмірі 70 755 грн. 81 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів за період часу з 26.09.2016 по 27.03.2017 у розмірі 150 846 грн. 46 коп., 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту за період часу 27.03.2014 по 27.03.2017 в розмірі 44 908 грн. 68 коп., 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за період часу 27.03.2014 по 27.03.2017 в розмірі 80 616 грн. 15 коп., інфляційні за несвоєчасне повернення кредиту за період часу 27.03.2014 по 27.03.2017 в розмірі 382 800 грн. 24 коп., інфляційні за несвоєчасну сплату процентів за період часу 27.03.2014 по 27.03.2017 в розмірі 653 876 грн. 48 коп.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

За приписами ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування наслідків пропуску позовної давності до вимог, які заявлені позивачем в даній справі.

Статтею 266 ЦК України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, зобов'язання по сплаті суми кредиту в розмірі 498 530 грн. за кредитним договором від 28.12.2007 № 74/07 не припинено, а відтак боржник (відповідач у справі) не звільнений від обов'язку сплатити 3 % річних та інфляційні втрати, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З огляду на вказані норми законодавства та виходячи з встановленого нормами ст. 625 ЦК України порядку нарахування інфляційних витрат, 3 % річних (за весь час прострочення), колегія суддів звертає увагу, що порушення прав позивача є триваючим, у позивача збереглося право на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат протягом трьох років до подання позову, тобто в даному випадку з 08.08.2014 по 27.03.2017, з врахуванням встановленої судом та підтвердженої матеріалами справи дати звернення із позовом у даній справі та кінцевої дати періоду, до якого позивач провів нарахування розміру позовних вимог.

Відповідно до розрахунку, проведеного Львівським апеляційним господарським судом, розмір інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне повернення кредитних коштів з 08.08.2014 по 27.03.2017 становить 431 724,46 грн. та 39 418,02 грн. відповідно.

З огляду на те, що рішенням господарського суду Львівської області від 14.04.2009 у справі № 24/21, яке набрало законної сили, за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_4» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан» стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан» на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_4» 498 530 грн. заборгованості по кредиту, 35 298 грн. 51 коп. заборгованості по процентах, 22 450 грн. 54 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, позовні вимоги заявлені в даній справі про стягнення з відповідача пені в розмірі 70 755,81 грн. за користування кредитом задоволенню не підлягають, з огляду на приписи ст. 258 ЦК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом порушено норми матеріального права, а також, що висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вказане рішення підлягає частковому скасуванню щодо відмови в позові про стягнення з відповідача на користь позивача 39 418,02 грн. 3 % річних та 382 800,24 грн. інфляційних втрат (з врахуванням розміру інфляційних втрат, зазначених у позовній заяві), з прийняттям нового судового рішення в цій частині про задоволення позову , а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Стосовно застосування позовної давності до вимоги про стягнення процентів за користування коштами, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з огляду на обов'язок відповідача сплачувати проценти до дня фактичного повернення заборгованості за кредитом, неповернення відповідачем отриманого кредиту станом на дату розгляду даної справи та щомісячне нарахування процентів на суму кредиту, проценти підлягають стягненню за кожен місяць прострочення виконання зобов'язання з урахуванням того, що позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного місяця окремо за попередніх три роки до дня подання позову. Тобто, до задоволення в даній справі підлягають проценти, нарахування яких починається з 08.08.2014.

З урахуванням того, що позовна давність щодо вимоги про стягнення процентів розпочала свій перебіг з 08.08.2014 року, з вказаної дати підлягають нарахуванню 3 % річних, інфляційні за несвоєчасну сплату процентів.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України №188 від 19.03.2015 року в Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_4» з 19.03.2015 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» , банківська ліцензія - це документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

До банківських послуг, зокрема належать розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також: інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ, зокрема, належать банки; фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та м умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, норми статей 525, 526, 629 цього ж Кодексу передбачають обов'язковість виконання сторонами умов укладеного договору.

Сплата процентів за користування чужими грошовими коштами передбачена статтею 536 ЦК України.

Водночас, припинення зобов'язання передбачено лише у випадках, встановлених статтями 598, 599 цього ж Кодексу, на вимогу однієї із сторін і на підставах, встановлених договором або законом, а також виконанням, проведеним належним чином.

Зі змісту приписів вказаних норм вбачається про обов'язок банку надати банківські послуги (кредитні кошти) та, відповідно, зобов'язання боржника сплатити передбачені кредитним договором проценти.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , який є спеціальними і пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" банки є учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Участь банків у Фонді є обов'язковою. Банк набуває статусу учасника Фонду в день отримання ним банківської ліцензії. Фонд виключає банк з числа учасників Фонду в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Так, в силу ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту);

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси ;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку ;

4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси (в редакції Закону № 1586-VII від 04.07.2014р.);

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Тобто, відповідно до положень ст. 46 цього закону, в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду з позовною заявою, уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього закону та з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Отже, посилання господарського суду Львівської області на п. 4 ч. 2 ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , ч. 9 ст. 17 Закону України Про банки і банківську діяльність , як на підставу припинення зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитними коштами після відкликання банківської ліцензії, є помилковими, та суперечать чинному законодавству з посиланням на норми ст.ст. 17, 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", адже виконання позичальником (відповідачем у справі) свого договірного обов'язку щодо сплати процентів за користування кредитом сприяє збільшенню ліквідаційної маси та не припиняється внаслідок відкликання банківської ліцензії.

За таких обставин, суд першої інстанції помилково застосував дану норму закону при вирішенні питання правильності нарахування спірних сум та, як наслідок, помилково дійшов висновку про припинення нарахування процентів за кредитним договором у період з 19.03.2015.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.3. кредитного договору у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки за користування кредитом, визначеної додатковими угодами до цього договору, від суми непогашеного платежу за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вищенаведене, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми процентів за користування кредитом, 3 % річних, інфляційних втрат за період з 08.08.2014 по 27.03.2017, які відповідно до розрахунку проведеного Львівським апеляційним господарським судом становлять 354 393,34 грн., 14 435,44 грн. та 85 041 грн. відповідно. Крім того, розмір пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахований за період з 26.09.2016 по 27.03.2017 в порядку п. 4.3. договору становить 5 493,74 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом порушено норми матеріального права, а також, що висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вказане рішення підлягає частковому скасуванню щодо відмови в позові про стягнення з відповідача на користь позивача 272 56,39 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 5 493,74 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 13 789,92 грн. 3 % річних та 67 175,41 грн. інфляційних втрат.

Стосовно решти позовних вимог, то такі задоволенню не підлягають, оскільки заявлені поза межами строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач.

Судові витрати по розгляду справи відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України необхідно покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 скаржнику було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної інстанції , не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При розподілі судового збору судом апеляційної інстанції враховується обставини щодо відстрочення сплати судового збору позивачу під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 269, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_4» №22/2-28574 від 13.11.2017 задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 30.10.2017 у справі № 914/1682/17 скасувати в частині відмови в позові щодо стягнення 39 418,02 грн. 3 % річних за користування кредитом, 382 800,24 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту, 5 493,74 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 13 789,92 грн. 3 % річних за користування процентами та 67 175,41 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів, та 272 156,39 грн. заборгованості по сплаті процентів. В цій частині прийняти нове рішення, позов задоволити,

Викласти п. 2 резолютивної частини рішення суду в наступній редакції: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан» , с. Воля-Висоцька, вул. Нестерова, 91-А, Жовківський район, Львівська область (ідентифікаційний код 23948183) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_4» , м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т (ідентифікаційний код 19017842) 39 418,02 грн. 3 % річних за користування кредитом, 382 800,24 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту, 354 393,34 грн. заборгованості по сплаті процентів, 5 493,74 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 14 435,44 грн. 3 % річних за користування процентами та 85 041 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів .

3. В решті рішення суду про відмову в позові залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан» , с. Воля-Висоцька, вул. Нестерова, 91-А, Жовківський район, Львівська область (ідентифікаційний код 23948183) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (31215206783006 , отримувач - УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, Банк - ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку 825014, код отримувача (ЄДРПОУ) 38007620) 13 223,73 грн. судового збору за результатами розгляду справи в суді першої інстанції.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан» , с. Воля-Висоцька, вул. Нестерова, 91-А, Жовківський район, Львівська область (ідентифікаційний код 23948183) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (31216206782006, отримувач - УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, Банк - ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку 825014, код отримувача (ЄДРПОУ) 38007620) 14 546,10 грн. судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_4» , м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т (ідентифікаційний код 19017842) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (31215206783006 , отримувач - УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, Банк - ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку 825014, код отримувача (ЄДРПОУ) 38007620) 17 872,45 грн. судового збору за результатами розгляду справи в суді першої інстанції.

7. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_4» , м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т (ідентифікаційний код 19017842) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (31216206782006, отримувач - УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, Банк - ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку 825014, код отримувача (ЄДРПОУ) 38007620) 19 659,70 грн. судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги.

8. Місцевому господарському суду видати накази.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 09.02.2018.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.