Постанова

від 08.02.2018 по справі 911/2534/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2018 р. Справа№ 911/2534/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Тищенко А.І.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання від 08.02.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей"

на рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2017

у справі № 911/2534/17 (суддя Янюк О.С., повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.11.2017)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області

до Софіївсько-Борщагівської сільської ради,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2

про визнання недійсним рішення та витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.11.2017 у справі № 911/2534/17 позов задоволено частково. Витребувано із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Барселона Ю Ей на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Київській області земельну ділянку - кадастровий номер 3222486200:03:009:0082 площею 0,08га, розташовану в с.Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області. Стягнуто з Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь Прокуратури Київської області 800,00 грн. витрати по сплаті судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Барселона Ю Ей на користь Прокуратури Київської області 800,00 грн. витрати по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що земельна ділянка відчужена за відплатним договором, а майно, власником якого є держава, було передано поза волею останнього, то на підставі ч.1 ст.388 ЦК України власник має право витребувати це майно, у зв'язку із чим суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог заступника прокурора про витребування земельної ділянки згідно із ст. 388 ЦК України у добросовісного набувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей".

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2017 у справі № 925/1211/17, в якій просив поновити строк на подання апеляційної скарги, оскаржуване рішення скасувати повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що на адресу товариства не надходила позовна заява із додатками до неї, ухвали господарського суду першої інстанції отримувались із запізненням, у зв'язку із чим товариство було позбавлено можливості ознайомитись із матеріалами справи, надати письмові пояснення та заперечення до позову, що стало порушенням законних прав та інтересів товариства.

Скаржник вважає незаконним посилання господарського суду першої інстанції на рішення судів на які були посилання у позовній заяві, однак не були долучені до матеріалів справи.

Скаржник вказує на пропуск прокуратурою при поданні позовної заяви строку позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" на рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2017 у справі № 911/2534/17 залишено без руху. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати до Київського апеляційного господарського суду докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі - Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області.

02.01.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" через відділ канцелярії суду надійшов лист за № 325 із доказами надсилання копії апеляційної скарги Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області.

У зв'язку із чим, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" відповідає вимогам статті 258 ГПК України, підстав для її повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2534/17. Призначено справу до розгляду на 08.02.2018.

Прокурор у судовому засіданні 08.02.2018 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2017 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представники другого відповідача у судовому засіданні 08.02.2018 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2017 скасувати повністю.

Представники позивача, першого відповідача та третьої особи у судове засідання 08.02.2018 не з'явились, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином. Після обговорення, враховуючи, що згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Згідно із ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається із рішення Апеляційного суду Київської області від 16.01.2013 (а.с.127-151), зокрема, 07.07.2010 рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради № 2, ураховуючи добровільну відмову землекористувача, припинено право постійного користування ДП НДВА Пуща-Водиця на земельні ділянки загальною площею 61,85га, які знаходяться в південно-західній частині села Софіївка Борщагівка.

Рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 № 4 затверджено технічну документацію на земельну ділянку площею 61,85га (ріллі), які передано до земель запасу в межах села Софіївська Борщагівка.

Із земель ДП НДВА Пуща-Водиця , які були передані до земель запасу Софіївсько-Борщагівської сільської ради, останньою прийнято рішення, зокрема, від 04.08.2010 №200 про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_2 (а.с.25, 26-27).

Прокурор у позовній заяві зазначає, що також вбачається зі змісту державного акту на право власності на земельну ділянку від 10.11.2010 (а.с.88), 20.10.2010 рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради № 140 зазначена земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства.

Однак, копію зазначеного рішення ані до господарського суду першої інстанції, ані до господарського суду апеляційної інстанції надано не було, натомість, рішенням Апеляційного суду Київської області від 16.01.2013 (а.с.129-153), залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.03.2015 та постановою Верховного Суду України від 24.06.2015 (а.с.31-34), зокрема, визнано недійсним та скасовано рішення 38 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 07.07.2010 за № 2 Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП НДВА Пуща-Водиця ; недійсним та скасовано рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 за № 4 Про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП НДВА Пуща-Водиця .

В подальшому, 16.04.2013 постановою Київського апеляційного адміністративного суду (а.с.102-106), залишеного без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 (а.с.35-38, 107-110), зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення 39 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04.08.2010 №200, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,08га в АДРЕСА_1, у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства.

Проте, 29.12.2015 ОСОБА_2 (продавець) за договором купівлі-продажу (а.с.89) відчужив зазначену земельну ділянку ТОВ "Барселона Ю ЕЙ" (покупець), про що було зроблено відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.90). Із п.2.1 зазначеного договору вбачається, що продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчиняється за ціною 850 000,00грн, які покупець сплачує продавцю в строк до 01.07.2016.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, беручи до уваги фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції та вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи викладене та наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно із ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Таким чином, права щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належали органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Софіївсько-Борщагівська сільська рада.

При цьому ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Як вже зазначалось, 07.07.2010 рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради №2, ураховуючи добровільну відмову землекористувача, припинено право постійного користування ДП НДВА Пуща-Водиця на земельні ділянки загальною площею 61,85га, яке, в свою чергу, стало підставою для прийняття рішень Софіївсько-Борщагівською сільською радою від 04.08.2010 № 4, від 04.08.2010 № 200 та від 20.10.2010 № 140.

Однак, у зв'язку із порушенням процедури припинення права постійного користування земельною ділянкою, рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради, зокрема, від 07.07.2010 № 2, від 04.08.2010 № 4 та від 04.08.2010 № 200 визнані недійсними і скасовані у судовому порядку.

Водночас, як зазначалось вище, прокурором та іншими учасниками судового процесу в порядку ст.32-33 ГПК України, суду не було надано спірне рішення, а наявність останнього згадується лише у державному акті на право власності на земельну ділянку (а.с.88), у зв'язку з чим у суду відсутня можливість дати йому правову оцінку.

Незважаючи на те, що спірне рішення не було надане жодним учасником судового процесу, із матеріалів справи вбачається, що рішення Софіївсько-Борщагівською сільською радою від 20.10.2010 №140 є лише черговою ланкою у зазначеному ланцюзі, а тому колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що визнання його недійсним (скасування) по суті не породжує відповідних юридичних наслідків та не призведе до захисту порушеного права. Оскільки, визнання недійсним (скасування) такого акту у даному спорі не породжує наслідків для власника земельної ділянки, то захист порушеного права у разі вибуття з володіння зазначеної земельної ділянки має вирішуватися лише відповідно до ст. 388 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 (продавець) відчужив спірну земельну ділянку ТОВ Барселона Ю ЕЙ (покупець) за відплатним договором після прийняття відповідних судових рішень (договір купівлі-продажу укладений 29.12.2015, а відповідні ухвала Вищого адміністративного суду України прийнята 16.04.2014, постанова Верховного Суду України - 24.06.2015). У свою чергу відповідний договір був оформлений з урахуванням вимог, встановлених чинним законодавством, а тому ТОВ Барселона Ю ЕЙ є добросовісним набувачем. Доказів, того, що покупець був обізнаний про зазначені обставини, сторонами суду надано не було.

Згідно із ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Отже, якщо за відплатним договором із володіння власника або законного володільця вибуло майно, то витребувати його у добросовісного набувача можна тільки тоді, коли воно вибуло поза волею власника або законного володільця.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

У разі встановлення що відповідач є добросовісним набувачем суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею або було продане в порядку виконання судових рішень. Така сама правова позиція міститься в постанові колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного суду України № 6-53цс12 (№ в ЄДРСРУ 27595059).

Із змісту судових рішень, зокрема, із постанови Верховного Суду України від 24.06.2015, вбачається, що спірні земельні ділянки (в тому числі і земельна ділянка, яка є предметом даного спору) на час прийняття сільською радою рішення про припинення права постійного користування ними перебували в державній власності, а тому у першого відповідача були відсутні повноваження щодо прийняття відповідних рішень, оскільки зазначене питання повинне вирішуватись власником земельних ділянок - державою.

Відповідно до пп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Враховуючи те, що земельна ділянка відчужена за відплатним договором, встановлення факту, що майно, власником якого є держава, передано поза волею останнього, на підставі ч.1 ст.388 ЦК України власник має право витребувати це майно.

Крім того, втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), що ратифікований Законом України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що земельна ділянка відчужена за відплатним договором, встановлено факт, що майно, власником якого є держава, передано поза волею останнього, на підставі ч.1 ст.388 ЦК України власник має право витребувати це майно, тобто втручання в право особи на мирне володіння майном є законним, переслідує як суспільний так і публічний інтерес та, на переконання колегії суддів, є пропорційним визначеним цілям.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції та вважає позовну вимогу про витребування із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Київській області земельну ділянку - кадастровий номер 3222486200:03:009:0082 площею 0,08га, розташовану в с. Софіївська Борщагівка Київо-Святошинського району Київської області обгрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із твердженням другого відповідача про те, що позовна вимога про визнання недійсним рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 20.10.2010 №140 стосується приватноправових земельних відносин за участю фізичної особи, а тому не пов'язана з господарськими відносинами і не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки зазначене, не відповідає фактичним обставинам справи та положенням чинного законодавства.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява подана до господарського суду першої інстанції 21.08.2017.

Згідно із ст.ст. 256, 257, 258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відзиві на позовну заяву, другим відповідачем викладено заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог.

Перебіг позовної давності може бути пов'язаний з різними юридичними фактами та ї оцінкою управомоченою особою, з урахуванням особливостей конкретних правовідносин.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що із позовних вимог вбачається, що спірна земельна ділянка витребовується із чужого незаконного володіння скаржника, яка отримала її у свою власність на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2015, тоді як позовна заява подана 21.08.2017, тобто у межах, визначених ст. 257 ЦК України, у зв'язку із чим, посилання скаржника на пропуск прокуратурою строку позовної давності є безпідставним.

Надсилання другому відповідачу копії позовної заяви із доданими документами підтверджується описом вкладення у цінний лист № 11832785 та фіскальним чеком відділення зв'язку від 19.08.2017 за № 119 (а.с. 21-22).

Посилання скаржника про отримання ухвал суду із запізненням, що стало порушенням законних прав та інтересів товариства є безпідставними, оскільки як вбачається із протоколів судових засідань від 02.10.2017, від 18.10.2017, від 30.10.2017 та від 06.11.2017, представник скаржника був присутнім у судових засіданнях 02.10.2017, 18.10.2017, 30.10.2017 та 06.11.2017, а також вбачається, що скаржник був обізнаний про дату та час зазначених судових засідань, про що свідчать розписки про повідомлення про відкладення розгляду справи № 911/2534/17 (а.с. 54, 94, 120), з підписами, зокрема, ОСОБА_3 - представника скаржника за довіреністю.

Також слід зазначити, що у матеріалах справи № 911/2534/17 наявні як відзив на позовну заяву, так і доповнення до відзиву на позовну заяву, що спростовує твердження скаржника про те, що останній був позбавлений можливості надати письмові пояснення та заперечення до позову.

Посилання скаржника, що суд першої інстанції у рішенні незаконно послався на рішення судів, які не були додані до матеріалів справи є безпідставним, оскільки 01.06.2006 набрав чинності Закон України Про доступ до судових рішень , у ст. 2 якого зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Особам, які беруть (брали) участь у справі, забезпечується доступ до судових рішень у їхній справі в порядку, встановленому процесуальним законом. Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. До Реєстру включаються усі судові рішення судів загальної юрисдикції (ч. 1, 3 ст. 3 вищевказаного Закону).

Колегія суддів апеляційного господарського суду вказує, що скаржником безпідставно підміняються поняття "сторона за правочином" та "сторона у справі".

З огляду на викладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2017 у справі № 911/2534/17 та для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей", відсутні.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Київської області від 06.11.2017 у справі № 911/2534/17.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" на рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2017 у справі № 911/2534/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2017 у справі № 911/2534/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено та підписано 12.02.2018.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень, викладених у ст.ст. 286- 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

А.І. Тищенко