Постанова

від 05.02.2018 по справі 907/689/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2018 р. Справа № 907/689/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.,

секретар судового засідання Гула Б.Я.,

розглянув апеляційну скаргу Фермерського господарства Ростока

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2017 (суддя Васьковський О.В., повний текст складено 08.12.2017)

у справі № 907/689/17

за позовом Заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області та Мукачівського прикордонного загону,

до відповідача Фермерського господарства Ростока , Тячівський район, Закарпатська область

про стягнення шкоди у сумі 339978,24 грн.,

представники:

- прокурор - Гальчинський С.О.,

- від позивача-1 - не з'явився,

- від позивача-2 - Сідак П.П.,

- від відповідача - Колотуха І.О., ОСОБА_12 (керівник)

15.09.2017 до Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява Заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції (надалі - ДЕІ) в Закарпатській області та Мукачівського прикордонного загону про стягнення з Фермерського господарства (надалі - ФГ) Ростока 339978,24 грн. шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства (а.с. 7-12).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2017 у даній справі (а.с. 110-115) вказаний позов задоволено.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд встановив, що 05.07.2017 представниками ДЕІ в Закарпатській області було виявлено факт самовільного (без відповідного дозволу) забору Фермерським господарсьвом Ростока піщано-гравійної суміші об'ємом 632,4 метрів кубічних в районі прикордонного знаку 282 на відстані 200 м від державного кордону, який зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 106/02 від 05.07.2017 та шляхом фотофіксації виявленого правопорушення. Покликаючись на Перелік корисних копалин загальнодержавного значення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994, місцевий господарський суд встановив, що піщано-гравійна суміш є корисною копалиною загальнодержавного значення, а, отже, відповідно до положень Кодексу України про надра, її видобування може здійснюватися виключно на підставі спеціального дозволу, який у відповідача відсутній.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що 339978,24 грн. шкоди, заподіяної відповідачем державі внаслідок самовільного забору піщано-гравійної суміші без дозволу на користування надрами, нарахованої на підставі Методики визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №303 від 29.08.2011, нараховані позивачем правомірно та підлягають до стягнення.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ФГ Ростока оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись, зокрема, на наступне:

1) позивачі та суд дійшли помилкового висновку, що фермерське господарство видобуває корисні копалини. Натомість, воно здійснює рекультивацію частини земельної ділянки, яка передана йому в оренду, для влаштування водойми для господарських потреб фермерського господарства; рекультивація здійснюється на підставі робочих проектів, які були затверджені у встановленому законом порядку;

2) акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства, на який покликаються позивачі, не може вважатися належним доказом, що підтверджує вину відповідача, оскільки:

- факти, на яких ґрунтується акт перевірки, зводяться до затримання одного автомобіля з 15 куб.м гравійно-піщаної суміші, натомість, в подальшому, в акті зазначено про видобуток 632,4 куб.м. піщано-гравійної суміші;

- з актів неможливо встановити яку саме корисну копалину видобував відповідач, оскільки сировина піщано-гравійна відноситься як до корисних копалин державного, так і місцевого значення; в той же час, ст. 23 Кодексу України про надра землекористувачам надано право без спеціального дозволу видобувати корисні копалини місцевого значення загальною глибиною розробки до 2 метрів;

- в судовому рішенні в господарській справі №907/92/17 встановлено окремі обставини, які мають значення при розгляді даної справи: на орендованій земельній ділянці відповідач видобував піщано-гравійну сировину - пісок, яка відноситься до корисних копалин місцевого значення; належним доказом порушень, про які йдеться в даній справі, може бути їх фіксація компетентним органом - Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області, а перевіркою, яка проводилася 02.11.2017 жодного видобутку корисних копалин загальнодержавного значення не зафіксовано.

Заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначив, що суд першої інстанції повно встановив всі обставини та правильно застосував норми матеріального права при наданні їм правової оцінки. Крім того, зазначив, що ФГ Ростока не є землекористувачем земельної ділянки, на якій виявлено правопорушення, оскільки вона знаходиться у прикордонній смузі та відноситься до земель оборони.

Позивачі окремих відзивів на апеляційну скаргу не подали. В судових засіданнях 01.02.2015 та 05.02.2015 представник позивача-2 повністю підтримав позицію прокурора та просив апеляційну скаргу у даній справі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач-1 не забезпечив явку свого представника у жодне із судових засідань, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду. Водночас, 02.02.2018 до Львівського апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача-1 про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого представника в судове засідання через його зайнятість в іншому судовому засіданні.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів відмовляє в його задоволенні, оскільки: 1) подане клопотання є документально необґрунтованим, в чинному законодавстві відсутні обмеження щодо представництва інтересів сторони лише одним представником; 2) на жодне судове засідання, позивач-1 не забезпечив явку свого представника, в той же час, на них були присутні прокурор та відповідач-2, які виклали свої доводи та заперечення з приводу апеляційної скарги; 3) процесуальний строк для розгляду апеляційної скарги у даній справі підходить до завершення; 4) в матеріалах справи наявно достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

05.07.2017 ДЕІ у Закарпатській області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства.

На підставі проведеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №106/02 від 05.07.2017 (а.с. 16), у якому встановлено ряд порушень природоохоронного законодавства.

Акт підписали посадові особи ДЕІ у Закарпатській області: старший державний інспектор з ОНПС ОСОБА_6 та державний інспектор з ОНПС ОСОБА_7, а також дільничний інспектор ІІ категорії відділу прикордонної служби Солотвино ОСОБА_8 та громадяни ОСОБА_12 та ОСОБА_9 У вступній частині акта зазначено також про присутність під час його складення ОСОБА_10, проте його підпис на акті відсутній.

Підставою для перевірки зазначено наказ ДЕІ в Закарпатській області від 03.07.2017 №342, проте поле акта перевірки найменування суб'єкта господарювання, що перевірявся залишене незаповненим.

У вказаному акті встановлено, що під час натурного обстеження території в районі прикордонного знака №282 на відстані 200 м від державного кордону встановлено факт забору піщано-гравійної суміші із застосуванням трактора-навантажувача ЮМЗ-6АКЛ без номерного державного знака шляхом навантаження на вантажний автомобіль марки КАМАЗ номерний знак НОМЕР_1 (водій трактора - ОСОБА_9, водій автомобіля КАМАЗ - ОСОБА_10.). При візуальному обстеженні, встановлено проведення робіт на ділянці розміром: 27м - довжина, 18 метрів - ширина, глибина 0,9 м та на ділянці розміром: 12 м - довжина, 15 метрів - ширина, глибина -1,0 м. Під час проведення обстеження на автомобіль КАМАЗ навантажено 15 куб.м піщано-гравійної суміші.

В цей же день вищезгаданими посадовими особами було складено ще один акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №107/02 від 05.07.2017 (а.с. 17), у якому встановлено факт проведення громадянином ОСОБА_10. (головою ФГ Ростока ) будівельних робіт в районі прикордонного знака №282 шляхом засипання русла річки Тиса з використанням піщано-гравійної суміші, будівельних бетонних відходів та сухої деревної маси. Поле акта перевірки найменування суб'єкта господарювання, що перевірявся також залишене незаповненим.

На підставі акту перевірки №106/02 від 05.07.2017, 10.07.2017 ДЕІ в Закарпатській склало три окремі розрахунки розміру відшкодування збитків, заподіяних при самовільному заборі піщано-гравійної суміші (а.с. 18, 19, 20), які здійснено на підставі Методики визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 303 від 29.08.2011.

Вказані розрахунки були здійснені на підставі вимірів довжини, ширини та глибини виїмок двох ділянок, на яких було виявлено забір піщано-гравійної суміші, а також виходячи із вимірів автомобіля КАМАЗ, при обстеженні якого було виявлено завантажену піщано-гравійну суміш. Із вказаних розрахунків вбачається, що загальний об'єм добутої суміші, відповідно до розрахунків, становить 632,4 куб.м., а розмір збитків за самовільне користування надрами, встановлене в акті перевірки №106/02 від 05.07.2017, становить 339978,24 грн.

Вказане стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Закарпатської області із позовом про стягнення з відповідача вказаної суми.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 14 Кодексу України про надра, надра надаються у користування, зокрема, для видобування корисних копалин.

Статтями 16 та 19 цього Кодексу встановлено режим користування надрами, який вимагає отримання спеціального дозволу на користування надрами. Виняток стосовно наявності спеціального дозволу встановлений у ст.23 Кодексу, відповідно до якої землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Згідно зі ст. 56 Кодексу України про надра, однією із основних вимог в галузі охорони надр є додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

Статтями 65 та 67 цього Кодексу передбачено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, зокрема, винні у самовільному користуванні надрами. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Статтею 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести протиправність поведінки особи, вину особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно статті 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України).

Колегія суддів констатує, що з матеріалів справи не вбачається наявності низки умов, які необхідні для притягнення ФГ Ростока до відповідальності за заподіяну шкоду, а саме: факту заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу та протиправності поведінки працівників чи посадових осіб ФГ Ростока .

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтями 76, 78 та 79 ГПК України встановлено вимоги, що стосуються достовірності та достатності доказів. Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Положенням ст.20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.

Колегія суддів зазначає, що Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 №464, на який покликався суд першої інстанції при ухваленні рішення, станом на момент проведення спірних перевірок втратив чинність.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Статтями 6 та 7 визначено вимоги щодо порядку призначення, проведення та оформлення результатів перевірок. Так, ч.6 ст. 7 передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу, посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Дослідивши наданий позивачами акт перевірки №106/02 від 05.07.2017, колегія суддів зазначає, що він не може вважатися доказом вчинення відповідачем порушення природоохоронного законодавства, з огляду на неточності, що містяться в самому акті та зважаючи на його невідповідність положенням Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , а саме:

1) з вказаного акту не вбачається щодо якого суб'єкта господарювання, чи щодо якої фізичної особи проводилася перевірка дотримання вимог природоохоронного господарства. З вступної частини акту випливає, що при провдененні перевірки були присутні три фізичні особи: ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_9;

2) зі змісту акта не вбачається, видобуток якої саме корисної копалини у ньому зафіксовано. Так, в тексті акта зазначено про видобуток піщано-гравійної суміші . Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827 затверджено переліки корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення. Зокрема, до корисних копалин загальнодержавного значення в складі піщано-гравійної сировини віднесено наступні копалини: галька, гравій, піщано-гальковий матеріал, ракуша. До корисних копалин місцевого значення в складі піщано-гравійної сировини віднесено пісок. Постанова Кабінету Міністрів України не використовує термін піщано-гравійна суміш , а найближчим до нього є родове поняття піщано-гравійна сировина . Отже, з акта перевірки неможливо встановити видобуток якої з вищенаведених копалин виявила ДЕІ в Закарпатській області. Як зазначалося вище, вказана обставина має значення для визначення правомірності дій особи щодо видобутку корисних копалин, оскільки ст.23 Кодексу України про надра надає право землекористувачам в межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення загальною глибиною розробки до двох метрів;

3) як зазначено в акті, посадові особи ДЕІ в Закарпатські області здійснювали перевірку шляхом візуального обстеження , в результаті якого було встановлено чіткі розміри котловану та об'єм піщано-галькової суміші, яка була завантажена в автомобіль КАМАЗ. Акт не містить покликання на вимірювальні прилади та способи визначення глибини, ширини та довжини котловану, а також на спосіб визначення об'єму піщано-галькової суміші, яка була завантажена в автомобіль. Встановлення цих обставин впливає на перевірку судом правильності розрахунку заподіяної шкоди, через що суд позбавлений можливості здійснити таку перевірку;

4) в акті перевірки не зазначено, порушення яких норм законодавства було вчинено відповідачем, а також відсутній підпис однієї з осіб, присутніх при перевірці - ОСОБА_11, без зазначення відповідного запису перевіряючим.

Зважаючи на це, акт перевірки №106/02 від 05.07.2017 не є достовірним та достатнім доказом, на підставі якого можна встановити дійсні обставини справи, що можуть бути покладені в основу висновків про факт, обсяги вчинення правопорушення та осіб, які його вчиняли. Протиправність поведінки працівників чи посадових осіб ФГ Ростока та факт заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу є недоведеними. Крім того, з матеріалів справи не вбачається статусу громадян ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і того, яке відношення вони мають до ФГ Ростока .

Посадовими особами ДЕІ у Закарпатській області не складалось протоколів про адміністративні правопорушення, не здійснювалось провадження у справі про адміністративні правопорушення та не накладалося адміністративних стягнень, не видавалося приписів чи розпоряджень за результатами виявленого порушення.

Додатково колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що ФГ Ростока , відповідно до договору оренди, зареєстрованого 07.05.2005 в Тячівському районному відділі ЗРФ ДП Центр ДЗК (а.с. 62-68), є користувачем земельної ділянки загальною площею 99,9792 га, яка знаходиться в складі земель запасу Тячівської районної ради, урочище Чонкаш між 273-283 прикордонними стовпами слідової групи державного кордону. До матеріалів справи відповідачем було долучено копію Робочого проекту Влаштування водойми на порушеній земельній ділянці ФГ Росток біля ПЗ 282 на території Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району Закарпатської області , затверджену начальником ВКП Закарпаттяводопроект Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса, дозвіл на розроблення якого був наданий Тячівською районною державною адміністрацією. Оригінал вказаного проекту оглянутий колегією суддів в судовому засіданні.

Як стверджує відповідач, на території орендованої земельної ділянки він не здійснює видобутку корисних копалин, а проводить рекультиваційні роботи відповідно до вказаного проекту.

За таких обставин рішення Господарського суду Закарпатської області у даній справі підлягає скасуванню у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судовий збір за розгляд справи в місцевому господарському суді та перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.129 ГПК України, слід покласти на позивачів порівну.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Ростока задоволити.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2017 у справі №907/689/17 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (88018, м. Ужгород, вул. Швабська, 14, ідентифікаційний код 34888559) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві, ідентифікаційний код 37993783, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106; стягувач коштів - Державна судова адміністрація України (вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01601, ідентифікаційний код 26255795) 2549,83 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з Мукачівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (89600, м.Мукачево, вул.Недецеї,45, ідентифікаційний код 14321676) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві, ідентифікаційний код 37993783, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106; стягувач коштів - Державна судова адміністрація України (вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01601, ідентифікаційний код 26255795) 2549,83 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (88018, м. Ужгород, вул. Швабська, 14, ідентифікаційний код 34888559) на користь Фермерського господарства Ростока (90571, Закарпатська обл., Тячівський р-н, с.Нижня Апша, вул.Шевченка, 11. ідентифікаційний код 13597301) 2580,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Мукачівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (89600, м.Мукачево, вул.Недецеї,45, ідентифікаційний код 14321676) на користь Фермерського господарства Ростока (90571, Закарпатська обл., Тячівський р-н, с.Нижня Апша, вул.Шевченка, 11. ідентифікаційний код 13597301) 2580,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду Закарпатської області видати накази на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 09.02.2018.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Л.С. Данко