Постанова

від 12.02.2018 по справі 903/445/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 903/445/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БП-Луцьк" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи,

на рішення Господарського суду Волинської області

у складі судді: Костюк С.В.

від 25.07.2017 року

та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Демидюк О.О., Савченко Г.І., Павлюк І.Ю.

від 25.09.2017 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатська Нафтогазова компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БП-Луцьк"

про стягнення 383653,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатська нафтогазова компанія" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БП-Луцьк" про стягнення 383653,82 грн. з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовано тим, що договір купівлі-продажу обладнання №DK06-16/12 від 01.06.2016 року, на виконання якого відповідачу було передано товар на загальну суму 561248,00 грн., що підтверджується актом передачі-приймання матеріальних цінностей від 01.06.2016 року та видатковою накладною № 2 від 06.06.2016 року, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками без жодних зауважень. Умови та порядок розрахунків визначено п. 4 договору. Внаслідок не виконання зобов'язань по оплаті товару, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.1 договору нараховано 3% річних в сумі 9601,52 грн. та 48787,17 грн. інфляційних. Також, відповідно до п. 6.3 договору, нараховано пеню в сумі 17,13 грн. пені. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на норми ст. ст. 509, 510, 526, 530, 625, 626, 629, 691, 692 ЦК України, ст. ст. 193, 230, 232 ГК України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Рішенням Господарського суду Волинської області від 25.07.2017 року (суддя Костюк С.В.) позов, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог по справі №903/445/17, задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БП-Луцьк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатська нафтогазова компанія" 382153,08 грн., з них 325248,00 грн. заборгованості, 47286,43 грн. інфляційних, 9601,52 грн. - 3% річних, 17,13 грн. пені, а також 5732,30 грн. витрат по судового збору. В позові про стягнення інфляційних в сумі 1500,74 грн. відмовлено.

Дане рішення мотивоване тим, що відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково. Сплатив позивачу лише 236000,00 грн. основного боргу, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 325248,00 грн. Згідно розрахунку позивача сума інфляційних складає 48787,17 грн., відсотки річних - 9601,52 грн., які нараховано відповідно з серпня 2016 року по квітень 2017 року. Перевіривши дані нарахування судом першої інстанції встановлено, що позивач при розрахунку інфляційних не врахував дефляцію в розмірі 99,7 % за серпень 2016 року, тому здійснив перерахунок інфляційних, згідно якого сума інфляційних з серпня 2016 року по квітень 2017 року складає 47286,43 грн. Суд дійшов висновку, що вимога позивача, з врахуванням заяви про зменшення суми позову, підлягає задоволенню на суму 382153,08 грн., з них 325248,00 грн. заборгованості, 9601,52 грн. 3 % річних, 47286,43 грн. інфляційні, 17,13 грн. пені.

Не погодившись з винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "БП-ЛУЦЬК" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 року рішення Господарського суду Волинської області від 25.07.2017 року у справі №903/445/17 залишено без змін. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БП-ЛУЦЬК" залишено без задоволення. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БП-ЛУЦЬК" 25 грн. 09 коп., несплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач порушив встановлені договором строки проведення розрахунків за отримане обладнання сплативши позивачу лише 236000,00 грн. основного боргу, що підтверджується бухгалтерською довідкою №175 від 14.07.2017 року та випискою з рахунку, у зв'язку з чим відповідач допустив виникнення заборгованості за договором в сумі 325248,00 грн. На виконання даного договору відповідачу 01.06.2017 року було передано товар на загальну суму 561248,00 грн., що підтверджується актом передачі - приймання матеріальних цінностей та видатковою накладною №2 від 06.06.2016 року. Акт передачі - приймання матеріальних цінностей та видаткова накладна підписані представниками сторін без жодних зауважень, претензій та скріплені їх печатками. Апелянт в порушення вимог ст. 33 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) не надав належних доказів, які б підтверджували, що сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу.

Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 року у справі №903/445/17 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "БП-Луцьк" подано касаційну скаргу, в якій останній просив постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 року та рішення Господарського суду Волинської області від 25.07.2017 року у справі №903/445/17 року скасувати та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції належним чином не з'ясовано, яке саме порушено право чи інтерес позивача, а також не досліджено питання щодо необхідності застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу за захистом якого звернувся позивач. Не надано належної правової оцінки обставині, що свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов за договором купівлі-продажу, а саме, позивачем проігноровано п. 1.3, 1.4 договору та не надано специфікації відповідачу. Судами було зроблено необґрунтований та безпідставний висновок, що специфікація не спростовує отримання товару.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.11.2017 року прийнято до касаційного провадження та призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БП-Луцьк" у справі №903/445/17 Господарського суду Волинської області.

На підставі підпунктів 4, 6 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 року вказану касаційну скаргу разом зі справою № 903/445/17 передано до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2018 року у справі №903/445/17 визначено колегію суддів у складі: Баранець О.М. (головуючий суддя), судді: Вронська Г.О., Студенець В.І.

Відповідно до положень підпункту 4 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України зазначена касаційна скарга підлягає розгляду спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Також відповідач подав клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду Волинської області від 25.07.2017 року та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 року.

Оскільки у клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "БП-Луцьк" відсутні доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення касаційного провадження, клопотання відхилено.

Ухвалою Верховного Суду від 11.01.2018 року призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БП-Луцьк" на рішення Господарського суду Волинської області від 25.07.2017 року та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 року у справі №903/445/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 25.07.2017 року та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі №903/445/17 відхилено. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 30 січня 2018 року.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив в задоволені касаційної скарги відмовити повністю, рішення Господарського суду Волинської області від 25.07.2017 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі №903/445/17 залишити без змін. В відзиві ТОВ "Закарпатська нафтогазова компанія" посилається на те, що відповідачем не наведено обґрунтованих доводів та переконливих доказів, що свідчили б про те, що судом першої та апеляційної інстанції не надано належної оцінки обставині, що свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов за договором, та про те, що належним чином не з'ясовано яке саме порушено право чи інтерес позивача, а також не досліджено питання щодо необхідності застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу за захистом якого звернувся позивач, у зв'язку з чим судами першої та апеляційної інстанції ухвалено цілком правомірні рішення та постанова по суті заявлених вимог, у відповідності до норм процесуального та матеріального права.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, що 01.06.2016 року між ТзОВ "Закарпатська нафтогазова компанія" (продавець) та ТзОВ "БП-Луцьк" (покупець) укладено договір купівлі-продажу обладнання № DK 06-16/12.

П. 1.1. предметом договору є купівля-продаж обладнання у відповідності до акту приймання-передачі (додаток-1).

Загальна вартість обладнання, що підлягає передачі покупцю відповідно до умов цього договору складає 561248,00 грн. (п. 4.1. договору).

Сторони передбачили, що розрахунки за передане обладнання здійснюються покупцем в безготівковій формі (в національній валюті України), на рахунок продавця на протязі 60-ти днів з дати підписання акту приймання-передачі (п. 4.3 договору).

На виконання даного договору відповідачу 01.06.2017 року було передано товар на загальну суму 561248,00 грн., що підтверджується актом передачі - приймання матеріальних цінностей та видатковою накладною №2 від 06.06.2016 року. Акт передачі - приймання матеріальних цінностей та видаткова накладна підписані представниками сторін без жодних зауважень, претензій та скріплені їх печатками.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково. Сплатив позивачу 236000,00 грн. основного боргу, що підтверджується бухгалтерською довідкою №175 від 14.07.2017 року та випискою з рахунку, долученими до матеріалів справи, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 325248,00 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 526 ЦК України та стаття 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 статті 612 ЦК України).

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 статті 546 ЦК України).

Статтею 549 ЦК України передбачено, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).

Отже, істотними умовами будь-якого договору, відповідно до вимог чинного законодавства, є умови про предмет; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода (ст. 638 ЦК України).

Важливими умовами договору крім самого предмету договору, є кількість, якість, асортимент, комплектність товару. Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості, тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

П. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 року №П-7 приймання продукції по якості і комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

П. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 року №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідних актів судам не надано.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору та повернути товар продавцеві.

При цьому колегія суддів відзначає, що у покупця було право відмовитися від договору та повернути товар продавцеві, але документи, які б свідчили про таку відмову покупця від поставки товару у зв'язку з неналежністю виконання продавцем своїх зобов'язань по договору судам не надано.

Ще однією важливою умовою договору купівлі-продажу є ціна товару. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

П. 4.1. договору зазначено, що загальна вартість обладнання, що підлягає передачі покупцю відповідно до умов цього договору складає 561248,00 грн.

На виконання даного договору відповідачу 01.06.2017 року було передано товар на загальну суму 561248,00 грн., що підтверджується актом передачі - приймання матеріальних цінностей та видатковою накладною №2 від 06.06.2016 року.

Отже, з огляду на викладене, позивачем на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу, на підставі видаткової накладної було поставлено відповідачеві товар, який останнім прийнятий, що підтверджується актом передачі - приймання матеріальних цінностей, без будь - яких зауважень щодо його якості, про що свідчить відсутність претензій на момент прийняття товару. Доводи скаржника про недосягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу є безпідставними та необґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає доводи касаційної скарги безпідставними та належним чином спростованими судом апеляційної інстанції.

За встановленими колегією суддів обставинами рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БП-Луцьк" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 року та рішення Господарського суду Волинської області від 25.07.2017 року у справі №903/445/17 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Баранець

Судді Г.Вронська

В.Студенець