Постанова

від 12.02.2018 по справі 193/990/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 193/990/17 22-ц/774/639/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 193/990/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Петрово

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Петрово на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2017 року, яке постановлено суддею Шумською О.В. у смт. Софіїці та повне судове рішення складено 07 липня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Петрово , третя особа: Відділ реєстраційної служби Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання договору оренди земельної ділянки від 23 січня 2015 року недійсним та скасування його державної реєстрації.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 виданого 26 грудня 2001 року Софіївською селищною радою народних депутатів на підставі рішення 20 сессії ХХ111 скликання Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області від 16 листопада 2001 року № 419, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 694 мати позивача - ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 8,300 гектарів, яка розташована на території Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області. Кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2.

18 квітня 2007 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Петрово було укладено договір оренди земельної ділянки № 023, відповідно якого вона, як орендодавець надала, в строкове, платне користування земельну ділянку площею 8,300 га, на строк 5 років, яка належала їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого 26 грудня 2001 року Софіївською селищною радою народних депутатів, на підставі рішення 20 сессії ХХ111 скликання Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області від 16 листопада 2001 року № 419, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 726. Кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2.

Державна реєстрація договору оренди № 023 від 18 квітня 2007 року у Софіївському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України було проведена 18 квітня 2007 року за № 040713300756.

Договір оренди земельної ділянки був укладений на строк 5 (пять) років, тобто строк дії договору закінчився 18 квітня 2012 року.

25 березня 2011 року ОСОБА_2 померла. Відповідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим за реєстровим № 295 Державним нотаріусом Софіївської державної нотаріальної контори 11 червня 2012 року, позивач набув право власності на земельну ділянку площею 8.300 га, яка належала ОСОБА_2

Після прийняття спадщини, яка відкрилась в наслідок смерті ОСОБА_2, та отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом з 11 червня 2012 року, позивач договорів оренди земельної ділянки з орендарями не укладав, але отримував плату за користування земельною ділянкою від ТОВ Агрофірма Петрово .

З метою встановлення належного користувача земельною ділянкою яка є його власністю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та наявності законних правовідносин з ТОВ Агорофірма Петрово позивач звернувся в вересні 2015 року до ТОВ Агрофірма Петрово , де його повідомили що є договір оренди землі, який дійсний до 2017 року, але копії договору оренди не надали. В липні 2017 року йому зателефонували щоб отримав плату за користування земельною ділянкою і під час цього повідомили що між позивачем та Товариством укладено 23 січня 2015 року договір оренди землі за № 16-02/2015-07-оз та надали копії договору оренди, витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, з яких позивачу стало відомо що нібито позивачем було укладено договір оренди землі з ТОВ Агрофірма Петрово строком на 7 років до 31 грудня 2022 року, який зареєстровано Реєстраційною службою Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області 04 березня 2015 року за номером: 9033173.

Крім того позивачу надали також копію додаткової угоди від 04 листопада 2016 року до договору оренди землі № 16-02/2015-07-оз від 23 січня 2015 року, відповідно якої договір оренди землі між позивачем та ТОВ Агорофірма Петрово продовжено до 31 грудня 2024 року. Додаткова угода від 04 листопада 2016 року зареєстрована 16 листопада 2016 року виконавчим комітетом Апостолівської міської ради, Дніпропетровської області.

Позивач зауважує на тому, що даного договору оренди земельної ділянки від 23 січня 2015 року, зареєстрованого Реєстраційною службою Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області 04 березня 2015 року за номером запису про інше речове право: 9033173 він з ТОВ Агрофірма Петрово не укладав, не підписував та земельну ділянку орендарю за актом про прийом-передачу не передавав.

Додаткової угоди від 04 листопада 2016 року до договору оренди землі № 16-02/2015-07-оз від 23 січня 2015 року, відповідно якої договір оренди землі між позивачем та ТОВ Агорофірма Петрово продовжено до 31 грудня 2024 року, позивач також не підписував.

Про існування договору оренди землі та додаткової угоди позивачу стало відомо з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16 листопада 2016 року який йому надали.

Позивач вважає, що зазначений договір оренди земельної ділянки від 23 січня 2015 року, що зареєстрований 04 березня 2015 року Реєстраційною службою Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області за номером запису про інше речове право: 9033173 укладений між ним та ТОВ Агофірма Петрово з порушенням вимог, встановлених ч.1,3 ст.203 ЦК України і є таким що порушує права позивача на володіння, розпорядження своїм майном, у зв'язку із чим просив визнати недійсним договір оренди землі № 16-02/2015-07-оз від 23 січня 2015 року, укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Петрово та скасувати державну реєстрацію договору оренди землі № 16-02/2015-07-оз від 23 січня 2015 року, який зареєстровано Реєстраційною службою Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області 04 березня 2015 року за номером запису про інше речове право: 9033173.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2017 року позовні вимоги позивача задоволені.

Визнано недійсним договір оренди землі № 16-02/2015-07-оз від 23 січня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ Агрофірма Петрово та скасувано державну реєстрацію договору оренди землі № 16-02/2015-07-оз від 23 січня 2015 року, який зареєстровано Реєстраційною службою Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області 04 березня 2015 року за номером запису про інше речове право: 9033173.

Стягнуто з ТОВ Агрофірма "Петрово" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача з тих підстав, що договір оренди спірної земельної ділянки від 23 січня 2015 року, що зареєстрований 04 березня 2015 року та додаткова угода від 04 листопада 2016 року до договору оренди землі № 16-02/2015-07-оз від 23 січня 2015 року відповідають вимогам законодавства до даного виду договорів, належним чином зареєстровані та підписані.

Волевиявлення сторін щодо укладення спірних договорів підтверджуються не лише підписами сторін у договорах, а й отриманням позивачем за період дії договору орендної плати, що підтверджується видатковими ордерами за 2015-2017 роки.

Заявлені вимоги позивача щодо визнання правочину недійсним не можуть бути задоволені, оскільки позивачем не доведено факту обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною або збіг тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв'язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для нього умовах. Також позивачем не доведено того факту, що він не підписував договір оренди та додаткову угоду до нього.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи в порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає, з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого 26 грудня 2001 року Софіївською селищною радою народних депутатів на підставі рішення 20 сессії ХХ111 скликання Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області від 16 листопада 2001 року № 419, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 694 мати позивача - ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 8,300 гектарів, яка розташована на території Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області. Кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2 (а.с.18).

18 квітня 2007 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Петрово було укладено договір оренди земельної ділянки № 023, відповідно якого вона, як орендодавець, надала в строкове, платне користування земельну ділянку площею 8,300 га, на строк 5 років, яка належала їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого 26 грудня 2001 року Софіївською селищною радою народних депутатів на підставі рішення 20 сессії ХХ111 скликання Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області від 16 листопада 2001 року № 419, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 726. Кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2(а.с.6-7).

Державна реєстрація договору оренди № 023 від 18 квітня 2007 року у Софіївському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України була проведена 18 квітня 2007 року за № 040713300756.

Договір оренди земельної ділянки було укладено на строк 5 (пять) років, тобто строк дії договору закінчився 18 квітня 2012 року(а.с.6-7).

25 березня 2011 року ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.9). Відповідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим за реєстровим № 295 Державним нотаріусом Софіївської державної нотаріальної контори 11 червня 2012 року позивач набув право власності на земельну ділянку площею 8.300 га, яка належала ОСОБА_2А.(а.с.10).

Також із матеріалів справи вбачається, що 23 січня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі за № 16-02/2015-07-оз (а.с.162) строком на 7 років до 31 грудня 2022 року, який зареєстровано Реєстраційною службою Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області 04 березня 2015 року за номером: 9033173.

Крім того, 04 листопада 2016 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода до договору оренди землі № 16-02/2015-07-оз від 23 січня 2015 року, відповідно якої, договір оренди землі між позивачем та ТОВ Агорофірма Петрово продовжено до 31 грудня 2024 року (а.с.15). Додаткова угода від 04 листопада 2016 року зареєстрована 16 листопада 2016 року виконавчим комітетом Апостолівської міської ради, Дніпропетровської області (а.с.17).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору оренди землі № 16-02/2015-07-оз від 23 січня 2015 року не було дотримано вимог ч.3 ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме, волевиявлення позивача не було вільним не відповідало його внутрішній волі.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ч.1, ч.8 ст. 39 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно ч.1 ст. 626, ст. ст. 629, 651, 654 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як убачається з тексту договору оренди від 23 січня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Петрово , його умовами визначено істотні умови, передбачені ч.1 ст. 15 Закону України Про оренду землі , в тому числі, і розмір орендної плати у сумі 9500 грн., умова обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції п.11 Договору. Передбачена і можливість її виплати у натуральній формі.

ОСОБА_1 у порядку, встановленому законом передав об'єкт оренди орендарю у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, а ТОВ Агрофірма Петрово приступило до використання земельної ділянки.

Статтею 17 Закону України Про оренду землі (у редакції , яка була чинною на час укладення договору) передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЗУ Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. а , є ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно положень ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як убачається із договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Петрове , умовами договору не передбачено його розірвання в односторонньому порядку, а п.38 договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря, не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно зі ст. 18 ЗУ Про оренду землі (в редакції, яка була чинною на час укладення договору) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Як вбачається із матеріалів справи, спірний договір оренди земельної ділянки зареєстровано 04.03.2015 року Відділом Держкомзему у Софіївському районі за реєстраційним № 10463469.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації- з моменту державної реєстрації.

Отже, відповідач правомірно користується орендованою земельною ділянкою, оскільки, строк дії договору оренди не закінчився, який згідно його умов дійсний до 31 грудня 2024 року та відсутні будь-які порушення його умов, які могли б стати причиною для зміни умов чи розірвання договору.

Посилання позивача в позовній заяві на ту обставину, що він не підписував договір оренди від 23 січня 2015 року, що укладений з ТОВ Агрофірма Петрово , та не підписував додаткову угоду до вказаного договору оренди від 04 листопада 2016 року, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він не підписував вказаного договору.

Таким чином суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з'ясувати фактичні обставини справи та вирішити спір у межах заявлених позовних вимог та зібраних у справі доказів.

Вказаних вимог суд першої інстанції не дотримався, не встановив дійсних обставин справи. Відповідно до п.2 ч.1 ст.376 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове по суті позовних вимог.

Отже, з огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про те що оспорюваний договір оренди землі № 16-02/2015-07-оз від 23 січня 2015 року підлягає визнанню недійсним, є передчасними та прийнятими всупереч фактичним обставинам справи та нормами закону.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно п.2 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням в нового рішення по справі про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Петрово - задовольнити.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа Орган опіки та піклування Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди та супроводу другого з батьків - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 12 лютого 2018 року.

Головуючий:

Судді: