Постанова

від 23.01.2018 по справі 910/10986/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2018 р. Справа№ 910/10986/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Яковлєва М.Л.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання : Цибульському Р.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 23.01.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 (повний текст якого складено-18.09.2017) у справі №910/10986/17 (суддя Смирнова Ю.М.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-центр"

до Публічного акціонерного товариства "БГ Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Селтік"

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стайл-центр" (даілі - позивач, ТОВ Стайл-центр ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" (далі - відповідач, ТОВ БГ Банк ) про визнання договору оренди нежитлових приміщень №12600 від 01.11.2013 недійсним.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на відсутність у відповідача під час укладення 01.11.2013 договору оренди №12600 нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 правових підстав для розпорядження таким приміщенням, оскільки об'єкт оренди відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 18.05.2017 належить на праві власності згідно договору № 982 від 09.08.2005 Приватному підприємству "Селтік" (08.04.2013 були внесені відповідні відомості до реєстру), що на думку позивача свідчить про те, що власником приміщення з 2005 року і по теперішній час є саме Приватне підприємство "Селтік". Отже, позивач стверджує, що оспорюваний договір є таким, що укладений внаслідок обману, та підлягає визнанню недійсним.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 11.04.2017 у справі № 826/26802/15, було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи - Публічне акціонерне товариство "БГ Банк", Приватне підприємство "Селтік" та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 6851995 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення хімічного цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 13491,3 кв.м за Публічним акціонерним товариством "Банк Перший", код ЄДРПОУ 20717958, та всі послідуючі/ пов'язані індексні номери про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень. При цьому, судами було встановлено, що 30.09.2013 державним реєстратором реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Рябоконь О.І. прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №6851995 та внесено відповідні відомості про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежиле приміщення хімічного цеху (літ. Е), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, за Публічним акціонерним товариством "Банк Перший" (зміна найменування на Публічне акціонерне товариство "БГ Банк"), оскаржуване рішення було прийняте за результатами розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Банк Перший" на підставі договору іпотеки від 29.02.2008 укладеного між Приватним підприємством "Селтік" та Публічним акціонерним товариством "Банк Перший". Отже, як зазначив відповідач, оскільки судами було скасовано, а не визнано недійсним зазначене рішення державного реєстратора у період з 30.09.2013 по 24.04.2017 відповідач був власником об'єкту оренди та набув прав та обов'язків орендодавця за оспорюваним правочином на відповідних правових підставах.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 (повний текст якого складено-18.09.2017) у справі №910/10986/17 позов задоволено повністю: визнано недійсним договір оренди нежитлових приміщень №12600 від 01.11.2013, який укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк Перший" (зміна найменування на Публічне акціонерне товариство "БГ Банк") (04112, м.Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 48, ідентифікаційний код 20717958) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стайл-центр" (02099, м. Київ, вул. Ю.Шевельова, будинок 49/20, кв. 165, ідентифікаційний код 35660734).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в матеріалах справи не міститься будь-яких належних та допустимих доказів існування у відповідача станом на дату укладення договору правових підстав для розпорядження приміщенням по АДРЕСА_1, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень №12600 від 01.11.2013, який укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк Перший" (зміна найменування на Публічне акціонерне товариство "БГ Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стайл-центр" з підстав його невідповідності вимогам закону.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, скаржник (відповідач) - Публічне акціонерне товариство "БГ Банк" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 (повний текст якого складено-18.09.2017) у справі №910/10986/17 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позові повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не було враховано ті обставини, що укладення оспорюваного правочину було здійснено зі сторони банку зокрема після державної реєстрації за банком права власності, сторони продовжували строк йодії догвору, вносили в нього зміни, а отже позивач був обізнаний про правовий статус банку, як належного власника. Крім того, позивач посилався у позові як на підставу визнання недійсним оспорюваного правочину і на те, що при його укладенні позивача було введено в оману (ст. 230 Цивільного кодексу України). Проте, вказане тверджеянн відповідачем заперечується, оскільки право власності відповідача на об'єкт оренди було скасовано на підставі судового рішення, а тому умисел у діях відповідача відсутній.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 26.09.2017, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 (повний текст якого складено-18.09.2017) у справі №910/10986/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Гончаров С.А., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 (повний текст якого складено-18.09.2017) у справі №910/10986/17 прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 17.10.2017 (ухвала отримана відповідачем згідно поштового повідомлення про вручення 0105421281390, 0105421280939; від позивача та третьої особи ухвали повернення з відмітками пошти про невручення внаслідок закінчення терміну зберігання та інших причин).

17.10.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких останній наголошував на тому, що оскільки реєстраційний запис з індексним номером 6851995 про реєстрацію права власності відповідача на нерухоме майно скасовано на підставі судового рішення - постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2016 № 826/26802/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адмінстативного суду від 11.04.2017, а отже, наявність умислу, що є обов'язковою передумовою згідно статті 230 Цивільного кодексу України - не доведено позивачем. Посилання суду першої інстанції на те, що в матеріалах справи наявна вимога банку до ПП Селтік про усунення порушення основного зобов'язання за кредитним договором та договором іпотеки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки внаслідок скасування реєстраційних записів щодо права власності на об'єкт оренди, заборгованість ПП Селтік за кредитним договором і іпотечним договором фактично відновлено.

Розпорядженням заступника начальника відділу забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017, у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/10986/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.10.2017 для розгляду справи №910/10986/17 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Гончаров С.А., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 прийнято справу №910/10986/17 до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Куксов В.В., Гончаров С.А., для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017, розгляд справи вирішено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 17.10.2017

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 розгляд справи №910/10986/17 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 відкладено на 21.11.2017 (ухвала отримана відповідачем згідно поштового повідомлення про вручення 0105421817428;0105421816871; від позивача та третьої особи ухвали повернення з відмітками пошти про невручення внаслідок закінчення терміну зберігання та інших причин).

21.11.2017 розгляд справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі №910/10986/17 - не відбувся.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.11.2017 для розгляду справи №910/10986/17 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2017 прийнято справу №910/10986/17 до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л., розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 призначено на 19.12.2017 (ухвала отримана відповідачем згідно поштового повідомлення про вручення 0105421787340;0105421796102; від позивача та третьої особи ухвали повернення з відмітками пошти про невручення внаслідок закінчення терміну зберігання та інших причин).

. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 розгял справи відкладено на 23.01.2018 (ухвала отримана відповідачем згідно поштового повідомлення про вручення 0105422184828;0105421813538; від позивача та третьої особи ухвали повернення з відмітками пошти про невручення внаслідок закінчення терміну зберігання та інших причин).

Позивач, відповідач та третя особа в судове засідання 23.01.2018 представників не направили, причин неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, проте, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до п.9 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 01.11.2013 між Публічним акціонерним товариством "Банк Перший", зміна найменування на Публічне акціонерне товариство "БГ Банк" (надалі - відповідач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стайл-центр" (надалі - позивач, орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень №12600 (надалі - договір), відповідно до умов орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування майно, яке належить орендодавцеві на підставі права власності, а саме (п.1.1): нежитлове приміщення, що складається з 4-х кімнат, загальною площею 126 кв.м, які розміщені на першому поверсі у будівлі орендодавця, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення офісу (п.1.1.1), строк оренди за цим договором починається з моменту підписання акту прийому - передачі майна орендарю та закінчується 31.12.2014 (п.1.2), орендодавець гарантує, що на момент укладання договору орендоване майно не є проданим, переданим в оренду іншим особам, не знаходиться під арештом, судових справ у відношенні цього майна не має (п.1.3), усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов'язані із ним, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості (п.8.1).

01.11.2013 було підписано акт приймання - передачі майна в оренду відповідно до якого представник орендодавця передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення офісу.

В подальшому, відповідно до підписаних між сторонами додаткових договорів строк дії договору неодноразово продовжувався.

Відповідно до повідомлення за вих.№18/00/01-204 від 17.05.2017 відповідач проінформував позивача про наявність судового спору щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 18.05.2017 об'єкт нерухомого майна - нежиле приміщення хімічного цеху (в літ. Е), загальною площею 13491,3 кв.м за адресою АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності за договором № 982 від 09.08.2005 Приватному підприємству "Селтік" (08.04.2013 були внесені відповідні відомості до реєстру).

Відповідно до ч. 1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч.2 цієї ж статті, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, відповідно до ч.3 - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, відповідно до ч.4 - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, відповідно до ч.5 - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним (ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.10 Постанови №11 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним договору оренди №12600 нежитлових приміщень від 01.11.2013 по АДРЕСА_1 внаслідок відсутності у відповідача правових підстав для розпорядження таким приміщенням.

Матеріалами справи підтверджується, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 11.04.2017 у справі № 826/26802/15 було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи - Публічне акціонерне товариство "БГ Банк", Приватне підприємство "Селтік" та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 6851995 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення хімічного цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 13491,3 кв.м за Публічним акціонерним товариством "Банк Перший" (зміна найменування на Публічне акціонерне товариство "БГ Банк"), код ЄДРПОУ 20717958, та всі послідуючі/ пов'язані індексні номери про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень. При цьому, судами було встановлено, що 30.09.2013 державним реєстратором реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Рябоконь О.І. прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №6851995 та внесено відповідні відомості про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежиле приміщення хімічного цеху (літ. Е), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, за Публічним акціонерним товариством "Банк Перший", правонаступником якого є відповідач, оскаржуване рішення було прийняте за результатами розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Банк Перший" на підставі договору іпотеки від 29.02.2008 укладеного між Приватним підприємством "Селтік" та Публічним акціонерним товариством "Банк Перший".

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 18.05.2017 нежиле приміщення хімічного цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 13491,3 кв.м належить на праві приватної власності згідно договору № 982 від 09.08.2005 Приватному підприємству "Селтік".

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт, що власником приміщення з 2005 року і по теперішній час є саме Приватне підприємство "Селтік", відповідачем належними і допустимими доказами не спростований.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи наявна вимога відповідача за вих.№199 від 15.05.2017 надіслана в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку" Приватному підприємству "Селтік" про усунення порушення основного зобов'язання за кредитним договором №11 від 29.02.2008 та договором іпотеки від 29.02.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М. 29.02.2008 за реєстровим №1145, в якій відповідач зазначає, що вищезазначені рішення судів та наявні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи свідчать про те, що процедура позасудового врегулювання, визначена ст. 36 Закону України "Про іпотеку" не закінчена та триває досі і вимагає усунути порушення кредитного договору №11 від 29.02.2008 та договору іпотеки від 29.02.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М. 29.02.2008 за реєстровим №1145 та сплатити у строк не пізніше 30 календарних днів від дня отримання цієї вимоги всю суму заборгованості, а в разі невиконання зазначених вимог Публічним акціонерним товариством "БГ Банк" буде прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки одним із способів позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки, шляхом прийняття (набуття) у власність нерухомого майна - нежитлового приміщення хімічного цеху за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 13491,3 кв.м.

Суд апеляційної інстанції за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів існування у відповідача станом на дату укладення договору правових підстав для розпорядження приміщенням по АДРЕСА_1, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень №12600 від 01.11.2013, який укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк Перший" (зміна найменування на Публічне акціонерне товариство "БГ Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стайл-центр" з підстав його невідповідності вимогам закону.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідна мотивувальна частина підлягає доповненню наступним.

Правильно вирішивши спір по суті, суд першої інстанції не навів норм, яким суперечить оспорюваний правочин.

Суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Частиною 2 наведеної статті визначено, що наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Ч. 1 та ч. 2 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Ч.1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Ч.4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Таким чином, суд апеляційної інстанції за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, керуючись ч. 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про необхідність доповнення мотивувальної частини рішення суду першої інстанції та зазначення, що договір оренди нежитлових приміщень №12600 від 01.11.2013, який укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк Перший" (зміна найменування на Публічне акціонерне товариство "БГ Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стайл-центр" в момент його укладення суперечив вимогам закону, а саме: ч. 1 та ч. 2 статті 319, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України, оскільки в момент укладення оспорюваного правочину укладення у відповідача були відсутні правові підстави для розпорядження приміщенням по АДРЕСА_1, що є підставою для визнання його недійсним в силу приписів ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для визнання оспорюваного правочину таким, що укладений внаслідок введення в оману - відсутні, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами умислу відповідача щодо введення позивача в оману стосовно укладення оспорюваного правочину.

Крім того, посилання скаржника на те, що оскільки судами було скасовано, а не визнано недійсним зазначене рішення державного реєстратора у період з 30.09.2013 по 24.04.2017 відповідач був власником об'єкту оренди та набув прав та обов'язків орендодавця за оспорюваним правочином на відповідних правових підставах - судом апеляційної інстанці відхиляються як безпідставні та необґрунтовані з огляду на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 11.04.2017 у справі № 826/26802/15 було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи - Публічне акціонерне товариство "БГ Банк", Приватне підприємство "Селтік" та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 6851995 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення хімічного цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 13491,3 кв.м за Публічним акціонерним товариством "Банк Перший" (зміна найменування на Публічне акціонерне товариство "БГ Банк"), код ЄДРПОУ 20717958, та всі послідуючі/ пов'язані індексні номери про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

З урахування вищенаведеного, оцінивши в сукупності матеріали справи та здійснивши перевірку їх доказами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідача не було законних підстав для укладення оспорюваного правочину, і відповідно, розпорядження річчю, право власності щодо якої ним не набувалось.

Ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ч. 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Ч. 1 статі 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 (повний текст якого складено-18.09.2017) у справі №910/10986/17 підлягає залишенню без задоволення, а судовий збір за її подачу покладається в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України на скаржника.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 (повний текст якого складено-18.09.2017) у справі №910/10986/17 на підставі ч. 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підлягає зміні в мотивувальній частині з викладенням в наступній редакції: договір оренди нежитлових приміщень №12600 від 01.11.2013, який укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк Перший" (зміна найменування на Публічне акціонерне товариство "БГ Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стайл-центр" в момент його укладення суперечив вимогам закону, а саме: ч. 1 та ч. 2 статті 319, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України, оскільки в момент укладення оспорюваного правочину укладення у відповідача були відсутні правові підстави для розпорядження приміщенням по АДРЕСА_1, що є підставою для визнання його недійсним в силу приписів ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Керуючись ст. 240, ст. 275, ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 (повний текст якого складено-18.09.2017) у справі №910/10986/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 (повний текст якого складено-18.09.2017) у справі №910/10986/17 змінити в мотивувальній частині та викласти її в редакції даної постанови.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/10986/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08.02.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді М.Л. Яковлєв

С.А. Гончаров